Микамин 50 мг инструкция, аналоги и состав

Показания:	Дорослі та діти віком від 16 років:лікування інвазивного кандидозу;лікування кандидозу стравоходу у пацієнтів, яким необхідна внутрішньовенна антимікотична терапія;профілактика кандидозу у пацієнтів, яким проводиться алогенна трансплантація гематопоетичних стовбурових клітин або у яких прогнозується нейтропенія (кількість нейтрофілів < 500 клітин на 1 мкл) протягом 10 або більше днів.Діти (включаючи немовлят) віком до 16 років:лікування інвазивного кандидозу; профілактика інфікування збудником Candida у пацієнтів, яким проводиться алогенна трансплантація гематопоетичних стовбурових клітин або у яких прогнозується нейтропенія (кількість нейтрофілів < 500 клітин на 1 мкл) протягом 10 або більше днів.При вирішенні питання щодо застосування лікарського засобу Мікамін треба брати до уваги потенційний ризик виникнення пухлин печінки (див. розділ «Особливості застосування»). Таким чином, Мікамін можна застосовувати тільки в тих випадках, коли інші протигрибкові засоби застосовувати не можна.
Форма випуска:	Порошок для приготування розчину для інфузій по 50 мг у флаконах № 1
Производитель, страна:	Астеллас ФармаТех Ко., Лтд, завод Такаока (виробник готової лікарської форми (всі стадії виробництва, фасування в первинну упаковку))/Астеллас Ірландія Ко., Лтд. (пакувальник (вторинна упаковка), випускаючий контроль), Японія/Ірландія
Действующее вещества:	1 флакон містить 50 мг мікафунгіну (у вигляді мікафунгіну натрію)
МНН:	Micafungin - Микафунгин
Регистрация:	UA/12073/01/01з 23.02.2012 по 23.02.2017. Приказ 812 від 06.11.2014
Код АТХ:	J Противомикробные препараты для системного применения J02 Противогрибковые препараты для системного применения J02A Противогрибковые препараты для системного применения J02AX Прочие противогрибковые препараты для системного применения J02AX05 Микафунгин

Склад:

діюча речовина: мікафунгін;

1 флакон містить 50 мг або 100 мг мікафунгіну (у вигляді мікафунгіну натрію);

допоміжні речовини: лактози моногідрат, кислота лимонна безводна, натрію гідроксид.

Лікарська форма. Порошок для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антимікотичні засоби для системного застосування.

Код АТС J02A X05.

Клінічні характеристики.

Показання.

Дорослі та діти віком від 16 років:

лікування інвазивного кандидозу;

лікування кандидозу стравоходу у пацієнтів, яким необхідна внутрішньовенна антимікотична терапія;

профілактика кандидозу у пацієнтів, яким проводиться алогенна трансплантація гематопоетичних стовбурових клітин або у яких прогнозується нейтропенія (кількість нейтрофілів < 500 клітин на 1 мкл) протягом 10 або більше днів.

Діти (включаючи немовлят) віком до 16 років:

лікування інвазивного кандидозу;

профілактика інфікування збудником Candida у пацієнтів, яким проводиться алогенна трансплантація гематопоетичних стовбурових клітин або у яких прогнозується нейтропенія (кількість нейтрофілів < 500 клітин на 1 мкл) протягом 10 або більше днів.

При вирішенні питання щодо застосування лікарського засобу Мікамін треба брати до уваги потенційний ризик виникнення пухлин печінки (див. розділ «Особливості застосування»). Таким чином, Мікамін можна застосовувати тільки в тих випадках, коли інші протигрибкові засоби застосовувати не можна.

Протипоказання.

Гіперчутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин, до інших ехінокандинів.

Спосіб застосування та дози.

Слід дотримуватись офіційних настанов щодо застосування протигрибкових лікарських засобів.

Мікамін повинен призначати лікар, що має досвід лікування грибкових інфекцій.

