Постанова Первомайського міського суду Луганської області від 16 травня 2012 р у справі. № 2а-71/2012 1220

16 травня 2012р. Первомайський міський суд Луганської області розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного державного санітарного лікаря міста Первомайська Єршової Олени Василівни про визнання не чинним та скасування нормативного акту індивідуальної дії посадової особи встановив

УКРАЇНА

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2012р. Первомайський міський суд Луганської області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного державного санітарного лікаря міста Первомайська Єршової Олени Василівни про визнання не чинним та скасування нормативного акту індивідуальної дії посадової особи, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом про визнання не чинним та скасування нормативного акту індивідуальної дії посадової особи до Первомайського міського суду Луганської області. 23 березня 2012 року ОСОБА_1 отримала наказ завідувача ДНЗ ясла-садок «Сонечко»ОСОБА_3 (надалі -Відповідач-2) №39 від 22.03.2012 року про відсторонення від відвідування ДНЗ «Сонечко»її малолітнього сина ОСОБА_4 з 23.03.2012р., інтереси якого вона представляє у відповідності до вимог п.4 ст.56 кодексу адміністративного судочинства України. Наказ виданий на підставі «Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності»(у подальшому Подання) головного державного санітарного лікаря м. Первомайська Єршової Олени Василівни (далі -Відповідач) № 23 від 13 березня 2012 р. про відсторонення від відвідування д/к «Сонечко»малолітньої дитини ОСОБА_4, не щепленого проти туберкульозу, з 19.03.2012 р.- до проведення щеплень проти туберкульозу.

Подання № 23 від 13.03.2012р. «Про відсторонення від роботи або іншої діяльності»щодо відвідування д/к «Сонечко»дитиною ОСОБА_4 2009року народження. Позивач вважає безпідставно винесеним, та таким що суперечить вимогам діючого в Україні законодавства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що батьки малолітньої дитини ОСОБА_4 2009р.н., використовуючи своє конституційне право на свободу світогляду, про неможливість проведення щеплень через наявність у вакцинах шкідливих компонентів які можуть призвести до погіршення здоров'я дитини та навіть призвести до летального випадку, обґрунтовано відмовились від проходження їхньою дитиною профілактичних щеплень. Законодавством України заборонено здійснювати заходи які можуть нанести шкоду здоров'ю та життю людини, зокрема : статтею 42 Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я встановлено, що медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов'язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров'ю пацієнта. Так як вірогідність завдання шкоди здоров'ю дитини ОСОБА_4 2009р.н. існує, відмова від профілактичних щеплень є закріпленим у законодавстві правом, зокрема у ст. 43 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я», у ст. 12 закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», у п. 10.3, 11 та 21 «Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень та туберкулінодіагностики», яке затверджено наказом МОЗ №595 від 16.09.2011 р. та інших нормативних актах. Однак головним лікарем м. Первомайська неправомірно було відсторонено здорову дитину з благополучним епідеміологічним оточенням від відвідування дитячого садочку, чим фактично позбавлено права на отримання освіти, що гарантується ст.ст. 8, 21, 22, 24, 53, Конституції України, п. 21 Постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України №2 від 06.03.2008 р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», ст.ст. 3-10, ст. 17, ст.49, ст. 51, п.4 ст. 56, п. 2 ст. 58, ст. 59, ст.ст. 69-71, ст.99, ст. 104, ст.105 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб" вiд 06.04.2000 № 1645-III, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»вiд 19.11.1992 № 2801-XII., Рішенням Конституційного Суду України від 04.03.2004 р. № 5-рп/2004, Законом України «Про охорону дитинства»№2402-ІІІ від 26.04.01 р., Законом України «Про освіту»№ 1060-ХІІ від 23.05.91 р., Законом України «Про загальну середню освіту»N 651-XIV, 13.05.1999, Протоколом №1 Ради Європи до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р., Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 р.,, Загальної Декларації прав людини (ООН) від 10.12.1948 р, Конвенції про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (ООН) від 14.12.1960 р, Конвенцією про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину), Загальною декларацією прав людини, Європейською соціальною хартією. N ETS N 163, 03.05.1996 р., (Хартія Ради Європи).

