Ибандроновая кислота инструкция, аналоги и состав

Показания:	Лікування остеопорозу у жінок в постменопаузі з метою зниження ризику виникнення переломів.
Форма випуска:	Розчин для ін'єкцій, 3 мг/3 мл по 3 мл в попередньо наповненому шприці № 1
Производитель, страна:	Аджіла Спесіалтіс Прайвіт Лімітед, Індія
Действующее вещества:	1 шприц містить ібандронат натрію моногідрат еквівалентно ібандроновій кислоті 3 мг
МНН:	Ibandronic acid - Ибандроновая кислота
Регистрация:	UA/13878/01/01з 10.10.2014 по 10.10.2019. Приказ 715 від 10.10.2014
Код АТХ:	M Костно-мышечная система M05 Препараты для лечения заболеваний костей M05B Препараты, влияющие на минерализацию костей M05BA Бифосфонаты M05BA06 Ibandronic acid

Склад:

діюча речовина: 1 шприц містить ібандронат натрію моногідрат еквівалентно ібандроновій кислоті 3 мг;

допоміжні речовини: натрію хлорид; натрію ацетат, тригідрат; кислота оцтова льодяна; вода для ін’єкцій.

Лікарська форма. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Засоби, що впливають на опорно-руховий апарат. Засоби, що впливають на структуру та мінералізацію кісток. Біфосфонати. Ібандронова кислота.

Код АТХ М05В А06.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування остеопорозу у жінок в постменопаузі з метою зниження ризику виникнення переломів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до ібандронової кислоти чи будь-якого іншого компонента препарату.

Гіпокальціємія.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі.

Рекомендована доза ібандронової кислоти становить 3 мг внутрішньовенно болюсно протягом 15-30 с, один раз на 3 місяці.

Додатково слід рекомендувати пацієнтам препарати кальцію і вітамін D.

У разі пропуску планової ін’єкції, її необхідно провести негайно, за першої зручної нагоди. Після цього введення препарату продовжують через кожні 3 місяці після останнього введення.

Не слід призначати препарат частіше 1 разу на 3 місяці.

Оптимальна тривалість лікування остеопорозу бісфосфонатами не була встановлена. Необхідність продовження лікування слід періодично переглядати враховуючи користь і ризики застосування ібандронової кислоти для кожного пацієнта індивідуально, особливо після 5-річного застосування.

Під час лікування слід контролювати функцію нирок, вміст кальцію, фосфору та магнію в сироватці.

Пацієнти з ниркової недостатністю

Корегування дози не вимагається для пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю, якщо рівень креатиніну в сироватці не вище 200 мкмоль/л (2,3 мг/дл) чи кліренс креатиніну (виміряний чи очікуваний) не нижче 30 мл/хв.

Через обмежену кількість даних щодо впливу ібандронової кислоти на пацієнтів з концентрацією креатиніну в сироватці вище 200 мкмоль/л (2,3 мг/дл) або кліренсом креатиніну (виміряним чи очікуваним) нижче 30 мл/хв препарат не рекомендований до застосування таким пацієнтам.

Пацієнти з печінковою недостатністю

Корекція дози не потрібна.

Пацієнти літнього віку

Корекція дози не потрібна.

Побічні реакції.

В дослідженні за участю жінок в постменопаузі з остеопорозом було показано, що загальна безпека внутрішньовенного введення ібандронової кислоти в дозі 3 мг кожні 3 місяці і перорального застосування ібандронової кислоти 2,5 мг/день була аналогічною. Більшість побічних реакцій були легкої або помірної дії. У більшості випадків побічні реакції не призводили до припинення лікування препаратом.

Найбільш частою побічною реакцією був грипоподібний синдром.

Групи за частотою визначено за такою шкалою: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 до < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 до < 1/100); рідко (≥ 1/10000 до < 1/1000), дуже рідко (< 1/10000). У межах кожної групи за частотою небажані явища представлено в порядку зменшення їхньої тяжкості.

	Побічна реакція	Частота
З боку імунної системи	Реакції гіперчутливості, анафілактичні реакції	рідко
З боку нервової системи	Головний біль	Часто
З боку органів зору	Запалення в межах очного яблука*	рідко
З боку серцево-судинної системи	Флебіт/тромбофлебіт	Нечасто
З боку травної системи	Гастрит, диспепсія, діарея, абдомінальний біль, нудота, запор	Часто
З боку шкіри та її похідних	Висип Набряк Квінке, набряк обличчя/ едема, кропив'янка	Часто Рідко
З боку опорно-рухової системи та сполучної тканини	Артралгія, біль у м'язах, біль в межах опорно-рухового апарату, біль в спині Біль у кістках Атипові підвертельні та діафізарні переломи стегнової кістки Остеонекроз щелепи*	Часто Нечасто Рідко Дуже рідко
Загальні розлади	Грипоподібний синдром*, стомлюваність Реакція в місці введення, астенія	Часто Нечасто

*- Додаткову інформацію див. нижче.