Проби для визначення грибкових культур та інші релевантні лабораторні дослідження (включаючи гістопатологічні) повинні проводитись до початку лікування.

Лікування можна розпачати до того, як стануть відомими результати лабораторних досліджень. Однак після одержання цих результатів протигрибкова терапія повинна бути належним чином скоригована.

Режим дозування Мікаміну залежить від маси тіла пацієнта (див. таблиці 1 та 2).

Таблиця 1

Режим дозування Мікаміну для дорослих та дітей віком від 16 років

Показання	Маса тіла > 40 кг	Маса тіла < 40 кг
Лікування інвазивного кандидозу	100 мг/добу*	2 мг/кг/добу *
Лікування кандидозу стравоходу	150 мг/добу	3 мг/кг/добу
Профілактика інфікування збудником Candida	50 мг/добу	1 мг/кг/добу

*При недостатній відповіді пацієнта на лікування, наприклад при персистентності збудника чи відсутності позитивної клінічної динаміки, або дозу можна збільшити до 200 мг/добу для пацієнтів з масою тіла > 40 кг або до 4 мг/кг/добу для пацієнтів з масою тіла < 40 кг.

Тривалість лікування.

Інвазивний кандидоз: лікування кандидозу потрібно продовжувати мінімум 14 днів. Протигрибкове лікування потрібно продовжувати протягом щонайменше одного тижня після одержання двох послідовних негативних результатів при дослідженні культур крові та зникнення клінічних симптомів кандидозу.

Кандидоз стравоходу: при лікуванні кандидозу стравоходу Мікамін слід застосовувати щонайменше протягом одного тижня після зникнення клінічних симптомів.

Профілактика інфікування збудником Candida: для профілактики грибкових інфекцій роду Candida Мікамін слід застосовувати щонайменше протягом одного тижня після відновлення нормальної кількості нейтрофілів.

Таблиця 2

Режим дозування Мікамінудля дітей (включаючи немовлят) віком до 16 років

Показання	Маса тіла > 40 кг	Маса тіла < 40 кг
Лікування інвазивного кандидозу	100 мг/добу *	2 мг/кг/добу *
Профілактика кандидозу	50 мг/добу	1 мг/кг/добу

*При недостатній відповіді пацієнта на лікування, наприклад при персистентності збудника чи відсутності позитивної клінічної динаміки, або дозу можна збільшити до 200 мг/добу для пацієнтів з масою тіла > 40 кг або до 4 мг/кг/добу для пацієнтів з масою тіла < 40 кг.

Тривалість лікування.

Інвазивний кандидоз: лікування кандидозу потрібно продовжувати мінімум 14 днів. Протигрибкове лікування потрібно продовжувати протягом щонайменше одного тижня після одержання двох послідовних негативних результатів при дослідженні культур крові та зникнення клінічних симптомів кандидозу.

Профілактика інфікування збудником Candida: для профілактики грибкових інфекцій роду Candida Мікамін слід застосовувати щонайменше протягом одного тижня після відновлення нормальної кількості нейтрофілів. Досвід лікування Мікаміном пацієнтів віком до 2 років обмежений.

Стать/раса.

Немає ніякої необхідності коригувати дозу залежно від статі або раси пацієнта (див. «Фармакокінетичні властивості»).

Лікування пацієнтів з порушенням функції печінки.

Немає необхідності коригувати дозу для пацієнтів з легкою або помірною печінковою недостатністю (див. «Фармакокінетичні властивості»).

Дотепер немає даних про застосування Мікаміну для лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, тому не рекомендовано застосовувати препарат пацієнтам цієї категорії (див. розділ «Особливості застосування» та «Фармакокінетичні властивості»).

Лікування пацієнтів з порушенням функції нирок.

Немає необхідності коригувати дозу для пацієнтів з нирковою недостатністю (див. розділ «Фармакокінетичні властивості»).

Спосіб застосування.

Після розведення і розчинення лікарський засіб необхідно вводити внутрішньовенно інфузійно протягом 1 години. Більш швидке введення може спричинити розвиток реакції, спричиненої гістамінщм.

