Опыт применения Холивера при патологии гепатобилиарной системы (укр)

Проблема захворювань гепатобіліарної системи є однією з провідних у терапевтичній практиці та гастроентерології зокрема. Про це свідчить суттєве зростання хвороб печінки та жовчовивідних шляхів за останні роки. Звертає на себе увагу той факт, що в цілому

Проблема захворювань гепатобіліарної системи є однією з провідних у терапевтичній практиці та гастроентерології зокрема. Про це свідчить суттєве зростання хвороб печінки та жовчовивідних шляхів за останні роки. Звертає на себе увагу той факт, що в цілому по Україні захворюваність за період 1992-1999 років зросла: на холецистит та холангіт — на 35,2%, хронічний гепатит — на 76,6%, цироз печінки — на 75,6%, жовчнокам’яну хворобу — у 2,1 разу [1]. При цьому, постійно відбувається пошук лікарських препаратів, які з одного боку давали б доказовий клінічний ефект, з іншого — мали максимально природне походження [2, 4, 5]. Актуальним є також те, що захворювання гепатобіліарної системи нерідко є вторинними і розвиваються на фоні захворювань травної, серцево-судинної, ендокринної систем [3]. У зв’язку з цим виникають проблеми застосування ліків, які б мали різноспрямовані ефекти. У медичній практиці використовується низка препаратів з гепатопротекторною, холеретичною, метаболічною, протизапальною дією, наприклад Гепабене, Лів-52, Нікодин, флавін, оксафенамід та інші.

Відносно новим для нашої держави є препарат Холівер, який за своїм складом, фармакокінетикою не поступається вже відомим лікарським засобам. Холівер має виражену гепатопротекторну, холекінетичну дію, покращує процеси травлення при патології печінки серцево-судинної системи. За своїми фармако-економічними параметрами Холівер доступний для більшості пацієнтів, які потребують його призначення. Досвід застосування Холіверу в Україні практично відсутній.

Холівер є комбінованим препаратом, що застосовується в разі біліарної патології. Його основними компонентами є екстракт жовчі медичної — 25 мг, екстракт артишоку посівного (Cynara scolymus) — 25 мг, порошок куркуми високої (Curcuma longa) — 50 мг. Фармакодинаміка Холіверу полягає в підвищенні секреції жовчі, що сприяє збільшенню абсорбції жирів, холестерину та жиророзчинних вітамінів; стимуляції моторно-секреторної функції травного тракту з пригніченням процесів бродіння в кишці; гепатопротекторному впливу на паренхіму печінки та нирок; проведенню антибіотикотерапії; виведенню токсинів; противиразковій дії.

Метою дослідження було проведення оцінки клінічних, функціональних, лабораторних показників у хворих, які перебували на стаціонарному лікуванні.

Показаннями до призначення Холіверу в 12 пацієнтів (60%) була наявність хронічного некалькульозного холециститу, у 7 пацієнтів (35%) — серцевої недостатності, у 1 пацієнта (5%) — гіпомоторної дискінезії жовчного міхура. Хворі з патологією жовчного міхура склали 1-шу групу спостереження, пацієнти з захворюваннями серцево-судинної системи, ускладненими хронічною серцево-судинною недостатністю, увійшли до 2-ї групи.

Серед пацієнтів 1-ї групи було 8 жінок віком від 16 до 62 років (середній вік склав 30,5±16,12 років) та 5 чоловіків віком від 26 до 58 років (середній вік становив 48±14,63 років).

Супутні захворювання діагностовано в 11 пацієнтів (84,6%):

• хронічний вірусний гепатит — у 1 хворого (7,69%);
• стеатогепатит — у 1 хворого (7,69%);
• хронічний рецидивуючий панкреатит — у 1 хворого (7,69%);
• виразкова хвороба дванадцятипалої кишки в стадії червоного рубця — у 3 хворих (23,08%);
• ерозивний бульбіт — у 2 хворих (15,39%);
• хронічний гастродуоденіт — у 2 хворих (15,39%);
• полівалентна алергія — у 1 хворого (7,69%).

Враховуючи наявність супутньої патології, Холівер входив до складу схем лікування, що включали: Метрогіл (10 хворих — 76,9%), омепразол (8 хворих — 61,5%), грамокс (6 хворих — 46,2%), Церукал (4 хворих — 30,8%), Контрикал та Бісмофальк (по 3 хворих — по 23,1%), платифілін (2 хворих — 15,4%), Мезім форте, фамотидин, даларгін, Баралгін, Флемоксин, панкреатин отримували по 1 хворому (по 7,7%).

