- Головна
- /
- Статті
Статті
- Категорії статей
- Інвалідність
- Інфекційні захворювання
- Акушерство, гінекологія, репродуктивна медицина
- Алергія
- Варікоз
- Гастроентерологія
- Гепатологія
- Головний біль
- Депресія. Психотерапія
- Дерматокосметологія
- Дитяча і підліткова гінекологія
- Дитяче харчування
- Ендокринологія. Цукровий діабет
- Кардіологія
- Мамологія
- Надлишкова вага. Дієти
- Неврологія
- Онкологія
- Отоларингологія
- Офтальмологія
- Проктологія
- Пульмонологія, фтизіатрія
- Стоматологія. Захворювання порожнини рота
- Травматологія і ортопедія
- Урологія і нефрологія
- Школа здоров'я
- Щеплення
Дифузний зоб (простий нетоксичний зоб, ендемічний зоб, спорадичний зоб) – дифузне збільшення щитоподібної залози (ЩЗ).
Гіпотиреоз – синдром, розвиток якого зумовлений гіпофункцією щитовидної залози, розвивається внаслідок зменшення кількості функціональної тканини ЩЗ.
Вузловий і багатовузловий зоб – збірне клінічне поняття, що свідчить про наявність у щитоподібній залозі вогнищевих уражень гетерогенної морфологічної структури.
Синдром тиреотоксикозу – поняття, що включає стани, які проявляються клінічною картиною, зумовленою підвищеним вмістом тиреоїдних гормонів (вільного тироксину та трийодотироніну) в крові.
Підгострий тиреоїдит (тиреоїдит де Кервена) – запальне захворювання ЩЗ вірусної природи, яке супроводжується деструкцією тиреоцитів.
Аутоімунний тиреоїдит – хронічний процес аутоімунного генезу у ЩЗ, який супроводжується вираженою лімфоїдною інфільтрацією та деструкцією тиреоцитів.
Рак ЩЗ – це збірна група злоякісних новоутворень людини, що складається з 4 основних типів пухлин, які різняться за походженням, морфологічними характеристиками, клінічним перебігом, ступенем біологічної агресивності й відповідно різними...
Гіпопаратиреоз – захворювання, пов’язане з недостатньою продукцією ПТГ ПЩЗ.
Первинний гіперпаратиреоз – захворювання, розвиток якого пов’язаний з надлишковою секрецією ПТГ пухлиннозміненими або гіперплазованими ПЩЗ, підвищенням вмісту кальцію у сироватці крові, симптомокомплексом кісткових, ниркових змін і порушень.
ЦД 1 типу – хронічне ендокринно-обмінне захворювання, зумовлене абсолютною недостатністю інсуліну внаслідок поєднаного впливу різних ендогенних та екзогенних чинників.
Діабетична нефропатія (ДН) – специфічне захворювання нирок на тлі ЦД, яке характеризується розвитком вузликового або дифузного гломерулосклерозу, що призводить до розвитку хронічної ниркової недостатності.
Діабетична ретинопатія – специфічне захворювання сітківки ока, яке характеризується розвитком судинних і позасудинних змін, що призводить до зниження зору, навіть до повної сліпоти.
Синдром діабетичної стопи – інфекція, виразка та/або деструкція глибоких тканин, що пов’язані з неврологічними патологічними змінами.
Діабетична нейропатія – ураження периферичної нервової системи у хворих на ЦД.
Діабетичні артропатії – дегенеративно-дистрофічні зміни суглобів з переважним ураженням навколосуглобових тканин і хряща.
ЦД 2 типу – хронічне ендокринно-обмінне захворювання, зумовлене відносною недостатністю інсуліну внаслідок поєднаного впливу різних ендогенних (генетичних) та екзогенних чинників, що призводять до порушення всіх видів обміну речовин.
Термін «порушення толерантності до глюкози» використовують для характеристики пацієнтів, у яких рівень глюкози у плазмі крові перевищує 7,8 ммоль/л (140 мг%), але менший за 11,1 ммоль/л.
Протокол діагностики цукрового діабету за типом та моніторингу його лікування ЦД залишається зростаючою медичною та соціальною проблемою в усьому світі.
Феохромоцитома – доброякісна, гормонально активна пухлина, що походить із хромафінних клітин симпато-адреналової системи, яка секретує у підвищеній кількості катехоламіни і локалізується в мозковій тканині надниркових залоз або симпатичних парагангліях.
Пухлини кори надниркових залоз відносять до числа найбільш тяжких і складних форм ендокринної хірургічної патології. Вони характеризуються поліморфною клінічною симптоматикою, зумовленою ефектом гормонів та продуктів пухлинного метаболізму.
Термін «недостатність надниркових залоз» об’єднує хвороби, які спричинені гіпофункцією їх кори. Досить різноманітні клінічні прояви цих патологічних станів зумовлені змінами обміну речовин.