Напроксен инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: Naproxen;

2-(6-метокси-2-нафтил)-пропіонова кислота або

(S)-6-метокси-альфа-метил-2-нафталіноцтова кислота;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого чи білого з кремовим відтінком кольору, плоско-циліндричної форми, з фаскою і рискою;

склад: 1 таблетка містить напроксену 0,25 г;

допоміжні речовини: крохмаль картопляний, полівінілпіролідон низькомолекулярний медичний, кальцію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби. Похідні пропіонової кислоти.Код. АТС: М01АЕ02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Напроксен належить до групи нестероїдних протизапальних засобів. Має протизапальні, болезаспокійливі і жарознижувальні властивості, пов'язані з пригніченням ЦОГ і блокадою синтезу простагландинів. Перешкоджає агрегації тромбоцитів. У порівнянні з ортофеном має більш виражену аналгезуючу активність і більш тривалу дію, ніж інші протизапальні препарати, що зумовлює його добові дози і кратність прийому.

Аналгезуюча дія виявляється через 15-30 хвилин після прийому препарату внутрішньо.

Фармакокінетика. Препарат швидко і повністю всмоктується в травному тракті. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1 годину після прийому. Близько 99 % напроксену зв'язується з білками плазми. Препарат виводиться з організму, в основному нирками, у незміненому вигляді, решта – у вигляді метаболітів. Період напіввиведення – близько 13 годин.

При застосуванні Напроксену хворими з порушенням функції печінки, пацієнтами літнього віку у них спостерігається підвищення вмісту вільної фракції препарату в плазмі крові.

Показання для застосування. Напроксен призначають для лікування гострого ревматизму, ревматоїдного артриту, анкілозивного спондилоартриту (хвороби Бехтерева), артрозів, спондилоартрозів, подагри, травм і запальних захворювань опорно-рухового апарату і м'яких тканин, первинної дисменореї, пропасниці при інфекційно-запальних захворюваннях.

Спосіб застосування та дози. Дорослим Напроксен призначають внутрішньо, у вигляді таблеток, по 0,5-0,75 г на добу, в 2 прийоми (вранці і ввечері). При гострому нападі подагри початкова доза препарату - 0,75 г, потім кожні 8 годин призначають по 0,25 г, до зникнення симптомів захворювання.

При дисменореї – у початковій дозі 0,5 г, потім по 0,25 г кожні 6-8 годин, протягом 3-4 днів.

Побічна дія. Препарат звичайно добре переноситься. Іноді можливі печія, нудота, біль в епігастральній ділянці, запор, блювання, діарея, головний біль, дезорієнтація, порушення концентрації уваги, депресія, порушення зору, геморагії, шкірно-алергійні реакції.

Протипоказання. Напроксен не слід призначати вагітним, дітям у віці до 16 років, жінкам у період лактації, при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, хворим, що перенесли у минулому шлунково-кишкові кровотечі, що страждають серцевою недостатність, захворювання печінки або схильні до алергійних реакцій і підвищеної чутливості до препарату.

Передозування. Симптоми: запаморочення, печія, порушення травлення, нудота, блювання, діарея, судоми. Лікування: промивання шлунка, призначення активованого вугілля, симптоматична терапія.

Особливості застосування. З обережністю призначають Напроксен при ерозивно-виразкових ураженнях травного тракту в анамнезі.

При призначенні Напроксену пацієнтам з порушеннями функції нирок, нефротичним синдромом, із синдромом портальної гіпертензії і пацієнтам, які приймають діуретики, слід контролювати діурез і функцію нирок - як на початку, так і під час лікування.

Хворих, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, слід попередити про можливість нападів запаморочення.

Напроксен може впливати на результат визначення 5-оксиіндолоцтової кислоти в сечі і визначення концентрації 17-кетостероїдів у сечі, у зв'язку з чим необхідно припинити прийом препарату за 48 годин до початку дослідження.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Напроксен знижує натрійуретичний ефект фуросеміду і послаблює гіпотензивну дію пропранололу та інших бета-адреноблокаторів.

Абсорбція Напроксену збільшується під дією натрію бікарбонату і зменшується під дією окису магнію. Одночасне призначення Напроксену і метотрексату призводить до зниження швидкості виведення та збільшення токсичності метотрексату.

Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від світла і недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 ºС. Термін зберігання – 2 роки.