Невикористаний лікарський засіб або відходи слід утилізувати у відповідності з місцевими вимогами.

Мікамін не слід змішувати або одночасно вводити з іншими лікарськими засобами, крім зазначених нижче. Розчин Мікаміну для інфузій розчиняють і розводять при кімнатній температурі з дотриманням правил асептики:

1. Пластиковий ковпачок необхідно зняти з флакона, а пробку продезінфікувати спиртом.
2. 5 мл розчину натрію хлориду 0,9 % для ін'єкцій або розчину глюкози 5 % для ін'єкцій (набирають із флакона/пакета на 100 мл) слід асептично і повільно ввести в кожний флакон по внутрішній стінці. При приготуванні розчину потрібно звести до мінімуму кількість піни, що утвориться. Необхідно розчинити вміст достатньої кількості флаконів Мікаміну, щоб одержати необхідну дозу препарату повністю (див. таблицю 3).
3. Флакон слід повертати обережно. Не струшувати. Порошок повинен розчинитися повністю. Відновлений розчин потрібно застосовувати негайно. Флакон призначений для одноразового застосування. Тому слід негайно утилізувіти невикористаний концентрат.
4. Весь розчинений концентрат видаляють з кожного флакона і повертають у флакон/пакет з інфузійним розчином, з якого він був узятий спочатку (див. п. 2). Розведений розчин потрібно застосовувати негайно. Хімічна і фізична стабільність розчину зберігається до 96 годин при 25 °С, якщо здійснено захист від світла і розведення виконано, як описано.
5. Флакон/пакет для інфузій необхідно обережно перевернути, але не можна збовтувати, щоб уникнути появи піни. Не можна використовувати розчин, якщо він мутний або містить осад.
6. Флакон/пакет для інфузій, що містить розведений розчин для інфузії, слід помістити в непрозорий мішок для захисту від світла.

Таблиця 3

Приготування розчину для інфузій

Доза (мг)	Флакон Мікаміну, призначений для застосування (мг/флакон)	Об’єм розчину, хло­риду натрію (0,9 %) або глюкози (5 %), що додається у флакон	Об’єм приготовленого розчину та концентрація активної речовини	Стандартна інфузія (додана до 100 мл) Концентрація готового розчину
50	1 × 50	5 мл	приблизно 5 мл (10 мг/мл)	0,5 мг/мл
100	1 × 100	5 мл	приблизно 5 мл (20 мг/мл)	1 мг/мл
150	1 × 100 + 1 × 50	5 мл	приблизно 10 мл	1,5 мг/мл
200	2 × 100	5 мл	приблизно 10 мл	2 мг/мл

Після розчинення і розведення розчину слід проводити внутрішньовенну інфузію протягом 1 години.

Побічні реакції.

Профіль безпеки мікафунгіну вивчали за участю 3028 пацієнтів, що приймали цей препарат під час клінічних досліджень: 2002 пацієнти були з інфекцією Candida, включаючи кандидемію, інвазивний кандидоз і езофагальний кандидоз, 375 – з інвазивним аспергільозом (переважно несприйнятлива інфекція) і 651 пацієнту застосовували мікафунгін для профілактики системної грибкової інфекції.

Пацієнти, що приймали мікафунгін в клінічних дослідженнях, представляють собою популяцію тяжко хворих пацієнтів із захворюваннями, що вимагають прийому великої кількості лікарських засобів, включаючи протипухлинну терапію, потужні системні імунодепресанти і антибіотики широкого спектра дії. Ці пацієнти мали велику кількість основних захворювань, таких як злоякісні новоутворення крові і ВІЛ-інфекція, чи були реципієнтами трансплантата і/або отримували лікування в палаті інтенсивної терапії. Пацієнти, які перенесли трансплантацію гемопоетичних клітин і мали високий ризик грибкових інфекцій, отримували мікафунгін профілактично.

