Оксалиплатин инструкция, аналоги и состав

Склад:

діюча речовина: oxaliplatin (оксаліплатин); 

1 флакон містить оксаліплатину 50 мг або 100 мг;

допоміжна речовина: лактози моногідрат.

Лікарська форма.

Ліофілізат для розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група.

Антинеопластичні засоби. Сполуки платини.

Код АТС L01ХА03.

Клінічні характеристики.

Показання.

Метастазуючий колоректальний рак у комбінації з 5-фторурацилом і фоліновою кислотою.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до оксаліплатину або допоміжних речовин. Вагітність і період годування груддю. Виражена мієлосупресія до початку першого курсу хіміотерапії (кількість нейтрофілів менше 2 ´ 109/л і/або кількість тромбоцитів менше 100 ´ 109/л). Периферична сенсорна нейропатія з функціональними порушеннями до початку першого курсу хіміотерапії. Виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв). Дитячий вік.

Спосіб застосування та дози.

Препарат призначений для застосування тільки у дорослих в умовах спеціалізованого стаціонару. Режим дозування встановлюється індивідуально, залежно від застосованої схеми хіміотерапії. Як правило, Оксаліплатин застосовують у комбінації з 5-фторурацилом і фоліновою кислотою.

Рекомендована доза препарату становить 85 мг/м2 поверхні тіла. Вводять внутрішньовенно краплинно в периферичну або центральну вену шляхом безперервної інфузії тривалістю 2 - 6 годин. Перед введенням Оксаліплатин розводять у 250 - 500 мл 5 % розчину глюкози до концентрації 0,2 - 0,7 мг/мл. Інтервал між курсами лікування – 2 тижні.

Прегідратація при застосуванні препарату не потрібна.

Для наступних курсів хіміотерапії дозу препарату коригують залежно від ступеня вираженості побічних реакцій.

Оксаліплатин можна вводити одночасно з фоліновою кислотою за допомогою Y-подібної інфузійної системи з розвилкою безпосередньо перед місцем введення. Препарати не можна змішувати в одному флаконі. Якщо курс лікування повторюється кожні 2 тижні, рекомендується режим дозування у вигляді внутрішньовенного болюсного введення 5-фторурацилу в дозі 400 мг/м2 поверхні тіла протягом 2 - 3 хв з наступною безперервною внутрішньовенною інфузією в дозі 600 мг/м2 тривалістю до 22 годин.

Увага! Оксаліплатин слід вводити до інфузій 5-фторурацилу.

У хворих, які застосовують Оксаліплатин, перед кожним введенням необхідно контролювати кількість тромбоцитів, лейкоцитів і гранулоцитів у крові. В разі розвитку гематологічної токсичності дозу препарату слід зменшити до 65 мг/м2 поверхні тіла чи відкласти її введення. Для виявлення негематологічної токсичності необхідно проводити регулярне обстеження пацієнта і контролювати функції печінки і нирок. Залежно від ступеня токсичності дозу можна зменшувати. Рішення про відстрочку чергового введення препарату має базуватися на клінічній оцінці лікарем динаміки токсичних проявів.

Правила приготування розчину для інфузій.

Перед застосуванням препарат потребує відповідного розведення. Для розчинення препарату застосовують тільки 5 % розчин глюкози або воду для ін’єкцій.

Якщо флакон містить 50 мг препарату, вміст флакону розводять у 10 мл розчинника для отримання розчину препарату з концентрацією 5 мг/мл.

Якщо флакон містить 100 мг препарату, вміст флакону розводять у 20 мл розчинника для отримання розчину Оксаліплатину з концентрацією 5 мг/мл.

