Ритмонорм^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: пропафенону гідрохлорид (Propafenone); 2’-[2-гідрокси-3-(пропіл аміно) пропокси]-3-феніл-пропіофенон;

основні фізико-хімічні властивості: двоопуклі таблетки білого кольору, вкриті плівковою оболонкою, на одному боці таблетки нанесено 150 і логотип компанії;

склад: 1 таблетка містить 150 мг пропафенону гідрохлориду;

допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, вода очищена, гіпромелоза, макрогол 400, макрогол 6000, магнію стеарат, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, титану діоксид (Е171).

Форма випуску. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Антиаритмічні засоби І класу. Код АТС С01ВС03.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Пропафенону гідрохлорид є антиаритмічним засобом Іc класу (за класифікацією Williams) з помірним блокуючим впливом на бета-адренорецептори. Зменшує максимальну швидкість деполяризації та амплітуду потенціалу дії у волокнах Пуркіньє, не впливає на потенціал спокою. Найбільш виражений ефект реєструється в системі Гісса–Пуркіньє. Препарат ефективний при шлуночковій екстрасистолії, при суправентрикулярних порушеннях ритму, особливо пароксизмах мерехтіння/тріпотіння передсердь. Застосовується для лікування та профілактики нападів тахікардії, що зумовлені порушеннями провідності в AV-вузлі при синдромі Вольфа–Паркінсона–Вайта. Доведена ефективність пропафенону при органічних ураженнях серця, в тому числі, у пацієнтів, які перенесли інфаркт міокарду. Фармакокінетика. Пропафенону гідрохлорид добре всмоктується після перорального прийому. Максимальна концентрація в плазмі досягається через 2–3 години. Низька системна біодоступність (5-50%) після однократної дози пояснюється ефектом першого проходження (екстенсивний метаболізм при першому проходженні через печінку). Біодоступність збільшується при підвищенні дози. Стан рівноважних концентрацій досягається на 3–4 день, біодоступність збільшується на 100%. Їжа підвіщує біодоступність препарату. Пропафенон метаболізується в печінці. Головний метаболіт 5-ОН-пропафенон має майже таку антиаритмічну активність, як і незмінена субстанція. Зв’язування з білками плазми – 85–95%. Об’єм розподілення становить 1,1–1,6 л/кг. Період напіввидення становить 2,8–11 годин для суб’єктів з екстенсивним метаболізмом і 17 годин і більше – для суб’єктів з низьким метаболізмом. Лише 1% незміненого пропафенону виводиться нирками. Приблизно 38 % виводиться через нирки, з фекаліями - до 53 % у вигляді метаболітів, протягом 48 годин.

Показання для застосування.

Ритмонорм® показаний для лікування суправентрикулярних тахіаритмій, таких як AV-вузлова тахікардія, суправентикулярна тахікардія у пацієнтів з WPW синдромом і пароксизмальна форма миготливої аритмії.

Ритмонорм® застосовується при шлуночковій тахіаритімії тяжкого ступеня.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендовані дози для дорослих:

Терапевтична доза для пацієнтів з масою тіла 70 кг, як правило, становить 450– 600 мг/день (по 150 мг, 3 рази на день або по 300 мг, 2 рази на день). У деяких випадках може знадобитися підвищення добової дози до 900 мг (300 мг, 3 рази на день) – максимальної добової дози. Пацієнтам з меншою масою тіла необхідно відповідно зменшити дозу.

Збільшувати дозу рекомендується поступово, з інтервалом 3–4 дні.

Таблетки Ритмонорм® слід приймати цілими, не розжовуючи, запиваючи водою, після їди. Тривалість лікування визначається клінічним станом хворого.

Побічна дія.

Можливі аритмогенні ефекти (брадикардія, шлуночкова тахікадія, порушення провідності синусового або AV-вузла, брадиартимія, застійна серцева недостатность). Особливо у пацієнтів похилого віку з порушеннями функції міокарда можливі циркуляторні порушення з постуральною гіпотензією. Рідко, особливо при прийомі високих доз, можливі скарги з боку шлунково-кишкового тракту, такі як втрата апетиту, нудота, блювання, метеоризм і запори, сухість у роті, гіркий присмак або втрата чутливості у ротовій порожнині та парестезія, порушення зору, запаморочення і пропасниця.