Всього у 32,2% пацієнтів відмічались побічні реакції. Більшість побічних реакцій, про які повідомлялося, були нудота (2,8%), підвищення рівня лужної фосфатази (2,7%), флебіт (2,5%), переважно у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з периферичним вінчиком, блювання (2,5%) і підвищення аспартатамінотрансферази (2,3%). Відсутні клінічно значущі відмінності при аналізі даних з безпеки в залежності від статі або раси пацієнтів.

В таблиці 4 побічні реакції подано за класифікацією MеdDRA та розподілено за частотою в порядку зменшення тяжкості.

Таблиця 4

Системи і органи	Часті (> 1/100, < 1/10)	Нечасті (> 1/1000, < 1/100)	Рідкісні (> 1/10 000, <1/1000)	Частота невідома (наявні дані не дають змоги визначити частоту)
З боку крові	лейкопенія, нейтропенія, анемія	панцитопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, гіпоальбумінемія	гемолітична анемія, гемоліз (див. розділ «Особливості застосування»)	дисемінована внутрішньо-судинна коагуляція
З боку імунної системи		анафілактичні/ анафілактоїдні реакції (див.розділ «Особливості застосування»), гіперчутливість
З боку ендокринної системи		гіпергідроз
Метаболізм	гіпокаліємія, гіпомагніємія, гіпокальціємія	гіпонатріємія, гіперкаліємія, гіпофосфатемія, анорексія
З боку психіки		безсоння, тривожність, сплутаність свідомості
З боку нервової системи	головний біль	сонливість, тремор, запаморочення, дисгевзія
З боку серця		тахікардія, відчуття серцебиття, брадикардія
Судинні розлади	флебіт	артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія, припливи крові		шок
З боку дихальної системи		задишка
З боку шлунково-кишкового тракту	нудота, блювання, діарея, біль у животі	диспепсія, запори
З боку печінки і жовчови-відних шляхів	підвищення рівнів лужної фосфатази, АСТ, АЛТ, білірубіну в сироватці крові (включаючи гіпербілірубі- немію), зміна функціональ-них печінкових тестів	печінкова недостатність (див. розділ «Особливості застосування»), підвищення рівня гамма-глутамілтрансфе-рази, жовтяниця, холестаз, збільшення печінки, гепатит		гепатоцелюлярні ураження, включаючи летальні випадки (див. розділ «Особливості застосування»)
З боку шкіри і підшкірної тканини	висипання	кропив’янка, свербіж, еритема		токсичні шкірні висипання, мультиформна еритема, синдром Стівенса̶ Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (див.розділ «Особливості застосування»)
З боку нирок та сечовивідних шляхів		підвищення рівня креатиніну, сечовини у сироватці крові, загострення ниркової недостатності		порушення функцій нирок, гостра ниркова недостатність
Загальні розлади й ураження в місці введення препарату	гіпертермія, озноб	тромбоз у місці ін'єкції, запалення в місці інфузії, біль у місці ін'єкції, периферичний набряк
Дослідження		підвищений рівень лактатдегідро-генази у сироватці крові

Можливі симптоми по типу алергічних.

Під час клінічних досліджень відзначалися такі симптоми, як висипання й озноб. Більшість симптомів були легкого або помірного ступеня, лікування не припиняли. Під час лікування мікафунгіном повідомлення про серйозні реакції були нечастими (наприклад, анафілактоїдна реакція 0,2 %, або 6/3028), вони спостерігалися тільки в пацієнтів із серйозними основними захворюваннями (наприклад СНІДом на пізній стадії, злоякісною хворобою), що потребують одночасного застосування великої кількості лікарських засобів.

Побічні ефекти, пов'язані з функцією печінки.