Грипоподібний синдром

Тимчасові грипоподібні симптоми були зареєстровані у пацієнтів, які отримували внутрішньовенні ін'єкцій ібандронової кислоти в дозі 3 мг кожні 3 місяці, як правило після першої дози.

Повідомлялось, що грипоподібний синдром включає в себе такі симптоми: міалгія, артралгія, лихоманка, озноб, слабкість, нудота, втрата апетиту і біль у кістках. Ці симптоми, переважно нетривалі, легкої або помірної дії, зникають в ході лікування без додаткових заходів щодо їх усунення.

Остеонекроз щелепи

Випадки виникнення остеонекрозу щелепи спостерігалися у пацієнтів, які отримували бісфосфонати. Більшість звітів стосувались хворих на рак, але такі випадки були також зафіксовані у хворих на остеопороз. Остеонекроз щелепи, як правило, пов'язаний з видаленням зуба та/або місцевою інфекцією (у тому числі остеомієлітом). Ідентифікований рак, хіміотерапія, променева терапія, кортикостероїди, погана гігієна порожнини рота також визначаються як фактори ризику.

Запалення в межах очного яблука

При застосуванні ібандронової кислоти були зафіксовані запальні порушення з боку очей: увеїт, епісклерит і склерит. У деяких випадках побічні реакції не зникали без припинення застосування ібандронової кислоти.

Передозування.

Даних про гостре передозування ібандроновою кислотою немає. Через можливу токсичну дію на печінку та нирки необхідно контролювати функцію цих органів. Відомо, що внутрішньовенне передозування цього класу сполук може призвести до гіпокальціємії, гіпофосфатемії та гіпомагніємії. Клінічно значуще зниження рівня кальцію, фосфору і магнію в сироватці необхідно відкоригувати шляхом внутрішньовенного введення глюконату кальцію, калію або натрію фосфату і сульфату магнію відповідно.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

На сьогодні немає даних стосовно безпеки застосування ібандронової кислоти для лікування вагітних.

Ібандронову кислоту не рекомендується призначати під час вагітності.

Дані про виділення препарату в материнське молоко відсутні. Оскільки більшість ліків виділяються в материнське молоко, застосування ібандронової кислоти у період годування груддю не рекомендується.

Діти.

Безпека та ефективність внутрішньовенного застосування ібандронової кислоти у дітей не встановлені,тому не слід призначати препарат цій категорії пацієнтів.

Особливості застосування.

До початку лікування ібандроновою кислотою потрібно відкоригувати гіпокальціємію та інші порушення метаболізму кісткової тканини і електролітного балансу. Пацієнти повинні додатково отримувати кальцій і вітамін D.

Препарат слід вводити тільки внутрішньовенно, необхідно уникати попадання в навколишні тканини.

Атипові переломи стегнової кістки

Атипові підвертельні і діафізарні переломи стегнової кістки були зареєстровані під час лікування бісфосфонатами переважно у пацієнтів, що отримували довгострокове лікування остеопорозу. Ці поперечні або короткі косі переломи можуть виникнути в будь-якому місці стегнової кістки від зони трохи нижче малого вертела до зони трохи вище надвиростків (supracondylar flare). Такі переломи можуть виникати після мінімальної травми, деякі пацієнти відчувають біль у ділянці стегна або паху, що часто супроводжується ознаками стресового перелому за тижні чи місяці до виникнення справжнього перелому стегнової кістки. Переломи часто є двобічними, тому контралатеральне стегно слід перевірити в пацієнтів, які мають стійкий перелом тіла стегнової кістки та проходять терапію бісфосфонатами. Такі переломи погано піддаються лікуванню. Припинення застосування бісфосфонатів пацієнтам з підозрою виникнення нетипового перелому стегнової кістки потрібно розглядати на основі оцінки стану пацієнта та аналізу індивідуальних переваг та ризиків такого лікування.

Під час лікування бісфосфонатами пацієнтам рекомендовано повідомляти про будь-який біль в ділянці стегна, боку або паху, і кожен пацієнт з такими симптомами повинен пройти перевірку на наявність тріщини стегнової кістки.

Ниркова недостатність

Пацієнти із супутніми захворюваннями або які використовують лікарські засоби, що мають потенційний небажаний вплив на нирки, повинні постійно перебувати під наглядом лікаря.

