Зиаген^™ инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: abacavir; (1S-цис)-4-[2-аміно-6-(циклопропіламіно)-9Н пурин-9-іл]-2-циклопентан-1-метанол сульфат;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий або злегка опалесцуючий та жовтуватий розчин з фруктовим смаком;

склад: 1 мл розчину містить абакавіру 20 мг (у формі сульфату);

допоміжні речовини: сорбітол, натрію сахарин, натрію цитрат, кислота лимонна безводна, метилпарагідроксибензоат, пропілпарагідроксибензоат, пропіленгліколь, ароматизатори штучний полуничний та банановий, кислота хлористоводнева та/або натрію гідроксид, вода очищена.

Форма випуску. Розчин для перорального застосування.

 

Фармакотерапевтична група. Противірусні препарати для системного застосування. Нуклеозидні та нуклеотидні інгібітори зворотної транскриптази. Код АТС J05AF06.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Абакавір належить до групи нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази та є потужним інгібітором ВІЛ-1 і ВІЛ-2, включаючи ВІЛ-1 ізоляти зі зниженою чутливістю до зидовудіну, ламівудину, залцитабіну, диданозину або невірапіну. У клітині абакавір перетворюється на активний метаболіт карбовір трифосфат, головним механізмом дії якого є гальмування зворотної транскриптази ВІЛ, у результаті чого порушується необхідний зв’язок у ланцюжку вірусної ДНК та зупиняється її реплікація. Фармакокінетика.

Абсорбція: абакавір швидко та добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту, і його абсолютна біодоступність при пероральному прийомі у дорослих становить 83%. Максимум концентрації у сироватці крові досягається через 1,5 години після прийому таблеток і через годину - після прийому розчину для перорального застосування. Площа під кривою “концентрація–час” для таблеток та розчину для перорального застосування є однаковою. При прийомі таблеток абакавіру у дозі 600 мг на добу максимум концентрації становить приблизно 3 мкг/мл і площа під кривою “концентрація–час” (AUC) з 12-годинним інтервалом прийому – 6 мкг/год/мл. Максимальна концентрація після прийому розчину для перорального застосування є трохи вищою, ніж після прийому таблеток.

Застосування абакавіру під час їди сповільнює час появи піку його концентрації в сироватці, але не впливає на загальну концентрацію його в плазмі крові. Тому Зіаген можна приймати незалежно від прийому їжі.

Розподіл: абакавір вільно проникає у різні тканини організму. За даними клінічних досліджень, у хворих, інфікованих ВІЛ, абакавір добре проникає в цереброспінальну рідину. Середнє співвідношення рівнів абакавіру в цереброспінальній рідині та сироватці крові становить приблизно 30 – 44 %. При застосуванні у терапевтичних дозах рівень зв’язування з білками - близько 49%.

Метаболізм: абакавір піддається первинній метаболізаціі у печінці, менше ніж 2% від прийнятої дози виводиться у незміненому вигляді нирками. Головними метаболітами є

5’-карбонова кислота та 5’-глюкуронід, перетворення яких відбувається за допомогою алкогольдегідрогенази або шляхом глюкуронізації.

Виведення: середній час напіввиведення абакавіру становить 1,5 години. Суттєвої акумуляції після багаторазового прийому абакавіру у дозі 300 мг два рази на добу не відбувається. Метаболіти та абакавір у незміненому вигляді у кількості приблизно 83% від прийнятої дози виводяться нирками, решта виводиться з фекаліями.

Карциногенез, мутагенез: за даними дослідження карциногенезу на мишах і щурах,

при пероральному застосуванні абакавіру спостерігалось збільшення випадків появи злоякісних і незлоякісних пухлин. Злоякісні пухлини виникали в препуційних залозах самця та залозах клітора самки, а також у печінці, сечовому міхурі, лімфатичних вузлах і під шкірою у самок щурів.

