Эстрадурин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: polyestradiol phosphate; (естра-1,3,5(10)-трієн-3,17 ß діол) фосфат;

основні фізико-хімічні властивості: порошок або маса майже білого кольору;

склад: 1 флакон містить 80 мг поліестрадіолу фосфату;

інших інгредієнтів: нікотинаміду, мепівакаїну гідрохлориду;

допоміжні речовини: динатрію фосфату, натрію гідроксид.

Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Засоби для гормональної терапії. Код АТС L02A A02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Поліестрадіолу фосфат - естрогенний гормональний препарат, являє собою водорозчинний високомолекулярний складний поліефір, що складається із фосфорної кислоти та 17-бета-естрадіолу. Після внутрішньом’язового введення він діє як пролонгована форма естрадіолу.

Пролонгована дія препарату пов’язана з його повільним гідролітичним руйнуванням під впливом фосфатаз in vivo. Оскільки препарат чинить інгібуючий вплив на активність фосфатаз, розщеплення його молекули відбувається дуже повільно; таким чином протягом тривалого часу (до 4 тижнів після одноразової ін’єкції) підтримується підвищена концентрація активного естрогену в організмі. Внаслідок цього в плазмі спостерігається дозозалежне зменшення концентрації тестостерону. Після тривалого застосування препарату в дозі 160 мг на місяць рівень тестостерону зменшується до 10-20% від вихідного рівня.

Поліестрадіол, подібно до інших парентеральних естрогенних препаратів, не метаболізується в печінці при першому проходженні через неї. Однак унаслідок збільшення активності метаболічної активності печінки при цьому суттєво зменшується ризик судинних і тромбоемболічних ускладнень, що має місце при пероральному прийомі таких препаратів.

Фармакокінетика. Після внутрішньом’язового введення спостерігається системна абсорбція препарату. В результаті відбувається збільшення концентрації поліестрадіолу в плазмі в лінійній залежності від дози введеного препарату. Стабільні концентрації естрадіолу і низький рівень тестостерону в плазмі підтримуються щомісячними ін’єкціями препарату.

Після абсорбції естрадіол розподіляється в більшості тканин організму.

Кліренс естрадіолу відбувається головним чином шляхом метаболізму, характерного і для ендогенних гормонів (метаболізм відбувається в печінці і незначною мірою – в нирках, гонадах і м’язовій тканині).

Показання для застосування. Лікування карциноми передміхурової залози.

Спосіб застосування та дози. Естрадурин є пролонгованою формою естрадіолу і повинен вводитися лише внутрішньом’язово.

Найчастіше для лікування хворих на рак передміхурової залози призначають дози від 80 до 160 мг внутрішньом’язово, кожні 4 тижні протягом перших 2 - 3 місяців, далі відповідно до клінічних і біохімічних змін, доза може зменшуватися до 40 - 80 мг кожні 4 тижні.

Лікування слід продовжувати доти, доки спостерігається позитивний ефект від застосування препарату.

Розчин Естрадурину слід готувати безпосередньо перед застосування шляхом додавання розчинника у флакон і збовтування до повного розчинення препарату.

Ліофілізований порошок, що міститься у флаконі, слід розвести у розчиннику з ампули. Введення препарату здійснюється шляхом глибокої внутрішньом’язової ін’єкції. Незважаючи на те, що розчин препарату залишається хімічно стабільним протягом кількох тижнів, відповідно до вимог GMP розчинений препарат слід використати протягом 12 годин за умов зберігання при кімнатній температурі і 24 годин – при зберіганні в холодильнику.

Розчинений препарат призначений лише для одноразового застосування.

Можлива зміна кольору розчину до жовто-червонуватого не означає зміни властивості препарату.

Побічна дія. На фоні лікування Естрадурином, як і при лікуванні іншими естрогенами, можуть відмічатися такі побічні ефекти: травний тракт – нудота, блювання, холелітіаз, холестатична жовтуха; серцево-судинна система – артеріальна гіпертензія, тромбоз, тромбофлебіт, тромбоемболія, серцева недостатність, інфаркт міокарда; ЦНС – головний біль, мігрень, зміни настрою (піднесений або пригнічений); обмін речовин – затримка натрію і води, зменшення толерантності до глюкози, зміна ваги тіла; ендокринна система – гінекомастія, фемінізація, атрофія яєчок; психічні – зміни лібідо або потенції; шкіра – еритема.