У зв'язку з обмеженим клінічним досвідом ібандронова кислота не рекомендується для застосування пацієнтам з рівнем креатиніну в сироватці вище 200 мкмоль/л (2,3 мг/дл) або кліренсом креатиніну нижче 30 мл/хв.

На тлі застосування бісфосфонатів зареєстровані випадки остеонекрозу щелепних кісток. Більшість випадків зафіксовано у пацієнтів з пухлинами, яким проводили стоматологічні втручання, однак у деяких випадках остеонекроз спостерігався у хворих із постменопаузним остеопорозом чи іншими захворюваннями. До відомих факторів ризику остеонекрозу щелепних кісток належать пухлинне захворювання, супутня терапія (хіміотерапія, променева терапія, кортикостероїди), супутні захворювання (анемія, коагулопатія, інфекції, попередні захворювання зубів). Більшість випадків спостерігались у пацієнтів, які отримували бісфосфонати внутрішньовенно, однак у деяких випадках – у пацієнтів, які отримували бісфосфонати перорально.

Стоматологічні хірургічні втручання у пацієнтів, у яких розвинувся остеонекроз щелепних кісток на тлі терапії бісфосфонатами, можуть ускладнити перебіг остеонекрозу. Не відомо, чи припинення терапії бісфосфонатами зменшує ризик остеонекрозу щелепних кісток у пацієнтів, яким показані стоматологічні втручання. В кожному випадку рішення слід приймати на основі індивідуальної оцінки співвідношення користі/ризику.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Клінічні дослідження впливу препарату на здатність керувати автомобілем чи іншими потенційно небезпечними механізмами не проводились.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакокінетичні дослідження взаємодії за участю жінок у постменопаузному періоді продемонстрували відсутність будь-якої взаємодії з тамоксифеном чи препаратами гормональної замісної терапії (естрогени). Не спостерігалось будь-якої взаємодії при одночасному прийомі з мелфаланом/преднізолоном у пацієнтів з множинною мієломою. Не спостерігалось клінічно значущої взаємодії при одночасному прийомі із широко застосовуваними протипухлинними засобами, діуретиками, антибіотиками та знеболювальними засобами.

Ібандронова кислота не впливає на печінкові ізоферменти Р450. Зв’язування з білками плазми при прийомі препарату незначне. Виводиться ібандронова кислота шляхом ниркової екскреції і не підлягає процесам біотрансформації. Шлях виведення ібандронової кислоти не включає будь-які транспортні системи, які беруть участь у виведенні інших препаратів.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Ібандронова кислота – високоактивний азотовмісний бісфосфонат, інгібітор кісткової резорбції та активності остеокластів. Чинить специфічну селективну дію на кісткову тканину завдяки високій афінності до мінеральних компонентів кісткової тканини. Пригнічує активність остеокластів, знижує частоту скелетних ускладнень при злоякісних захворюваннях.

Ібандронова кислота зменшує остеокласт-асоційоване вивільнення факторів росту пухлини, пригнічує поширення та інвазію клітин пухлини, виявляє синергічний ефект з таксонами іn vitro. Ібандронова кислота попереджуєкісткову деструкцію, спричинену блокадою функції статевих залоз, ретиноїдами, пухлинними процесами та екстрактами пухлин, введених іn vivo. Інгібує ендогенну кісткову резорбцію та сприяє виведенню радіоактивного тетрацикліну, що попередньо був введений у кісткову тканину.

Не порушує мінералізацію кісток при призначенні доз, що значно перевищують фармакологічно ефективні.

При гіперкальціємії інгібуюча дія ібандронової кислоти на індукований пухлиною остеоліз і на супутню пухлинному процесу гіперкальціємію супроводжується зниженням рівня кальцію в сироватці крові та екскрецією кальцію з сечею. У більшості випадків вміст кальцію в крові нормалізується протягом 4–7 днів після введення препарату.

Ібандронова кислота попереджує розвиток нових і зменшує ріст кісткових метастазів, які вже присутні, в результаті чого знижується частота скелетних ускладнень, інтенсивність больового синдрому, потреба у проведенні променевої терапії та хірургічних втручань з приводу метастатичного процесу в кістковій тканині.

Ібандронова кислота дозозалежно інгібує пухлинний остеоліз, що визначається за допомогою маркерів кісткової резорбції (піридинолін, дезоксипіридинолін).

Фармакокінетика. Концентрація в плазмі крові ібандронової кислоти збільшується пропорційно дозі введеного препарату.

Розподіл.

Після попадання в системний кровотік ібандронова кислота швидко зв’язується з кістковою тканиною або виділяється з сечею. Термінальний об’єм розподілу становить щонайменше 90 л.