У більшості випадків ці пухлини виникали при застосуванні найвищих доз абакавіру –

 330 мг/кг/добу у мишей та 600 мг/кг/добу у щурів. Ці дози еквівалентні рівню, що у 24 - 32 рази перевищує рівень системного розподілу препарату у людей. Винятком є розвиток пухлин у препуційних залозах, що виникають при застосуванні дози 110 мг/кг. Це у 6 разів перевищує рівень системного розподілу препарату у людей. Структурного аналогу цих залоз у людини немає. Хоча карциногенний потенціал препарату у людини невідомий, ці дані дають можливість вважати, що потенціальна клінічна користь від застосування препарату переважає карциногенний ризик у людини.

Показання для застосування.

Лікування ВІЛ-інфекції у дітей та дорослих (у складі комбінованої терапії).

 

Спосіб застосування та дози.

Дорослі та діти від 12 років: рекомендованою дозою Зіагену є 300 мг (15 мл) 2 рази на добу.

Діти від 3 місяців до 12 років: рекомендована доза – 8 мг/кг 2 рази на добу; максимально – до 600 мг (30 мл) на добу.

Препарат приймається незалежно від прийому їжі.

Лікування цим препаратом повинно проводитися лише лікарем, який має досвід лікування хворих на ВІЛ-інфекцією.

Ниркова недостатність

Корекція дози препарату цій групі хворих не потрібна.

Печінкова недостатність

Абакавір метаболізується головним чином у печінці. Рекомендованою дозою Зіагену для пацієнтів з легким ступенем печінкової недостатності (індекс Child-Pugh 5-6) є 200 мг (10 мл) 2 рази на добу. Для лікування пацієнтів з помірним або тяжким ступенем печінкової недостатності Зіаген протипоказаний.

 

Побічна дія.

Гіперчутливість: за даними клінічних досліджень, у приблизно 5% досліджуваних, які отримували Зіаген, розвинулись реакції гіперчутливості, що у поодиноких випадках закінчувались летально. Такі реакції характеризувались появою поліорганної симптоматики.

Хоча звичайно реакції гіперчутливості майже у всіх пацієнтів супроводжуються підвищенням температури та/або появою висипу (макулопапульозного або у вигляді кропив’янки), виникали такі реакції без висипу та температури.

Симптоми могли виникати будь-коли під час лікування Зіагеном, проте звичайно вони виникали протягом перших 6 тижнів від початку лікування (середній час появи - 11 днів).

Симптоми та ознаки цих реакцій гіперчутливості наведені нижче. Ті, що виникали з частотою більше 10%, виділені у тексті.

Шкіра: висип (звичайно макулопапульозний або у вигляді кропив’янки).

Гастроентерологічний тракт: нудота, блювання, діарея, біль у черевній порожнині, виразки у роті.

Дихальна система: задишка, кашель, біль у горлі, дистрес-синдром у дорослих, дихальна недостатність.

Змішані: пропасниця, стомленість, погане самопочуття, набряк, лімфаденопатія, гіпотензія, кон’юнктивіт, анафілаксія.

Нервова система: головний біль, парастезії.

Гематологічні реакції: лімфопенія.

Гепатобіліарна система: підвищення рівня функціональних печінкових тестів, печінкова недостатність.

Кістково-м’язова система: міалгія, поодинокі випадки міолізу, артралгія, підвищення рівня креатинінфосфокінази.

Сечовидільна система: збільшення рівня креатиніну, ниркова недостатність.

Деякі пацієнти з реакціями гіперчутливості сприймаються спочатку як такі, що мають хвороби дихальної системи (пневмонію, бронхіт, фарингіт), грипоподібні захворювання, гастроентерити або реакції на інші медикаменти. Затримка діагнозу гіперчутливості призводила до того, що пацієнти продовжували застосовувати Зіаген, що спричинювало тяжке загострення реакцій гіперчутливості або навіть летальний кінець. Тому слід завжди мати на увазі можливість реакції гіперчутливості, якщо у хворих спостерігаються наведені вище симптоми. Якщо ризик появи такої реакції виключити неможливо, застосування Зіагену або інших препаратів, у складі яких є абакавір (Ківекса, Тризивір), не можна поновлювати.

При продовженні лікування Зіагеном симптоми реакції гіперчутливості загострюються, а після відміни препарату – звичайно минають.

