Тиерлит инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: Fluconazole; 2-(2,4-Дифторфеніл)-1,3-біс(1Н-1,2,4,-триазол-1-іл)-2-пропанол);

основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули циліндричної форми, з напівсферичними кінцями, корпус капсули білого кольору, кришечка – фіолетового;

склад: 1 капсула містить 150 мг флуконазолу;

допоміжні речовини: лактоза, кремнію діоксид колоїдний, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, натрію лаурилсульфат.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Протигрибкові засоби для системного застосування. Похідні триазолу. Код АТС J02A C01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

 Тієрліт (флуконазол) – представник класу триазольних протигрибкових засобів, сильний селективний інгібітор синтезу стеролів у грибковій клітині. При застосуванні внутрішньо є ефективним засобом проти різних грибкових інфекцій. Активність флуконазолу виражена при різних формах мікозів, у т. ч. спричинених Candida spp. (включаючи вісцеральний кандидоз), а також при генералізованому кандидозі у тварин зі зниженим імунітетом; Cryptococcus neoformans (включаючи внутрішньочерепні інфекції); Microsporum spp., Trichophytum spp. Препарат активний проти ендемічних мікозів, у т. ч. інфекцій, спричинених Blastomyceus dermatitidis; Coccidiodes immitis (включаючи внутрішньочерепні інфекції) і Histoplasmа capsulatum. Препарат має специфічний вплив на грибкові ферменти, що залежать від цитохрому Р 450. Флуконазол не змінює концентрацію тестостерону в крові у чоловіків і вміст стероїдів у жінок дітородного віку при застосуванні його у дозі 50-100 мг на добу протягом одного місяця. У здорових добровольців при застосуванні флуконазолу в дозах 200-400 мг на добу препарат не мав клінічно значущого впливу на рівень ендогенних стероїдів або на їх рівень після стимуляції АКТГ.

Фармакокінетика.

Всмоктування. При застосуванні внутрішньо флуконазол добре всмоктується, відносна біодоступність становить понад 92%. Одночасне вживання їжі не впливає на біологічну абсорбцію препарату. Після прийому препарату натще максимальна концентрація досягається через 0,5-1,5 години. Концентрація в плазмі крові пропорційна дозі препарату.

Розподіл. При застосуванні флуконазолу 1 раз на добу рівень рівноважної концентрації досягається на п’ятий день застосування препарату. При застосуванні ударної дози (перший день), що перевищує в 2 рази звичайну добову дозу, рівень рівноважної концентрації досягається на другий день. Показовий об’єм розподілу наближається до загального вмісту води в організмі. Зв’язування з білками плазми – 10-12%. Флуконазол добре проникає в усі біологічні рідини організму. Концентрації препарату в слині і мокротинні аналогічні рівню його концентрації у плазмі. У хворих на грибковий менінгіт вміст препарату в спинномозковій рідині досягає 80% від рівня його в плазмі. В роговому шарі, епідермісі та потовій рідині досягаються високі концентрації, які перевищують сироваткові. Флуконазол накопичується в роговому шарі. При вживанні препарату в дозі 50 мг 1 раз на добу концентрація флуконазолу (через 12 діб) становить 73 мкг/г, а після припинення лікування концентрація (через 7 діб) становить 5,8 мкг/г. При застосуванні препарату в дозі 150 мг 1 раз на тиждень концентрація флуконазолу в роговому шарі становить 23,4 мкг/г на сьомий день, а на кінець наступного тижня, після застосування другої дози – 7,1 мкг/г. Концентрація препарату в нігтях після застосування протягом 4 місяців у дозі 100-200 мг (залежно від стану хворого) 1 раз на тиждень становить 4,1 мкг/г у здорових і 1,8 мкг/г - в уражених нігтях. Через 6 місяців після завершення лікувальної терапії флуконазол продовжує виявлятись у нігтях.

Виведення. Період напіввиведення препарату становить 30 годин. Флуконазол виводиться в основному нирками; 85% – із сечею у незміненому вигляді. Кліренс препарату пропорційний кліренсу креатиніну. Метаболітів препарату в периферичній крові не виявлено. Тривалий період напіввиведення препарату з плазми дає змогу застосовувати одноразове призначення при вагінальному кандидозі (1 раз на добу) або 1 раз на тиждень – при курсовому застосуванні за іншими показниками.

Показання для застосування.