Флакони струшують до повного розчинення ліофілізованого порошку. Приготовлений розчин, що містить відповідну дозу препарату, перед внутрішньовенним введенням розводять додатково достатньою кількістю 5 % розчину глюкози до концентрації 0,2 - 0,7 мг/мл. Перед введенням необхідний візуальний контроль приготовленого розчину на наявність механічних домішок і зміни кольору. Щойно приготовлений розчин для інфузій залишається стабільним протягом 24 год в холодильнику при температурі 2 - 8 ºС.

Побічні реакції.

З боку системи гемостазу і органів кровотворення: пригнічення кістково-мозкового кровотворення (нейтропенія, тромбоцитопенія, лімфопенія, анемія); рідко – гемолітична анемія, імунно-алергічна тромбоцитопенія.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, діарея, анорексія, біль у животі, стоматит, мукозит, обструкція і перфорація кишечнику, псевдомембранозний коліт, панкреатит.

З боку нервової системи: периферична сенсорна нейропатія, порушення чутливості, втрата глибоких сухожильних рефлексів, симптом Лермітта, рідко - гострий синдром гортанно-глоткової дизестезії, спазм жувальних м'язів, дизестезія язика і губ, дизартрія і відчуття стискання в грудях; іноді - головний біль, астенія, депресія, порушення сну, запаморочення, менінгізм.

З боку опорно-рухового апарату: артралгія, болі в спині і кістках.

З боку органів дихання: кашель, задишка, риніт, інфекції верхніх дихальних шляхів, рідко – фіброз легень, гостра інтерстиціальна пневмонія.

З боку серцево-судинної системи: біль за грудниною, тромбофлебіт глибоких вен, тромбемболія легеневих артерій.

З боку сечовидільної системи: гематурія, дизурія, рідко – гостра ниркова недостатність.

З боку шкіри і придатків шкіри: алопеція, шкірні висипання, що супроводжуються свербежем, лущення шкіри долоней і стоп, еритема, підвищене потовиділення, ураження нігтів.

З боку органів зору та слуху: кон’юнктивіт, неврит зорового нерва, минуще зниження гостроти зору, випадання полей зору, зниження слуху, неврит слухового нерва.

Алергічні реакції: бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, артеріальна гіпотензія, анафілактичний шок.

Місцеві реакції: у разі екстравазації – біль і запалення в ділянці введення препарату.

Лабораторні показники: підвищення рівня лужної фосфатази, активності печінкових ферментів, білірубіну, лактатдегідрогенази, гіпокаліємія, підвищення рівня креатиніну.

Інші: пропасниця, підвищена втома, збільшення маси тіла, порушення смаку.

Передозування.

Проявляється посиленням токсичної дії препарату. У разі підозри на передозування пацієнту необхідно забезпечити постійний лікарський контроль, включаючи контроль формули крові. При необхідності показане проведення симптоматичної терапії. Специфічного антидоту немає.

Застосування в період вагітності або годування груддю.

На даний момент інформація про безпеку застосування препарату в період вагітності відсутня. В ході доклінічних досліджень була виявлена репродуктивна токсичність. Таким чином, препарат не рекомендується приймати під час вагітності. Рішення щодо застосування Оксаліплатину повинне прийматися з урахуванням ризику для плоду після докладного інформування пацієнтки і отримання її згоди.

Проникнення препарату в грудне молоко не вивчалося. Годування груддю протипоказане при проведенні терапії Оксаліплатином.

Діти.

Безпека та ефективність застосування препарату у дітей не досліджувалася.

Особливі заходи безпеки.

Запобіжні заходи під час роботи з препаратом.

При роботі із зазначеним препаратом, як і при роботі з іншими протипухлинними препаратами, необхідно дотримуватися обережності. Готувати розчини для інфузій треба у спеціально призначеному для цього приміщенні з дотриманням асептичних умов. Необхідно користуватися захисними рукавичками та уникати контакту препарату зі шкірою та слизовими оболонками. У разі потрапляння препарату на слизові оболонки їх необхідно ретельно промити водою, при потраплянні на шкіру – промити водою з милом.

Спеціальні вказівки щодо застосування препарату.