Відновлення прийому Зіагену після реакції гіперчутливості призводить до швидкого повернення цих симптомів у межах декількох годин. Такий рецидив реакції гіперчутливості може бути більш вираженим, ніж перший прояв, і призвести до небезпечної для життя гіпотензії та смерті. Пацієнти, в яких розвинулась реакція гіперчутливості, повинні припинити лікування Зіагеном і ніколи не поновлювати лікування ні Зіагеном, ні будь-яким іншим медикаментом, що містить абакавір (Ківекса,Тризивір).

Є окремі повідомлення про реакції гіперчутливості, що виникали після повторного застосування Зіагену, коли цьому передувала поява одного з основних симптомів гіперчутливості (висип, пропасниця, відчуття нездужання/стомленості, гастроінтестинальні або респіраторні симптоми).

У поодиноких випадках реакції гіперчутливості виникали у хворих, які поновлювали лікування Зіагеном, але цьому не передували симптоми гіперчутливості.

Для багатьох інших побічних реакцій залишається нез’ясованим, пов’язані вони з прийомом Зіагену чи з широким спектром інших препаратів, які застосовуються для лікування ВІЛ-інфекцій, або є результатом хвороби як такої.

Багато з наведених нижче симптомів (нудота, блювання, діарея, пропасниця, відчуття стомленості, висип) виникають як складова частина реакції гіперчутливості. Тому хворі з будь-якими з цих симптомів повинні бути ретельно обстежені на наявність у них реакцій гіперчутливості. У разі припинення лікування Зіагеном через наявність хоча б одного з цих симптомів відновлення лікування Зіагеном можливо лише під безпосереднім контролем лікаря.

Більшість побічних реакцій, наведених нижче, не обмежують лікування. Частота виникнення побічних ефектів класифікується за такою схемою: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, <1/10), не часто (>1/1 000, <1/100), рідко (>1/10 000, <1/1 000), дуже рідко

(<1/10 000).

Дані клінічних досліджень

Метаболізм і розлади травлення

Часто: анорексія.

Нервова система

Часто: головний біль.

Гастроінтестинальна система

Часто: нудота, блювання, діарея.

Загальні розлади

Часто: пропасниця, летаргія, відчуття слабкості.

За даними контрольованих клінічних досліджень, зміни у лабораторних показниках виникали не часто без суттєвої різниці у частоті їх виникнення між групою пацієнтів, які лікувались Зіагеном, і контрольною групою.

Постмаркетингові дані

Метаболізм і розлади травлення

Часто: гіперлактатемія.

Рідко: лактоацидоз.

Перерозподіл/акумуляція жирових відкладень на тілі (див. “Спеціальні застереження”). Частота виникнення цього залежить від багатьох факторів, включаючи конкретну антиретровірусну комбінацію препаратів.

Гастроінтестинальна система

Рідко: панкреатит (хоча причинний взаємозв’язок з прийомом Зіагену не встановлений).

Шкіра та підшкірні тканини

Часто: висип (без системних симптомів).

Дуже рідко: поліморфна еритема, синдром Стівенса – Джонсона і токсичний епідермальний некроліз.

 

Протипоказання.

Зіаген протипоказаний при підвищеній чутливості до абакавіру або будь-якого з інших компонентів препарату.

Зіаген протипоказаний для лікування хворих з помірною або тяжкою печінковою недостатністю.

 

Передозування.

Під час клінічних досліджень застосовувалась одноразова доза Зіагену до 1 200 мг і добова доза до 1 800 мг абакавіру, жодних несподіваних побічних ефектів при цьому не спостерігалось. Ефект від прийому більших доз невідомий. У разі передозування пацієнт повинен знаходитись під ретельним наглядом для виявлення симптомів токсичності (див. розділ “Побічна дія”), за необхідності застосовується стандартна підтримуюча терапія. Чи може бути абакавір видалений за допомогою перитонеального або гемодіалізу - невідомо.

 

Особливості застосування.