Під час клінічних дослідженнь загальна поширеність побічних ефектів, пов'язаних із функцією печінки, у пацієнтів, які лікувалися мікафунгіном, становила 8,6 % (260/3028). Більшість побічних ефектів були легкого або помірного ступеня тяжкості. Найчастішими несприятливими реакціями були збільшення рівня АР (лужної фосфатази) (2,7 %), AСТ (2,3 %), AЛT (2,0 %), білірубіну крові (1,6 %) та аномальні результати тесту функції печінки (1,5 %). Незначна кількість пацієнтів припинили лікування у зв'язку з побічними ефектами (1,1 %; 0,4 % ̶ серйозні побічні реакції). Випадки серйозної дисфункції печінки були нечастими (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти.

Частота деяких побічних реакцій, зазначених нижче, у дітей була вищою, ніж у дорослих. Крім того, у дітей віком до 1 року збільшення рівнів AЛT, AСT і лужної фосфатази виявлялося у 2 рази частіше, ніж у дітей старшого віку (див. розділ «Особливості застосування»). Найбільш імовірною причиною таких розходжень були основні захворювання, що відрізнялися від тих, які спостерігалися під час клінічних досліджень у дорослих пацієнтів і дітей старшого віку. Так, нейтропенія серед пацієнтів дитячого віку спостерігалася у декілька разів частіше, ніж у дорослих пацієнтів (40,2 % і 7,3 % у дітей і дорослих відповідно). Це стосується також алогенних показників HSCT (29,4 % і 13,4 % відповідно) і злоякісних захворювань крові (29,1 % і 8,7 % відповідно).

З боку крові: часті - тромбоцитопенія.

З боку серця: часті –тахікардія.

Судинні розлади: часті ̶ артеріальна гіпертензія та гіпотензія.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: часті ̶ гіпербілірубінемія, збільшення печінки.

З боку нирок і сечовивідних шляхів:часті ̶ гостра ниркова недостатність, підвищений рівень сечовини в крові.

Передозування.

У клінічних дослідженнях дорослим пацієнтам застосовували добові дози до 8 мг/кг (максимальна сумарна доза ̶ 896 мг), і не було ніяких повідомлень про дозолімітувальну токсичність. Описано випадок, коли новонародженій дитині вводили помилково дозу 7,8 мг/кг протягом 7 днів. При цьому висока доза не викликала ніяких несприятливих реакцій.

Немає даних щодо передозування мікафунгіну. У випадку можливого передозування слід застосовувати загальні підтримувальні заходи і здійснювати симптоматичне лікування. Мікафунгін характеризується високим ступенем зв'язування з білками і не виводиться при діалізі.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Відсутні дані щодо застосування Мікаміну вагітним жінкам. В дослідженнях на тваринах мікафунгін проникав через плацентарний бар’єр, і відмічалась репродуктина токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Мікамін не слід застосовувати під час вагітності без крайньої необхідності.

Невідомо, чи екскретується мікафунгін у грудне молоко. Дослідження на тваринах показало, що мікафунгін виділяється з грудним молоком. Рішення про продовження/припинення годування груддю або про продовження/припинення лікування Мікаміном слід приймати з огляду на користь для матері/ризик для дитини.

Тестикулярна токсичність відмічалась в дослідженнях на тваринах. Мікафунгін може впливати на чоловічу фертильність у людини.

Діти. Препарат застосовують у педіатричній практиці (див. розділ. «Показання»).

Особливості застосування.

У тварин після лікування, що тривало 3 місяці або довше, спостерігалося утворення осередків змінених гепатоцитів (FAH) і печінково-клітинних пухлин. Можливий поріг утворення пухлин у тварин знаходиться приблизно в діапазоні клінічної експозиції. Значущість цього факту при лікуванні людей не можна виключати. Під час лікування мікафунгіном необхідний ретельний моніторинг функції печінки. Для того, щоб звести до мінімуму ризик адаптивної регенерації і, як наслідок, можливого утворення пухлини в печінці, при виявленні значного абоперсистувального підвищення рівня AЛТ/AСT рекомендується відміна препарату.

