Гепавирин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: ribavirin; 1-бета-D-рибофуранозил-1Н-1,2,4-триазол-3-карбоксамід;

основні фізико-хімічні властивості: щільні желатинові капсули блакитного кольору, з подвійним з’єднанням, розмір “0”, які містять білий порошок;

склад: 1 капсула містить рибавірину 200 мг;

допоміжні речовини: полівінілпіролідин, тальк, магнію стеарат.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби прямої дії. Рибавірин.

Код АТС J05А В04.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Рибавірин - синтетичний аналог нуклеозидів із широким спектром активності проти РНК та ДНК вірусів. Рибавірин гальмує синтез вірусних РНК і ДНК за рахунок конкурентного інгібування дегідрогенази інозинмонофосфату.

Фармакокінетика. Рибавірин швидко всмоктується при пероральному застосуванні, пік концентрації в плазмі досягається через 1 - 3 години при багаторазовому прийомі. Абсолютна біодоступність становить у середньому 64%. При одноразовому прийомі рибавірину з жирною їжею збільшується як площа під кривою кінетики концентрації, так і максимальна концентрація в сироватці крові.

Рибавірин практично не зв’язується з білками плазми крові. Транспорт рибавірину здійснюється головним чином за допомогою зрівноважуючого нуклеозидного транспортера es-типу, який присутній практично у всіх типах клітин. Імовірно, саме цим механізмом пояснюється значна величина об’єму розподілу препарату.

У хворих на вірусний гепатит С, які приймали рибавірин перорально по 600 мг два рази на день, рівноважний вміст препарату в плазмі крові досягався приблизно через 4 тижні. При такому прийомі середній період напіввиведення після відміни препарату становив 298 годин, що свідчить про відносно повільне вивільнення препарату.

Невідомо, чи проникає рибавірин крізь плаценту та в грудне молоко.

Метаболізм рибавірину здійснюється двома шляхами: 1) зворотне фосфорилювання; 2) розщеплення за механізмом дерибозилювання та гідролізу амідної групи з утворенням триазольного карбоксильного метаболіту. У людини приблизно 61% міченого радіоізотопом рибавірину в дозі 600 мг при прийомі внутрішньо виводиться з сечею за 336 годин, з них рибавірин у незміненому вигляді становить 17%. Метаболіти рибавірину, карбоксамід і карбонова кислота також виводяться з сечею.

Показання для застосування. Лікування хронічного гепатиту С у хворих, які раніше не отримували інтерферону альфа 2b, або ж у хворих із рецидивом захворювання після терапії інтерфероном альфа 2b, лікування цирозу печінки в стадії компенсації, спричиненого вірусом гепатиту С.

Спосіб застосування та дози. Препарат призначають у комплексі з рекомбінантним інтерфероном альфа 2b для ін’єкцій. Рибавірин приймають перорально, незалежно від прийому їжі. Рекомендовані дози рибавірину для дорослих залежать від маси тіла пацієнта і наведені в таблиці.

 Рекомендовані дози Гепавірину

Рекомендована тривалість курсу терапії для хворих, які раніше не одержували інтерферон, становить 24 - 48 тижнів. Через 24 тижні від початку лікування необхідно провести дослідження на вміст РНК вірусу гепатиту С. Якщо результат аналізу позитивний, може ставитись питання про припинення терапії, оскільки ефект її не досягається.

Для хворих з рецидивами після попереднього курсу лікування інтерфероном рекомендована тривалість поєднаної терапії становить 24 тижні.

Побічна дія. Основним токсичним явищем, яке спостерігається при застосуванні рибавірину, є гемолітична анемія (вміст гемоглобіну нижче 10 г/дл). Анемія може розвинутись через 1 - 2 тижні від початку застосування рибавірину. У зв’язку з розвитком анемії можуть спостерігатися ускладнення з боку серцево-судинної системи: зупинка серця, зниження артеріального тиску, брадикардія (приблизно у 10% хворих), загострення ішемічної хвороби серця.

Іншими побічними явищами можуть бути анорексія, втомлюваність, головний біль, інсомнія, нудота.

У зв’язку з гемолізом відмічається оборотне підвищення вмісту білірубіну та сечової кислоти, не пов’язане з порушенням функції печінки. Частіше за все такі зміни спостерігаються у хворих із синдромом Жільбера.

Протипоказання. Вагітність і лактація. Гемоглобінопатії: таласемія, серпоподібноклітинна анемія. Тяжкий ступінь хронічної ниркової недостатності (кліренс креатиніну менше 50 мл/хв). Індивідуальна непереносимість. Цироз печінки в стадії декомпенсації. Дитячий вік до 18 років.

Передозування. Можливо посилення побічної дії.

Лікування. Відміна препарату, симптоматична терапія.

Особливості застосування. У дослідженнях на тваринах були показані істотні тератогенні та/або ембріотоксичні ефекти рибавірину. Ці ефекти були відмічені навіть при дозах, які становлять 1/20 рекомендованої дози рибавірину для людини. Лікування рибавірином може починатися лише після отримання негативного тесту на вагітність. У період лікування та протягом 6 місяців після його закінчення жінки дітородного віку та їх партнери повинні застосовувати не менше 2 надійних методів контрацепції.

Хоча в даний час невідомо, чи потрапляє рибавірин у грудне молоко, застосування його жінками, які годують груддю, протипоказано.

У зв’язку з тим, що рибавірин часто спричинює гемоліз, у хворих на анемію лікування слід проводити з обережністю, під лабораторним контролем показників гемоглобіну.

У осіб із серцево-судинними захворюваннями слід провести кардіологічне обстеження до початку терапії та моніторинг протягом терапії, оскільки у разі розвитку анемії може погіршитися функція серцевого м’яза, можливо загострення ішемічної хвороби серця. При погіршенні статусу серцево-судинної системи терапію слід тимчасово припинити або відмінити.

При лікуванні хворих з порушенням функції нирок Гепавірин слід застосовувати з обережністю, оскільки виведення препарату у них сповільнюється. Коли кліренс креатиніну менше 50 мл/хв, застосування гепавірину не рекомендовано. Рибавірин не виводиться при гемодіалізі.

Оскільки функціональн здатність нирок може зменшуватися з віком, лікування осіб літнього віку треба проводити після визначення функції нирок.

Ефективність і безпека застосування рибавірину при лікуванні дітей до 18 років не встановлена.

Оскільки рибавірин може спричинювати втомлюваність і сонливість, слід перевірити реакцію на препарат, перш ніж керувати автомобілем або іншими механізмами, що потребують підвищеної уваги.

Лабораторні дослідження.

Перед початком терапії рибавірином, а також у процесі такої терапії рекомендується визначити:

стандартні гематологічні показники: гемоглобін (до лікування, через 2 та 4 тижні від початку лікування, можливо і частіше – за клінічними показаннями), лейкоцити, лейкоцитарну формулу, тромбоцити;

показники біохімії крові: функціональні печінкові проби, ТСГ;

тест на вагітність у жінок дітородного віку: щомісячно в процесі лікування та протягом 6 місяців після закінчення лікування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Рибавірин не можна одночасно призначати із зидовудином, диданозином, ставудином.

Результати дослідження in vitro показали, що рибавірин практично не піддається метаболізму за участі цитохрому Р450.

При багаторазовому прийомі рибавірину та інтерферону альфа 2b між ними не було виявлено фармакокінетичної взаємодії.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі 15 -30 °С. Термін придатності – 2 роки.