Позивач просить суд задовольнити клопотання щодо призупинення подання головного державного санітарного лікаря м. Первомайська Єршової О. В. №23 від 13.03.2012 р. про відсторонення від відвідування ДНЗ «Сонечко»ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 до закінчення розгляду по суті адміністративного позову та набуття рішенням законної сили, а також визнати не чинним подання головного державного санітарного лікаря міста Первомайська Луганської області Єршової Олени Василівни №23 від 13.03.2012року про відсторонення від відвідування ДНЗ «Сонечко»ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, зазначивши також, що її дитина на момент внесення подання була здорова, постійно проходила медичний огляд і постійно находилася під медичним оглядом, а тому посилання позивача на можливу шкоду для здоров'я інших, щеплених дітей, безпідставне, а також надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі, просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на наступне. Контроль за проведенням санітарних та протиепідемічних заходів надано головним державним санітарним лікарям відповідних територій Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення №4004-ХІІ від 24.02.1994р. - ст. 41 п. «б», «в», «г». Стаття 30 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення №4004-XII від 24.02.1994р., стосується випадків особливо небезпечних, небезпечних інфекційних хвороб, масових неінфекційних захворювань (отруєнь) та радіаційних уражень, а також передбачає утворення надзвичайних протиепідемічних комісій. Згідно даних Всесвітньої організації охорони здоров'я в Україні зареєстрована епідемія туберкульозу з 1995 року. Відповідач посилається на норми закону, на підставі яких він діяв, а саме ст.ст.12, 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»№1645-111 від 06.04.2000р., ст.5 Закону України Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення №4004-XII від 24.02.1994р., ст. 5,7,41 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення №4004-ХІІ від 24.02.1994р., ст.9 п.3,7 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»№2586-111 1 від 05.07.2001р., ст.10,53 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992р. №1645-111, та зазначає що проти волі батьків робити будь-яке щеплення дитині ніхто не буде, але відвідувати дитячий заклад, у нашому випадку - ДНЗ «Сонечко»дитина ОСОБА_4 не може. Також відповідачем в наданих запереченнях зазначено, що у м. Первомайську інфікованість дітей у 2011 році склала 36,3%., а також надані статистичні дані по звітам, показникам та інформації яка стосується туберкульозу взагалі до матеріалів справи. Однак висновку про те, як саме вказані показники стосується до доказів того що внесене Відповідачем Подання про відсторонення здорової дитини від відвідування дитячого закладу є правомірним не надано. Відповідачем також зазначалось, що наявність якогось «шкідливого компоненту»у вакцині не є обґрунтованою підставою для відмови від проведення щеплення, а тим більше від проведення туберкулінодіагностики. Згідно Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»№2586-111 від 05.07.2001 ст.9 п.7 «особи, які відмовились пройти обов'язковий медичний огляд на туберкульоз або ухиляється від його проходження у визначений Законом строк, відсторонюються від роботи, учні і студенти (слухачі) від відвідування навчальних та дитячих закладів. Судом встановлено, що факту відмови від проходження обов'язкового медичного огляду на туберкульоз або ухилення від його проходження не зафіксовано, доказів Відповідачем не надано.