Лікування мікафунгіном необхідно проводити, ретельно зважуючи співвідношення ризику і користі, особливо для пацієнтів з тяжким порушенням функції печінки або хронічними хворобами печінки, що являють собою передпухлинні стани, такі як виражений фіброз печінки, цироз, вірусний гепатит, хвороби печінки в немовлят або вроджені ферментопатії, а також у випадку одночасного застосування препаратів, що чинять гепатотоксичну і/або генотоксичну дію. 

Лікування мікафунгіном може супроводжуватися значним погіршенням функції печінки (збільшення рівня AЛТ, AСT або загального білірубіну більш ніж у 3 рази понад верхню межу норми) як у здорових добровольців, так і у хворих. В окремих випадках відзначається більш тяжка дисфункція печінки, гепатит або печінкова недостатність із летальним наслідком. Діти віком до 1 року більше схильні до уражень печінки (див. розділ «Побічні реакції»).

При введенні мікафунгіну можливі анафілактоїдні реакції, включаючи шок. Якщо такі реакції виникнуть, інфузію мікафунгіну необхідно припинити і призначити належне лікування.

Повідомлялись про тяжкі шкірні реакції, такі як синдром Стівенса–Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. При виникненні у пацієнтів шкірних висипань необхідно спостерігати за пацієнтом, а при прогресуванні – відмінити застосування мікафунгіну.

У пацієнтів, що застосовували мікафунгін, спостерігалися рідкісні випадки гемолізу, включаючи гострий внутрішньо судинний гемоліз чи гемолітичну анемію. За пацієнтами, в яких розвинулись клінічні чи лабораторні прояви гемолізу при застосуванні мікафунгіну, необхідно ретельно спостерігати, і перед продовженням лікування необхідно оцінити показник ризик/користь.

Мікафунгін може викликати ниркові ускладнення, ниркову недостатність і аномальні лабораторні показники функції нирок, тому необхідно забезпечити ретельний моніторинг функції нирок.

Одночасне застосування мікафунгіну та амфотерицину В дезоксихолату можливе тільки в тих випадках, коли користь від застосування значно перевищує ризик, з проведенням ретельного контролю токсичності амфотерицину В дезоксихолату (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У пацієнтів, які приймають сиролімус, ніфедипін чи ітраконазол одночасно з Мікаміном, перевіряють токсичність сиролімусу, ніфедипіну чи ітраконазолу або зменшують дозу сиролімусу, ніфедипіну чи ітраконазолу у випадку необхідності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). Частота деяких небажаних реакцій вище у дітей в порівнянні з дорослими (див. розділ «Побічні ефекти»).

Лікарський засіб для внутрішньовенного застосування містить лактозу. Не слід застосовувати пацієнтам із вродженою непереносимістю галактози, дефіцитом лактази Лаппа чи порушенням всмоктування глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Дослідження впливу препарату на здатність керувати автотранспортом або іншими механізмами не проводилися. Однак побічні реакції можуть вплинути на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами (див. розділ «Побічні реакції»).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Мікафунгін має низький потенціал взаємодії з ліками, що метаболізуються за участі CYP3A.

Немає доказів зміни фармакокінетики мікафунгіну при одночасному застосуванні з такими препаратами, як мофетил, циклоспорин, такролімус, преднізолон, сиролімус, ніфедипін, флуконазол, ритонавір, рифампіцин, ітраконазол, вориконазол і амфотерицин B ̶ корекція режиму дозування мікафунгіну не потрібна.

При застосуванні мікафунгіну AUC ітаконазолу, сиролімусу і ніфедипіну незначно підвищувалася (на 22 %, 21 % і 18 % відповідно). У пацієнтів, які приймають сиролімус, ніфедипін або ітраконазол у комбінації з Мікаміном, необхідно проводити моніторинг із метою виявлення токсичного впливу сиролімусу, ніфедипіну або ітаконазолу та, за необхідності, знизити дозу вказаних препаратів.

