Венерологія

Медичну допомогу хворим надають в спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах: шкірновенерологічних кабінетах багатопрофільної поліклініки, шкірновенерологічних диспансерах (районні, міжрайонні, міські, обласні), в клініці інституту дерматології та венерологіії АМН України, в клініках вищих навчальних закладів.

Общая информация

Профіль відділення – дерматовенерологічний, акушерсько-гінекологічний
(щодо вагітних).
Профіль спеціаліста – дерматовенеролог, акушер-гінеколог (щодо вагітних).
Лікування проводиться амбулаторно; за наявності ускладнень, у тому числі вагітності, та за епідеміологічними показниками – стаціонарно.

Протоколи надання медичної допомоги хворим на інфекційні хвороби, що передаються статевим шляхом, забезпечують вирішення наступних завдань:
• встановлення єдиних вимог до профілактичних, діагностичних, лікувальних заходів для хворих на ІПСШ;
• уніфікація та оптимізація медичної допомоги хворим ІПСШ;
• забезпечення оптимальних обсягів, доступності та якості медичної допомоги, яка надається хворому в медичному закладі;
• вимоги даних протоколів застосовують для дорослих.

В протоколах використовується шкала переконливості доказів даних:
А) докази переконливі: є вагомі докази положенню, що пропонується;
В) відносна переконливість доказів: є достатня кількість доказів для підтвердження даного положення;
С) достатніх доказів немає: існуючих доказів недостатньо для надання рекомендацій, але рекомендації можуть надаватись із урахуванням певних обставин;
D) не існує достатньо доказів для того, щоб рекомендувати застосування даного методу або лікарського засобу.
Докази поділяються на декілька рівнів:
А) докази, отримані в проспективних рандомізованих дослідженнях;
В) докази, отримані у великих проспективних, але не рандомізованих дослідженнях;
С) докази, отримані в ретроспективних не рандомізованих дослідженнях на значній кількості хворих;
D) докази, отримані на окремих хворих.

Галузь застосування протоколів
Тип лікувально-профілактичного закладу – спеціалізовані лікувально-профілактичні заклади, шкірно-венерологічні диспансери, шкірно-венерологічні кабінети.
Рівень надання допомоги – районні та міжрайонні диспансери в сільських та міських адміністративних районах, міські, обласні диспансери, клініка Інституту дерматології та венерології АМН України, клініки вищих навчальних закладів, амбулаторно-поліклінічні заклади, що мають шкірно-венерологічні кабінети.
Профіль відділення – шкірно-венерологічний, акушерсько-гінекологічний
(щодо вагітних).
Профіль спеціаліста – дерматовенеролог, акушер-гінеколог (щодо вагітних).

Загальна інформація
Інфекційні хвороби, що передаються від людини до людини переважно статевим шляхом, зустрічаються часто і на сьогодні є актуальною медико-соціальною проблемою не тільки в Україні, а й в усьому світі, бо захворюваність цими інфекціями продовжує зростати. Нараховують більше 20 збудників ІПСШ, що характеризуються високою контагіозністю, значним розповсюдженням серед сексуально активних груп населення і вимагають застосування особливих заходів громадської профілактики. В групу ІПСШ входять сифіліс, гонорея, трихомоніаз, м’який шанкр, лімфогранульоматоз паховавий, донованоз, урогенітальний хламідіоз, мікоплазмоз, вірусні ураження, кандидоз та ін.
Діагностична тактика при підозрі на наявність ІПСШ та ВІЛ-інфекції полягає в тестуванні хворих на ІПСШ та ВІЛ. Подальший серологічний мониторінг дозволяє своєчасно виявити ВІЛ-позитивний статус. Алгоритм ведення таких пацієнтів повинен включати: дотестове консультування; тестування (або лабораторно-серологічний мониторінг) на ІПСШ/ВІЛ; післятестове консультування; корекція програми лікування.
Для діагностики інфекційних хвороб, що передаються переважно статевим шляхом, застосовуються такі обстеження:
Обов’язкові обстеження (проводять у шкірновенерологічних установах 2 і 3 рівня)
• аналіз крові загальний,
• аналіз сечі загальний,
• РМП з кардіоліпіновим антигеном,
• аналіз крові на цукор,
• кров на RW,
• РІФ кількісний,
• РІТ,
• ІФА,
• забір урогенітального мазка та зішрябу (1 раз. зонд + транспортна пробірка),
• дослідження на бліду спірохету,
• мікроскопія калу на наявність гельмінтів,
• сеча за Зимницьким,
• дослідження сечі на дріжджі,
• забір крові одноразовим шприцом,
• дослідження на уреаплазму на твердому середовищі,
• мікробіологічне дослідження на трихомоніаз,
• дослідження на СНІД методом ІФА, імунний блот та ін.
Додаткові обстеження (проводять у шкірновенерологічних установах 3 і 4 рівня)
• дослідження ліквору,
• метод Романовського-Гімзи,
• гістологічні дослідження,
• бактеріологічні дослідження на мікробну флору та чутливість до антибіотиків,
• дослідження ПІФ на хламідії,
• мікробіологічна діагностика гонореї,
• мікробіологічна діагностика гонореї та трихомоніазу,
• дослідження на вірус герпесу,
• імунологічні дослідження,
• визначення антиспермальних антитіл,
• дослідження крові на згортання,
• РНІФ з ембріонами,
• посів крові та спинномозкової рідини,
• дослідження на гарднерели,
• дослідження на уреаплазму (в рідині),
• визначення ПЛР ДНК збудників інфекції:
- вірус герпесу 1, 2,
- папіломавірус (загальн.),
- хламідії,
- мікоплазма гомініс,
- мікоплазма геніталіум,
- нейсерія гонореї,
- трихомонас вагіналіс,
- гепатиту В, С,
- мікобактерії туберкульозу.

Додаток 1. Перелік хвороб, які підлягають диспансерному обліку після виліковування (наказ МОЗ України № 507 від 28.12.2002 р.)

Додаток 2. Форма письмової згоди пацієнта на проведення медичних заходів