Акласта инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: zoledronic acid; (1-гідрокси-2-імідазол-1-іл-фосфоноетил)фосфонова кислота моногідрат;

основні фізико-хімічні властивості: розчин стерильний прозорий і безбарвний;

склад: 100 мл розчину містить 5 мг золедронової кислоти (безводної), що відповідає 5,330 мг золедронової кислоти моногідрату;

допоміжні речовини: манітол, натрію цитрат, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на структуру та мінералізацію кісток. Бісфосфонати. Код АТС M05B A08.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Золедронова кислота належить до класу азотвмісних бісфосфонатів і діє насамперед на кістки. Вона є інгібітором опосередкованої остеокластом резорбції кісткової тканини.

Селективна дія бісфосфонатів зумовлена їх високою спорідненістю з мінералізованою кістковою тканиною. Золедронова кислота, що застосовується внутрішньовенно, швидко розподіляється в кістковій тканині і подібно до інших бісфосфонатів, локалізується переважно в місцях резорбції кісток. Головною молекулярною мішенню золедронової кислоти в остеокласті є фермент фарнезилпірофосфатсинтаза, але це не виключає й інші механізми. Золедронова кислота інгібує резорбцію кісткової тканини, не справляючи при цьому негативного впливу на формування, мінералізацію або механічні властивості кісток. Гістоморфометричні дані показали типову відповідну реакцію кісток на антирезорбтивний засіб з дозозалежним зменшенням активності остеокласта і частоти активації нових місць ремоделювання в губчастих кістках і кістках Haversian.

Фармакокінетика. В результаті проведення одноразових і багаторазових 5- і 15-хвилинних інфузій в дозах 2, 4, 8 і 16 мг золедронової кислоти 64 пацієнтам були отримані нижченаведені дані фармакокінетики, що не залежали від дози.

Після початку інфузії золедронової кислоти плазмові концентрації активної речовини швидко збільшувалися, досягаючи піка наприкінці інфузії, потім швидко знижувалися до < 10 % піка через 4 години і до < 1 % піка - через 24 години, з подальшим тривалим періодом дуже низьких концентрацій, які не перевищують 0,1 % пікових рівнів.

Внутрішньовенно введена золедронова кислота виділяється нирками в три етапи: швидке двофазне виведення препарату із системної циркуляції з періодами напіввиведення t_1/2a 0,24 і t_1/2b 1,87 години, потім тривала фаза елімінації з кінцевим періодом напіввиведення t_1/2g 146 годин. Накопичення активної речовини в плазмі після багаторазових доз, які вводяться кожні 28 днів, не спостерігалося. Золедронова кислота не метаболізується і виділяється в незміненому вигляді нирками. Протягом перших 24 годин 39 ± 16 % введеної дози екскретується із сечею, тоді як інша кількість препарату в основному зв’язується з кістковою тканиною. Потім повільно відбувається зворотне вивільнення золедронової кислоти з кісткової тканини в системну циркуляцію і її виділення нирками. Загальний кліренс препарату становить 5,04 ± 2,5 л/год. Він не залежить від дози, статі, віку, расової належності і маси тіла пацієнта. Збільшення тривалості інфузії з 5 до 15 хвилин призводить до зниження концентрації золедронової кислоти наприкінці інфузії, але не впливає на площу під кривою залежності концентрації від часу.

Оскільки золедронова кислота не метаболізується в організмі людини і виявлена речовина має лише незначну активність або не має зовсім як безпосередньо діючий і/або необоротний інгібітор ферментів цитохрому Р450, золедронова кислота навряд чи буде зменшувати метаболічний кліренс речовини, яка метаболізується через систему ферментів цитохрому P450. Золедронова кислота не має високого ступеня зв’язування з білками плазми (зв’язування становить приблизно 56%), і це зв’язування не залежить від концентрації.