Криптококоз, у т. ч. криптококовий менінгіт, у хворих з нормальним імунітетом, так і у хворих з різними формами супресії імунної системи (під час трансплантації органів та у хворих на СНІД);

як засіб підтримуючої терапії для профілактики інфекції у хворих на СНІД;

кандидози слизової оболонки, у т. ч. порожнини рота, гортані, стравоходу, неінвазивні бронхолегеневі кандидози, кандидурія;

атрофічні кандидози порожнини рота, пов’язані з носінням зубних протезів (лікування проходить у хворих з нормальною та пониженою функцією імунітету), профілактика рецидивів орофарингеального кандидозу у хворих на СНІД;

генералізований кандидоз, у т. ч. кандидемія, дисемінований кандидоз й інші форми інвазивних кандидозних інфекцій (інфекції очеревини, ендокарда, ока, дихальних і сечових шляхів). Застосовується для лікування хворих зі злоякісними новоутвореннями та хворих, які проходять курс цитостатичної або імуносупресивної терапії;

генітальний кандидоз: вагінальний кандидоз (гострий і хронічний рецидивуючий), кандидозний баланіт;

оніхомікоз, кандидоз шкіри;

мікози шкіри, у т. ч. мікози ступні, тіла, пахової ділянки;

висівкоподібний лишай;

глибокі ендемічні мікози, у т. ч. кокцидіомікоз, паракокцидіомікоз, споротрихоз, гістоплазмоз у хворих з нормальним імунітетом;

профілактика грибкових інфекцій у хворих зі злоякісними новоутвореннями, схильних до таких інфекцій у результаті хіміотерапії цитостатиками або променевої терапії.

Спосіб застосування та дози.

 Дорослим.

При криптококовому менінгіті та криптококових інфекціях різної локалізації призначають 400 мг на добу у перший день, у наступні дні – по 200-400 мг на добу. Тривалість лікування при криптококових інфекціях залежить від клінічної ефективності;

при кандидемії, дисемінованому кандидозі та інших інвазивних кандидозних інфекціях призначають 400 мг на добу у перший день, у наступні дні – по 200 мг на добу; при недостатній лікувальній ефективності дозу Тієрліту збільшують до 400 мг на добу. Тривалість терапії залежить від клінічної ефективності;

при орофарингеальному кандидозі застосовують по 100 мг на добу протягом 1-2 тижнів, хворим зі зниженим імунітетом період лікування продовжують; для профілактики рецидивів орофарингеального кандидозу хворим на СНІД після завершення повного першопочаткового курсу призначають Тієрліт по 100 –200 мг 1 раз на тиждень;

при атрофічному кандидозі порожнини рота (для тих, хто носить зубні протези) Тієрліт застосовують по 100 мг на добу протягом 2 тижнів, у сполученні з місцевими антисептичними засобами для обробки протезів;

при кандидурії, езофагіті, неінвазивному бронхолегеневому ураженні, кандидозі шкіри і слизової оболонки застосовують по 100 мг на добу, протягом 1 місяця;

при вагінальному кандидозі Тієрліт застосовують одноразово, у середньому в дозі

 200 мг; для профілактики рецидивів – 100-200 мг, 1 раз на місяць. Тривалість лікування

 визначається індивідуально. В середньому – протягом від 4 до 12 місяців;

при мікозах шкіри, ступні, пахової ділянки застосовують 200 мг, 1 раз на тиждень або по 100 мг на добу в 2 прийоми. Тривалість лікування – 2-4 тижні, а при мікозах ступні – 6 тижнів;

при висівкоподібному лишаї застосовують по 300 мг, 1 раз на тиждень, протягом 2 тижнів, у деяких випадках хворим потрібна і третя доза – 300 мг на тиждень, іноді достатнім є одноразовий прийом у дозі 300-400 мг. Альтернативою є доза у 100 мг,

 1 раз на добу, протягом 4 тижнів;

при оніхомікозі призначають 200 мг, 1 раз на тиждень. Лікування довготривале – необхідне заміщення інфікованого нігтя, тобто відростання неінфікованого. Для повторного росту нігтя на пальцях рук і ступні потрібно від 6 до 12 місяців. Швидкість відростання у різних за віком хворих різна; може змінитись і форма нігтя;

при глибоких ендемічних мікозах лікування проводять протягом 2 років. Доза становить 200-400 мг на добу і призначається індивідуально: 11-24 місяці – при кокцидіомікозі, 5-17 місяців – при паракокцидіомікозі, 2-16 місяців – при споротрихозі, 3-17 місяців – при гістоплазмозі;

при кандидозному баланіті Тієрліт застосовують одноразово, у дозі 200 мг, внутрішньо. Для профілактики кандидозу доза Тієрліту становить 100-400 мг, 1 раз на добу, а при генералізованій інфекції – 400 мг, 1 раз на добу.

 Дітям.

Призначають Тієрліт індивідуально, залежно від тяжкості захворювання. Препарат застосовують 1 раз на добу. Дітям Тієрліт не призначають у добовій дозі, яка перевищує добову дозу для дорослих. Тривалість лікування грибкових інфекцій залежить від клінічного і мікологічного ефекту.

Побічна дія.

Тієрліт, як правило, добре переноситься хворими. У деяких пацієнтів з такими захворюваннями, як СНІД або злоякісні новоутворення, у процесі лікування спостерігалися зміни показників крові, порушення функції печінки та нирок, однак клінічне значення і взаємозв’язок між цими негативними реакціями та застосуванням Тієрліту досконало не вивчені.

