Микомакс 100 инструкция, аналоги и состав

Склад:

діюча речовина: fluconazole;

1 капсула містить флуконазолу 100 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат, магнію стеарат, титану діоксид, заліза оксид жовтий, желатин, барвник синій патентований V.

Лікарська форма. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Протигрибкові засоби для системного застосування. Похідні триазолу. Код АТС J02AC01.

Клінічні характеристики.

Показання.

- Кандидозні інфекції слизових оболонок (ротоглотковий, стравохідний, слизово-шкірний і неінвазивний бронхолегеневий кандидоз та кандидурія у пацієнтів з скомпроментованою імунною функцією);

- системний кандидоз (кандидемія, гострий дисемінований кандидоз, перитоніт) у пацієнтів без нейтропенії;

- профілактика кандидозних інфекцій у зв’язку з трансплантацією кісткового мозку;

- гострий криптококовий менінгіт у дорослих;

- підтримуюча терапія для попередження рецидиву криптококового захворювання у хворих на СНІД.

Протипоказання. Препарат не слід застосовувати пацієнтам з підвищеною чутливістю до флуконазолу або до іншої речовини препарату; дітям до 16 років (для даної лікарської форми препарату); жінкам, що годують груддю.

Пацієнтам з рідкісною спадковою чутливістю до галактози, дефіцитом лап-лактази або порушенням абсорбції глюкози-галактози не слід застосовувати даний препарат.

Спосіб застосування та дози. Добову дозу флуконазолу добирають залежно від типу та тяжкості грибкової інфекції. Якщо характер інфекції вимагає повторного застосування препарату, лікування слід продовжувати до повного зникнення клінічних і лабораторних ознак захворювання. Передчасне припинення лікування може призвести до рецидиву інфекції.

Дорослі

Системний кандидоз: у перший день звичайно застосовують одиничну навантажувальну дозу 400 мг; після цього – 200 мг 1 раз на добу. Дозу можна підвищити до 400 мг 1 раз на добу. Тривалість лікування залежить від клінічної реакції, проте воно часто може тривати кілька тижнів.

Профілактика кандидозних інфекцій у пацієнтів з нейтропенією: 400 мг 1 раз на добу. Профілактику флуконазолом слід починати все ж раніше за розвиток прогнозованої нейтропенії. Після того як кількість нейтрофілів зменшиться до > 1 x 10⁹/л, лікування необхідно продовжити до 7 днів.

Криптококовий менінгіт у пацієнтів з імуносупресією: інфекцію при криптококовому менінгіті лікують звичайною дозою 400 мг у перший день; після цього 1 раз на добу приймають    200 – 400 мг. Тривалість лікування криптококових інфекцій залежить від клінічної реакції, проте звичайно триває 6 – 8 тижнів.

Для профілактики рецидивів криптококового менінгіту у хворих на СНІД флуконазол застосовують щоденно по 100 – 200 мг. Тривалість підтримуючого лікування хворих на СНІД повинна бути обґрунтована через підвищений ризик розвитку резистентності до флуконазолу.

Пацієнти літнього віку

Немає потреби коригувати дозування через вік пацієнта. Дозування слід коригувати у випадку порушення ниркової функції (кліренс креатиніну < 50 мл/хв).

Пацієнти з порушенням функції нирок

Виділення флуконазолу з організму відбувається переважно нирками у незміненому вигляді. При лікуванні флуконазолом хворих з нирковою недостатністю спочатку вводять насичуючу дозу 50 – 400 мг, а потім (залежно від показань) щоденна доза повинна розраховуватися згідно з таблицею:

Капсулу слід застосовувати незалежно від прийому їжі, ковтати цілою, запиваючи нейтральною рідиною.

Побічні реакції. Можуть виникати нудота, біль у животі, пронос, головний біль або шкірний висип, лейкопенія, тромбоцитопенія, порушення функції печінки, судоми.

Передозування. Лікування – симптоматичне, загальнозміцнююче, спрямоване на стабілізацію життєво важливих функцій.

Флуконазол здебільшого виділяється із сечею. Тому його виділення можна прискорити за допомогою форсованого об’ємного діурезу. Гемодіаліз протягом 3 годин зменшує рівень препарату в плазмі приблизно на 50 %.

