Свербець (пруриго)

Свербець (пруриго)

Пруриго – хронічний дерматоз, що характеризується папульозними, папуловезикульозними, вузлуватими висипаннями, які супроводжуються сильною сверблячкою.

МКХ-10: L28

МКХ-10

Клас ХІІ. Хвороби шкіри та підшкірної клітковини (L00-L99)
L20-L30 Дерматит та екзема
L28 Простий хронічний лишай та свербець (пруриго)
L28.0 Простий хронічний лишай
Обмежений нейродерматит
Лишай БДВ
L28.1 Свербець вузловатий
L28.2 Інший свербець
Свербець:

  • БДВ,
  • Гебри,
  • mitis
Кропив’янка папульозна

Общая информация

Протокол надання медичної допомоги хворим на пруриго 7.1.15. Модель пацієнта Код МКХ-10: L 28 – Пруриго

Диагностика

Лабораторна діагностика

Обов’язкова

  • загальний аналіз крові (одноразово, при виявленні будь-яких змін дослідження повторюють);
  • загальний аналіз сечі;
  • біохімічний аналіз крові, включаючи AсАT, АлАТ, загальний білірубін;
  • глюкоза крові;
  • серологічне дослідження (РМП, РВ);
  • флюорографічне дослідження;
  • кал на яйця глистів.

Рекомендована

  • імунологічні дослідження крові;
  • аналіз калу на дисбактеріоз;
  • копрологічне дослідження.

Інструментальні дослідження

  • УЗД органів черевної порожнини (одноразово).

Консультації спеціалістів

  • терапевт;
  • гастроентеролог;
  • психоневролог;
  • ендокринолог.

Лечение

Лікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах – шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів та вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети (наказ МОЗ України № 385 від 28.10.2002).

Профіль відділення – дерматологічний.

Профіль спеціаліста – дерматовенеролог (наказ МОЗ України № 333 від 06.07.2005).

Показання до госпіталізації. Розподіл хворих між поліклінікою та стаціонаром

Хворі з тяжким активним перебігом дерматозу, з відсутністю ефекту від амбулаторного лікування підлягають госпіталізації не менше 2 разів на рік.

Лікувальні заходи

Після встановлення конкретної причини пруригінозного ураження (онкологічні захворювання, цукровий діабет, захворювання нервової системи, дисфункції травного тракту, паразитарні захворювання, токсикоз вагітних тощо) проводять лікування основного захворювання.

Дієтотерапія

Дієта № 9.

Системна терапія

  • гіпосенсибілізуючі засоби (30% натрію тіосульфат, 10% кальцію глюконат, 25% магнію сульфат);
  • дезінтоксикаційні засоби (неогемодез, реополіглюкін, реосорбілакт, полівідон + натрію хлорид + калію хлорид + кальцію хлорид + магнію хлорид + натрію гідрокарбонат, ізотонічний 0,9% розчин натрію хлориду);
  • антигістамінні засоби (хлоропірамін, клемастин, мебгідролін, дифенгідрамін, лоратадин, дезлоратадин, ебастин, фексофенадин);

За вибором препарати І, ІІ та ІІІ покоління протягом 2–5 тижнів (для препаратів І покоління зміна засобу через 10 днів), при необхідності після 2–3-тижневі інтервали лікування зазначеними препаратами повторюють.

При виражених клінічних проявах захворювання, свербежу шкіри, порушеннях сну, наявності скарг невротичного характеру рекомендують ін'єкційні форми антигістамінних препаратів на вибір.

  • ферментні препарати (при виявленні ферментативної недостатності підшлункової залози):
    • препарати панкреатину (креон, мезим-форте);
    • комбіновані препарати, що містять панкреатин, холеву кислоту, пепсин, амінокислоти (панзинорм форте, фестал, ензистал);

При схильності до запорів рекомендують препарати, що містять компоненти жовчі. При наявності нестійкого стільця застосовують препарати, що не містять компонентів жовчі.

  • еубіотики (призначають за умови виявлення порушень мікробіоценозу кишечника) (біфідобактерії біфідум + кишкова паличка або лактобактерії ацидофільні, або біфідобактерії біфідум, або ешерихія колі та ін., відповідно до виявлених змін);
  • спефічна гіпосенсибілізація (гістоглобулін);
  • транквілізатори (гідазепам, адаптол, діазепам, оксазепам, нітразепам);
  • вегетотропні засоби (фенобарбітал + ерготамін + сума алкалоїдів беладони);
  • седативні засоби (3% натрію бромід, екстракт валеріани, настоянка півонії ухильної);
  • вітаміни і полівітаміни: групи А, В, С, Е, РР);
  • сорбенти (ентеросгель, активоване вугілля, сорбогель, силікс, атоксил);
  • адаптогени (гліцисед);

Зовнішнє лікування

  • анілінові барвники (піоктанін, фукорцин, синька).

При виразних проявах захворювання – комбіновані креми або мазі, що містять кортикостероїди відповідної сили дії: бетаметазону валерат, триамцинолону ацетонід, бетаметазону дипропіонат, преднізолон, клобетазолу пропіонат та допоміжні речовини. У подальшому – перехід на пасти, креми й мазі, що містять 1-2-3% дьогтю або 5% нафталану.

Фізіотерапія

  • селективна фототерапія;
  • ПУВА-терапія (у важких випадках, коли спостерігається розповсюджена свербляча висипка, ліхеніфікація);
  • фонофорез;
  • ультразвук.

При вузлуватому свербці Гайда застосовують

  • обколювання вузлуватих елементів глюкокортикоїдними препаратами;
  • руйнування вузлів методами електро-, кріо-, лазеротерапії;
  • оклюзійні пов'язки зі фторвмісними кортикостероїдними мазями.

Тривалість лікування

Стаціонарно – 20-30 днів (залежно від тяжкості захворювання).

Очікувані результати лікування

Розсмоктування елементів, зменшення свербежу, відсутність нових елементів.

Санітарно-гігієнічні, реабілітаційні заходи та диспансеризація

При досягненні клінічної ремісії або покращення пацієнти підлягають диспансерному нагляду 1 раз на 6 місяців (частіше навесні та восени). Під час огляду звертається увага на дотримання рекомендацій, наданих при виписці зі стаціонару, регулярність обстеження суміжними спеціалістами (алергологом, терапевтом, гастроентерологом, ендокринологом, психоневрологом); адекватність дієтичного режиму й режиму праці та відпочинку; усунення чинників, що провокують погіршення стану (хронічні осередки інфекції, гострі респіраторно-вірусні інфекції, стреси тощо). Шкіра потребує постійного догляду, що включає індиферентні креми або мазі які, за необхідності, містять вітаміни групи А і Е. Рекомендується уникати частого миття з милом у ванні або під душем (слід застосовувати нейтральні або кислі мила), контакту з хімічно активними речовинами (цемент, пральні порошки, пасти, фарби, лаки тощо), синтетичною і вовняною тканиною.

Курортотерапія показана у фазі ремісії.