Дерматофітія кистей. Дерматофітія ступнів

Дерматофітія кистей. Дерматофітія ступнів

Дерматомікоз шкіри кистей і стоп – грибкове захворювання, спричинене грибами-дерматофітами (Trichophyton, Epidermophyton). Характеризується поліморфізмом елементів: свербіжні висипання, що лущаться, на нерізко гіперемованій і злегка інфільтрованій шкірі кистей (стоп); також ексудативні дисгідротичні, ериматозно-сквамозні елементи, іноді – виражений гіперкетоз.

Дерматофітія кистей МКХ-10: В35.2

Дерматофітія ступнів МКХ-10: В35.3

МКХ-10

Клас І. Деякі інфекційні та паразитарні хвороби (А00-В99)
В35-В49 Мікози
В35 Дерматофітії
В35.2 Дерматофітія кистей
Дерматофітія кистей
Дерматомікоз кистей
В35.3 Дерматофітія ступнів
Епідермофітія ступнів
Дерматофітія ступнів
Дерматомікоз ступнів

Общая информация

Протокол надання медичної допомоги хворим на поверхневі дерматофітії 7.1.1.4. Модель пацієнта. Код МКХ-10: В 35.2 – Дерматофітія кистей

Код МКХ-10: В 35.3 – Дерматофітія стоп

Диагностика

Лабораторна діагностика

  • клінічний аналіз крові (за необхідності дослідження повторюють 1 раз на 10 днів);
  • аналіз сечі (2 рази);
  • біохімічні дослідження функції печінки (1 раз на 10 днів при використанні препаратів системної дії);
  • мікроскопічне дослідження патологічного матеріалу (зішкряби з шкіри) на гриби (встановлення діагнозу та контроль над виліковуваністю);
  • культуральне дослідження (1 раз, за необхідності – повторно).

Лечение

Лікувально-профілактична допомога здійснюється в спеціалізованих закладах – шкірно-венерологічних диспансерах (районних і міжрайонних, міських, обласних диспансерах), клініках науково-дослідних інститутів та вищих навчальних закладів, в амбулаторно-поліклінічних закладах, що мають шкірно-венерологічні кабінети (наказ МОЗ України № 385 від 28.10.2002).

Профіль відділення – дерматологічний.

Профіль спеціаліста – дерматовенеролог (наказ МОЗ України № 333 від 06.07.2005).

Показання до госпіталізації. Розподіл хворих між поліклінікою та стаціонаром

Розповсюджені ускладнені форми мікозу кистей та стоп.

Лікувальні заходи

Дієтотерапія

Дієта №15. При дисгідротичних та екзематизованих формах – дієта № 9. При вживанні системних антимікотиків – дієта № 5.

Місцева терапія

При гострих запальних проявах рекомендуються ванночки, розчини калію перманганату 1:10000, відвар дубової кори, відвар ромашки, примочування з борною кислотою (0,5%), резорцином (2%), таніном (2%), нітратом срібла (0,25-0,5%).

Після ліквідації гострозапальних явищ на уражену шкіру наносяться анілінові барвники, спиртовий розчин йоду 2%, а також протигрибкові місцеві засоби, що містять кетоконазол, тербінафін, оксиконазол, міконазол, комбінований препарат, що містить кетоконазол та саліцилову кислоту, похідні хлорнітрофенолу, ундециленової кислоти.

При сквамозно-гіперкератотичних формах попередньо проводиться відшарування епідермісу із застосуванням кератолітичних засобів: саліцилово-бензойний пластир, 2-5% саліцилова мазь та крем, що містить сечовину.

При екзематизації й мокнутті використовують мазь, що містить міконазол, мірамістин, комбіновану мазь, що містить триамцинолону ацетонід та мірамістин, примочування з дезінфікуючими та в’яжучими сумішами (танін, борна кислота, нітрат срібла).

При приєднанні піококової флори застосовуються препарати, до складу яких входять антибактеріальні засоби, комбіновані мазі, що містять кортикостероїди та антибактеріальні засоби.

При ускладнених формах також призначають всередину антигістамінні, десенсибілізуючі препарати, антибактеріальні препарати (у разі приєднання вторинної бактеріальної флори), імуномодулятори, ангіопротектори, вітаміни.

Тактика ведення при неефективності лікування

За відсутності ефекту лікування змінюють зовнішню антимікотичну терапію, а при подальшій відсутності ефекту призначають системну антимікотичну терапію.

Системна терапія

Призначають тербінафін 250 мг 1 раз на добу протягом 2-6 тижнів або ітраконазол 100 мг 1 раз на добу протягом 15 днів.

Тривалість лікування

Амбулаторно – 3-4 тижні, стаціонарно (ускладнені форми) – 18-21 день.

Очікувані результати лікування

Розв’язання клінічних проявів, негативний результат мікроскопічного дослідження на гриби.

Санітарно-гігієнічні, реабілітаційні заходи та диспансеризація

Санітарно-гігієнічні заходи включають як загальні, так й індивідуальні.

До загальних заходів належить

  • при відвідуванні басейнів, лазень з метою профілактики – застосування зовнішніх антифунгальних засобів;
  • дезінфекція у громадських місцях (басейни, бані, сауни, спортивні заклади, промислові підприємства, косметологічні заклади тощо). Дезінфекція проводиться хлорвмісними дезінфектантами;
  • санітарно-просвітницька робота.

До індивідуальних заходів відносять

  • кип’ятіння шкарпеток, рушників з наступним прасуванням;
  • обробка взуття 25% розчином формаліну (у взуття вміщують ватний тампон, змочений у розчині формаліну, а потім взуття герметично упаковують у целофановий пакет на 24 години);
  • не рекомендується користуватися чужим взуттям;
  • наявність власного рушника для ніг;
  • боротьба з підвищеною пітливістю кистей та стоп.

З метою підвищення резистентності організму вживання загальнозміцнюючих препаратів