Застосування у період вагітності або годування груддю. Лікування флуконазолом вагітних можливо тільки за наявності загрозливих для життя грибкових інфекцій.

Особливості застосування. Лікування флуконазолом у поодиноких випадках може виявляти токсичну дію на печінку. Вираженість такого ефекту залежить від добової дози, тривалості лікування, статі та віку, а також перебігу супутнього захворювання (СНІДу, злоякісних хвороб). Після припинення застосування флуконазолу, як правило, відновлюється функція печінки.

До початку лікування флуконазолом слід вилікувати електролітні порушення, такі як гіпокаліємія, гіпомагніємія та гіпокальціємія.

Іноді в період лікування флуконазолом виникають алергічні шкірні реакції. У такому разі препарат необхідно відмінити.

Протягом тривалого лікування необхідно регулярно перевіряти функцію нирок і печінки за допомогою аналізу сечі та крові.

Застосування препарату хворими з печінковою недостатністю можливо тільки за життєвими показаннями.

Залежно від тяжкості захворювання та клінічної реакції пацієнтів може стати необхідним внутрішньовенне застосування. При переході від внутрішньовенного застосування до перорального немає потреби змінювати щоденні дози.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Застосування препарату не впливає на діяльність, що вимагає високої швидкості психічних і фізичних реакцій, прийняття швидкого рішення (наприклад, керування транспортними засобами, обслуговування машин і механізмів, робота на висоті тощо).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Протипоказані нижченаведені комбінації

Цизаприд: щодо пацієнтів, які одночасно застосовували флуконазол і цизаприд, були повідомлення про порушення серцевої функції, включаючи двоспрямовану шлуночкову тахікардію. Одночасне лікування флуконазолом і цизапридом протипоказано.

Терфенадин (при дозах флуконазолу 400 мг): через настання серйозних серцевих аритмій по відношенню до подовження QT-інтервалу у пацієнтів, які отримували похідні азолів одночасно з терфенадином. Одночасне лікування терфенадином і дозами флуконазолу понад 400 мг протипоказано.

Астемізол: призводить до подовження інтервалу QT та до шлуночкової аритмії, двоспрямованої шлуночкової тахікардії та зупинки серцевої діяльності. Одночасне лікування флуконазолом і астемізолом протипоказано через потенційну можливість серйозних, навіть фатальних впливів на серце.

Медичні препарати, що впливають на метаболізм флуконазолу

Гідрохлортіазид: флуконазол та повторні дози гідрохлортіазиду призводять до підвищення плазматичних концентрацій флуконазолу.

Рифампіцин: одночасний прийом флуконазолу та рифампіцину призводить до скорочення періоду напіввиведення флуконазолу.

Вплив флуконазолу на метаболізм інших лікарських засобів

Флуконазол є потенційним інгібітором ізоензиму CYP2С9 цитохрому Р450 і помірним інгібітором CYP3A4. При одночасному застосуванні разом з флуконазолом існує ризик підвищення плазматичних концентрацій інших медичних продуктів, які метаболізують CYP2C9 або CYP3A4 (наприклад алкалоїдів ріжків, хінідину). Ферментінгібуючий ефект флуконазолу може тривати ще 4 – 5 днів після закінчення лікування.

Алфентаніл: одночасне застосування флуконазолу та алфентанілу підвищує площу під кривою (ППК) для алфентанілу приблизно в 2 рази і знижує кліренс на 55 %.

Амітриптилін: підвищення концентрацій амітриптиліну і ознаки токсичності трициклічних препаратів при одночасному застосуванні амітриптиліну з флуконазолом. Одночасне застосування флуконазолу з нортриптиліном, активним метаболітом амітриптиліну, призводить до підвищення рівня нортриптиліну.

Антикоагулянти: одночасне застосування флуконазолу під час лікування варфарином удвічі подовжував протромбіновий час.

Бензодіазепіни: одночасне застосування флуконазолу та мідазоламу перорально підвищує ППК і напівперіод для мідазоламу. Одночасне застосування флуконазолу з триазоламом перорально підвищує ППК та напівперіод для триазоламу. Потенційований та пролонгований ефект триазоламу спостерігали при одночасному лікуванні флуконазолом.