Друга група спостереження нараховувала 7 хворих, до неї увійшли жінки віком від 72 до 84 років (середній вік — 79±4,68 років). Показанням для включення до комплексного лікування Холіверу була наявність хронічної серцево-судинної недостатності на тлі ішемічної хвороби серця: у 4 хворих ІІ функціонального класу, у 3 пацієнток ІІІ функціонального класу. Крім того, мала місце така супутня патологія:

• цироз печінки кардіальної етіології — у 2 хворих (28,6%);
• хронічний пієлонефрит — у 1 пацієнта (14,3%);
• діабетична нефропатія — у 2 пацієнтів (28,6%);
• симптоматична систолічна артеріальна гіпертензія — у 5 пацієнток (71,4%);
• деформуючий остеоартроз — у 2 хворих (28,6%).

Хворим було призначено базисну терапію із застосуванням за показаннями нітратів, серцевих глікозидів, сечогінних та антиагрегатних препаратів.

Показаннями до призначення Холіверу пацієнтам цієї групи були наявність метеоризму, закрепу, зумовлених атонією товстої кишки, зниженням екскреторної функції печінки та підшлункової залози. Хворі отримували Холівер протягом 16 днів по 2 таблетки 3 рази на день.

На всіх хворих заповнювалась спеціально розроблена компанією «Вінамекс» анкета, у динаміці — до початку лікування, під час лікування та після відміни препарату — проводилось лабораторне обстеження (загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі), визначались біохімічні показники (АЛТ, АСТ, загальний білірубін та його фракції, холестерин, лужна фосфатаза, загальний білок, альбуміни, g-глобуліни), оцінювали результати ультразвукового дослідження органів черевної порожнини.

Результати та обговорення

Динаміку клінічних симптомів протягом лікування, компонентом якого був Холівер, наведено в таблиці 1. При госпіталізації усіх хворих непокоїли загальна слабкість та втомлюваність. Більшість скаржилася на погіршення апетиту — 11 осіб (84,6%). Крім того, близько половини хворих непокоїли порушення сну та роздратованість — по 6 хворих (46,2%). На біль у правому підребер’ї вказували 12 пацієнтів (92,3%), одного хворого непокоїло відчуття важкості у правому підребер’ї (7,7%). Відрижка та сухість у ротовій порожнині турбували 11 (84,6%) та 10 (76,9%) пацієнтів відповідно. В усіх хворих 1-ї групи спостерігались розлади акту дефекації: у 2 (15,4%) осіб — проноси, у 11 (84,6%) — закрепи.

На тлі призначеного лікування протягом 16 діб, до складу якого входив Холівер у дозі 2 таблетки 3 рази на день, спостерігалась наступна динаміка суб’єктивних симптомів. На 6-й день лікування у 5-6 (45,5-54,5%) хворих зникли астенічні прояви, а у 9 пацієнтів (82,8%) — на 12-й день від початку лікування.

Аналогічна динаміка спостерігалась під час оцінки диспептичних скарг. Сухість у роті на 6-й день лікування залишалась лише у 5 (55,6%) із 9 хворих. Відрижка продовжувала турбувати лише 1 хворого (12,5%) на 6-й день від початку лікування, у всіх пацієнтів до цього терміну нормалізувалися випорожнення. Тоді, як біль у правому підребер’ї зберігалась у 4 хворих (33,3%) протягом 9 днів лікування та вже на 12-й день залишалась тільки у 1 пацієнта (8,3%). Із зникненням болю пацієнти пов’язують покращення загального стану.

Проаналізувавши динаміку біохімічних показників у хворих до призначення лікування Холівером та після його завершення, ми визначили суттєве зменшення концентрації прямого білірубіну відповідно 7,8±4,05 та 4,6±0,79 мкмоль/л, лужної фосфатази відповідно 5,4±1,84 та 4,1±1,15 ммоль/л, g-глобулінів відповідно 15±5,05 та 11±1,98% у сироватці крові після проведення курсу лікування (табл. 2). Крім того, спостерігається незначне збільшення концентрації альбумінів на початку лікування до 46±5,36 г/л порівняно з 43±6,21 г/л до лікування. Середні величини АЛТ, АСТ, загального білірубіну, холестерину, загального білка залишались практично без змін, хоча у деяких пацієнтів мала місце тенденція до їх зниження.

