Гострі вірусні гепатити А, В, С

Загальна інформація

Вірусні гепатити – це інфекційні захворювання, пов’язані з ураженням печінки та розладом обміну речовин, спричиняються вірусами А, В, С, D, E і мають ентеральний та парентеральний шляхи передачі.

В15-В19 Вірусний гепатит

В15 Гострий гепатит А
В15.0 Гепатит А з печінковою комою
В15.9 Гепатит А без печінкової коми

Гепатит А (гострий) (вірусний) БДВ

В16 Гострий гепатит В
В16.2 Гострий гепатит В без дельта-агента з печінковою комою
В16.9 Гострий гепатит В без дельта-агента і без печінкової коми

Гепатит В (гострий) (вірусний) БДВ

В17 Інший гострий вірусний гепатит
В17.1 Гострий гепатит С

Клиническая картина

Клінічні критерії:

Вірусний гепатит А:

епіданамнез – контакт із хворим, який має жовтяницю, протягом останніх 15-45 днів до захворювання; сезонність (літо-осінь), можливість групових спалахів;
гострий початок захворювання;
симптоми інтоксикації;
короткий (3-7 днів) переджовтяничний період найчастіше за грипозним та диспепсичним варіантом;
темна сеча;
знебарвлений кал;
поліпшення самопочуття хворих із моменту появи жовтяниці;
збільшення та болючість при пальпації печінки.

Вірусний гепатит В:

епіданамнез – наявність парентеральних маніпуляцій протягом останніх 2-6 місяців, переливання препаратів крові, відвідування стоматолога з екстракцією зубів тощо; можливість трансплацентарної передачі вірусу, або під час пологів;
поступовий розвиток хвороби;
тривалий переджовтяничний період (від 5-7 днів до 3 тижнів) частіше за артралгічним, астеновегетативним або змішаним варіантом;
можливі різні алергічні прояви;
темна сеча;
знебарвлений кал;
жовтяниця з наростанням симптомів інтоксикації;
тривала гепатоспленомегалія.

Вірусний гепатит С:

епіданамнез – наявність даних про переливання препаратів крові, трансплантацію органів, проведення сеансів гемодіалізу;
поступовий розвиток хвороби;
незначні прояви інтоксикаційного синдрому;
незначно виражена жовтяниця;
часто відсутня жовтяниця;
збільшення розмірів печінки.

Діагностика

Параклінічні дослідження:

загальний аналіз крові (помірна лейкопенія, лімфоцитоз);
загальний аналіз сечі (підвищення рівня жовчних пігментів, уробіліну);
підвищення активності АлАТ, АсАТ у 5-20 разів;
підвищення загального білірубіну з переважанням прямої фракції;
збільшення показників тимолової проби;
зниження протромбінового індексу, протромбінового часу, фібриногену;
зниження рівня загального білка та зміна співвідношення А/Г (альбуміну/глобуліну);
визначення маркерів гострих вірусних гепатитів (Ab HAV Ig M, HBs Аg, Ab HBc Ig M, Ab HCV (сумарні або окремо Ig M та Ig G); за наявності ВГВ, особливо його тяжкого перебігу, обов’язкове обстеження на маркери ВГD; за відсутності позитивних результатів на маркери вірусних гепатитів А, В, С – додаткове обстеження на вірусний гепатит Е, І
інструментальні методи досліджень (УЗД, КТ, МРТ черевної порожнини та ін.) – у разі необхідності.

Клініко-лабораторні критерії атипових форм гострих вірусних гепатитів:

наявність в анамнезі контакту з хворим на вірусний гепатит;
короткочасне підвищення температури тіла з незначними явищами інтоксикації чи без них;
збільшення розмірів печінки;
підвищення активності АлАТ та АсАТ, тимолової проби;
виявлення маркерів вірусних гепатитів.