При одночасному застосуванні мікафунгіну та амфотерицину В дезоксихолату на 30% збільшується дія амфотерицину В дезоксихолату. Оскільки це може мати клінічне значення, то одночасний прийом цих препаратів призначають тільки у випадку значного переважання користі над ризиками, з проведенням ретельного контролю токсичності амфотерицину В дезоксихолату (див. розділ «Особливості застосування»).

У пацієнтів, які приймають сиролімус, ніфедипін чи ітраконазол одночасно з Мікаміном, перевіряють токсичність сиролімусу, ніфедипіну чи ітраконазолу або зменшують дозу сиролімусу, ніфедипіну або ітраконазолу у випадку необхідності (див. розділ «Особливості застосування»).

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Мікафунгін неконкурентно інгібує синтез 1,3-β-D-глюкану, важливого компонента клітинної стінки грибів. У клітинах ссавців 1,3- β -D-глюкану немає.

Мікафунгін має фунгіцидну активність відносно грибів роду Candida і виражену фунгістатичну дію проти Aspergillus spp.

Мікафунгін in vitro активний відносно різних видів Candida spp., у т.ч. Candida albicans, Candida glabrata, Candida tropicalis, Candida krusei, Candida kefyr, Candida parapsilosis, Candida guilliermondii, Candida lusitaniae та Aspergillus spp., у т.ч. Aspergillus fumigatus, Aspergillus flavus, Aspergillus niger, Aspergillus terreus, Aspergillus nidulans, Aspergillus versicolor, а також диморфних грибів (Histoplasma capsulatum, Blastomyces dermatitidis, Coccidioides immitis). Препарат in vitro не активний проти Cryptococcus spp., Pseudallescheria spp., Scedosporium spp., Fusarium spp., Trichosporon spp. і зигоміцетів.

Імовірність розвитку вторинної резистентності до препарату є дуже низькою.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Мікамін – лікарський засіб, що вводиться внутрішньовенно.

Фармакокінетика лінійна в діапазоні добових доз від 12,5 мг до 200 мг і від 3 мг/кг до 8 мг/кг. Немає ніяких даних про системну акумуляцію препарату при введенні багаторазових доз, стійка концентрація встановлюється протягом 4-5 днів з початку застосування.

Розподіл. Після внутрішньовенного введення спостерігається біекспоненціальне зниження концентрації мікафунгіну. Лікарський засіб швидко розподіляється в тканинах. У системному кровотоці мікафунгін активно зв'язується з білками плазми (> 99 %), головним чином з альбуміном. Зв'язування з альбуміном стабільне в діапазоні концентрації 10-100 мкг/мл. Об´єм розподілу при досягненні стійкої концентрації (V_ss) становить 18-19 літрів.

Метаболізм. Мікафунгін циркулює в системному кровотоці переважно у незміненому вигляді. Мікафунгін метаболізується з утворенням декількох сполук; з них М-1 (катехолова похідна), М-2 (метоксипохідна М1) і М-5 (утвориться в результаті гідроксилювання в бічному ланцюзі) похідні мікафунгіну були виявлені у системному кровотоці. Експозиція до цих метаболітів невелика, і вони не впливають на загальну ефективність мікафунгіну.

Незважаючи на те, що in vitro мікафунгін може метаболізуватись ізоферментами CYP3A, гідроксилювання за участі CYP3A не є основним шляхом метаболічного перетворення препарату in vitro.

Елімінація та екскреція. Період напіввиведення становить приблизно 10-17 годин і залишається постійним у діапазоні доз до 8 мг/кг після одноразового і багаторазового введення. Загальний кліренс становить 0,15-0,3 мл/хв/кг у здорових добровольців і дорослих пацієнтів і не залежить від дози при одноразовому та багаторазовому введенні ліків. Через 28 днів після одноразової внутрішньовенної дози ¹⁴С-мікафунгіну (25 мг), введеної здоровим добровольцям, 11,6 % радіоактивної мітки виявили в сечі і 71,0 % - у фекаліях. Метаболіти М-1 і М-2 виявлялися лише в мікроконцентраціях у плазмі крові, а метаболіт М-5, що утворюється в більшій кількості, становив 6,5 % щодо вихідної сполуки.

