Анафилактический шок

Анафілактичний шок є перерозподільним типом шоку і частіше виникає у дітей з несприятливим алергічним анамнезом та атопічними захворюваннями і визначається як аномальна імунна реакція швидкого типу з декомпенсованим порушенням гемодинаміки.

Общая информация

В.І. Снісарь, В.І. Оксенюк

Етіологія – антиген може потрапляти в організм будь-яким шляхом: парентерально (уведення медикаментів), орально (алергени їжі), інгаляційно, місцево (укуси комах, змій).

Патогенез – під впливом взаємодії алергену й антитіла відбувається масивний викид первинних медіаторів анафілаксії (гістаміну, ацетилхоліну, серотоніну, повільно реагуючої субстанції анафілаксії) з наступною активацією протеолітичних систем крові (кінінової, тромбінової, фібринолітичної). Патофізіологічна реакція полягає в порушенні мікроциркуляції, зниженні системного артеріального тиску, депонуванні крові в портальній системі, бронхоспазмі, розвитку набряку гортані, легень, мозку.

Клиническая картина

Спочатку можуть бути локалізоване або тотальне свербіння шкіри, печія язика, долоней, підошви ніг, потім генералізована кропивниця, набряк Квінке, макульозно-папульозний висип (з'являється при експозиції алергена від 30 хв і більше).

Швидке, прогресуюче зниження артеріального тиску аж до його відсутності, серцебиття до 200 і більше скорочень за 1 хв або брадикардія, глухі тони серця, порушення свідомості, різка блідість шкіри та слизових оболонок.

Порушення дихання, бронхоспазм, набряк гортані, можливі судоми із зупинкою дихання. Може виникнути синдром гострого неефективного серця.

Лечение

Надання невідкладної допомоги

Етап А

1. Негайно припинити подальше надходження алергену в організм!
2. Дитину укласти на бік, щоб уникнути асфіксії в результаті аспірації блювотних мас, западіння язика.
3. При відсутності блювання пацієнта укласти на спину з припіднятим нижнім кінцем.
4. Забезпечити доступ свіжого повітря, прохідність дихальних шляхів. Зігріти пацієнта, обкласти грілками.
5. Підшкірно ввести 0,1% розчин адреналіну 0,05-0,1 мл/рік життя, але не більше 1 мл. Уведення препарату повторити через 15-20 хв.
6. При внутрішньом'язовому введенні алергену чи укусі варто накласти джгут проксимальніше місця уведення (якщо можливо!) на 25-30 хвилин, а місце ін'єкції обколоти 0,1% розчином адреналіну (0,3-0,5 мл), розведеного в 3-5 мл 0,9% розчину NaCl.
7. Гормони не є засобами виведення із шоку, але, з огляду на всі їхні механізми дії, доцільне в/в чи в/м уведення преднізолону (0,1-0,2 мл/кг) чи гідрокортизону (4-8 мг/кг) кожні 4-6 годин.
8. Терміново госпіталізувати дитину.

Етап Б

1. Дитину укласти на бік, щоб уникнути асфіксії в результаті аспірації блювотних мас, западіння язика. При відсутності блювання пацієнта укладають на спину з припіднятими нижніми кінцівками.
2. Забезпечити прохідність дихальних шляхів.
3. Оксигенотерапія через лицьову маску чи носові катетери.
4. Пункція і катетеризація периферичної вени.
5. Якщо системний артеріальний тиск низький, внутрішньовенно ввести 0,1% розчин адреналіну в дозі 5 мкг/кг (0,05-0,1 мл/рік життя в 10 мл ізотонічного розчину хлориду натрію). Уведення препарату повторюють через 15-20 хв.
6. Внутрішньовенно ввести преднізолон 3-5 мг/кг чи гідрокортизон (4-8 мг/кг). Повторювати кожні 4-6 годин.
7. Почати внутрішньовенну інфузію колоїдних (не білкових!) кровозамінників (розчинів гідроксиетилкрохмалю, реополіглюкіну) чи 0,9% розчину хлориду натрію (15-20 мл/кг).
8. Стежити за прохідністю дихальних шляхів і при необхідності – негайно увести повітровід.
9. Викликати анестезіолога.

Етап В

1. При відсутності серцевої діяльності або її неефективності – закритий масаж серця і штучне дихання.
2. Забезпечити і стежити за прохідністю дихальних шляхів, при необхідності – негайно увести повітровід чи зробити інтубацію трахеї. Дихання 100% киснем.
3. Внутрішньовенно ввести адреналін у дозі 5 мкг/кг із наступною підтримуючою тривалою в/в інфузією розчину адреналіну в дозі 0,5-1 мкг/кг/хв, до стабілізації АТ.
4. Внутрішньовенна інфузія осмотично-активних колоїдно-кристалоїдних розчинів (поєднання реополіглюкіну, глюкози і розчину натрію хлориду).
5. Димедрол – 1% розчин 1-2 мг/кг ваги тіла в/в.
6. Еуфілін – 2,4% розчин 5 мг/кг або його аналоги внутрішньовенно.
7. Норадреналін – 0,2% розчин 1-5 мкг/кг в/в при наявності гіпотензії.
8. Симптоматичні засоби при наявності показань: глюкокортикоїди – 5 мг/кг маси тіла по преднізолону в/в, атропін, новодрін, допамін.
9. Цілодобовий контроль усіх фізіологічних параметрів – кардіомоніторинг, пульсоксиметрія.
10. Апаратна ШВЛ при неефективності дихання, кровообігу.

Примітки:

• Консультації фахівців за показаннями (алерголога, невролога, кардіолога, нефролога).
• На всіх этапах надання допомоги дитині обов'язкова регістрація у медичній документації всіх фізіологічних параметрів, даних лабораторних та інструментальних досліджень, терапевтичних заходів.
• Контролювати температуру тіла дитини і при необхідності забезпечити додаткове зігрівання.
• Усіх пацієнтів з анафілактичним шоком необхідно госпіталізувати, тому що перебіг шоку може бути хвилеподібним.
• Виписують дитину зі стаціонару не раніше 10-го дня через можливість розвитку міокардиту, гломерулонефриту, сироваткової хвороби, енцефаліту.

Читайте также

Оценка функционирования сердечно-сосудистой системы у детей с острыми гломерулонефритами (укр) Лечение артериальной гипертензии при паренхиматозных заболеваниях почек Поражение почек при сахарном диабете 2 типа: взгляд нефролога Поражение почек при ожирении: клинические, патогенетические и терапевтические аспекты