Пневмонія пневмококова (бактеріальні пневмонії)

Рівень захворюваності вищий у зимовий період і перші весняні місяці. В першу чергу її викликають штами типу 14, 1, 6 та 19. Розповсюджують інфекцію приховані носії патогенних типів пневмококу (в 90%).

МКБ-10 Див. розділ "Пневмонія"

Загальна інформація

Епідеміологія пневмококової пневмонії

Хворі діти, як розповсюдники інфекції – в 10% випадків. Видужання супроводжується виробленням видоспецифічних антитіл.

Клінічна картина

У дітей перших років життя ця пневмонія починається з респіраторної вірусної інфекції з утрудненим диханням через ніс. Через кілька днів послідовно розвивається пневмонічний статус з різким підвищенням температури до високих цифр, гострою лихоманкою, частим болем у боці, болючим кашлем. Загальний стан дітей раннього віку тяжкий, дихання стогнуче, задишка із втягуванням міжреберних проміжків, тахікардія. Фізикально – при перкусії мозаїчне вкорочення над легенями (у дітей молодшого віку), а у дітей старшого віку перкуторно вкорочення часто за відсутності хрипів. При аускультації ослаблене дихання та ніжні крепітуючі хрипи на боці ураження, але рідше, ніж у старших дітей.

У дітей старшого віку та у підлітків після короткого катарального періоду раптово з’являється озноб із підвищенням температури тіла до 40,5 °С, з’являється тахіпное, хворий неспокійний, іноді марить. Шкіра бліда, іноді периоральний ціаноз. Діти сплять на хворому боці.

При перкусії притуплення перкуторного звуку, ослаблення дихання. Вислуховуються мілкі крепітуючі хрипи на боці ураження.

У процесі хвороби клінічні ознаки змінюються. Класичні симптоми проявляються на 2-3-й день хвороби: притуплення перкуторного звуку, бронхофонія та зникнення хрипів. З початком процесу розрішення з’являються вологі хрипи і ознаки ущільнення зникають. Сухий кашель, який був на початку, змінюється на вологий, виділяється велика кількість харкотиння, іноді з домішками крові.

Рентгенологічне дослідження у дітей раннього віку показує вогнищеві тіні, іноді інфільтрацію кульовидної форми, яка патогномонічна для пневмококової інфекції. Часто фізикальні зміни запізнюються щодо рентгенологічних змін.

Патогномонічним для пневмококової пневмонії є лейкоцитоз 15-40 х 10⁹/л з нейтрофільним зсувом уліво.

Ускладнення пневмококової пневмонії – серозно-фібринозний плеврит, рідше менінгіт або отит.

Лікування

Призначають антибіотики широкого спектру дії (напівсинтетичні пеніциліни, цефалоспорини). Симптоматична терапія.