Цефтриаксон инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна ті хімічна назви: Ceftriaxone;

динатрій(6R,7R)-7-[[Z)-(2-амінотіазол-4-іл)(метоксиіміно)ацетил]-аміно]-3-[[(2-метил-6-оксидо-5-оксо-2,5-дигідро-1,2,4-тріазин-3-іл)сульфаніл]метил]-8-оксо-5-тіа-1-азабіцикло[4.2.0]окт-2-ен-2-карбоксилат;

основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок майже білого або жовтуватого кольору, злегка гігроскопічний;

склад: 1 флакон містить цефтріаксону натрієвої солі стерильної в перерахунку на цефтріаксон 0,5 або 1,0г.

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Код АТС J01 DA13.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Цефтріаксон – напівсинтетичний антибіотик групи бета-лактамів, цефалоспорин ІІІ покоління, має бактерицидний ефект, механізм дії пов’язаний з пригніченням активності ферменту траспептидази, порушенням біосинтезу пептидоглікану клітинної стінки мікроорганізмів. Препарат має широкий спектр дії: активний відносно аеробних грампозитивиих мікроорганізмів: факультативних анаеробів-Staphylococcus aureus (включаючи і штами, які утворюють пеніциліназу), Streptococcus pneumoniae, b-гемолітичні стрептококи групи А, (S.pyogenes), стрептококи групи В (S.agalactiae), Streptococcus viridans, Streptococcus bovis, неентерококові стрептококи групи D; грамнегативних мікроорганізмів, Escherichia coli, Haemophilus influenzae, H.parainfluenzae, різновиди Klebsiella (включаючи і Кb.pneumoniae), Morganella morganii, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia, Salmonella (в тому числі S.typhy). Shigella (включаючи S.marcescens), Shigella, Yersinia (в тому числі Y.enterocolitica); мікроаерофілів - Treponema pallidum; аеробів – Neisseria gonorrhoeae (включаючи і штам, який утворює пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Pseudomonas aeruginosa; облігатних анаеробів - різновиду бактероїдів (включаючи деякі штами В. fragilis), Clostridium (але більшість штамів С. difficile має резистентність), Peptococcus, Peptostreptococcus, Fusobacterium (включаючи F. Mortiferum i F. varium). Препарат призначають при резистентності мікрофлори до інших препаратів цефалоспоринового ряду. аміноглікозидів, пеніцилінів і та ін.

Фармакокінетика. Препарат не застосовують внутрішньо, тому що він швидко руйнується під впливом шлункового соку. Після внутрішньом’язового введення всмоктується швидко і повно. Біодоступність становить близько 100 %. Препарат зворотньо зв’язується з альбумінами плазми (85-95 %), з підвищенням концентрації препарату в крові за’язок з білками зменшується. Препаратне гідролізується Н-плазмідними бета-лактамазами і більшістю хромосомнозумоелених пеніциліназ і цефалоспориназ, може впливати на мультирезистентні штами, толерантні до пеніцилінів і цефалоспоринів І і II покоління і аміноглікозидів. Надбана стійкість деяких штамів бактерій зумовлена продукцією бета-лактамази, що інактивує Цефтріаксон. Препарат має високий ступінь стабільності в організмі і тривалий період напіввиведення. Після внутрішньом’язового введення максимум концентрації в плазмі крові визначається через 1,5-2-3 години та становить при введенні в дозі 1 г 80 мг/л; при внутрішньовенному введенні відповідно через 30 хвилин максимальна концентрація становить 100 - 150 мг/л. Стабільна концентрація препарату досягається через 4 години. Мінімальні антимікробні концентрації виявляються в крові більше 24 годин. Цефтріаксон добре розподіляється в тканинах і рідинах організму (синовіальній, перитонеальній, інтерстиціальній), при запаленні мозкових оболонок проникає в спинномозкову рідину, препарат визначається також у кістковій тканині, проходить через плаценту. Цефтріаксон у невеликій кількості виділяється з грудним молоком (3-4 %). У незміненій формі (50-65 %) екскретується нирками протягом 48 годин, приблизно 40 % - з жовчю. Період напіввиведення при введенні препарату в дозах 0,15-3,0г становить 5,8 - 8,7 години, об’єм розподілу - 5,78-13,5 л, плазменний кліренс - 0,58-1,45 л/год, нирковий кліренс - 0,32-0.73 л/год. У кишечнику під впливом мікробної флори препарат перетворюється в неактивний метаболіт. Період напіввиведення подовжується в осіб старших 75 років (до 16 год), у дітей (до 6,5 доби), у немовлят (до 8 днів). При недостатній функції нирок і печінки екскреція сповільнюється, можлива кумуляція.

Показання для застосування. Цефтріаксон призначають для лікування інфекційних хвороб, спричинених чутливими до нього штамами зазначених мікроорганізмів. Препарат застосовують для лікування інфекційних захворювань нижніх дихальних шляхів (пневмонії, бронхіти, абсцеси легенів, емпієма плеври), оториноларингологічних інфекційних захворювань, інфекційних хвороб нирок і сечостатевих органів (пієліт, цистит, гострий і хронічний пієлонефрит, простатит, епідидиміт), інфекційних захворювань шкіри і м’яких тканин, у тому числі бактеріальної стрептодермії; для лікування менінгіту, інфекційних захворювань кісток і суглобів, перитоніту, запалень жовчного міхура, шлунково-кишкових інфекцій, неускладненої гонореї та інших інфекцій, що передаються статевим шляхом (м’який шанкр і сифіліс), хвороби Лайма (спірохетоз), тифозної пропасниці, сальмонельозу, сальмонелоносійства. Препарат застосовують для профілактики інфекцій, що можуть виникнути після хірургічних операцій.