Фульмінантна форма:

скорочений продромальний період;
різке погіршання стану при появі жовтяниці;
значно виражений інтоксикаційний синдром;
геморагічний синдром;
тахікардія;
емоційна нестабільність, сонливість удень, безсоння вночі;
«хлопаючий тремор»;
на стадії прекоми – порушення орієнтації, сплутаність свідомості, психомоторне збудження;
при поглибленні коми – втрата контакту з хворим;
зменшення розмірів печінки;
під час лабораторного дослідження виявляється анемія, нейтрофільний лейкоцитоз, тромбоцитопенія, прискорення ШЗЕ, значне підвищення білірубіну за рахунок непрямого, білірубін-ферментна дисоціація, зниження протромбіну, фібриногену та активності печінкових ферментів.

Лікування

Легка форма:

базисна терапія протягом 20 діб: режим – напівпостільний (10 діб);
дієтотерапія – стіл № 5 за Певзнером.

Середньотяжка форма:

базисна терапія протягом 20 діб: режим – постільний до відновлення кольору сечі, далі – напівпостільний (2-3 тижні);
дієтотерапія – стіл № 5 за Певзнером;
пероральна дезінтоксикаційна терапія об’ємом 40-50 мл/кг (5% розчин глюкози, столова негазована мінеральна вода) з обов’язковим контролем водного балансу;
ентеросорбенти – упродовж 2 тижнів;
полівітамінні комплекси;
у період реконвалесценції доцільне застосування жовчогінних препаратів.

Тяжка форма (без ознак гепатодистрофії):

базисна терапія протягом 30 діб: режим – постільний до відновлення кольору сечі, далі – напівпостільний (3 тижні);
дієтотерапія – стіл № 5а за Певзнером упродовж 3-7 днів (до забарвлення калу), далі – стіл № 5;
дезінтоксикаційна терапія: внутрішньовенне крапельне введення розчинів у дозі 50-100 мл/кг/добу, реополіглюкін у дозі 5-10 мл/кг, альбумін – по 5 мл/кг, 5% розчин глюкози, розчин Рінгера, Рінгера-лактату, 0,9% розчин хлориду натрію;
ентеросорбенти – протягом 2-3 тижнів;
препарати лактулози – у віковій дозі протягом 10-14 днів;
за наявності ознак холестазу – дезоксихолієва кислота у дозі 10 мг/кг;
вітамінотерапія – комплекс полівітамінів;
ферментотерапія – ферменти підшлункової залози до 14 днів;
преднізолон призначають при загрозі розвитку фульмінантної форми у добовій дозі 1-3 мг/кг 4 рази на добу протягом 7-10 днів.

Фульмінантна форма:

режим – суворий постільний;
дієта – № 5а за Певзнером з обмеженням білків до 40% на добу;
проводять катетеризацію судин за Сельдингером;
преднізолон у дозі 10-15 мг/кг/добу через 4 години рівними дозами без нічної перерви в/в;
дезінтоксикаційна терапія: альбумін, реополіглюкін, 10% розчин глюкози із розрахунку 50-100 мл/кг/добу під контролем діурезу;
інгібітори протеолізу;
фуросемід у дозі 1-2 мг/кг та маніт по 1,5 г/кг;
гепарин у дозі 100-300 ОД/кг при загрозі розвитку ДВЗ-синдрому;
антибактеріальна терапія – поліміксин М, канаміцин, гентаміцин через рот;
промивання шлунка та висока очисна клізма;
препарати лактулози;
урсодезоксихолева кислота по 10 мг/кг маси тіла 1 раз на добу;
екстракорпоральні методи детоксикації при неефективності терапії: плазмаферез об’ємом 2-3 ОЦК 1-2 рази на добу до виходу з коми;
гіпербарична оксигенація – до 10 сеансів;
при набряково-асцитичному синдромі – корекція водно-електролітного балансу та білкового складу крові;
введення альбуміну 10-20% розчину, плазми;
калій-зберігаючі сечогінні засоби (верошпірон, тріамкур, спіронолактони).

Ускладнення

Гостра печінкова недостатність – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
Дискінезія жовчовивідних шляхів – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.
Запалення жовчовивідних шляхів – лікування проводиться згідно з відповідним протоколом лікування.

Затверджено наказом МОЗ України від 09.07.2004 р. № 354