У рідких випадках спостерігаються стомлюваність, головний біль, психічні розлади, такі як тривога та сплутаність свідомості, неспокій та порушення сну. В дуже рідких випадках при передозування спостерігалися судоми.

Рідко повідомлялось про екстрапірамідні симптоми та алергічні шкірні реакції (почервоніння, свербіж, екзантема, висип), у пацієнтів, схильних до бронхоспазму, можливі порушення дихання.

Дуже рідко спостерігались підвищення рівнів атинуклеарних антитіл, лейкопенія та/або гранулоцитопенія, або тромбоцитопенія, агранулоцитоз. Склад периферичної крові нормалізувався після припинення прийому препарату.

У рідких випадках спостерігається холестаз як реакція надчутливості та/або порушення функції печінки. Прийом високих доз може спричинити зниження потенції. Всі ці симптоми є тимчасовими та зникають після відміни препарату. Оскільки лікування пропафеноном є життєво необхідним для пацієнтів, рішення про припинення прийому цього засобу приймає лікар.

Протипоказання.

AV-блокада II та III ст. за відсутності кардіостимулятора. Блокада правої ножки пучка Гісса одночасно з блокадою однієї з гілок лівої ножки пучка Гісса (біфасцикулярна блокада) за відсутності кардіостимулятора.

Застійна серцева недостатність.

Кардіогенний шок (крім аритмогенного).

Тяжка симптоматична брадикардія (частота серцевих скорочень < 50 уд/хв).

Синдром слабкості синусового вузла.

Артеріальна гіпотензія (при показниках артеріального систолічного тиску <90 мм рт.ст.).

Гіпокаліємія, гіперкаліємія (необхідна корекція порушень калієвого обміну до початку лікування).

Тяжкі хронічні обструктивні захворювання легенів.

Міастенія.

Відома надчутливість до пропафенону або до будь-якого компонента таблетки.

Тяжка печінкова недостатність.

Передозування.

Серцево-судинні симптоми: порушення генерації та проведення імпульсу

(подовження інтервалу PQ, розширення комплексу QRS, пригнічення автоматизму синусового вузла, AV-блокада, шлуночкова тахікардія, тріпотіння та фібриляція шлуночків); брадикардія, аритмія, асистолія, порушення внутрішньошлуночкової провідності, серцева недостатність. Зменшення скоротливості (негативний інотропний ефект) може призвести до розвитку гіпотензії, яка у тяжких випадках може призвести до кардіогенного шоку.

Інші симптоми: головний біль, запаморочення, порушення зору, парестезія, тремор, нудота, запор і сухість у роті.

У тяжких випадках отруєння можуть спостерігатися клонічно-тонічні судоми, парестезія, сонливість, кома та зупинка дихання.

Терапевтичні заходи направлені на видалення речовини з організму та відновлення стабільності серцево-судинної системи.

Особливі заходи

Брадикардія

 Припинення прийому препарату; атропін, якщо показаний.

Синоаурикулярна блокада та AV-блокада ІІ та ІІІ ступеня

атропін;

орципреналін;

кардіостимуляція, якщо показана.

Інтравентрикулярна блокада (блокада ніжок пучка Гісса)

Припинення застосування препарату. Кардіоверсія, якщо необхідна. Якщо застосування електростимуляції неможливо, призначають високі дози орципреналіну для зменшення інтервалу QRS.

Серцева недостатність, що супроводжується зниженням артеріального тиску

припинення прийому препарату;

серцеві глікозиди;

високі дози гліцерилтринітрату у випадку набряку легенів, діуретики, якщо необхідно, катехоламіни (такі як адреналін та/або допамін і добутамін).

Заходи, які необхідно провести у випадку тяжкого отруєння (з метою суїциду)

у випадку тяжкої гіпотензії та брадикардії (як правило, пацієнти непритомні): атропін 0,5–1 мг в/в або, якщо необхідно, адреналін инфузійно. Швидкість інфузії залежить від клінічної відповіді;

при церебральних судомах: діазепам в/в. Вентиляція легенів. Інтубація, якщо необхідно, та кероване дихання (міорелаксація – 2 мг панкуроніуму).

