Кропив'янка

Кропив’янка – захворювання, що характеризується раптовими висипами пухирів на різних ділянках шкіри й рідше на слизових оболонках, поява яких супроводжується значним свербежем. Захворювання може мати гострий та хронічний перебіг у вигляді гострих нападів, тривалістю в декілька годин, днів, або ж нападів, тривалістю в кілька тижнів, місяців і навіть років.

МКХ-10: L50

МКХ-10
Клас ХІІ. Хвороби шкіри та підшкірної клітковини (L00-L99)
L50-L54 Кропив’янка та еритема
L50 Кропив’янка
Виключено: алергічний контактний дерматит (L23.-)
ангіоневротичний набряк (Т78.3)
спадковий судинний набряк (Е88.0)
набряк Квінке (Т78.3)
кропив’янка:
- велетенська (Т78.3)
- неонатальна (Р83.8)
- папульозна (L28.2)
- пігментна (Q82.2)
- сироваткова (Т80.6)
- сонячна (L56.3)
L50.0 Алергічна кропив’янка
L50.1 Ідіопатична кропив’янка
L50.2 Кропив’янка, спричинена дією низкої або високої температури
L50.3 Дерматографічна кропив’янка
L50.4 Вібраційна кропив’янка
L50.5 Холінергічна кропив’янка
L50.6 Контактна кропив’янка
L50.8 Інша кропив’янка
Кропив’янка:
- хронічна
- яка періодично повторюється
L50.9 Кропив’янка, неуточнена

Общая информация

Протокол надання медичної допомоги хворим на кропив'янку
7.1.22. Модель пацієнта. Код МКХ-10: L50 – Кропив'янка
Гострий обмежений набряк (набряк Квінке) – це гігантська кропив’янка на обличчі, в ділянці губ, язика, гортані, а також статевих органів. Згідно з сучасними уявленнями, пухирі у разі кропив’янки та набряку Квінке виникають при дії на організм різноманітних екзогенних та ендогенних чинників. Причиною кропив’янки та набряку Квінке можуть бути несприйняття організмом або підвищена чутливість до деяких харчових продуктів, медикаментів ентерального способу вживання, до холоду, тепла, сонячних променів, а також механічні подразнення шкіри, інфекційна алергія, глистна інвазія, порушення функції нирок, органів травлення, печінки, вогнища прихованого хроніосепсису (тонзиліт, аднексит). Тому за етіологічними ознаками серед найбільш поширених варіантів кропив’янки виділяють такі її різновиди:

Диагностика

Лабораторна діагностика
Обов’язкова
- клінічний аналіз крові;
- загальний аналіз сечі;
- Ig E загальний та Ig E специфічний;
- бактеріологічне дослідження кишкової флори (дисбактеріоз);
- кал на гельмінти (аскаридоз, стронгілоїдоз та інші).
Рекомендована
- RW, аналіз на ВІЛ інфекцію;
- біохімічний аналіз крові, включаючи визначення рівня глюкози крові, білірубіну, холестерину, креатинину;
- ревматологічні проби (визначення АТ до ДНК, СРБ, кріопреципітини);
- бактеріологічне дослідження вмісту з слизових оболонок ротоглотки та інших вогнищ хронічної інфекції.
Алергологічні дослідження
- алергологічний анамнез;
- скарифікаційні шкірні тести с пилковими та побутовими алергенами;
- внутрішньошкірні тести з бактеріальними алергенами;
- тести: холодовий, тепловий, з джгутом (поза періодом загострення);
- у хворих з підозрою на харчову та медикаментозну алергію – специфічні імунологічні тести з медикаментами та виявлення специфічного імуноглобуліну Е до харчових алергенів.
Інструментальна діагностика
- рентгенографія органів грудної клітки;
- УЗД органів черевної порожнини (при хронічній рецидивуючій кропив’янці);
- фіброгастроскопія;
- дуоденальне зондування.
Консультації спеціалістів
- терапевт;
- аллерголог;
- гастроентеролог;
- стоматолог;
- отоларинголог;
- гінеколог.

Лечение

Лікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах – шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів та вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети (наказ МОЗ України № 385 від 28.10.2002).
Профіль відділення – дерматологічний.
Профіль спеціаліста – дерматовенеролог (наказ МОЗ України № 333 від 06.07.2005).
Показання до госпіталізації. Розподіл хворих між поліклінікою та стаціонаром
Гостра кропив’янка з набряком Квінке, відсутність ефекту від амбулаторного лікування хронічної рецидивуючої кропив’янки.
Лікувальні заходи
Дієтотерапія
Гіпоалергічна дієта.
Системна терапія
- антигістамінні засоби (лоратадин, дезлоратадін, ебастин, фексофенадин, цетиризин, хлоропірамін, клемастин, мебгідролін, кетотифен, акривастин) – пропонується чергування курсів по 10 днів;
- гіпосенсибілізуючі засоби (10% кальцію хлорид, 10% кальцію глюконат, 30% натрію тіосульфат);
- дезінтоксикаційні засоби (полівідон + натрію хлорид + калію хлорид + кальцію хлорид + магнію хлорид + натрію гідрокарбонат, ізотонічний 0,9% розчин натрію хлорид, декстран із середньою молекулярною масою 30000-40000) – (за недостатньої ефективності попередніх заходів);
- ентеросорбенти (ентеросгель, полівідон, діосмектит, лігнін гідролізний, мікрокристалічна целюлоза, поліфепан, сорбогель);
- ферментні препарати (фестал, мезим-форте) – за показаннями.
У важких випадках
- глюкокортикоїдні засоби для системного застосування (на вибір) (преднізолон, дексаметазон, бетаметазон, тріамцинолон).
Симптоматична терапія
Відповідно до виявленої патології.
Тривалість лікування
Стаціонарно – 10-14 днів.
Очікувані результати лікування
Припинення появи висипань і сверблячки – ремісія захворювання.
Санітарно-гігієнічні, реабілітаційні заходи та диспансеризація
Диспансеризація проводиться 2 рази на рік. Диспансерне спостереження у дерматолога і за показниками – у гастроентеролога і алерголога.
Реабілітація направлена на попередження сенсибілізації до алергенів, їх елімінацію та лікування захворювань, на фоні яких вона розвинулась, санацію вогнищ фокальної хронічної інфекції, дотримання гіпоалергічної дієти.