Аугментин^™ SR инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: таблетки у формі капсули, білого кольору, вкриті оболонкою, з лінією розлому на одному боці та монограмою АС 1000/62,5 - на іншому;

склад: 1 таблетка містить амоксициліну (у вигляді амоксициліну тригідрату) 562,5 мг, амоксициліну (у вигляді амоксициліну натрію) 437,5 мг, клавуланової кислоти (у вигляді калію клавуланату) 62,5 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, кремній колоїдний зневоднений, магнію стеарат, ксантам, кислота лимонна, гіпромелоза 6ср, гіпромелоза 15ср, титану діоксид, поліетиленгліколь 3350, поліетиленгліколь 8000.

 

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою, пролонгованої дії.

 

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Код АТС J01C R02.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Амоксицилін - напівсинтетичний антибіотик з широким спектром антибактеріальної активності проти багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Амоксицилін чутливий до бета-лактамази та зазнає розпаду під її впливом, тому спектр активності амоксициліну не включає мікроорганізми, що синтезують цей фермент. Клавуланова кислота має бета-лактамну структуру, подібну до пеніцилінів, та має властивості інактивувати бета-лактамазні ферменти, властиві мікроорганізмам, що резистентні до пеніцилінів і цефалоспоринів. Зокрема, вона має виражену активність щодо важливих з клінічної точки зору плазмідних бета-лактамаз, які часто відповідають за виникнення перехресної резистентності до антибіотиків. Присутність клавуланової кислоти у складі Аугментину захищає амоксицилін від розпаду під дією ферментів бета-лактамаз і розширює спектр антибактеріальної дії амоксициліну, включаючи до нього багато мікроорганізмів, резистентних до амоксициліну та інших пеніцилінів і цефалоспоринів.

Аугментин SR представлений у вигляді таблеток з подовженим вивільненням діючої речовини, що дозволяє подовжити фармакокінетичну дію амоксициліну. Такий склад таблеток розширює спектр чутливих до Аугментину SR мікроорганізмів, включаючи пеніцилінрезистентні штами S. Pneumoniae.

Таким чином, Аугментин SR виявляє властивості антибіотика широкого спектра дії та інгібітору бета-лактамаз. Аугментин має бактерицидну дію щодо широкого спектра мікроорганізмів, включаючи

грампозитивні аероби: Staphylococcus aureus*, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae (включаючи пеніцилінрезистентні та резистентні до макролідів штами), Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans;

грампозитивні анаероби: Peptostreptococcus anaerobius, Peptostreptococcus magnus, Peptostreptococcus micros;

 грамнегативні аероби: Haemophilus influenzae*, Haemophilus parainfluenzae*, Klebsiella pneumoniae*, Moraxella catarrhalis*;

 грамнегативні анаероби: Bacteroides fragilis*, Eikenella corrodens*, Fusobacterium nucleatum*, Porphyromonas sp., Prevotella sp.

-----------------

* Деякі представники цих видів бактерій продукують бета-лактамазу, що робить їх нечутливими до монотерапії амоксициліном.

Фармакокінетика.

 Абсорбція. Обидва компоненти Аугментину SR (амоксицилін і клавуланова кислота) повністю розчинні у водних розчинах при фізіологічних значеннях pH. Обидва компоненти швидко та добре абсорбуються при пероральному прийомі. Абсорбція Аугментину SR покращується при його прийомі на початку їди.

Фармакокінетичні параметри при прийомі таблеток Аугментину SR 2 рази на день такі:

площа під кривою співвідношення “концентрація/час” (AUC) становить 71,62 мкг/год/мл для

амоксициліну та 5,29 мкг/год/мл - для клавуланової кислоти, період напіввиведення –1,27 год

для амоксициліну та 1,03 год - для клавуланової кислоти, максимальнна концентрація для

амоксициліну – 17,0 мг/л, та 2,05 мг/л - для клавуланової кислоти.

Представлена форма таблеток із сповільненим вивільненням діючої речовини має

унікальний фармакодинамічний/фармакокінетичний профіль. Час досягнення і підтримання

мінімальної інгібуючої концентрації у цій формі препарату не може бути досягнутий при

прийомі аналогічної дози препарату, але із звичайним вивільненням діючої речовини.

Розподіл. При введенні внутрішньо терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти спостерігаються в тканинах та інтерстиціальній рідині. Терапевтичні концентрації обох речовин виявлені в жовчному міхурі, тканинах черевної порожнини, шкірі, жировій та м’язовій тканинах, а також у синовіальній та перитонеальній рідинах, жовчі та гною. Амоксицилін і клавуланова кислота слабо зв’язуються з білками; дослідженнями встановлено, що показники зв’язування з білками становлять 25% для клавуланової кислоти та 18% - для амоксициліну від загальних концентрацій їх у плазмі. При дослідженнях на тваринах не встановлено кумуляції жодного з цих компонентів у будь-якому органі.