Спеціальні популяції. Нирковий кліренс золедронової кислоти корелював із кліренсом креатиніну, нирковий кліренс становив 75±33% від кліренсу креатиніну, який продемонстрував середнє значення 84 ± 29 мл/хв (діапазон від 22 до 143 мл/хв) у 64 досліджуваних пацієнтів. Незначне збільшення AUC_(0-24ч), приблизно на 30%-40% при нирковій недостатності від легкого до помірного ступеня тяжкості, у порівнянні з таким у пацієнтів з нормальною нирковою функцією і відсутність накопичення лікарського засобу при багаторазових введеннях доз незалежно від ниркової функції свідчать про те, що регулювання дози золедронової кислоти при нирковій недостатності легкого (Cl_cr = 50-80 мол/хв) і помірного (Cl_cr = 30-50 мл/хв) ступеня тяжкості не потрібно. Оскільки доступні лише обмежені дані щодо тяжкої ниркової недостатності (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), ніякі рекомендації дозування для цієї популяції не є можливими.

Показання для застосування. Лікування хвороби Педжета (деформуючого остеїту).

Спосіб застосування та дози. Рекомендована доза для дорослих - одна внутрішньовенна інфузія 5 мг золедронової кислоти (безводної) у 100 мл водного розчину, який вводиться внутрішньовенно через окрему систему для внутрішньовенних інфузій при постійній швидкості інфузії. Час інфузії повинен становити не менше 15 хвилин.

Інфузію Акласти проводять за умови адекватної гідратації пацієнта. Це особливо важливо для пацієнтів, які отримують діуретики.

Повторне лікування хвороби Педжета. Після лікування хвороби Педжета Акластою спостерігається тривалий період ремісії. До сьогодні спеціальних даних про повторне лікування немає. Однак повторне лікування Акластою може призначатися пацієнтам з рецидивом захворювання, що грунтується на підвищенні рівня лужної фосфатази в сироватці, пацієнтам, у яких не була досягнута нормалізація рівня лужної фосфатази в сироватці, або пацієнтам із симптомами, що зберігаються протягом 12 місяців від початку лікування.

Пацієнти з нирковою недостатністю. Призначення Акласти пацієнтам з кліренсом креатиніну < 30 мл/хв не рекомендується через нестачу адекватного клінічного досвіду в цій популяції хворих.

Регулювання дози для пацієнтів з кліренсом креатиніну >30 мл/хв не потрібно.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Регулювання дози не потрібно.

Пацієнти похилого віку (=> 65 років). Регулювання дози не потрібно, оскільки біодоступність, розподіл і виведення в пацієнтів похилого віку і молодших суб’єктів були подібними.

Діти і підлітки. Застосування Акласти не було досліджено в дітей і підлітків, тому препарат не повинен застосовуватись у цих вікових групах (маються на увазі діти і підлітки до 18 років).

Інструкції щодо застосування і поводження з препаратом. Акласту не можна змішувати або вводити внутрішньовенно з будь-яким іншим лікарським засобом. Препарат потрібно вводити через окрему систему для внутрішньовенних інфузій при постійній швидкості введення. Якщо розчин охолоджений, дати йому досягти кімнатної температури перед застосуванням. Під час приготування розчину для внутрішньовенної інфузії необхідно дотримуватися методу асептики.

Побічна дія. Побічні реакції були звичайно помірними і транзиторними.

Передбачувані побічні реакції (оцінка дослідника), пов’язані із застосуванням препарату, які зустрічалися більше одного разу у хворих на хворобу Педжета, що отримували золедронову кислоту (однократне внутрішньовенне вливання 5 мг) протягом 6-місячного дослідження, наведені нижче за класами органів.

Звичайні (=> 1/100, < 1/10) передбачувані побічні реакції (оцінка дослідника), пов’язані із застосуванням препарату, які зустрічалися більше одного разу у хворих на хворобу Педжета, що отримували золедронову кислоту (одноразова внутрішньовенна інфузія 5 мг) протягом 6 місяців.

Інфекції та інвазії: грип.

Порушення обміну речовин і харчування: гіпокаліємія.