Спосіб застосування та дози. Цефтріаксо вводять внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Для внутрішньом’язового введення з метою усунення болю в місці ін’єкції препарат розчиняють в 1 % розчині лідокаїну в такому співвідношенні: вміст флакона з 0,5 г розчиняють у 2 мл 1 % розчину лідокаїну, з 1г – в 3-5 мл. Можливе використання стерильної води для ін’єкцій.

Для внутрішньовенного введення препарат розчиняють у стерильній воді для ін’єкцій у такому співвідношенні: вміст флакона з 0,5 г розчиняють в 5 мл розчинника, з 1 г — в 10 мл. Дорослим і дітям старше 12 років призначають у добовій дозі 1 - 2г (вводять 1 раз на день або в половинній дозі 2 рази на день). У тяжких випадках добова доза становить до 4г, і цю дозу вводять у 2 прийоми, з інтервалом у 12 годин. Для профілактики післяопераційних ускладнень вводять одноразово 1-2 г (залежно від ступеня небезпеки зараження), за 30-90 хвилин до початку операції. Пацієнтам з порушенням функції нирок необхідна корекція дози лише при кліренсі нижче 10 мл/хв.

Для людей похилого віку дози відповідають дозам для дорослих хворих.

При неускладненій гонореї одноразово внутрішньовенне вводять 0,25 г препарату.

Добова доза Цефтріаксону для немовлят (до 2 тижнів) і недоношених дітей становить 20-50 мг/кг маси тіла.

Для дітей від 2 тижнів до 12 років добова доза становить 20-80 мг/кг, у 2 введення. При внутрішньовенному введенні в дозі вище 50 мг/кг дітям препарат застосовують дрібно, з перервами між введеннями як мінімум 30 хвилин.

Тривалість лікування Цефтріаксоном залежить від характеру і ступеня тяжкості патологічного процесу і визначається, крім цього, даними бактеріологічних досліджень. Звичайно тривалість лікування становить 4-14 днів, але при тяжких інфекційних захворюваннях може знадобитися більш тривала терапія. При більшості інфекційних хвороб лікування триває як мінімум ще 48 — 72 години після зникнення симптомів захворювання і підтвердження ефекту результатами бактеріологічного аналізу.

Побічна дія. При прийомі препарату можуть виникнути алергічні реакції (кропив’янка, свербіж, еозинофілія, пропасниця, сироваткова хвороба, бронхоспазм, мультиформна ексудативна еритема, анафілактичні реакції, у рідких випадках — анафілактичний шок); стоматит, глосит, а з боку травного тракту можливі нудота, блювання, втрата смаку, біль у животі, дисбактеріоз, суперінфекція, рідко — псевдомембранозний коліт; можливі зміни показників периферичної крові, нейтропенія, лімфопенія, лейкопенія, тромбоцитопенія, рідко — гемолітична анемія; в окремих випадках знижується рівень плазменних факторів згортання крові (ІІ, VІІ, IX, X), подовжується протромбіновий час, спостерігаються носові кровотечі, розвивається холестатична жовтуха; в сечі підвищується рівень креатиніну, виникають циліндри, олігурія, анурія; біохімічні (підвищення активності печінкових трансаміназ і білірубіну в плазмі крові); можлива гостра ниркова недостатність, аритмії, головний біль, біль або інфільтрат у місці введення; в поодиноких випадках — флебіт або тромбофлебіт при внутрішньовенному введенні.

Протипоказання. Гіперчутливість до антибіотиків, які належать до класу цефалослоринів, а також(внутрішньом’язове введення) при підвищеній чутливості до лідокаїну. З обережністю застосовують і у разі підвищеної чутливості до пеніцилінів. Печінково-ниркова недостатність, кровотечі і захворювання травного тракту в анамнезі, особливо виразковий неспецифічний коліт або ентерит, вагітність, лактація.

Передозування. При тривалому введенні можлива виникнення алергічних реакцій, диспептичних розладів. Специфічного антидоту немає, лікування — симптоматичне. Можливе застосування гемодіалізу та перитонеального діалізу.

Особливості застосування. Внутрішньом’язові ін’єкції у верхній зовнішній квадрант великого сідничного м’яза повинні бути глибокими. Перед введенням розчину препарату необхідно пересвідчитися, що голка знаходиться поза судиною.

При печінковій і нирковій недостатності з тяжкими порушеннями функцій цих органів дозу препарату зменшують. Для хворих з кліренсом креатиніну менше 10 мл/хв добова доза антибіотика не повинна перевищувати 2 г.

Хворим з нирковою та печінковою недостатністю, а також коли лікування проводиться з гемодіалізом та моніторинг його концентрації в плазмі крові.

При артеріальній гіпертензії і порушенні водно-електролітного балансу слід контролювати вміст натрію в плазмі.

При тривалому застосуванні необхідні цитологічні дослідження для визначення дисбактеріозу. З обережністю призначають немовлятам з гіпербілірубінемією, немовлятам і пацієнтам, схильним до алергічних реакцій. Особам похилого віку і послабленим хворим доцільно призначення вітаміну К.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При застосуванні Цефтріаксону у комбінації з аміноглікозидами внаслідок синергізму підвищується ефективність відносно грамнегативних мікроорганізмів, але необхідний вибір їх оптимальних доз. Нестероїдні протизапальні засоби, ангиагреганти підвищують можливість кровотечі, петльові діуретики та нефротоксичні препарати (аміноглікозиди, полімексин В) призводять до порушення функції нирок. Розчин Цефтріаксону не слід змішувати або одночасно вводити з іншими антимікробними препаратами чи розчинами в зв’язку з фармацевтичною несумісністю.

Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від світла, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25⁰С.

Термін придатності - 2 роки.