З боку ШКТ: спостерігалися нудота, біль у шлунку, діарея, метеоризм.

З боку ЦНС: головний біль.

Інші: синдром Стівенса - Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, рідше – судоми, лейкопенія, алопеція, анафілактичні реакції.

Протипоказання.

Препарат протипоказаний у разі алергії на один з його компонентів, вагітним та жінкам, які годують груддю, дітям віком до 6 років.

Передозування.

Спостерігались випадки, коли у хворих на СНІД після застосування 8-9 г Тієрліту виникали галюцинації і параноїдальна поведінка. Хворі були госпіталізовані і протягом 2 діб їх стан нормалізувався. Потрібні симптоматичне лікування після передозування, промивання шлунка та підтримуюча терапія. Тієрліт виводиться в основному із сечею, тому необхідний форсований діурез. Після 3-годинного сеансу гемодіалізу концентрація Тієрліту в плазмі зменшується на 50%.

Особливості застосування.

Вагітність. Тієрліт має обмежене застосування при лікуванні вагітних. Побічні дії на плід спостерігалися у лабораторних тварин тільки у разі високих доз і супроводжувалися токсичним впливом на саму вагітну тварину. При застосуванні малих терапевтичних доз препарату токсичний вплив був відсутній. Призначення препарату під час вагітності є небажаним, за винятком випадків серйозних грибкових інфекцій, що можуть становити загрозу для життя. Таким чином, препарат можна застосовувати у випадку, якщо очікуваний позитивний ефект переважатиме над можливим негативним впливом на плід.

Лактація. Флуконазол був виявлений у молоці жінок, які годують груддю, у таких самих концентраціях, що і в плазмі. Отже, застосування препарату під час лактації не рекомендовано.

Керування автомобілем/робота з механізмами. Досвід застосування Тієрліту свідчить про те, що препарат не впливає на здатність керувати автотранспортом або працювати з механізмами.

Хворим похилого віку з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше ніж 50 мл/хв) режим дозування потрібно скоригувати, як і хворим з іншими порушеннями функції нирок. Якщо кліренс креатиніну більший за 50 мл/хв, то застосовується звичайна доза препарату (100%-вна рекомендована доза), при кліренсі креатиніну до 50 мг/хв – 50% від рекомендованої дози. Хворим, які регулярно перебувають на діалізі, 1 доза препарату призначається після кожного сеансу гемодіалізу.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Дослідження, проведені на добровольцях, показали, що при застосуванні Тієрліту з варфарином збільшується протромбіновий час (у середньому на 11-15 %). Тому необхідно слідкувати за показниками протромбінового часу у хворих, які застосовують Тієрліт у сполученні з кумариновими антикоагулянтами.

Тієрліт збільшує період напіввиведення з плазми пероральних гіпоглікемічних засобів – похідних сульфонілсечовини (хлорпропамід, глібенкламід, гліпізид, толбутамід) у здорових людей. Застосування Тієрліту хворими на цукровий діабет дозволено, але лікар повинен не допустити можливості розвитку гіпоглікемії.

Одночасне застосування Тієрліту і фенітоїну призводить до збільшення концентрації останнього в плазмі до клінічно високого значення. Якщо є необхідність призначати ці препарати, потрібно зробити діагностичний моніторинг для корекції дози Тієрліту в подальшому терапевтичному лікуванні. Застосування Тієрліту з рифампіцином призводить до скорочення періоду напіввиведення Тієрліту з плазми на 20%. Тому хворим, які приймають одночасно рифампіцин, дозу Тієрліту збільшують.

Застосування Тієрліту протягом 2 тижнів у дозі 200 мг на добу призводить до зниження швидкості кліренсу теофіліну з плазми на 18%. Тому хворі, які отримують високі дози теофіліну або в яких виявляється теофілінова інтоксикація, повинні знаходитись під наглядом лікаря.

При застосуванні Тієрліту в дозах 400 мг і 800 мг на добу можливе підвищення концентрації терфенадину в плазмі, що несприятливо для хворих з аритмією. Тому одночасне застосування Тієрліту в дозі 400-800 мг на добу з терфенадином протипоказано. У менших дозах – тільки під наглядом лікаря.

Цизаприд і Тієрліт при одночасному застосуванні спричинюють негативні реакції з боку серця (пароксизм шлуночкової тахікардії – torsades de points).

Рекомендовано здійснювати контроль за концентрацією циклоспорину в крові у хворих, що застосовують Тієрліт. Рифабутин і Тієрліт спричинюють увеїт; такролімус і Тієрліт – підвищення сироваткових рівнів такролімусу та випадки нефротоксичності. Отже, всі ці препарати застосовують під контролем лікаря.

Абсорбція Тієрліту не змінюється при вживанні його з їжею, а також при одночасному застосуванні з циметидином, антацидами чи після тотального опромінення при трансплантації кісткового мозку.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в темному, сухому та недоступному для дітей місці при температурі до 30 ⁰С.

Термін придатності – 3 роки.