Гіперчутливість: за даними клінічних досліджень, у приблизно 5% досліджуваних, які отримували Зіаген, розвинулась реакція гіперчутливості, яка у поодиноких випадках закінчувалась летально.

Ознаки

Реакція гіперчутливості характеризувалась появою поліорганної симптоматики. У більшості пацієнтів виникали пропасниця та/або висип як складові частини синдрому.

Іншими симптомами гіперчутливості могли бути слабкість, відчуття нездужання, гастроентерологічі явища, такі як нудота, блювання, діарея або біль у черевній порожнині, респіраторні синдроми, такі як задишка, біль у горлі, кашель, поява будь-яких змін при рентгенологічному дослідженні грудної порожнини (головним чином це інфільтрати, що могли мати локалізований характер). Симптоми цієї реакції гіперчутливості можуть виникати у будь-який час протягом лікування Зіагеном, але звичайно вони виникають протягом перших 6 тижнів лікування. Якщо лікування продовжується, симптоматика гіперчутливості загострюється і може стати життєво небезпечною. Після припинення лікування Зіагеном симптоматика зникає.

Лікування

Пацієнти, в яких розвинулись ознаки або симптоми гіперчутливості, повинні негайно звернутись до лікаря. У разі встановлення діагнозу реакції гіперчутливості застосування Зіагену слід припинити негайно. Лікування Зіагеном або будь-яким іншим препаратом, що містить абакавір (Ківекса, Тризивір), ніколи не може бути поновленим після розвитку у хворого реакції гіперчутливості, оскільки у хворого можуть розвинутись більш тяжкі симптоми протягом перших годин після поновлення лікування препаратом, вони можуть включати життєво небезпечну гіпотензію і мати летальний кінець.

З метою уникнення затримки встановлення діагнозу гіперчутливості та мінімізації ризику розвитку життєво небезпечної реакції, лікування Зіагеном слід повністю припинити, якщо не можна виключити можливість виникнення реакції гіперчутливості, навіть коли існують інші пояснення або діагнози цього стану (респіраторні, грипоподібні захворювання, гастроентерити або реакції на інші лікарські засоби). Лікування Зіагеном або будь-яким іншим препаратом, що містить абакавір (Ківекса, Тризивір), не повинно поновлюватись навіть у разі рецидиву симптомів після прийому альтернативного лікарського засобу.

Вся необхідна інформація для пацієнтів про реакцію гіперчутливості викладена у спеціальній попереджувальній карті, яка вміщується в упаковку Зіагену.

Спеціальні застереження, пов’язані з перервою лікування Зіагеном

Якщо лікування Зіагеном було припинено та виникає необхідність у його поновленні, слід ретельно вивчити причини, що спонукали до припинення цього лікування, та впевнитись у тому, що це не було пов’язано з реакцією гіперчутливості. Якщо можливість такого зв’язку виключити не можна, лікування ні Зіагеном, ні будь-яким іншим препаратом, що містить абакавір (Ківекса, Тризивір), поновлювати не можна.

Є окремі повідомлення про реакції гіперчутливості, що виникали після повторного підключення Зіагену до лікування, коли цьому передувала поява одного з основних симптомів гіперчутливості (висип, пропасниця, відчуття нездужання/стомленості, гастроінтестинальні або респіраторні симптоми). Поновлення лікування Зіагеном цих пацієнтів можливо лише під ретельним наглядом лікаря.

У поодиноких випадках реакції гіперчутливості виникали у хворих, які поновлювали лікування Зіагеном, але цьому не передували симптоми гіперчутливості. Поновлення лікування Зіагеном цих пацієнтів можливо лише за умови, що медична допомога у разі необхідності буде надана вчасно.