Зупинка кровообігу, спричинена асистолією або фібриляцією шлуночків

загальні заходи з відновлення серцево-судинної та дихальної функцій (АВС правило):

А – дихальні шляхи, напр. вільне дихання та/або інтубація;

В – дихання, напр. підвищення доставки кисню, якщо можливо;

С – циркуляція, напр. масаж серця (якщо необхідно протягом декількох годин);

адреналін 0,5 мг в/в або 1,5 мг розведеного у 10 мл фізіологічному розчині через трахеальну трубку. Повторити, якщо необхідно, залежно від клінічної відповіді;

8,4% розчин бікарбонату натрію, із розрахунку 1 мл/кг маси тіла, в/в. Повторити через 15 хвилин.

Дефібриляція у випадку фібриляції шлуночків. Якщо це не є дієвим, повторити після введення в/в розчину калію хлориду (5–15 ммоль/л);

 інфузійне введення катехоламінів (адреналіну та/або допа- міну/добутаміну);

 якщо показано, інфузійне введення концентрованого розчину натрію хлориду (80–100 ммоль/л) до досягнення рівнів натрію у плазмі 145–150 ммоль/л.

Лаваж шлункового вмісту.

Дексаметазон 25–50 мг в/в.

40% розчин сорбітолу в/в із розрахунку 1 мл/кг маси тіла.

Кардіостимуляція.

Гемодіаліз не показаний, оскільки пропафенол зв’язується з білками плазми (>95%) і має великий об’єм розподілення.

Особливості застосування.

Дозу пропафенону підбирають під контролем ЕКГ та артеріального тиску. При збільшенні тривалості комплексу QRS та інтервалу Q – T більше ніж на 20%, дозу слід зменшити або тимчасово відмінити пропафенон до нормалізації показників ЕКГ.

Пацієнтам похилого віку або пацієнтам з порушеннями функції лівого шлуночку (фракція викиду лівого шлуночка < 35%), або хворим з важкими ураженнями міокарду на початку лікування дозу необхідно збільшувати поступово (з інтервалом 5 – 8 днів) і з обережністю. У пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок може відбуватися накопичення ліків. Таким пацієнтам дозу слід підбирати під контролем ЕКГ і рівнів пропафенону у плазмі.

Лікування пропафеноном може порушувати поріг збудження та чутливості штучних водіїв ритму. Таким чином, треба перевірити функціонування водія ритму та, за необхідності, перепрограмувати його.

Вагітність і годування груддю. Інформації щодо застосування пропафенону для лікування вагітних і, які кормлять груддю, недостатньо. Повідомлялось про декілька випадків безпечного застосування препарату вагітними та народження здорових немовлят. Проте, оскільки пропафенон проходить через плацентарний бар’єр і потрапляє в грудне молоко, перед призначенням пропафенону цій категорії пацієнтів необхідно зважити потенційну користь і можливий ризик як для матері, так і для плоду.

Дитячий вік. Немає достатнього досвіду застосування препарату для лікування дітей.

Вплив на здатність управляти транспортними засобами та механізмами. Залежно від індивідуальної реакції здатність управляти транспортними засобами або механізмами може бути порушена. Особливо це стосується початкової фази лікування, при збільшенні дози або при зміні препаратів, а також при одночасному прийомі препарату і вживанні алкоголю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

При одночасному застосуванні пропафенону з препаратами, які впливають на частоту серцевих скорочень, внутрішньосерцеву провідність та/або пригнічують скоротливість міокарда (напр., антиаритмічні препарати III класу, недигідропіридинові антагоністи кальцію, бета-блокатори), можливо взаємне підсилення дії. Описані випадки підвищення рівнів пропранололу, метапрололу, дезипраміну, циклоспорину та дигоксину в плазмі крові при одночасному застосуванні пропафенону. Активність пропафенону збільшується при одночасному прийомі з циметидином, хінідином або кетоконазолом. Активність пропафенону гідрохлориду може підсилюватися при одночасному його застосуванні з трициклічними антидепресантами та місцевими анестетиками (напр., під час імплантації водія ритму, хірургічних або стоматологічних втручаннях).

Одночасне застосування пропафенону та фенобарбіталу та/або рифампіцину може призвести до зниження антиаритмічної ефективності пропафенону.

Пропафенон підвищує активність пероральних антикоагулянтів (напр., варфарину).

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі до 25 0С, у недоступному для дітей місці.

Термін придатності - 5 років.