Форкан инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: флуконазол (fluconazole);

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин;

склад: 1 мл розчину містить 2 мг флуконазолу;

допоміжні речовини: натрію хлорид, динатрієва сіль ЕДТА, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Протигрибкові засоби. Код АТС J02АС01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Флуконазол - представник класу триазольних протигрибкових засобів, є потужним селективним інгібітором синтезу стеролів у клітині грибів. Механізм дії полягає в пригніченні активності грибкового ферменту 14α-деметилази. Препарат ефективний при опортуністичних мікозах, у т.ч. спричинених Candida spp., Сryptococcus пеоfоrmans, Місrоsporum sрр. Доведена також активність флуконазолу на моделях ендемічних мікозів, включаючи інфекції, спричинені Вlаstomyces dermatidis, Соссіdіodes immitis, і Ніstoplasta сарsulatum.

Фармакокінетика. Флуконазол добре проникає в усі біологічні рідини організму. Концентрації препарату в слині і мокроті аналогічні його рівням у плазмі.У хворих на грибковий менінгіт вміст флуконазолу в спинномозковій рідині досягає 80% від рівня його в плазмі.У роговому шарі, епідермісі, дермі і потовій рідині досягаються високі концентрації, що перевищують сироваткові.

Флуконазол виводиться, в основному, нирками: приблизно 80% введеної дози виводиться з сечею в незміненому вигляді. Кліренс флуконазолу пропорційний кліренсу креатиніну. Метаболітів флуконазолу в периферичній крові не виявлено.

Показання для застосування.

- Криптококоз, включаючи криптококовий менінгіт та інші локалізації даної інфекції (у т.ч. легені, шкіра), як у хворих з нормальною імунною відповіддю, так і у хворих з різними формами имуносупресії (у т.ч. у хворих на СНІД, при трансплантації органів); препарат може використовуватися як засіб підтримуючої терапії для профілактики криптококової інфекції у хворих на СНІД;

- генералізований кандидоз, включаючи кандидемію, дисемінований кандидоз та інші форми інвазивних кандидозних інфекцій (інфекції очеревини, ендокарда, ока, дихальних і сечових шляхів). Лікування може проводитися у хворих зі злоякісними новоутвореннями, хворих у відділеннях інтенсивної терапії, хворих, які проходять курс цитостатичної або імуносупресивної терапії, а також за наявності інших факторів, що сприяють розвитку кандидозу;

- кандидоз слизових оболонок порожнини рота і глотки, стравоходу у разі неможливості застосування пероральних форм препарату;

- профілактика грибкових інфекцій у хворих зі злоякісними новоутвореннями, які схильні до таких інфекцій внаслідок хіміотерапії цитостатиками або променевої терапії;

- глибокі ендемічні мікози, включаючи кокцидіомікоз, паракокцидіомікоз, споротрихоз і гістоплазмоз у хворих з нормальним імунітетом.

Спосіб застосування та дози. Препарат вводять в стаціонарних умовах 1 раз на добу внутрішньовенно краплинно зі швидкістю не більше 20 мг (10 мл)/хв. При переведенні пацієнта з внутрішньвенного введення на прийом капсул і навпаки змінювати добову дозу не потрібно.

Розчин для інфузій може використовуватися одночасно з наступними розчинниками: 20% розчин глюкози, розчин Рінгера, розчин Хартмана, розчин хлористого калію в глюкозі, розчин натрію бікарбонату 4,2%, амінофузин, ізотонічний розчин натрію хлориду.

Інфузії флуконазолу можна проводити за допомогою звичайних наборів для трансфузії, використовуючи одну з вказаних вище рідин.

Застосування у дорослих. При криптококових інфекціях доза флуконазолу становить 400 мг один раз на добу в перший день лікування, надалі - по 200-400 мг один раз на добу. Тривалість лікування при криптококових інфекціях залежить від клінічної ефективності, підтвердженої мікологічним дослідженням, і зазвичай становить від 6 до 8 тижнів.

Для профілактики рецидиву криптококового менінгіту у хворих на СНІД після завершення повного курсу первинної терапії флуконазолом препарат призначають у формі капсул в дозі не менше 200 мг/добу протягом тривалого періоду.

При кандидемії, дисемінованому кандидозі та інших інвазивних кандидозних інфекціях добова доза становить 400 мг у першу добу і 200 мг у наступні дні. Залежно від клінічної ефективності препарату доза може бути збільшена до 400 мг/добу. Тривалість лікування залежить від клінічної ефективності.

При кандидозі слизових оболонок порожнини рота і глотки, стравоходу доза препарату становить 50-100 мг/добу протягом 7-14 днів. У разі потреби лікування може бути продовжено, особливо при тяжких порушеннях імунітету.

Для профілактики грибкових інфекцій у хворих із злоякісними новоутвореннями доза флуконазолу становить 50 мг/добу доти, поки хворий перебуває в групі підвищеного ризику внаслідок цитостатичної або променевої терапії.

Застосування у дітей. Як і при подібних інфекціях у дорослих, тривалість лікування залежить від клінічного ефекту і результатів мікологічного дослідження. У дітей препарат застосовують в добовій дозі, яка не перевищує встановлену для дорослих.

Для лікування генералізованого кандидозу і криптококової інфекції доза, що рекомендується, становить 6-12 мг/кг/добу залежно від тяжкості захворювання. При інфекціях, що загрожують життю, добову дозу збільшують до 12 мг/кг маси тіла.

У немовлят флуконазол виводиться повільніше, тому в перші 2 тижні життя препарат призначають у тій же дозі (у мг/кг маси тіла), що й у старших дітей, але з інтервалом 72 год. Дітям від 2 до 4 тижнів життя таку саму дозу вводять з інтервалом 48 год.