Також відповідач вважає що допуск дитини ОСОБА_4 до відвідування ДНЗ «Сонечко»в зв'язку з відсутністю щеплень був неправомірним відповідно до п. 6 «Положення про підготовку дітей на педіатричній дільниці до відвідування дошкільного та шкільного загальноосвітнього навчального закладу», відвідування дошкільного навчального закладу дітьми, батьки яких відмовляються від щеплень, вирішується лікарсько-консультативною комісією, а не дільничним педіатром особисто. Станом на вказану позивачем дату 23.03.2012р. згідно поясненню завідуючої педіатричним відділенням дитячої поліклініки від 06.04.2012р. вих. №11 дитина ОСОБА_4 не мав допуску лікарсько-консультативної комісії на відвідування ДНЗ «Сонечко». Однак судом встановлено, що відповідно до доданих матеріалів справи при вступу ОСОБА_4 до ДНЗ «Сонечко»дитина пройшла медичний огляд всіма необхідними лікарями та була прийнята до дитячого садочку на законних підставах. Заперечень з цього приводу у завідуючого закладом ОСОБА_3 також не було. У подальшому, при відсутності дитини з причин захворювання, або інших причин, стан здоров'я таких дітей оцінюється лікарем-педіатром, про що дитині видається відповідна довідка про те що дитина може відвідувати дитячий заклад, з якого числа та про те, чи має дитина благополучне епідеміологічне оточення. Кожного разу, коли дитина захворіє чи просто не буде відвідувати дитячий заклад з інших причин, законом не передбачено що вона повинна проходити лікарсько-консультативну комісію, допуск до подальшого відвідування дитячого садочка дитини, яка вже прийнята до дитячого закладу видається лікарем - педіатром відповідно до наказу МОЗ України №434від 29.11.2002 року.

Крім того Відповідачем зазначено, що внесене Подання якщо і порушує Конституційне право відстороненої дитини на отримання освіти, однак є тим заходом, з допомогою якого він виконує свої обов'язки щодо контролю за проведенням санітарних та протиепідемічних заходів серед населення.

Ухвалою Первомайського міського суду Луганської області від 27 квітня 2012 р. було залучено до участі у справі у якості третьої особи завідувача дошкільного навчального закладу «Сонечко»ОСОБА_3

Третя особа ОСОБА_3 щодо позовних вимог суду надала пояснення, а саме, що всі діти повинні отримувати освіту та не можуть бути позбавлені такого права, що всі громадяни повинні неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи людей. Однак при цьому ним виконувалась вимога СЕС м. Первомайська щодо відсторонення дитини ОСОБА_4 від відвідування дитячого садочку і підстави для її невиконання були відсутні, відповідно було видано наказ №39 від 22.03.2012 року про відсторонення від відвідування ДНЗ «Сонечко»дитини ОСОБА_4 з 23.03.2012р. Також пояснила, що всі діти, які відвідують дитячий садочок обслуговується штатним медичним персоналом, діти знаходяться під постійним медичним оглядом, а також, що для подальшого допуску до дитячого закладу дитини ОСОБА_4 достатньо буде довідки лікаря -педіатра що дитина може відвідувати дитячий заклад з вказівкою з якого числа, що дитина є здоровою та має благополучне епідеміологічне оточення або вирішення питання судом.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково.

В судовому засідання встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис № 332. Батьком в свідоцтві про народження вказаний ОСОБА_9, матір'ю ОСОБА_1 (а.с. 11).

Головним державним лікарем м. Первомайська Єршовою Оленою Василівною було внесене Подання №23 від 13.03.2012р. про відсторонення від відвідування дитячого садочка «Сонечко»дитину ОСОБА_4 2009 року народження, не щепленого проти туберкульозу, на підставі п. «е»ст.42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»№4004-XII від 24.02.1994р. Відповідно до ст.7 Закону України №4004-XII підприємства, установи і організації зобов'язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я (а.с. 12).

Наказом завідувача ДНЗ «Сонечко»ОСОБА_3 №39 від 22.03.2012р. відсторонено від відвідування дитячого закладу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 23.03.2012р. на підставі Подання №23 від 13.03.2012 р. (а.с. 13).

