Плевриты гнойные

Общая информация
Гнійні плеврити є ускладненням стафілококової пневмонії та уражають переважно дітей перших 2 років життя.

МКБ-10 См. раздел "Пневмония"

Клиническая картина

Клінічні та діагностичні критерії

Клінічна та рентгенологічна картина гнійного плевриту тотожна клінічній картині ексудативного плевриту, однак тут значно більше виражені симптоми інтоксикації. Стан дитини більш тяжкий. Температура тіла гектична, хворого турбує сухий, болючий кашель із відходженням незначної кількості харкотиння.

Грудна клітка з боку ураження бочкоподібно роздута, відстає в акті дихання, міжребер’я розширені. Скорочення перкуторного звуку виражене більшою мірою позаду та збоку, в підпахвинній ділянці. У дітей старшого віку чітко визначається лінія Елліса-Дамуазо-Соколова, простір Траубе, трикутник Грокко-Раухфуса. У разі швидкого накопичення гнійного випоту виникає дуже тяжкий стан (різкий біль, задишка, ціаноз, неспокій, серцебиття). Серцевий поштовх у цих випадках розлитий, зміщений у здоровий бік.

Загальний аналіз крові: гіперлейкоцитоз (30 х 10⁹-40 х 10⁹/л) із нейтрофільозом та паличкоядерним зсувом до 15-20%, гіпохромна анемія, значне зниження гемоглобіну, прискорення ШЗЕ (50-60 мм/г).

Ранньою рентгенологічною ознакою гострого гнійного плевриту є рівномірне зниження пневматизації легеневого поля та виникнення тіні плащевидного плевриту, що є початковою формою захворювання.

При емпіємі на рентгенограмах виявляється гомогенне затемнення легеневого поля з чіткою межею ексудату та повітряною легеневою тканиною над ним, діафрагма не контурується, синуси не визначаються. Зі збільшенням кількості випоту відмічається зміщення межистіння в протилежний бік та наростання інтенсивності тіні.

Діагноз уточнюється після проведення пункції плевральної порожнини. Показання до проведення пункції плевральної порожнини:

• ексудативний плеврит невстановленої етіології;
• наявність великої кількості випоту, що утруднює дихання та здавлює органи межистіння.

Лечение

Проводять комплексне лікування з урахуванням етіології основного захворювання, індивідуальної реактивності організму дитини та тяжкості перебігу хвороби. Хворі на сухі та серозні плеврити лікуються консервативно.

Якщо плеврити виникають на тлі гострої пневмонії, для ліквідації запального процесу в легенях проводять інтенсивну антибактеріальну, симптоматичну, десенсибілізуючу та загальнозміцнюючу терапію.

Поряд із цим створюються найсприятливіші умови для догляду за дітьми, зокрема для організації правильного режиму харчування. Широко використовується аеро- та оксигенотерапія.

При фіброзному та серозному плевритах, що супроводжують активний тубер кульозний процес, лікування проводять у протитуберкульозному закладі лікарем-фтизіатром з використанням протитуберкульозних препаратів.

При серозному ревматичному плевриті призначають протизапальні препарати, лікування проводять під наглядом лікаря-ревматолога з урахуванням активності процесу.

Ексудат при туберкульозному та ревматичному плевриті розсмоктується значно швидше при призначенні глюкокортикоїдів.

Плевральна пункція з лікувальною метою показана тільки за наявності значного серозного випоту, що утруднює дихання та стискує органи межистіння.

Комплексне лікування хворих серозними плевритами обов’язково включає антигістамінні засоби, препарати заліза, комплекс вітамінів, знеболювальні.

Фізіотерапевтичні процедури в гострий період протипоказані. У фазі розсмоктування ексудату призначають аплікації парафіну, електрофорез розчину кальцію хлориду. Велике значення в період реконвалесценції має лікувальна дихальна гімнастика, масаж грудної клітки. Після ліквідації процесу показано санаторно-курортне лікування.

Лікування гнійного плевриту необхідно проводити в умовах спеціалізованого відділення торакальної хірургії.