Препарат не слід вводити за допомогою інфузійних комплектів, що мають алюмінієві складові частини, тому що алюміній вступає в реакцію з препаратом і спричиняє зиження його терапевтичної активності.

Не розчиняти препарат у розчинах, що містять хлориди.

Не змішувати і не застосовувати одночасно з іншими препаратами в одній і тій самій інфузійній системі (особливо з 5-фторурацилом, лужними розчинами, трометамолом і засобами, що містять фолінову кислоту і трометамол як допоміжну речовину).

Розчин з ознаками появи осаду не придатний для застосування і має бути утилізований.

Особливості застосування.

Застосовувати тільки під постійним наглядом лікаря, який має досвід терапії цитотоксичними препаратами. Призначаючи Оксаліплатин, лікар повинен враховувати необхідність застосування препарату і користь від нього, зіставити ці фактори з ризиком побічних реакцій. Більшість побічних реакцій від застосування препарату оборотні за умови їх раннього виявлення. При виникненні побічного ефекту треба зменшити дозу препарату відповідно до клінічної картини або відмінити його. Продовжувати лікування Оксаліплатином слід з обережністю, враховуючи можливість повторення токсичних явищ.

Пацієнти з алергічними реакціями на сполуки платини в анамнезі потребують особливого нагляду лікаря для своєчасного виявлення симптомів підвищеної чутливості. У разі розвитку анафілактичної реакції інфузію препарату необхідно негайно припинити і призначити відповідне симптоматичне лікування. Повторне застосування Оксаліплатину в таких пацієнтів протипоказано. При комбінованій терапії Оксаліплатином і 5-фторурацилом з фоліновою кислотою збільшується частота розвитку і вираженість алергічних реакцій.

У разі екстравазації препарату інфузію слід негайно припинити і призначити місцеве симптоматичне лікування.

Нейротоксичність препарату є дозолімітуючим побічним фактором і проявляється розвитком периферичних сенсорних нейропатій, які характеризуються порушенням чутливості та/або парестезією кінцівок та іноді супроводжуються судомами в м’язах. Встановлено, що холод є провокуючим фактором для розвитку периферичних сенсорних поліневропатій. Функціональні порушення (утруднення при виконанні точних рухів) є можливим наслідком сенсорних порушень. Зазвичай неврологічні симптоми регресують або зникають в інтервалах між курсами лікування, але тривалість їх збільшується з кожним наступним курсом хіміотерапії.

Виникнення болю в кінцівках і/або функціональних порушень є показанням для зменшення дози Оксаліплатину залежно від тривалості і вираженості побічних симптомів. В окремих випадках лікування препаратом слід припинити.

При лікуванні препаратом відмічався розвиток гострих нейросенсорних симптомів, що виникали протягом декількох годин після введення препарату, найчастіше - внаслідок впливу холоду. Вони характеризувалися минущою парестезією, дизестезію, гіпестезію, рідко – гострим синдромом гортанно-глоткової дизестезії, який супроводжувався суб’єктивним відчуттям утруднення ковтання і задишки без об’єктивних клінічних ознак респіраторного дистрес-синдрому (ціаноз, гіпоксія, спазм глотки, бронхоспазм зі стридорозним диханням). Також спостерігалися спазм жувальних м’язів, дизестезія язика і губ, дизартрія і відчуття стискання в грудях. Як правило ці симптоми швидко купірувалися антигістаминними і бронхорозширювальними препаратами або зникали навіть без застосування будь-яких медикаментозних засобів. Збільшення тривалості інфузії при наступних курсах хіміотерапії сприяє зменшенню частоти проявів синдрому гортанно-глоткової дизестезії.

Необхідно регулярно контролювати прояви неврологічної токсичності Оксаліплатину, особливо якщо він застосовується в комбінації з іншими нейротоксичними препаратами. Перед початком кожного курсу терапії препаратом, а також регулярно після закінчення лікування слід проводити неврологічне обстеження з метою виявлення ознак нейротоксичності.