Згідно до вимог ст.27 Закону України №4004-XII профілактичні щеплення з метою запобігання захворюванням на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір в Україні є обов'язковими. Обов'язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв'язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необгрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Відповідно до п.1.2.5 Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом МОЗ України №66 від 14.04.1995р. та зареєстрованої в Мінюсті 01.08.1995р. за №270/806 особами, які ухиляються від щеплення проти інфекцій, визнаються громадяни або їх неповнолітні діти, які необгрунтовано відмовились від профілактичного щеплення з метою запобігання захворюванню на туберкульоз, поліомієліт, дифтерію, кашлюк, правець та кір. Однак сама мета запобігання захворюванням у вигляді відсторонення від відвідування дитячого закладу по причині обґрунтованої відмови від щеплень не закріплена на законодавчому рівні. Законних та обгрунтованих підстав внесення Подання Відповідачем судом не виявлено виходячи з викладених обставин відповідно до досліджених матеріалів справи.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»№4004-ХІІ від 24.02.1994р.: «Підприємства, установи і організації зобов'язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов'язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я». Згідно вимогам Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» №2586-111 від 05.07.2001 у ст.9 п.3 вказано: обов'язковим профілактичним медичним оглядам на туберкульоз підлягають малолітні та неповнолітні особи віком до 14 років включно - щороку. Дослідивши матеріали справи, судом встановлено що дитина ОСОБА_4 пройшла відповідні медичні обстеження і при вступу до ДНЗ «Сонечко»і у подальшому, так, відповідно з проведеною туберкулінодиагностикою дитини ОСОБА_4 на підставі рентгену легенів з'ясовано, що дитина не хворіє на туберкульоз.

Дослідивши зміст Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом МОЗ України №66 від 14.04.1995р., вбачається відсторонення від роботи або іншої діяльності осіб, які реально створюють фактичну загрозу оточуючим особам відносно встановлених захворювань. Так, у відповідності до вказаної норми, згідно до додатку2 до інструкції відсторонення із причин того що особа не щеплена проти туберкульозу не передбачено. Передбачено відсторонення хворих осіб та таких, що фактично загрожують захворюванням внаслідок зараження для оточуючих та контактуючих осіб. Окрім того, вказаним пунктом передбачено конкретні терміни відсторонення по кожній особі з відповідним діагнозом захворювання встановлений відповідний термін відсторонення. Так, наведений строгий перелік хвороб при наявності яких застосовується відсторонення від роботи або іншої діяльності особи на конкретний термін, хвороби, серед яких взагалі не названа та не має місця такої хвороби як туберкульоз.

Частиною 7 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»№1645-ІІІ від 06.04.2000р. (далі - Закон України №1645-ІІІ) передбачено, що особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, профілактичні щеплення проводяться за згодою їх об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років чи визнаним судом обмежено дієздатними профілактичні щеплення проводяться за їх згодою після надання об'єктивної інформації та за згодою об'єктивно інформованих батьків або інших законних представників цих осіб.

З матеріалів справи вбачається, а також було встановлено в судовому засіданні, що батьки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовились від проведення йому усіх профілактичних щеплень, вакцинацій, равакцинацій, біопроб та інших процедур, що пов'язані з введенням в організм сторонніх речовин з мотивів наявності у складі вакцин токсичних компонентів: солей ртуті, солей алюмінію, формальдегіду, фенолу, які в результаті офіційних міжнародних досліджень можуть стати причинами розвитку аутизму, хвороби Альцгеймера, раку, синдрому раптової дитячої смерті тощо. Крім того, як зазначив позивач в судовому засіданні загальновідомими стали випадки ускладнень, що виникають після проведення профілактичних щеплень, а тому, враховуючи побоювання за життя та здоров'я своїх дітей вони і прийняли рішення про відмову від таких щеплень. Заяви про відмову від профілактичних щеплень складено батьками у письмовому вигляді, підписано обома батьками ОСОБА_9 1980 р.н. та ОСОБА_1 1979 р.н. з доказами їх отримання медичним персоналом (а.с. 17,18,19).