40–50 % від кількості препарату, що циркулює у крові, добре проникає у кісткову тканину і накопичується в ній. З білками плазми зв’язується приблизно 87 %.

Метаболізм. Немає даних щодо метаболізму ібандронової кислоти в тварин і людини.

Виведення. Ібандронова кислота елімінується з кровоносного русла шляхом кісткової абсорбції (40–50 %), решта виводиться в незміненому вигляді нирками. У середньому, період напіввиведення коливається в межах 10–60 год. Початкові рівні препарату в плазмі швидко знижуються і досягають 10 % від пікового значення через 3 години після внутрішньовенного введення. При внутрішньовенному введенні ібандронової кислоти з інтервалом у 4 тижні протягом 48 тижнів у пацієнтів з метастатичними ураженнями кісток системної кумуляції не відзначалось. Загальний кліренс ібандронової кислоти – 84–160 мл/хв. Нирковий кліренс (приблизно 60 мл/хв у здорових жінок у період постменопаузи) становить 50–60 % від загального і залежить від кліренсу креатиніну. Різниця між загальним і нирковим кліренсом відображає поглинання препарату кістковою тканиною.

Фармакокінетика в особливих випадках.

Стать. Біодоступність і показники фармакокінетики ібандронової кислоти не залежать від статі.

Раса. Немає даних про клінічно значущу різницю розподілу ібандронової кислоти у пацієнтів монголоїдної і європеоїдної раси. Про розподіл ібандронової кислоти у пацієнтів негроїдної раси даних недостатньо.

Пацієнти з нирковою недостатністю.

Доза ібандронату у пацієнтів з різною стадією ниркової недостатності пов’язана з кліренсом креатиніну.

У осіб з тяжкою нирковою недостатністю (середній кліренс креатиніну – 21,2 мл/хв) після одноразового внутрішньовенного введення 2 мг ібандронату (інфузія 15 хв) середня площа під кривою 0-24 «концентрація – час» збільшується на 110 % порівняно із здоровими добровольцями. В осіб з незначною (середній кліренс креатиніну – 68,1 мл/хв) і помірною нирковою недостатністю (середній кліренс креатиніну – 41,2 мл/хв) після одноразового внутрішньовенного введення 6 мг ібандронату (інфузія 15 хв) середня площа під кривою_0-24 збільшується на 14 % та 86 % відповідно, порівняно із здоровими добровольцями (середній кліренс креатиніну – 120 мл/хв). Середня С_max не зростала у пацієнтів з незначною нирковою недостатністю і зростала на 12 % у пацієнтів з помірною нирковою недостатністю. Для пацієнтів з незначною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≥50 і <80 мл/хв) корекція дози не потрібна. Для пацієнтів із метастатичними ураженнями кісток у результаті раку молочної залози та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну ≥30 і <50 мл/хв) чи тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв), які отримують лікування з метою профілактики скелетних подій, рекомендується корекція дози.

Пацієнти з печінковою недостатністю. Немає даних з фармакокінетики ібандронової кислоти у пацієнтів з порушеною функцією печінки. Печінка відіграє незначну роль у кліренсі ібандронової кислоти, яка не метаболізується, а виводиться нирками і шляхом поглинання кістковою тканиною. Таким чином, у хворих із порушенням функції печінки корекція дози препарату не потрібна. Оскільки зв’язування ібандронової кислоти в терапевтичних концентраціях з білками плазми крові незначне (85 %), малоймовірно, що гіпопротеїнемія при тяжких захворюваннях печінки призведе до клінічно значущого підвищення концентрації вільного препарату.

Літній вік. Вивчені фармакокінетичні параметри не залежать від віку. Оскільки функція нирок зменшується з віком, це єдиний фактор, який слід взяти до уваги.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин.

Несумісність.

Ібандронову кислоту не слід змішувати з кальцієвмісними розчинами або іншими лікарськими засобами для внутрішньовенного введення.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці в захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 3 мл препарату в попередньо наповненому шприці місткістю 5 мл.

По 1 попередньо наповненому шприцу у пачці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

Аджіла Спесіалтіс ПРАЙВІТ ЛІМІТЕД

Agila Specialties Private LIMITED

Місцезнаходження.

Opp ІІМ, Білекахалі, Баннергхата Роад, Бангалор – 560 076, Індія

Opp IIM, Bilekahalli, Bannerghatta Road, Bangalore – 560 076, India.

Заявник.

м.бІОТЕК лтд

M.BIOTECH LTD

Місцезнаходження.

Гледстоун Хауз, 77-79 Хай Стріт, Егам ТВ20 9ГИ, Суррей, Велика Британія.

Gladstone House, 77-79 High Street, Egham TW20 9HY, Surrey, United Kingdom