Амоксицилін, як і інші пеніциліни, може виявлятись у грудному молоці. Слідова кількість клавуланової кислоти також може бути виявлена в грудному молоці. Дослідження репродуктивної функції на тваринах показали, що і амоксицилін, і клавуланова кислота можуть проникати крізь плацентарний бар’єр. Однак не виявлено будь-яких даних щодо порушення фертильної функції або шкідливого впливу на плід.

 Виведення. Як і для інших пеніцилінів, основним шляхом виведення амоксициліну є ниркова екскреція, тоді як для клавуланату виведення здійснюється і через нирки, і шляхом позаниркових механізмів. Приблизно 60-70% амоксициліну і 40-65% клавуланової кислоти виділяються із сечею у незміненому стані протягом перших 6 годин після одноразового прийому таблеток.

Амоксицилін також частково виводиться із сечею у вигляді неактивної пеніцилової кислоти в кількостях, еквівалентних 10-25% застосованої дози. Клавуланова кислота значною мірою метаболізується в організмі людини до 2,5-дигідро-4-(2-гідроксіетил)-5-оксо-1Н-пірол-3-карбоксилової кислоти та 1-аміно-4-гідрокси-бутан-2-ону і виділяється із сечею та фекаліями, а також у вигляді діоксиду вуглецю з повітрям, що видихається.

Супутнє застосування пробенециду гальмує екскрецію амоксициліну, але не затримує виведення нирками клавуланату.

 

Показання для застосування.

Лікування бактеріальних інфекцій, що спричиняються чутливими до Аугментину SR мікроорганізмами: інфекції дихальних шляхів, наприклад негоспітальна пневмонія, загострення хронічного бронхіту та гострий бактеріальний синусит

 

Спосіб застосування та дози.

Приймати Аугментин SR слід на початку їди з метою кращого засвоювання препарату. Лікування не слід продовжувати більше 14 діб без оцінки стану хворого (препарат призначений для короткочасного застосування).

Окремі групи пацієнтів

Дорослі (16 років і старше)

Інфекції дихальних шляхів - 2 таблетки 2 рази на добу протягом 7-10 днів, включаючи:

негоспітальну пневмонію – 2 таблетки 2 рази на добу протягом 7-10 днів;

загострення хронічного бронхіту – 2 таблетки 2 рази на добу протягом 7 днів;

гострий бактеріальний синусит - 2 таблетки 2 рази на добу протягом 10 днів.

Інші

Хворі похилого віку

Корекції дози не потребується.

Дозування при порушенні функції нирок

Аугментин SR призначається лише для лікування хворих з кліренсом креатиніну більше 30 мл/хв, при якому не потребується корекції дози.

Дозування при порушенні функції печінки

Застосовувати обережно; необхідно моніторувати печінкову функцію через регулярні проміжки часу. Даних для рекомендації дозування недостатньо.

Побічна дія.

Застосовується така класифікація частоти виникнення побічних ефектів:

дуже часто ³ 1/10;

часто ³ 1/100 та < 1/10;

нечасто ³ 1/1 000 та < 1/100;

рідко ³ 1/10 000 та < 1/1 000;

дуже рідко < 1/10.

Інфекції та інвазії

Часто – генітальний моніаліазис, кандидоз шкіри та слизових оболонок.

Кровоносна та лімфатична системи

Рідко – оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та тромбоцитопенія.

Дуже рідко – оборотний агранулоцитоз і гемолітична анемія. Збільшення часу кровотечі та протромбінового індексу.

Імунна система

Дуже рідко – ангіоневротичний набряк, анафілаксія, сироваткоподібний синдром, алергічний васкуліт.

Нервова система

Не часто – запаморочення, головний біль.

Дуже рідко – оборотна гіперактивність та конвульсії.

Шлунково-кишкові реакції

Дуже часто – діарея.

Часто – нудота, біль у животі.

Не часто – блювання, порушення травлення.

Дуже рідко - антибіотикоасоційований коліт (включаючи псевдомембранозний коліт і геморагічний коліт).

Гепатобіліарні реакції

Не часто – помірне підвищення рівня АСТ та/або АЛТ відмічається у хворих, які лікуються антибіотиками групи бета-лактамів.

Дуже рідко – гепатити та холестатична жовтуха. Ці явищі виникають при застосуванні інших пеніцилінів і цефалоспоринів.