Застосування у людей літнього віку. При відсутності порушення ниркової функції слід дотримуватися звичайних рекомендацій з дозування препарату.

Застосування у хворих з порушеннями функції нирок. При одноразовому прийомі змінювати дозу не потрібно. При повторному застосуванні препарату початкова ударна доза становить від 50 мг до 400 мг. У подальшому, якщо кліренс креатиніну (КК) становить понад 50 мл/хв - застосовується звичайна доза препарату (100% дози, що рекомендується). При КК від 11 до

50 мл/хв застосовується доза, що дорівнює 50% рекомендованої дози. Хворим, які регулярно знаходяться на діалізі, одна доза препарату застосовується після кожного сеансу гемодіалізу.

Побічна дія. Головний біль, нудота, блювання, діарея, метеоризм, болі у животі, печінкова (гепатит, підвищення рівня лужної фосфатази, білірубіну, сироваткового рівня амінотрансфераз) та/або ниркова недостатність, судоми, алопеція, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, лейкопенія, тромбоцитопенія, висипання на шкірі, анафілактичні реакції.

Передозування. Симптоми передозування: блювання, діарея, у тяжчих випадках – судоми. Лікування симптоматичне. Флуконазол виводиться, в основному, з сечею, тому форсований діурез може прискорити виведення препарату. Після 3-годинного сеансу гемодіалізу концентрація флуконазолу в плазмі зменшується приблизно на 50%.

Особливості застосування. У хворих з тяжкими супутніми захворюваннями застосування флуконазолу в окремих випадках супроводжувалося токсичними змінами печінки (іноді - з летальним кінцем). Не відзначено явної залежності частоти виникнення гепатотоксичних ефектів, пов'язаних з лікуванням флуконазолом, від загальної добової дози, тривалості терапії, статі і віку хворого. Гепатотоксична дія флуконазолу мала оборотний характер. З появою клінічних ознак ураження печінки, що можуть бути пов'язані з лікуванням флуконазолом, застосування препарату слід припинити.

Хворі на СНІД схильніші до розвитку виражених шкірних реакцій при застосуванні препарату. Якщо у хворих з поверхневою грибковою інфекцією з’являються висипання і вони розцінюються як пов'язані з прийоманням флуконазолу, лікування препаратом слід припинити. З появою висипань у хворих з інвазивними/системними грибковими інфекціями, їх необхідно ретельно спостерігати і припинити застосування флуконазолу з появою бульозних змін або багатоформної еритеми.

Застосування препарату під час вагітності можливо лише в тому випадку, коли потенційна користь для матері перевищує можливий ризик для плода. Флуконазол потрапляє в грудне молоко в такій самій концентрації, як і в плазмі, тому його застосування в період лактації не рекомендується.

Вплив флуконазолу на здатність до керування транспортними засобами і механізмами малоймовірний.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При застосуванні флуконазолу з варфарином зростає протромбіновий час (у середньому на 12%). Тому рекомендується ретельно спостерігати за показниками протромбінового часу у хворих, які одержують препарат одночасно з кумариновими антикоагулянтами. Флуконазол збільшує період напіввиведення з плазми пероральних гіпоглікемізуючих засобів - похідних сульфонілсечовини (хлорпропанід, глібенкламід, гліпізид, толбутамід), що підвищує ризик розвитку гіпоглікемії. Допускається сумісне застосування флуконазолу і пероральних гіпоглікемізуючих засобів у хворих на цукровий діабет, однак слід дотримуватися обережності через можливість розвитку гіпоглікемії.

Одночасне застосування флуконазолу та фенітоїну може спричинити зростання концентрації фенітоїну в плазмі до клінічно значущого ступеня. Тому при необхідності спільного застосування цих препаратів необхідно моніторувати концентрації фенітоїну з корекцією його дози з метою підтримки рівня препарату в межах терапевтичного інтервалу.

Комбінація з рифампіцином призводить до зниження показника АUС (концентрація/час) на 25% і скорочення періоду напіввиведення флуконазолу з плазми на 20%. Тому дозу флуконазолу у такому разі доцільно збільшити.

Рекомендується здійснювати контроль за концентрацією циклоспорину в крові у пацієнтів, які одержують флуконазол, тому що одночасне застосування флуконазолу і циклоспорину у хворих з пересадженою ниркою призводить до повільного збільшення концентрації циклоспорину в плазмі.

Хворі, які одержують високі дози теофіліну або у яких є ймовірність розвитку теофілінової інтоксикації, повинні перебувати під спостереженням лікаря з метою раннього виявлення симптомів передозування теофіліном, тому що флуконазол призводить до зниження середньої швидкості кліренсу теофіліну з плазми.

При одночасному застосуванні флуконазолу і цизаприду описані випадки небажаних реакцій з боку серця, включаючи пароксизми шлуночкової тахікардії (torsades de points).

Взаємодія флуконазолу і рифабутину супроводжується підвищенням сироваткових рівнів останнього. При одночасному застосуванні флуконазолу і рифабутину описані випадки увеїту.

При одночасному застосуванні флуконазолу і такролімусу описані випадки нефротоксичності, тому необхідно ретельно спостерігати хворих, які одночасно одержують такролімус і флуконазол.

У хворих, які одержують комбінацію флуконазолу і зидовудину спостерігається збільшення концентрації зидовудину, що спричинено зниженням перетворення останнього на його головний метаболіт, тому слід очікувати збільшення побічних ефектів зидовудину.

Необхідно дотримуватися обережності при одночасному прийманні флуконазолу з цизапридом, астемізолом, рифабутином, такролімусом або іншими препаратами, що метаболізуються системою цитохрому Р₄₅₀.

Умови та термін зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі до 25 °С. Не заморожувати.

Термін придатності - 3 роки.