Синдром вегетативної дистонії характеризується порушенням вегетативної регуляції внутрішніх органів, судин, обмінних процесів, унаслідок первинно чи вторинно виникаючих відхилень у структурі і функції надсегментарного (лімбіко-ретикулярний комплекс) і/чи
Синдром вегетативної дистонії характеризується порушенням вегетативної регуляції внутрішніх органів, судин, обмінних процесів, унаслідок первинно чи вторинно виникаючих відхилень у структурі і функції надсегментарного (лімбіко-ретикулярний комплекс) і/чи сегментарного відділів вегетативної нервової системи. Складовою частиною вегетативної дистонії є психоемоційні порушення.
Вегетосудинна дистонія (ВСД) — це симптомокомплекс, який виникає в результаті функціональних порушень у структурах центральної нервової системи, ретикулярної формації, лімбічної системи, утвореннях вегетативної нервової системи. Кортико-вісцеральні розлади з включенням гіпоталамо-гіпофізарної і симпато-адреналової систем сприяють порушенню компенсаторно-пристосувальних реакцій організму. Зміна нейроендокринної регуляції вегетативних функцій призводить до порушень регуляції тонусу судин і роботи серця. Провідну роль у розвитку цього захворювання відіграють спадково-конституційні фактори (астенія), гострі і хронічні інфекційні захворювання, інтоксикації, перевтома, неправильний режим харчування і фізичної активності, спадкова схильність до патологічних вазомоторних реакцій. Тим часом встановлено, що пусковим механізмом появи симптомів ВСД найчастіше є стрес. Саме стресові ситуації сприяють розладу механізмів вегетативної регуляції вісцеральних органів.
Серед засобів для медикаментозної терапії ВСД чільне місце посідають заспокійливі препарати. Одним із них є препарат Гліцисед-КМП виробництва ВАТ «Київмедпрепарат». Діючою речовиною Гліциседу-КМП є гліцин (амінооцтова кислота), проста аліфатична амінокислота H2NCH2COOH, яка міститься у всіх тканинах організму. Особливо великий його вміст в тканинах головного та спинного мозку. Як метаболіт широкого спектра дії, специфічний регулятор активності нервових клітин, гліцин виконує роль природного гальмівного медіатору, що взаємодіє з гліцинергічними ГАМК-рецепторами і виявляє властивості a1-адренолітика. Завдяки подібній дії, гліцин здатний захистити нейрони від збиткового впливу катехоламінів, різке збільшення вмісту яких, як правило, супроводжується стресом будь-якого генезу. Біологічне значення гліцину обумовлено також його участю в побудові білків і біосинтезі багатьох фізіологічно активних сполук: глутатіону, гіпурової та глікохолевої кислот, порфіринів [2,3,4,5].
Гліцин виявляє стресопротекторну, антистресову і ноотропну дію. У функціональному плані дія гліцину проявляється в заспокійливому ефекті. При цьому послабляються психоемоціональні реакції, їх прояви стають більш адекватными: зменшується подразнювальність, агресивність, конфліктність, поведінка стає «більш розумною». Маючи заспокійливу дію, гліцин за іншими властивостями принципово відрізняється від відомих транквілізаторів (табл. 1). Його використання дозволяє уникнути вживання транквілізаторів і зменшити ризик виникнення токсикоманій [6].
Поєднання седативного ефекту гліцину з ноотропною дією є важливою терапевтичною перевагою гліцину [1]. За даними ЕЕГ, гліцин збільшує електричну активність одночасно в лобних та потиличних відділах головного мозку. Подібна дія проявляється підвищенням уваги, зростанням швидкості розрахунково-обчислювальних операцій і фізіологічних реакцій [1, 2].
На кафедрі клінічної фармації Української фармацевтичної академії проведено обмежене клінічне дослідження препарату Гліцисед-КМП (таблетки по 0,1 г № 50) у формі відкритого дослідження на 30 хворих неврологічного стаціонара Українського НДІ клінічної і експериментальної неврології і психіатрії. Група порівняння становила 10 хворих, тривалість застосування препаратів — 20-30 днів.
Мета дослідження — провести клінічне дослідження терапевтичної ефективності і переносимості препарату Гліцисед-КМП виробництва ВАТ «Київмедпрепарат» у хворих із проявами вегето-судинної дисфункції.