Порушення з боку нервової системи: головний біль, летаргія.

Порушення з боку дихальної, торакальної і медіастинальної системи: задишка.

Шлунково-кишкові розлади: діарея, нудота, диспепсія.

Порушення з боку скелетно-м’язової системи і сполучної тканини: біль у кістах, артралгія, міалгія.

Загальні порушення і реакції в місці застосування: грипоподібні симптоми, гіпертермія, озноб, втома, біль, астенія.

Більшість цих симптомів усувалося протягом 4 днів від моменту виникнення.

Лабораторні дані. У деяких пацієнтів спостерігалося транзиторне і звичайно безсимптомне зниження рівнів кальцію і фосфатів у сироватці. У дослідженнях хвороби Педжета після застосування 5 мг золедронової кислоти шляхом внутрішньовенної інфузії не спостерігалося збільшення клінічно значущих побічних ефектів з боку нирок.

Ірит, увеїт, епісклерит. Повідомлялося про випадки іриту, увеїту та епісклериту в пацієнтів, які лікувалися бісфосфонатами, хоча в дослідженнях хвороби Педжета про такі випадки не повідомлялося.

Протипоказання. Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якого компонента препарату. Гіпокальціємія. Вагітність і лактація.

Передозування. Про випадки передозування не повідомлялося. У разі передозування, що призводить до клінічно значущої гіпокальціємії, компенсація стану може бути досягнута додатковим застосуванням кальцію перорально і/або інфузією кальцію глюконату.

Особливості застосування. Доза 5 мг золедронової кислоти повинна вводитися принаймні 15 хвилин.

Акласта не рекомендується пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс кретиніну < 30 мл/хв) через недостатній адекватний клінічний досвід у цій популяції хворих.

Інфузію Акласти проводять за умови адекватної гідратації пацієнта. Це особливо важливо для пацієнтів, які отримують діуретики.

Раніше існуючу гіпокальціємію необхідно лікувати адекватним прийомом кальцію і вітаміну D до початку терапії Акластою. Інші порушення мінерального обміну необхідно також ефективно лікувати.

Підвищена резорбція кісток є характерною рисою хвороби Педжета. Тому настійно рекомендується, щоб хворі на хворобу Педжета отримували рекомендовану добову норму додаткового кальцію і вітаміну D. Це повинно бути забезпечено протягом перших 10 днів після застосування Акласти.

Вагітність і лактація. Дані щодо застосування золедронової кислоти для лікування вагітних жінок відсутні. Дослідження на тваринах продемонстрували токсичний вплив препарату на репродуктивну функцію. Потенційний ризик для людини не відомий. Акласта протипоказана в періоди вагітності і годування груддю.

Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами. Немає даних, які свідчать, що Акласта впливає на здатність керувати автотранспортом або використовувати механізми.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Спеціальні дослідження взаємодії лікарських засобів із золедроновою кислотою не проводилися. Золедронова кислота систематично не метаболізується і не впливає на ензими цитохрому Р450 людини in vitro. Золедронова кислота зв’язується з білками плазми незначною мірою (зв’язування становить приблизно 56 %), тому взаємодії, які відбуваються внаслідок заміщення препаратів з високим ступенем зв’язування, малоймовірні.

Золедронова кислота виводиться з організму шляхом ниркової екскреції. Слід дотримуватися обережності при застосуванні Акласти в поєднанні з препаратами, які можуть значною мірою впливати на функцію нирок (наприклад з аміноглікозидами або діуретиками, які можуть спричинювати дегідратацію).

Умови та термін зберігання. Нерозкритий флакон не потребує ніяких спеціальних умов зберігання. Після розкриття флакона розчин хімічно і фізично стабільний протягом 24 годин при температурі 2 - 8ºC. З мікробіологічної точки зору, препарат повинен бути використаний негайно. У противному разі за час і умови зберігання його до моменту застосування несе відповідальність користувач, і препарат звичайно повинен зберігатися не більше 24 годин при температурі 2 - 8ºC.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 30 місяців.