Фармакокінетика у різних груп пацієнтів.

Діти. У дітей величини AUC були пропорційні дозам у діапазоні доз 0,5-4 мг/кг. Кліренс залежав від віку: середні величини кліренсу в дітей молодшого віку (2-11 років) були приблизно в 1,3 раза вищі, ніж у дітей похилого віку (12-17 років). У дітей старшого віку величини кліренсу були аналогічні з відповідними показникам дорослих пацієнтів. Середній кліренс у недоношених дітей (термін вагітності близько 26 тижнів) був приблизно в 5 разів більше, ніж у дорослих пацієнтів.

Літні пацієнти. При введенні одноразової дози 50 мг протягом однієї інфузії фармакокінетика мікафунгіну у людей похилого віку (66-78 років) була аналогічною з фармакокінетикою у молодих (20-24 років). Для літніх пацієнтів коригування доз не потрібне.

Пацієнти з порушеною функцією печінки. У ході дослідження, що проводилося за участі пацієнтів з помірним порушенням функції печінки (статус Child-Pugh 7-9), фармакокінетика мікафунгіну незначно відрізнялася від фармакокінетики у здорових добровольців. Тому для пацієнтів з легкою і помірною дисфункцією печінки немає необхідності коригувати дозу. У пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю фармакокінетика мікафунгіну не досліджувалася.

Пацієнти з нирковою дисфункцією. Тяжка ниркова недостатність (рівень клубочкової фільтрації [GFR] < 30 мл/хв) суттєво не впливала на фармакокінетику мікафунгіну. Для пацієнтів з нирковою недостатністю коригування доз не потрібне.

Стать/раса. Стать і раса пацієнтів не впливають на фармакокінетичні параметри мікафунгіну.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості:порошок(ліофілізована маса) білого кольору.

Несумісність. Мікамін не можна змішувати або вводити пацієнтам одночасно з іншими лікарськими засобами, за винятком 0,9 % розчину натрію хлориду та 5 % розчину глюкози.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці у захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °С.

Відновлений розчин у флаконі.

Хімічна та фізична стабільність зберігається не більше 48 годин при температурі не вище 25 °С, якщо як розчинник застосовують 0,9 % розчин хлориду натрію або 5 % розчин глюкози.

Розведений розчин для інфузій.

Хімічна і фізична стабільність зберігається до 96 годин при 25 °С, якщо здійснено захист від світла і як розчинник застосовують 0,9 % розчин хлориду натрію або 5 % розчин глюкози.

Мікамін не містить консервантів. З мікробіологічної точки зору розчини слід використовувати негайно. Якщо вони не використовуються одразу, відповідальність за час зберігання та умови зберігання покладається на того, хто застосовує препарат. У нормі час зберігання у скляному флаконі не повинен перевищувати 24 години при температурі від 2 до 8 °С, якщо тільки приготування розчину не проходить у контрольованих достовірно асептичних умовах.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. Порошок для приготування розчину для інфузій по 50 мг або 100 мг у флаконі. По 1 флакону в картонній коробці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Заявник. Астеллас Фарма Юроп Б.В., Нідерланди.

Виробник. Астеллас Ірланд Ко. Лтд., Ірландія.

Місцезнаходження.

Астеллас Ірланд Ко. Лтд.: Кіллорглін, округ Керрі, Ірландія

(Astellas Ireland Сo. Ltd.: Killorglin, Co. Kerry, Ireland).

Астеллас Фарма Юроп Б.В.: Сильвіусвег, 62, 2333 BE Лейден, Нідерланди

(Astellas Pharma Europe B. V.: Sylviusweg, 62, 2333 BE Leiden, the Netherlands).

Представництво в Україні: 04050, м. Київ, вул. Пимоненка, 13, кор. 7-В, оф. 41.