Задачі дослідження:
У дослідження були включені хворі із астенічними станами, обумовленими вегетосудинною дистонією, хронічними порушеннями кровообігу, інфекційними захворюваннями нервової системи, наслідками перенесеної черепно-мозкової травми, за даними інструментального дослідження — хворі із зміною судинного тонусу, зміною вегетатики по параметрам артеріального тиску, самооцінці клінічних проявів.
У групі хворих, які отримували досліджуваний препарат (група 1) і препарат порівняння — Гліцин (МНПК «Біотика», Росія) (група 2) були включені хворі, практично рівнозначні за віком (табл. 2).
Усім хворим 1-ї і 2-ї груп Гліцисед-КМП та Гліцин призначалися по однаковій схемі по 2 таблетки 3 рази на день протягом 20-30 днів. До лікування і після закінчення курсу лікування хворих обстежували відповідно до розробленої схеми (табл. 3).
Самооцінку клінічних проявів застосування проводили за допомогою анкетування хворих по 5-бальній системі. Оцінювали вираженість наступних симптомів: підвищена подразнювальність, підвищена втомлюваність, змінність настрою, порушення пам’яті, порушення сну, запаморочення, головний біль, шум, дзвін у голові, потемніння в очах, зниження працездатності.
Ефективність та переносимість препарату оцінювали на основі суб’єктивних симптомів і відчуттів, про які хворі повідомляли самостійно і з врахуванням об’єктивних даних, отриманих лікарем (табл. 4). Враховували також динаміку змін лабораторних та інших показників у процесі лікування. Статистичну обробку отриманих даних проводили з використанням критерія Фішера-Стьюдента.
Динаміка показників клінічного аналізу крові та сечі свідчить про те, що досліджуваний препарат не виявляє будь-якої негативної дії на клінічні показники крові. Аналогічні результати отримані і в групі хворих, які вживали препарат порівняння.
Для дослідження стану кровообігу всім хворим проводилося вимірювання артеріального тиску двічі на добу у фіксований час згідно з методичними принципами, розробленими експертами ВООЗ. Динаміка показників артеріального тиску відображена на рис. 1.
Таким чином, Гліцисед-КМП суттєво не впливає на значення діастолічного тиску, знижуючи при цьому систолічний тиск на 8%.
Вивчення впливу препарату на стан церебральної гемодинаміки і оцінка тоніко-эластичних властивостей судинної стінки проводили із застосуванням реоенцефалографії (табл. 5). При аналізі враховувались якісні та кількісні показники, які відображають стан кровонаповнення, тонусу, еластичності судинної стінки головного мозку.
У результаті застосування препарату Гліцисед-КМП не відбулося суттєвої зміни показників тоніко-еластичних властивостей судинної стінки.
Електроенцефалографічні (ЕЕГ) зміни в обох групах були нерізко виражені і характеризувалися дифузними змінами у вигляді зниження амплітуди і регулярності альфа-ритму, загальною дезорганізацією біопотенціалів і відсутністю домінуючого ритму, що свідчило про дисфункцію ретикулярної формації на мезодіенцефальному рівні стовбура мозку.
Під впливом приймання препарату Гліцисед-КМП відмічається покращення показників біоелектричної активності мозку, зокрема тенденція до нормалізації просторово-амплітудного розподілу основних ритмів, посилення індексу вираженості a- і b-активності, peгpecу повільнохвильової активності.
Найбільш часті скарги хворих з астеноневротичним синдромом, обумовленим вегетосудинною дистонією, артеріальною гіпертензією, церебральним атеросклерозом, інфекційними захворюваннями нервової системи, посттравматичними станами, і їх динаміка під впливом терапії Гліцисед-КМП представлені на рис. 2.
Таким чином, найбільш значущими і розповсюдженими у даної категорії хворих скаргами були підвищена подразнювальність, підвищена втомлюваність, змінність настрою, головний біль, затемнення в очах, порушення сну.
Середній бал самооцінки суб’єктивних ознак в обох групах знижується в процесі лікування, особливо таких симптомів, як підвищена подразнювальність, підвищена втомлюваність, і є статистично значущим.
Під впливом призначеної терапії нівелювалися значною мірою порушення настрою, працездатності. Суттєво знижувався цефалгічний синдром, покращувалися вегетативні показники (коливання артеріального тиску).
За даними літератури і власних спостережень, Гліцисед-КМП добре переносився хворими. У процесі проведення клінічних досліджень в обох групах не було відмічено випадків підвищеної чутливості до Гліцисед-КМП, що свідчить про хорошу переносимість препарату. На основі результатів клінічних випробувань була проведена сумарна оцінка ефективності препаратів (табл. 6).