Інформація для пацієнта

Лікарі, які призначають лікування Зіагеном, повинні забезпечити хворого повною інформацією щодо можливості виникнення у нього реакцій гіперчутливості:

хворі повинні знати про можливіть виникнення у них реакції гіперчутливості на абакавір, що може мати життєво небезпечний характер і навіть призводити до смерті;

хворі, в яких розвинулись ознаки або симптоми, що можуть мати ймовірний зв’язок з реакціями гіперчутливості, повинні негайно повідомити про це свого лікаря;

хворі, які мають гіперчутливість до абакавіру, повинні бути попереджені про те, що вони ніколи не повинні приймати Зіаген або будь-який інший препарат, який містить абакавір (Ківекса, Тризивір);

хворі, які припинили лікування Зіагеном за будь-яких причин, а особливо у зв’язку з можливою побічною дією або хворобою, повинні обов’язково проконсультуватись зі своїм лікарем перед поновленням лікування Зіагеном;

всіх хворих слід застережувати про обов’язкове ознайомлення з інформацією для пацієнта, що вміщується в упаковку препарату, а також поінформувати про важливість тримання весь час при собі спеціальної “Картки застереження”, яка також вміщується в упаковку препарату.

Лактоацидоз/тяжка гепатомегалія зі стеатозом: при застосуванні аналогів антиретровірусних нуклеозидів як у вигляді монотерпії, так і при комбіновоному лікуванні, повідомлялось про випадки лактоацидозу/тяжкої гепатомегалії зі стеатозом, включаючи летальні випадки. Більшість цих випадків спостерігалось у жінок.

Клінічними ознаками, що можуть свідчити про розвиток лактоацидозу, є генералізована слабкість, анорексія, раптове немотивоване зменшення маси тіла, гастроентерологічні та респіраторні симптоми (задишка і тахіпное).

Зіаген слід з обережністю застосовувати для лікування всіх хворих, особливо хворих з підвищеним ризиком захворювання печінки. Лікування Зіагеном слід припинити при виникненні у пацієнта клінічних або лабораторних ознак, які навіть ймовірно можуть бути пов’язані з розвитком лактоацидозу або гепатотоксичності (що може включати гепатомегалію та стеатоз навіть за відсутності підвищення рівня трансаміназ).

Перерозподіл жирових відкладень: перерозподіл/акумуляція жирових відкладень на тілі, включаючи ожиріння центрального генезу, дорсоцервікальне жирове відкладення (горб бізона), зменшення жирових відкладень на кінцівках та обличчі і збільшення молочних залоз, підвищений рівень ліпідів у сироватці крові та глюкози крові спостерігаються як у вигляді окремих симптомів, так і разом у деяких пацієнтів, які отримують комбіновану антиретровірусну терапію.

Хоча при застосуванні всіх препаратів групи інгібіторів протеаз і нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази можливо виникнення одного або більше специфічних побічних симптомів, які загалом можуть бути віднесені до явищ ліподистрофії, існують дані, що ризик їх виникнення при застосуванні різних препаратів цієї групи - різний.

Крім того, ліподистрофічний синдром має поліетіологічний характер, де має значення, наприклад, стан ВІЛ-хвороби, вік пацієнта, тривалість антиретровірусної терапії, що відіграють важливу роль і можуть мати синергічний ефект.

Довготривалі наслідки вищезазначених побічних дій на сьогодні невідомі.

При клінічному обстеженні слід звертати увагу на фізичні ознаки перерозподілу жирових відкладень, визначати рівень ліпідів сироватки та глюкози крові. Лікування порушення у розподілі ліпідів слід проводити згідно з відповідними клінічними рекомендаціями.

Синдром імунного відновлення: у ВІЛ-інфікованих хворих з тяжким імунодефіцитом на початку лікування антиретровірусними препаратами може виникнути запальна реакція на асимптоматичну або резидуальну опортуністичну інфекцію та спричинити до тяжкого клінічного стану або загостреня симптомів. Звичайно такі реакції виникають протягом перших тижнів або місяців лікування антиретровірусними препаратами. Відповідними прикладами цього є ретиніт, спричинений цитомегаловірусом, генералізовані або фокальні інфекції, спричинені мікобактеріями або Pneumocystis jiroveci (P. Carinii) pneumonia. Будь-які запальні явища повинні бути без затримки досліджені та розпочато їх лікування за необхідності.

Опортуністичні інфекції: у пацієнтів, незважаючи на застосування Зіагену або будь-якої іншої антиретровірусної терапії, можуть розвинутись опортуністичні інфекції та інші ускладнення ВІЛ-інфекції. Тому такі пацієнти повинні постійно перебувати під клінічним наглядом досвідчених лікарів.