Після внутрішньом’язового введення Естрадурину можуть виникати прояви у місці введення у вигляді стерильного абсцесу або запального інфільтрату. Для попередження таких проявів розчин перед введенням слід добре збовтати і вводити точно в неушкоджений сідничний м’яз.

Можуть спостерігатися спричинені мепівакаїном, що входить до складу препарату, алергічні реакції, такі як шкірні прояви, бронхоспазм і анафілактичний шок.

Протипоказання. Гострий тромбофлебіт, тромбоемболія, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, цереброваскулярна недостатність, порушення жирового обміну.

Тяжкі порушення функції печінки і/або жовтуха (наприклад синдром Дубіна-Джонсона або Ротора, серпоподібно-клітинна анемія).

Гіперчутливість до естрадіолу, мепівакаїну або інших компонентів препарату.

Передозування. Найбільш ймовірним проявом передозування є оборотна фемінізація. Не існує специфічних антидотів. Лікування симптоматичне.

Особливості застосування.

Рекомендується дотримуватись обережності при лікуванні пацієнтів з тромбозами або тромбоемболіями в анамнезі (наприклад тромбофлебіт, оклюзія коронарних артерій, тромбоз мезентеральних судин, судин сітківки, легенів, цереброваскулярна недостатність), а також у випадку гіперліпопротеїнемії.

Оскільки протягом лікування естрогенами може спостерігатися артеріальна гіпертензія, під час застосування препарату слід постійно контролювати артеріальний тиск.

Естрадурин може спричинити затримку рідини. Отже, слід ретельно наглядати за хворими, які мають такі фактори ризику, як астма, епілепсія, мігрень, серцева, ниркова або печінкова недостатність.

У пацієнтів з порушенням функції печінки метаболізм препарату може погіршуватися, тому застосовувати препарат для лікування таких хворих слід з обережністю, регулярно контролюючи лабораторні показники функції печінки.

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні Естрадурину з пероральними естрогенами, які можуть посилювати токсичний вплив на печінку.

Під час лікування Естрадурином слід ретельно спостерігати за хворими на цукровий діабет, оскільки у них може зменшуватися толерантність до глюкози.

Оскільки Естрадурин погіршує обмін кальцію і фосфору, препарат слід застосовувати з обережністю для лікування пацієнтів з метаболічними захворюваннями кісток, що поєднуються з гіперкальціємією, та для лікування хворих з нирковою недостатністю.

Лікування Естрадурином необхідно припинити:

при виникненні тромбофлебіту або тромбоемболії;

при раптовому порушенні зору (можлива оклюзія вен сітківки);

при підвищенні артеріального тиску;

при мігрені;

при холестатичному гепатиті;

за 6 тижнів до хірургічного втручання, що супроводжується збільшенням ризику виникнення тромбоемболії, або при тривалій вимушеній іммобілізації хворого.

Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Несприятливий вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою не спостерігався.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасне застосування з препаратами, що індукують мікросомальні ензими печінки (з такими як барбітурати, карбамазепін, фенітоїн, піримідон, рифампіцин і подібними до них), може спричинити зменшення естрогенної активності Естрадурину.

Оскільки спостерігається зменшення толерантності до глюкози, ефективність антидіабетичних засобів може зменшуватися.

Естрадурин може зменшувати активність антикоагулянтів та спричиняти зміни властивостей глобуліну, який зв’язує гормони щитовидної залози, можуть спричиняти зростання загального рівня циркулюючих гормонів щитовидної залози, що слід враховувати при визначенні функції останньої.

У хворих, які застосовували Естрадурин, спостерігалося кілька випадків токсичного впливу на печінку при одночасному застосуванні пероральних естрогенів. В подібних випадках слід дотримуватися обережності.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С. Поява жовто-червонуватого забарвлення розчиненого вмісту флакона не змінює характеристик препарату.

Термін придатності - 5 років.