До плану обстеження включено також проведення 5-фазного дуоденального зондування. До початку лікування у 1 хворого зміни в пухирній жовчі не виявлено. У решти 12 пацієнтів під час мікроскопічного дослідження порції «В» визначали мутність, наявність слизу та мікролітів, збільшення кількості епітелію та лейкоцитів. Звертає на себе увагу позитивна динаміка змін властивостей вмісту жовчного міхура після проведення курсу лікування. Тільки у 3 пацієнтів (25,0%) зберігались мутність жовчі та наявність мікролітів (табл. 3).

Після проведеного лікування нами зафіксовано позитивні зміни під час проведення сонографічного обстеження печінки та жовчного міхура (табл. 4). Зменшення розмірів печінки спостерігалось у 3 із 5 хворих, гіперехогенності печінки у 2 з 4 пацієнтів, зменшення діаметру внутрішньопечінкових протоків у 1 з 3 пацієнтів, зменшення гіперехогенності стінки жовчного міхура у 4 із 7 хворих та достовірне зменшення площі жовчного міхура у 8 з 12 хворих.

Під час спостереження змін показників загального аналізу крові та сечі не виявлено.

При госпіталізації до відділення всіх хворих 2-ї групи крім скарг, обумовлених основним захворюванням, турбували слабкість, втомлюваність, поганий сон, значне зниження апетиту, закрепи, здуття живота. Аналіз динаміки скарг показав, що вже на 3-й день лікування у 4 хворих (57,1%) покращився апетит, а на 12-й день від початку лікування — в усіх пацієнтів (табл. 5). Нормалізацію акту дефекації на 6-й день відмітили 5 пацієнток (71,4%), на 9-й день — усі хворі. Відчуття важкості у правому підребер’ї регресувало повільніше, що пов’язано із застійною печінкою. Значна регресія суб’єктивних симптомів на тлі лікування основного захворювання з включенням Холіверу відіграла позитивну роль у покращенні загального стану пацієнток 2-ї групи.

Звертає на себе увагу позитивна динаміка змін загального та прямого білірубіну, холестерину на тлі комплексного лікування хворих (табл. 6).

Сонографічна картина не змінилась після лікування в порівнянні з відповідними початковими показниками. Показники загального аналізу крові і сечі до початку лікування, протягом лікування та по закінченні коливались у межах норми.

Прояви побічної дії препарату у хворих обох груп не спостерігались.

Висновки

Включення до схеми лікування хворих на хронічний холецистит з гіпомоторним типом дискінезії жовчного міхура дозволяє отримати регресію суб’єктивних, об’єктивних симптомів, даних біохімічних та сонографічних методів обстеження впродовж першого тижня лікування більше ніж у половини хворих.

Наявність у складі Холіверу куркуми дозволяє використовувати його під час лікування супутньої пептичної виразки, хронічного гастродуоденіту, за наявності гіперхолестеринемії.

Застосування Холіверу опосередковано позитивно впливало на загальний стан хворих за наявності хронічної серцево-судинної недостатності, що обумовлено зменшенням метеоризму, нормалізацією випорожнень.

Холівер може бути рекомендований для лікування гепатобіліарної патології, у комплексному лікуванні серцево-судинної недостатності.

Література

1. Голубчиков М.В. Статистичний огляд захворюваності населення України на хвороби печінки та жовчовивідних шляхів // Сучасна гастроентерологія і гепатологія, 2000, № 2, с. 53-55.
2. Ильченко А.А. Заболевания желчного пузыря. Диагностика. Лечение//Consilium medicum — экстра-выпуск, 2002, с. 6-8.
3. Калинин А.В. Функциональные расстройства билиарного тракта и их лечение // Клин. перспективы гастроэнтерологии, гепатологии, 2002, № 3, с. 25-34.
4. Хворостинка Н.В. Пути совершенствования диагностики и лечения хронического бескаменного холецистита // Сучасна гастроентерологія і гепатологія, 2000, № 1, с. 62-65.
5. Drossman D.A. The functional gastrointestinal disordes. Diagnosis, patophysiology and treatment. A Multinational consensus. — Little, Brown and company, 1994, 370 p.