В судовому засіданні також встановлено, що дитина позивача ОСОБА_4 періодично страждає від спалахів атопічного дерматиту, що підтверджено матеріалами справи, а саме медичною довідкою Луганської обласної дитячого поліклінічного відділення від 11.04.2012року, з якої видно що дитині дійсно був всановлений діагноз атопічний дерматит та видано медотвод від профілактичних щеплень строком на 1 місяць до 12.05.2012року. Тому побоювання за здоров'я дитини у зв'язку з можливими ускладненнями внаслідок щеплень є доведеним (а.с.47,48,49 ).

Відповідно до вимог ст. 8 Конституції України, Конституція має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується.

Відповідно до ст. 21 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, а статтею 22 Конституції передбачено, що конституційні права і свободи людини гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст. 53 Конституції України «Кожен має право на освіту».

Рішенням Конституційного Суду України від 04.03.2004 р. № 5-рп/2004 визначено: «доступність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту…означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права».

Статтею 19 Закону України «Про охорону дитинства»№2402-ІІІ від 26.04.01 р. встановлено, що «Кожна дитина має право на освіту. Держава гарантує доступність і безоплатність …освіти в державних і комунальних навчальних закладах».

Статтями 3 та 6 Закону України «Про освіту»№ 1060-ХІІ від 23.05.91 р. передбачено, що «Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах…», «Основними принципами освіти в Україні є: доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою».

Стаття 33. Дошкільна освіта: Дошкільна освіта і виховання здійснюються у сім'ї, дошкільних навчальних закладах у взаємодії з сім'єю і мають на меті забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їх всебічного розвитку, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання.

Стаття 34. Дошкільні навчальні заклади …дошкільні навчальні заклади (ясла-садки) комбінованого типу.

Прийом дітей у дошкільні навчальні заклади проводиться за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють. (Стаття 34 в редакції Закону №2628-III від 11.07.2001) Батьками ОСОБА_4 дошкільний навчальний заклад (ДНЗ «Сонечко»).

Положенням про дошкільний навчальний заклад, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 12 березня 2003 р. N 305 встановлено:

Прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснюється керівником протягом календарного року на підставі заяви батьків або осіб, які їх замінюють, медичної довідки про стан здоров'я дитини, довідки дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтва про народження.

Тобто дитину ОСОБА_4 було прийнято відповідно до встановлених законодавством норм, на підставі медичної довідки, а відсторонення на підставі оскаржуваного Подання № 23 від 13.03.2012р. було здійснено всупереч діючого законодавства та встановлених положень, не вважаючи на те, що навіть в день відсторонення (23.03.2012р.) дитина пройшла медичний огляд і булу видано довідку про те, що ОСОБА_4 здоров та має благополучне епідеміологічне оточення та може відвідувати дитячий колектив.

З огляду на вищевикладене, суд вважає доведеною обґрунтованість відмови позивача від профілактичних щеплень своєї дитині ОСОБА_4

Також відповідно до редакції Постанови Пленуму Верховного суду №5 від 25.02.2001 р., згідно «до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зокрема до них належить ратифікована Верховною Радою України Конвенція про захист прав людини та основних свобод, яка, як і інші міжнародні договори, підлягає застосуванню при розгляді справ судами.»

Згідно до ст. 2 Протоколу №1 Ради Європи до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 р., «Нікому не може бути відмовлено у праві на освіту»

п.1 ст. 28 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 р., «Держави-учасниці визнають право дитини на освіту…вводять безплатну й обов'язкову початкову освіту»

ст.26 Загальної Декларації прав людини (ООН) від 10.12.1948 р., «кожна людина має право на освіту. Початкова освіта повинна бути обов'язковою… Батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей».

ст. 1 Конвенції про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (ООН) від 14.12.1960 р., «В настоящей Конвенции выражение «дискриминация»охватывает всякое различие, исключение, ограничение по признаку…убеждений…которое имеет целью или следствием уничтожение или нарушение равенства отношения в области образования, и в частности, а. Закрытие для какого-либо лица или группы лиц доступа к образованию любой степени или типа».