Антагоністи кальцієвих каналів: дигідропіридинові антагоністи кальцієвих каналів, включаючи ніфедипін, ізрадипін, нікардипін, амлодипін та фелодипін, метаболізуються через CYP3A4. Має місце підвищення концентрації в сироватці антагоністів кальцію при одночасному застосуванні ітраконазолу та фелодипіну, ізрадипіну або ніфедипіну.

Целекоксиб: одночасне лікування флуконазолом і целекоксибом призводить до підвищення максимальної концентрації (C_max) і ППК для целекоксибу.

Циклоспорин: взаємодія з циклоспорином виявляється при дозі флуконазолу 200 мг. Спостерігають підвищення ППК для циклоспорину та 55 % зниження кліренсу.

Інгібітори ГМГ-КoA-редуктази: одночасне застосування флуконазолу з інгібіторами ГМГ-КoA-редуктази підвищує ризик міопатії. Внаслідок взаємодії флувастатину з флуконазолом настає індивідуальне підвищення ППК для флувастатину.

Лозартан: одночасне лікування флуконазолом призводить до підвищення концентрацій лозартану та зниження концентрацій його активного метаболіту.

Фенітоїн: одночасне застосування флуконазолу та фенітоїну внутрішньовенно підвищує мінімальну концентрацію (C_min) і ППК для фенітоїну.

Рифабутин: одночасне застосування флуконазолу з рифабутином призводить до підвищення рівнів рифабутину в сироватці.

Такролімус і сиролімус: одночасне застосування флуконазолу та такролімусу підвищує C_min для такролімусу.

Теофілін: застосування флуконазолу протягом 14 днів призводить до зниження плазматичного кліренсу теофіліну.

Триметрексат: флуконазол пригнічує метаболізм триметрексату та спричиняє підвищення концентрацій триметрексату в плазмі.

Зидовудин: одночасне застосування флуконазолу та зидовудину спричиняє підвищення ППК для зидовудину.

Фармакодинамічні взаємодії

Лікарські засоби, які подовжують QT-інтервал: флуконазол має потенціал індукувати подовження QT-інтервалу, що призводить до вираженої серцевої аритмії.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Флуконазол є похідним триазолу з мікостатичним ефектом, який специфічно інгібує синтез ергостеролу у грибків, що призводить до дефектів у клітинній мембрані. Флуконазол високоспецифічний відносно грибкових ферментів цитохрому Р-450. Діапазон його застосування охоплює ряд патогенів, включаючи Candida albicans та відмінні від цього види, Cryptococcus spp. та дерматофіти. Candida krusei резистентна відносно флуконазолу. 40 % Candida glabrata первинно резистентні до флуконазолу. Флуконазол неефективний для лікування інфекцій, спричинених видами Aspergillus.

Фармакокінетика. Фармакокінетичні властивості флуконазолу однакові при внутрішньовенному та пероральному введенні. Флуконазол після застосування добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Застосування препарату разом із їжею не впливає на його абсорбцію. Після прийому натщесерце максимальна концентрація флуконазолу в плазмі досягається через 30 – 90 хвилин, а період напіввиведення з плазми становить 30 годин. Концентрація флуконазолу в плазмі пропорційна прийнятій дозі. При прийомі флуконазолу   1 раз на добу концентрація препарату в плазмі стабілізується на рівні 90 % від максимальної на 4 – 5-й день лікування. Якщо в перший день лікування прийняти одразу подвійну добову дозу, то такий рівень концентрації досягається вже на другий день. Об’єм розподілу препарату наближається до загального об’єму води в організмі. Зв’язування з протеїнами плазми незначне (11 – 12 %). Флуконазол потрапляє у всі тканини та рідинні середовища організму; проникає крізь плацентарний і гематоенцефалічний бар’єр, потрапляючи в грудне молоко.

Виведення флуконазолу здійснюється переважно нирками, майже повністю в незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу прямо пропорційний кліренсу креатиніну. Тривалий період напіввиведення з плазми дає змогу лікувати за допомогою однієї щоденної дози.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості. Тверді непрозорі капсули з білою основною частиною, яка має напис «MYCO 100», з блакитно-зеленою кришкою; в капсулах міститься порошок майже білого або жовтуватого кольору.

Несумісність. Невідома.

Термін придатності. 3 роки.

Умови зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі до 25 °С.