Якщо під час внутрішньовенної інфузії або протягом декількох годин після неї розвивається гостра гортанно-глоткова парестезія, подальше введення Оксаліплатину слід проводити не раніше ніж через 6 годин.

У разі розвитку неврологічних симптомів (парестезія, дизестезія) необхідна корекція дози препарату залежно від тривалості і ступеню їх тяжкості. Якщо симптоми зберігаються більше 7 днів і супроводжуються болем або парестезія без функціональних порушень зберігається до наступного курсу хіміотерапії, доза Оксаліплатину має бути знижена до 65 мг/м2 поверхні тіла. Якщо парестезія з функціональними порушеннями зберігається до наступного курсу лікування, препарат не застосовують. Якщо ці симптоми зникають після відміни препарату, лікування Оксаліплатином може бути відновлено.

Мієлосупресія є дозолімітуючим фактором при лікуванні препаратом. У разі розвитку гематологічної токсичності (кількість нейтрофілів менше 1,5 ´ 109/л і/або кількість тромбоцитів менше 50 ´ 109/л) лікування препаратом припиняють. Повторні курси введення Оксаліплатину слід проводити тільки у разі відновлення кількості формених елементів крові до меж прийнятих норм. При застосуванні препарату регулярно здійснюють контроль показників периферичної крові. При комбінації Оксаліплатину з 5-фторурацилом і фолінієвою кислотою частота розвитку нейтропенії й тромбоцитопенії вище порівняно з монотерапією 5-фторурацилом і фолінієвою кислотою.

При виникненні вираженої нудоти і блювання, а також з метою їх профілактики показано введення внутрішньовенно у високих дозах протиблювотних препаратів (ондансетрон, метоклопрамід).

При комбінованому застосуванні препарату з 5-фторурацилом збільшується частота виникнення вираженої діареї та блювання, що може призвести до зневоднення організму, паралітичної непрохідності кишечнику, обструкції кишечнику, гіпокаліємії, метаболічного ацидозу, порушення функції нирок.

Для своєчасного виявлення побічних ефектів пацієнтів доцільно повідомити про можливість розвитку діареї, блювання, мукозиту, стоматиту, периферичної сенсорної нейропатії під час або після застосування препарату в комбінації з 5-фторурацилом.

При комбінованій терапії оксаліплатином і 5-фторурацилом (з фолінієвою кислотою або без неї) для зменшення вираженості токсичності рекомендується корекція дози 5-фторурацилу. При діареї 4-го ступеня (за класифікацією ВООЗ), нейтропенії 3 - 4-го ступеня (кількість нейтрофілів менше 1,0 ´ 109/л) або тромбоцитопенії 3 - 4-го ступеня (кількість тромбоцитів менше 50 ´ 109/л) доза Оксаліплатину має бути зменшена до 65 мг/м2 поверхні тіла з відповідним зменшенням дози 5-фторурацилу.

При виникненні таких респіраторних симптомів, як непродуктивний кашель, диспное, хрипи, легеневі інфільтрати на рентгенограмі необхідно припинити лікування Оксаліплатином і провести додаткові обстеження для виключення інтерстиціального пневмоніту.

Пацієнтам дітородного віку необхідно застосовувати ефективні заходи контрацепції під час лікування оксаліплатином і протягом 6 місяців після закінчення курсів хіміотерапії.

Особливості застосування препарату у пацієнтів групи ризику.

Пацієнти з порушенням функції нирок і/або печінки. Застосування Оксаліплатину в пацієнтів із вираженою нирковою і/або печінковою недостатністю не вивчалося.