Передача інфекції: пацієнтам необхідно пояснити, що сучасна антиретровірусна терапія, включаючи Зіаген, не забезпечує попередження передачі ВІЛ іншим особам статевим шляхом або при контакті з кров’ю. Тому потрібно продовжувати застосування адекватних заходів безпеки.

Вагітність

Безпека застосування Зіагену в період вагітності не встановлена. За даними репродуктивних досліджень на тваринах, застосування абакавіру асоціювалося з деякими порушеннями. Тому застосування Зіагену в період вагітності можливо лише тоді, коли очікувана користь для матері буде перевищувати можливий ризик для плода.

Повідомлялось про легкі минущі підвищення рівня лактату у сироватці крові, що можуть бути наслідком порушення функції мітохондрій, у новонароджених і немовлят, на яких мали вплив нуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази під час вагітності або пологів. Клінічне значення цього підвищення рівня лактату у сироватці крові невідоме. Існують також поодинокі повідомлення про затримку розвитку, судоми та інші неврологічні захворювання. Проте причинний взаємозв’язок з цих подій з впливом нуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази під час вагітності або пологів не встановлений. Ці дані не мають відношення до рекомендацій щодо застосування антиретровірусних препаратів для попередження вертикальної передачі ВІЛ у вагітних.

Лактація

За даними досліджень на щурах, абакавір та його метаболіти екскретуються у молоко лактуючих тварин. Очікується, що це стосується і молока людини, однак підтверджень цього немає. Дані про безпеку застосування абакавіру у немовлят до 3 місяців відсутні. Деякі експерти рекомендують жінкам, інфікованим ВІЛ, не годувати дітей грудним молоком ні за яких обставин з метою запобігання передачі ВІЛ. Тому і матерям, які отримують лікування Зіагеном, не рекомендується годувати дітей грудним молоком.

Діти до 3 місяців: на сьогодні недостатньо даних, щоб рекомендувати дозування препарату для цієї вікової групи.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами

За наявними на цей час даними, немає підстав припускати вплив Зіагену на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Згідно з експериментальними даними in vitro та загальновідомими механізмами метаболізму абакавіру ймовірність метаболічної взаємодії з іншими препаратами незначна. Абакавір не впливає на метаболізм, опосередкований ферментом цитохром Р₄₅₀ 3А4, препарат також не вступає у взаємодію з лікарськими засобами, що метаболізуються ферментами CYP 3A4, CYP2C9 або CYP2D6. Під час клінічних досліджень індукції печінкового метаболізму не спостергалось, тому потенційна можливість взаємодії з іншими інгібіторами антиретровірусних протеаз та іншими препаратами, в метаболізмі яких беруть участь більшість ферментів Р_450, є малою. За даними клінічних досліджень було доведено, що клінічно значущої взаємодії між абакавіром, зидовудином і ламівудином не існує.

Етанол: метаболізм абакавіру змінюється під впливом етанолу – збільшується площа під кривою “концентрація-час” приблизно на 41%. Зважаючи на профіль безпеки препарату, ці показники не є клінічно значущими. Абакавір не впливає на метаболізм етанолу.

Метадон: за даними фармакокінетичного дослідження, одночасне застосування 600 мг абакавіру 2 рази на добу та метадону на 35% зменшувало максимальну концентрацію абакавіру та на годину затримувало час її досягнення, але площа під кривою “концентрація-час” залишалась незміненою. Зміни фармакокінетики абакавіру не є клінічно значущими. За даними цього дослідження, абакавір збільшував середній системний кліренс метадону на 22%. Для більшості пацієнтів це не має клінічного значення, однак інколи може виникнути потреба у зміні дози метадону.

Ретиноїди: компоненти ретиноїду, такі як ізотретиноїд, елімінуються за допомогою алкогольдегідрогенази. Взаємодія з абакавіром можлива, але вона не вивчалась.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі нижче 30°С в місцях, недоступних для дітей.

Термін придатності – 2 роки.