Гепатити виникають головним чином у чоловіків і хворих похилого віку, і їх виникнення може бути пов´язано з тривалим лікуванням препаратом. Ознаки та симптоми захворювання виникають під час або одразу після лікування, але в деяких випадках можуть виникнути через декілька тижнів після закінчення лікування. Ці явища звичайно мають оборотний характер. Надзвичайно рідко мають місце летальні випадки, які завжди трапляються з пацієнтами з тяжким основним захворюванням або з пацієнтами, які одночасно лікуються препаратами, що мають негативний вплив на печінку.

Шкіра та підшкірні тканини

Не часто – шкірний висип, свербіж, кропив´янка.

Рідко – поліморфна еритема.

Дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пухирчастий ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

У разі появи будь-якого алергічного дерматиту лікування слід припинити.

Нирки та сечовидільна система

Дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, кристалурія.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до бета-лактамів, тобто до пеніцилінів і цефалоспоринів.

Наявність в анамнезі жовтухи або дисфункції печінки, пов´язаних із застосуванням Аугментину. Дитячий вік до 16 років.

Передозування.

Передозування може супроводжуватися симптомами з боку шлунково-кишкового тракту та розладом водно-електролітного балансу. Ці явища лікують симптоматично, приділяючи увагу корекції водно-електролітного балансу. Повідомлялось про випадки кристалурії, що в деяких випадках можуть призводити до ниркової недостатності. Аугментин SR може бути видалений з кровотоку методом гемодіалізу.

 

Особливості застосування.

Перед початком терапії Аугментином SR необхідно точно визначити наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів або інших алергенів.

Серйозні, а часом навіть фатальні випадки гіперчутливості (анафілактичні реакції) відомі у пацієнтів під час терапії пеніциліном. Ці реакції більш імовірні в осіб з аналогічними реакціями на пеніцилін у минулому. У разі виникнення алергічних реакцій слід припинити терапію Аугментином і розпочати альтернативну терапію. Серйозні анафілактичні реакції потребують негайного лікування із застосуванням адреналіну. Також можуть бути необхідними оксигенотерапія, внутрішньовенне введення стероїдів і підтримка дихальної функції, включаючи інтубацію.

Аугментин SR не слід призначати при підозрі на інфекційний мононуклеоз, оскільки при застосуванні амоксициліну при даній патології спостерігалися випадки короподібного висипу.

Тривале застосування препарату іноді може спричинювати надмірне зростання нечутливої до Аугментину SR мікрофлори.

Зрідка у пацієнтів, що приймають Аугментин SR, може спостерігатися подовження протромбінового часу. При супутньому прийомі антикоагулянтів необхідний відповідний моніторинг.

Пацієнтам з порушенням функції нирок і кліренсом креатиніну 30 мл/хв і більше змінювати дозу Аугментину SR не треба. Якщо рівень кліренсу креатиніну менше 30 мл/хв, застосовувати препарат не рекомендується.

У пацієнтів зі зниженою екскрецією сечі дуже рідко може спостерігатись кристалурія, головним чином при парентеральному введенні препарату. Тому для зменшення можливості виникнення кристалурії рекомендується під час лікування високими дозами амоксициліну підтримувати адекватний баланс між випитою рідиною та виведеною сечею.

Вагітність і лактація.

Репродуктивні дослідження на тваринах (мишах і щурах при застосуванні доз, що у 10 разів перевищували дози для людини) пероральних і парентеральних форм Аугментину не виявили ніякої тератогенної дії. В одному дослідженні у жінок з передчасним розривом оболонок плода повідомлялося, що профілактичне застосування Аугментину може бути пов´язано з підвищенням ризику некротизуючого ентероколіту у новонароджених. Як і у випадку з усіма ліками, слід уникати застосування препарату під час вагітності, крім випадків, коли лікар вважає це за необхідне.

Аугментин можна застосовувати під час лактації. Виключаючи ризик розвитку гіперчутливості, пов’язаний із виділенням слідових кількостей Аугментину з грудним молоком, будь-яких шкідливих ефектів для дитини, що знаходиться на грудному вигодовуванні, немає.

Гемодіаліз.

Застосовувати для лікування пацієнтів цієї групи не рекомендується.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Негативного впливу на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не спостерігали.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Одночасне застосування пробенециду не рекомендується. Пробенецид знижує ниркову канальцеву секрецію амоксициліну. Одночасне його застосування з Аугментином може призвести до підвищених рівнів амоксициліну в крові протягом тривалого часу, проте не впливає на рівні клавуланової кислоти.

Одночасне застосування алопуринолу під час лікування амоксициліном може збільшити ймовірність алергічних шкірних реакцій. Даних щодо одночасного застосування Аугментину та алопуринолу немає.

Як і інші антибіотики широкого спектра дії, Аугментин може зменшувати ефективність пероральних контрацептивів, тому слід попереджати про це пацієнтів.

 

Умови та термін зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності – 1,5 року.