Оксаліплатин не є нефротоксичним засобом, однак у зв'язку з обмеженістю даних щодо безпеки і переносимості препарату у пацієнтів із порушеннями функції нирок помірного ступеня вираженості застосовувати препарат необхідно тільки після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик для хворого. У пацієнтів із незначним або помірним порушенням функції нирок хіміотерапію розпочинають зі звичайної рекомендованої дози. При цьому періодично контролюють функціональний стан нирок (рівень креатиніну, сечовини) і дози препарату при необхідності коригують.

У ході клінічних досліджень не спостерігалося підвищення гострої токсичності оксаліплатину у пацієнтів зі зміненими результатами початкових функціональних печінкових проб.

Пацієнти літнього віку. Даних, що дозволяють припустити необхідність корекції дози у пацієнтів літнього віку, немає.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Під час лікування не рекомендується керувати автотранспортними засобами або працювати зі складними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

У пацієнтів, які застосовували разову дозу оксаліплатину 85 мг/м2 поверхні тіла безпосередньо перед застосуванням 5-фторурацилу, зміни фармакологічних ефектів останнього не спостерігалося.

При одночасному застосуванні Оксаліплатину з еритроміцином, саліцилатими, гранісетроном, паклітакселом і вальпроатом натрію значущих змін при зв’язуванні Оксаліплатину з білками плазми in vitro не спостерігалося.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Оксаліплатин – протипухлинний препарат, що відноситься до нового класу похідних платини, в якому атом платини утворює комплекс з оксалатом і 1,2-діаміноциклогексаном (DACH). Оксаліплатин є енантіомером цис-[оксалато(транс-1-1-1,2-DACH)-платини].

Препарат має широкий спектр цитотоксичної дії in vitro і протипухлинної активності in vivo на різних моделях пухлин, включаючи колоректальні форми раку людини. Оксаліплатин також виявляє активність щодо пухлин, стійких до цисплатину. In vitro та in vivo в комбінації з 5-фторурацилом спостерігається синергічна цитотоксична дія. Не спричиняє перехресної резистентності з іншими похідними платини.

Імовірно, що біотрансформовані водні похідні оксаліплатину взаємодіють з ланцюжками ДНК шляхом утворення між- і внутрішньоспіральних зв’язків та пригнічують синтез ДНК, що призводить до цитотоксичності і протипухлинного ефекту.

Фармакокінетика. Оксаліплатин піддається активній біотрансформації. В незміненому вигляді препарат не визначається в плазмі вже наприкінці 2-годинної внутрішньовенної інфузії в дозі 85 мг/м2 поверхні тіла. При цьому 15 % введеної платини знаходиться в системному кровообігу, а 85 % швидко розподіляється в тканинах або виводиться з сечею. Пізніше в системному кровотоці виявляються окремі цитотоксичні продукти біотрансформації: монохлоро-, дихлоро- і діакво-похідні DACH-платини, а також деякі неактивні кон’югати.

Фармакокінетика окремих активних метаболітів поки що не встановлена. Платина зв’язується з альбумінами плазми і виводяться нирками протягом 48 годин після внутрішньовенного введення. На 5-й день приблизно 54 % застосованої дози визначається в сечі і менше 3 % – у фекаліях.

Кумуляція препарату в плазмі крові не відбувається. Рівноважна концентрація досягається при першому курсі терапії.

Біотрансформація in vitro є результатом неензиматичної деградації. Метаболізм опосередкованого цитохромом Р450 діаміноциклогексанового (DACH) кільця не спостерігається.

При нирковій недостатності спостерігається значне зниження кліренсу оксаліплатину з 17,6 ± 2,18 л/год до 9,95 ± 1,91 л/год і зменшення об’єму розподілу з 330 ± 40,9 л до 241 ± 36,1 л.

Фармацевтичні характеристики:

основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий порошок або маса.

Несумісність.

Оксаліплатин фармацевтично не сумісний з 0,9 % розчином натрію хлориду та іншими сольовими та лужними розчинами, а також з розчинами, що містять хлориди.

Термін придатності.

2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.