Глибамид инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна і хімічна назви: глібенкламід; (1-(4-{2-(5-хлор-2-метоксибензамідо)-етил}-бензолсульфоніл)-3-циклогексилсечовина);

основні фізико-хімічні властивості: таблетки світло-блакитного або блакитного кольору, з плоскою поверхнею, рискою і фаскою. На поверхні таблеток допускається мармуровість;

склад: 1 таблетка містить глібенкламіду – 5 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль картопляний або кукурудзяний, натрію кроскармелоза, повідон 25, магнію стеарат, аеросил, індигокармін.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Пероральні гіпоглікемізуючі препарати. Похідні сульфонілсечовини. Код АТС А10В В01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Пероральний протидіабетичний засіб, похідне сульфонілсечовини ІІ покоління. Чинить гіпоглікемічну дію шляхом стимуляції секреції інсуліну функціонуючими b-клітинами підшлункової залози, а також шляхом підвищення чутливості рецепторів периферичних тканин до інсуліну. Чинить гіполіпідемічну дію, певною мірою нормалізує процеси внутрішньосудинної мікроциркуляції. За гіпоглікемічною активністю значно перевищує толбутамід, хлорпропамід. Гіпоглікемічний ефект після прийому препарату внутрішньо настає через 2 год, максимальний ефект – через 7–8 год, тривалість дії – понад 12 год.

Фармакокінетика. При прийомі внутрішньо глібенкламід швидко і майже повністю всмоктується, на 95 % зв’язується з білками крові. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1–2 год, період напіввиведення становить приблизно 2–10 год. Швидко виводиться із організму, майже повністю метаболізується у печінці, майже 50 % виводиться з сечею і близько 50 % - з жовчю (у тому числі 4–6 % - у незміненому стані).

Показання для застосування. Інсуліннезалежний цукровий діабет.

Спосіб застосування та дози. Застосовують внутрішньо, в один (до сніданку) або два прийоми (за 30 хв до їди). Дозу підбирають індивідуально. Звичайно лікування розпочинають з дози 2,5-5 мг на добу, за необхідністю дозу підвищують до 10-15 мг на добу. Максимальна добова доза – 20 мг. При нормалізації вмісту глюкози в крові встановлюють підтримуючу дозу – звичайно 2,5-5 мг на добу.

Якщо добова доза, що дорівнює 15 - 20 мг, не призводить до ефекту протягом 4-6 тижнів, переходять на комбіновану терапію з бігуанідами або з препаратами інсуліну.

Побічна дія.

Гіпоглікемія, нудота, блювання, діарея, фотосенсибілізація; дуже рідко - минущі гранулоцитопенія, тромбоцитопенія й еритроцитопенія до агранулоцитозу та панцитопенії, гемолітична анемія, реакції підвищеної чутливості у формі шкірних висипів, гіпертермії, артралгії; холестатична жовтяниця, гепатит, протеїнурія.

Протипоказання.

Прекоматозний та коматозний стани, кетоацидоз, печінкова недостатність, ниркова недостатність з кліренсом креатиніну нижче 30 мл/хв, період вагітності та годування груддю, дитячий та підлітковий вік, зміни у периферичній крові (лейкопенія, тромбоцитопенія), підвищена чутливість до препаратів сульфонілсечовини та сульфаніламідів.

Передозування.

Симптоми гіпоглікемії: відчуття голоду, підвищена пітливість, тахікардія, тремор, неспокій, головний біль, депресія, роздратованість, порушення сну, координації рухів, мови, зору, зниження уваги, кома.

Лікування: при легкій гіпоглікемії – прийом цукру або їжі, що багата на глюкозу. При гіпоглікемічній комі – вводять внутрішньовенно глюкозу (40-100 мл 20 % розчину), потім інфузійно – 5-10% розчин глюкози та внутрішньом’язово або підшкірно 1-2 мг глюкагону. Після тяжкої гіпоглікемії регулярно контролюють рівень цукру в крові протягом 48 год. При гострому отруєнні та тривалому коматозному стані проводять промивання шлунка, прийом активованого вугілля, призначають тривалу інфузію 5-10% розчином глюкози. Через 20 хв можливе повторне введення концентрованого розчину глюкози.

Особливості застосування.

При лікуванні Глібамідом значно підвищується ризик розвитку гіпоглікемії у пацієнтів з порушенням функції печінки і нирок, при зловживанні алкоголем, голодуванні або неадекватно зниженому споживанні вуглеводів, надмірних фізичних навантаженнях.

Прийом симпатолітиків (блокаторів β-адренорецепторів, резерпіну, клонідину) може маскувати симптоми гіпоглікемії. В осіб похилого віку, пацієнтів з атеросклерозом мозкових судин і сенільною деменцією ризик розвитку гіпоглікемії і міра її тяжкості підвищуються, у зв’язку з цим необхідно призначати Глібамід у відповідно знижених дозах.

Препарат не рекомендований хворим з тяжкими формами цукрового діабету, за наявності кетоацидозу або діабетичної коми в анамнезі, при гіперглікемії більш за 13,9 ммоль/л.

Тривалий прийом Глібаміду може викликати резистентність до нього, яка переборюється комбінованою терапією з одномоментним введенням препаратів інсуліну.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Посилення гіпоглікемізуючої дії препарату відбувається при одночасному прийомі з сульфаніламідами, саліцилатами, хлорамфеніколом, фібратами, азапропазоном, похідними кумарину, міконазолом, тетрациклінами, інгібіторами МАО, фенфлураміном, пентоксифіліном, інгібіторами АПФ, анаболічними стероїдами, флуоксетином, циклофосфамідом, тритокваліном, інсуліном та іншими протидіабетичними засобами (метформіном, акарбозою).

Гіпоглікемічний ефект препарату знижують барбітурати, фенітоїн, рифампіцин, глюкагон, адреналін та інші симпатоміметичні засоби, гормони щитовидної залози, глюкокортикостероїди, діуретики, нікотинова кислота у високих дозах, фенотіазини, діазоксид, препарати статевих гормонів (гестагенів, естрагенів).

Алкоголь та антагоністи Н₂-рецепторів можуть як послабити, так і посилити гіпоглікемізуючу дію глібенкламіду.

Умови та термін зберігання. Зберігати у сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25° С.

Термін придатності – 3 роки.