Крім того, ряд законів захищає громадян України від дискримінації, яка повґязана із переконаннями або станом здоров'я:

Ст.24 Конституції України: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками… переконань…. або іншими ознаками»;

Ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»: «Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: …и) правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я»;

Ст. 2 Конвенції про права дитини: «1. Держави-учасниці…забезпечують усі…права…без будь-якої дискримінації, незалежно від стану здоров'я дитини.

2. Держави-учасниці вживають всіх необхідних закладів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації…на підставі…висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї»

Ст. 1 Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину) : «Сторони цієї Конвенції захищають гідність і тотожність всіх людей та гарантують кожній особі -без дискримінації - повагу до її недоторканості та інших прав і основних свобод щодо застосування біології та медицини»

Ст. 19 Загальної декларації прав людини : «Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань»

Ч.1 ст.11 Європейської соціальної хартії: «Кожна людина має право користуватися будь-якими заходами, що дозволяють їй досягти найкращого стану здоров'я».

Статтею 3 Закону України «Про освіту» визначено, що громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин.

Згідно вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В даному випадку при винесенні Подання Відповідачем, суд вбачає недотримання принципу несправедливій дискримінації -тобто відповідно до ст. 1 Конвенції про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти (ООН) від 14.12.1960 р. у вигляді закриття будь-якої особи до освіти будь-якої степені чи типу. Крім того, ряд законів захищає громадян України від дискримінації, яка повґязана із переконаннями або станом здоров'я: ст.24 Конституції України: «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками… переконань…. або іншими ознаками»; ст. 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»: «Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов'язаних із станом здоров'я»; ст. 2 Конвенції про права дитини: «1. Держави-учасниці…забезпечують усі…права…без будь-якої дискримінації, незалежно від стану здоров'я дитини. Держави-учасниці вживають всіх необхідних закладів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації…на підставі…висловлюваних поглядів чи переконань дитини, батьків дитини, законних опікунів чи інших членів сім'ї». Ст. 1 Конвенції про захист прав і гідності людини щодо застосування біології та медицини (Конвенція про права людини та біомедицину) : «Сторони цієї Конвенції захищають гідність і тотожність всіх людей та гарантують кожній особі - без дискримінації -повагу до її недоторканості та інших прав і основних свобод щодо застосування біології та медицини». Ст. 19 Загальної декларації прав людини : «Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань». Ч.1 ст.11 Європейської соціальної хартії: «Кожна людина має право користуватися будь-якими заходами, що дозволяють їй досягти найкращого стану здоров'я», Відповідачем не доведена обґрунтованість свого рішення, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Також при винесенні Подання Відповідачем, суд вбачає недотримання принципу пропорційності, який зокрема передбачає, що несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи, внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про задоволення клопотання щодо призупинення подання головного державного санітарного лікаря м. Первомайська Єршової О. В. №23 від 13.03.2012 р. про відсторонення від відвідування ДНЗ «Сонечко»ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 до закінчення розгляду по суті адміністративного позову та набуття рішенням законної сили слід відмовити у зв'язку з тим, що позивачка зверталася до суду з таким клопотанням та ухвалою суду у задоволенні цього клопотання було відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, ч.2 ст.11, ст.71, ч. 3 ст. 160, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі ст.53 Конституції України, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», п.1.2.5 Інструкції про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженої наказом МОЗ України №66 від 14.04.1995р., ст. 43 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я», ст. 12 закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», п. 10.3, 11 та 21 «Положення про організацію і проведення профілактичних щеплень та туберкулінодіагностики», затвердженою наказом МОЗ №595 від 16.09.2011 р., ст.ст. 8, 21, 22, 24, 53, Конституції України, п. 21 Постанові Пленуму Вищого адміністративного Суду України №2 від 06.03.2008 р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністрат