Цефоперазон+Сульбактам-Фармекс инструкция, аналоги и состав

Показания:	Лікування нижчеперелічених інфекцій, що спричиняються чутливими мікроорганізмами: • інфекції дихальних шляхів (верхніх і нижніх відділів);• інфекції сечовивідних шляхів (верхніх і нижніх відділів);• перитоніт, холецистит, холангіт та інші інфекції черевної порожнини;• септицемія;• менінгіт;• інфекції шкіри і м’яких тканин;• інфекції кісток і суглобів;• запальні захворювання органів малого таза, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих органів.
Форма випуска:	Порошок для розчину для ін'єкцій по 500 мг/500 мг у флаконах № 1 (пакування із форми in bulk фірми-виробника Харбін Фармасьютікал Груп Ко., Лтд. Дженерал Фарм. Фекторі, Китай)
Производитель, страна:	ТОВ "ФАРМЕКС ГРУП", Україна
Действующее вещества:	1 флакон містить цефоперазону (у вигляді цефоперазону натрію) 500 мг; сульбактаму (у вигляді сульбактаму натрію) 500 мг
МНН:	Cefoperazone, combinations - Цефоперазон, комбинации
Регистрация:	UA/12585/01/01з 09.11.2012 по 09.11.2017. Приказ 902 від 09.11.2012
Код АТХ:	J Противомикробные препараты для системного применения J01 Противомикробные препараты для системного применения J01D Другие бета-лактамные антибиотики J01DD Цефалоспорины третьего поколения J01DD62 Цефоперазон в комбинации с другими препаратами

Склад:

діючі речовини: sulbactam, сefoperazone;

1 флакон містить цефоперазону (у вигляді цефоперазону натрію) 500 мг; сульбактаму (у вигляді сульбактаму натрію) 500 мг.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини третього покоління. Код ATC J01D D62.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування нижчеперелічених інфекцій, що спричиняються чутливими мікроорганізмами:

• інфекції дихальних шляхів (верхніх і нижніх відділів);
• інфекції сечовивідних шляхів (верхніх і нижніх відділів);
• перитоніт, холецистит, холангіт та інші інфекції черевної порожнини;
• септицемія;
• менінгіт;
• інфекції шкіри і м’яких тканин;
• інфекції кісток і суглобів;
• запальні захворювання органів малого таза, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих органів.

Протипоказання.

Цефоперазон+Сульбактам-Фармекс протипоказаний пацієнтам з відомою алергією на пеніциліни, сульбактам, цефоперазон або будь-який цефалоспорин.

Спосіб застосування та дози.

Перед застосуванням препарату слід зробити шкірну пробу на переносимість.

Застосування для лікування дорослих. Стандартна доза препарату Цефоперазон+Сульбактаму-Фармекс для дорослих становить від 2 до 4 г на добу (тобто від 1 до 2 г цефоперазону на добу), внутрішньовенно або внутрішньом’язово, в еквівалентно розділених дозах кожні 12 годин.

Співвідношення	Сульбактам/ цефоперазон (г)	Доза сульбактаму (г)	Доза цефоперазону (г)
1:1	2 - 4	1 - 2	1 - 2

При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза препарату Цефоперазон+Сульбактам-Фармекс може бути підвищена до 8 г (тобто доза цефоперазону – 4 г), вводять внутрішньовенно у рівномірно розподілених дозах кожні 12 годин. Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму становить 4 г (8 г препарату Цефоперазон+Сульбактам-Фармекс).

Застосування при порушеннях функції печінки.

Коригування дози може бути необхідним у випадках тяжкої обструкції жовчовивідних шляхів, тяжких захворювань печінки або у випадках порушень функції нирок, що пов’язані з будь-яким із таких станів. У пацієнтів із порушеннями функції печінки та супутнім порушенням функції нирок потрібно контролювати рівень концентрації цефоперазону в сироватці крові та, за необхідності, коригувати дозування. У таких випадках доза цефоперазону не повинна перевищувати 2 г на добу.

Застосування при порушеннях функції нирок.

Режим дозування при застосуванні препарату Цефоперазон+Сульбактам-Фармекс слід коригувати у пацієнтів зі значним зниженням функції нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) з метою компенсації зниженого кліренсу сульбактаму. Пацієнтам із кліренсом креатиніну 15-30 мл/хв слід призначати сульбактам у максимальній дозі 1 г, яка вводиться кожні 12 годин (максимальна добова доза сульбактаму – 2 г), а пацієнтам із кліренсом креатиніну менше 15 мл/хв слід призначати сульбактам у максимальній дозі 500 мг, яка вводиться кожні 12 годин (максимальна добова доза сульбактаму – 1 г). При тяжких інфекціях може виникнути необхідність додаткового окремого призначення цефоперазону.

Фармакокінетичний профіль сульбактаму суттєво змінюється при проведенні гемодіалізу.

Термін напіввиведення цефоперазону із сироватки крові при гемодіалізі дещо зменшується. Отже, режим дозування слід встановити відповідно до періоду діалізу.

Застосування в осіб літнього віку (див. розділ «Фармакокінетика»).

Застосування для лікування дітей.

Стандартна доза Цефоперазон+Сульбактаму-Фармекс для дітей становить від 40 до 80 мг/кг/добу (тобто 20–40 мг/кг/добу цефоперазону), рівномірно розподілена на 2-4 дози.

Співвідношення	Сульбактам/ цефоперазон (мг/кг/добу)	Доза сульбактаму (мг/кг/добу)	Доза цефоперазону (мг/кг/добу)
1:1	40-80	20-40	20-40

При тяжких або рефрактерних інфекціях добова доза може бути підвищена до 160 мг/кг (80 мг/кг/добу цефоперазону), рівномірно розділена на 2-4 дози.

Застосування для лікування новонароджених. Новонародженим 1-го тижня життя препарат слід вводити кожні 12 годин. Максимальна добова доза сульбактаму у дітей не повинна перевищувати 80 мг/кг/добу (160 мг/кг/добу Цефоперазон+Сульбактаму-Фармекс). У випадку, якщо необхідна доза цефоперазону, що перевищує 80 мг/кг/добу, додаткову дозу цефоперазону слід призначати окремо.

Внутрішньовенне застосування. Для краплинної інфузії вміст кожного флакона, що містить Цефоперазон+Сульбактам-Фармекс, слід розчинити у відповідній кількості 5 % розчину глюкози у воді, 0,9 % розчину натрію хлориду для ін’єкцій або стерильної води для ін’єкцій, а потім перед застосуванням розвести до 20 мл тим самим розчином з подальшим введенням протягом 15-60 хв.

Загальна доза (г)	Еквівалентна доза сульбактам+цефоперазон (г)	Об’єм розчинника	Максимальна кінцева концентрація (мг/мл)
1	0,5+0,5	3,4	125+125

Цефоперазон+Сульбактам-Фармекс є сумісним з водою для ін’єкцій, 5 % розчином глюкози, 0,9 % розчином натрію хлориду, 5 % розчином глюкози в 0,225 % розчині натрію хлориду та 5 % глюкозою у 0,9 % розчині натрію хлориду в концентраціях від 10 мг цефоперазону та 10 мг сульбактаму на 1 мл і до 125 мг цефоперазону та 125 мг сульбактаму на 1 мл.

Лактатний розчин Рінгера є прийнятним розчинником для проведення внутрішньовенної інфузії, але не для первинного розведення (див. розділ «Несумісність»).

Для внутрішньовенної ін’єкції вміст флакона розводять як описано вище та вводять протягом щонайменше 3 хвилин.

Внутрішньом’язове застосування. 2 % розчин лідокаїну гідрохлориду є прийнятним розчинником для приготування розчину для внутрішньом’язового введення, але не для первинного розведення (див. розділ «Несумісність»). У випадку застосування лідокаїну слід зробити шкірну пробу на переносимість.  

Побічні реакції.

Цефоперазон+Сульбактам-Фармекс загалом добре переноситься. Більшість побічних ефектів легкі або помірні за тяжкістю та добре переносяться протягом лікування. Спостерігались нижченаведені побічні ефекти з наступною частотою: дуже часто (≥ 1/10); часто (≥ 1/100 та < 1/10); нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100); рідко (≥ 1/10 000 та < 1/1000); дуже рідко (< 1/10 000); невідомо.

Клас систем та органів	Частота виникнення	Побічна реакція
Інфекції та інвазії	Невідомо	Псевдомембранозний коліт
З боку крові та лімфатичної системи	Часто	Еозинофілія, гіпопротромбінемія
	Нечасто	Нейтропенія (пов’язана з тривалим застосуванням, оборотна), тромбоцитопенія
	Невідомо	Лейкопенія
З боку імунної системи	Невідомо	Анафілактоїдна реакція (включаючи шок)
З боку нервової системи	Рідко	Головний біль
З боку судинної системи	Невідомо	Васкуліт, артеріальна гіпотензія
З боку травного тракту	Часто	Діарея
	Нечасто	Нудота, блювання
З боку гепатобіліарної системи	Невідомо	Жовтяниця
З боку шкіри та підшкірних тканин	Нечасто	Макулопапульозні висипання
	Рідко	Кропив’янка
	Невідомо	Токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, свербіж
З боку нирок та сечовидільної системи	Невідомо	Гематурія
Загальний стан та порушення, пов’язані зі способом застосування препарату	Нечасто	Гарячка, флебіт у місці введення катетера
	Рідко	Гарячка, біль у місці ін’єкції
Дослідження	Часто	Підвищення рівня аланін-амінотрансферази, підвищення рівня аспартатамінотрансфера- зи, підвищення рівня лужної фосфатази крові, підвищення рівня білірубіну в крові, позитивний тест Кумбса
	Нечасто	Зниження рівня гемоглобіну, зниження рівня гематокриту, зменшення кількості нейтрофілів

З боку травного тракту. Як і при застосуванні інших антибіотиків, найчастішими побічними ефектами Цефоперазон+Сульбактаму-Фармекс були прояви з боку травного тракту.

З боку шкіри та підшкірних тканин. Як і при застосуванні усіх пеніцилінів і цефалоспоринів повідомлялося про гіперчутливість. Розвиток зазначених реакцій найімовірніший у пацієнтів з алергією в анамнезі, зокрема на пеніциліни.

Загальний стан та порушення, пов’язані зі способом застосування препарату. Цефоперазон+Сульбактам-Фармекс добре переноситься при внутрішньом’язовому введенні. Іноді при введенні препарату таким шляхом може виникнути тимчасовий біль.

Передозування.

Інформація щодо гострої інтоксикації цефоперазоном натрію та сульбактамом натрію у людини обмежена. Очікується, що передозування препарату може спричиняти прояви, що головним чином є посиленням його побічних ефектів. Слід брати до уваги, що високі концентрації бета-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині можуть спричиняти неврологічні реакції, зокрема судоми. Оскільки цефоперазон та сульбактам виділяються із системи циркуляції шляхом гемодіалізу, ця процедура може посилювати виведення препарату з організму в разі передозування у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність. Вивчення впливу препарату на репродуктивну функцію проводили на тваринах у дозах, що в 10 разів перевищували дозу для людини. Ці дослідження не виявили доказів погіршення фертильності, а також тератогенного впливу. Сульбактам і цефоперазон проникають крізь плацентарний бар’єр. Однак всебічних та добре контрольованих досліджень у вагітних жінок не проводилось. Зважаючи на те, що вивчення впливу препарату на репродуктивну функцію у тварин не завжди передбачає реакцію у людини, Цефоперазон+Сульбактам-Фармекс можна застосовувати під час вагітності лише у разі крайньої необхідності.

Період годування груддю. У грудне молоко виділяється тільки невелика частка введеної дози сульбактаму та цефоперазону. Хоча обидві складові препарату проникають у незначній кількості в грудне молоко, слід з обережністю призначати Цефоперазон+Сульбактам-Фармекс жінкам, які годують груддю.

Діти.

Цефоперазон+Сульбактам-Фармекс ефективно застосовується у дітей. Однак всебічних досліджень застосування препарату у недоношених немовлят або новонароджених не проводилося. Тому перед початком лікування недоношених немовлят або новонароджених слід ретельно оцінити потенційну користь та можливий ризик терапії.

У новонароджених із білірубіновою енцефалопатією цефоперазон не заміщує білірубін у місцях зв’язування з протеїнами плазми.

Особливості застосування.

Гіперчутливість. Повідомлялось про розвиток тяжких, а інколи і летальних реакцій гіпер- чутливості (анафілактичних реакцій) у пацієнтів, які отримували терапію бета-лактам- ними або цефалоспориновими антибіотиками, включаючи цефоперазон/сульбактам. Виникнення таких реакцій частіше спостерігається в осіб з реакціями гіперчутливості до багатьох алергенів в анамнезі. При розвитку алергічних реакцій необхідно негайно відмінити препарат та призначити відповідне лікування. Тяжкі анафілактичні реакції потребують негайного застосування епінефрину. За показаннями можливо застосування оксигенотерапії, внутрішньовенного введення стероїдних препаратів, забезпечення прохідності дихальних шляхів, включаючи інтубацію.

Застосування при порушеннях функції печінки. Цефоперазон значною мірою виділяється з жовчю. У пацієнтів із захворюваннями печінки та/або обструкцією жовчовивідних шляхів період напіввиведення цефоперазону із сироватки крові, як правило, подовжується, а виведення із сечею посилюється. Навіть при тяжких порушеннях функції печінки в жовчі виявляються терапевтичні концентрації цефоперазону, а період напіввиведення збільшується тільки в 2-4 рази.

Коригування дози може бути необхідним у разі тяжкої обструкції жовчовивідних шляхів, тяжких захворювань печінки або у разі порушень функції нирок, що пов’язані з будь-яким із таких станів.

У пацієнтів із порушеннями функції печінки та супутнім порушенням функції нирок потрібно контролювати концентрацію цефоперазону в сироватці крові та за необхідності коригувати дозування. У таких випадках без ретельного контролю концентрації в сироватці крові доза цефоперазону не повинна перевищувати 2 г/добу.

Загальні попередження. Як і при застосуванні інших антибіотиків, лікування цефоперазоном/сульбактамом у деяких пацієнтів може призводити до розвитку дефіциту вітаміну К. Механізм цього явища, ймовірно, пов’язаний із пригніченням кишкової мікрофлори, що в нормі синтезує даний вітамін. Таким чином, група ризику включає пацієнтів з обмеженим харчуванням, мальабсорбцією (наприклад при муковісцидозі) та пацієнтів, які тривалий час перебувають на парентеральному (внутрішньовенному) харчуванні. У таких пацієнтів, а також у пацієнтів, які отримують антикоагулянти, слід постійно контролювати протромбіновий час (або Міжнародне Нормалізоване Співвідношення) як на початку, так і в кінці застосування Цефоперазон+Сульбактаму-Фармекс. У зазначених випадках за наявності показань слід призначати прийом екзогенного вітаміну К.

Як і при застосуванні інших антибіотиків, тривале лікування Цефоперазон+Сульбактамом-Фармекс може призвести до посиленого росту нечутливої мікрофлори. Протягом лікування слід ретельно спостерігати за станом пацієнтів. Як і при застосуванні інших сильнодіючих системних засобів, доцільно періодично контролювати, чи не виникли під час тривалого лікування прояви порушень функцій систем органів, включаючи порушення функції нирок, печінки та кровотворної системи. Це особливо важливо стосовно новонароджених, зокрема недоношених, а також інших немовлят.

Про виникнення діареї, пов’язанної з Clostridium difficile (CDAD), повідомлялося при застосуванні майже усіх антибактеріальних засобів, включаючи сульбактам натрію/цефоперазон натрію. Тяжкість проявів може коливатися від помірної діареї до летального коліту. Лікування антибактеріальними засобами пригнічує нормальну флору товстої кишки, що призводить до посиленого росту С. difficile.

С. difficile продукує токсини А і В, що мають значення у розвитку CDAD. Гіпертоксин, який продукують штами С. difficile,спричиняє зростання показників захворюваності та смертності, оскільки ці мікроорганізми можуть бути рефрактерними до антимікробної терапії, що може призводити до необхідності проведення колектомії. CDAD повинна розглядатись в усіх пацієнтів, у яких після застосування антибіотиків виникла діарея. Необхідно ретельно зібрати анамнез хвороби, оскільки про виникнення CDAD повідомлялось через два місяці після призначення антибактеріальних засобів.

Застосування при порушеннях функції нирок. У пацієнтів з порушеннями функції нирок різного ступеня при застосуванні Цефоперазон+Сульбактаму-Фармекс загальний кліренс сульбактаму тісно корелює з визначеним кліренсом креатиніну. У пацієнтів з нефункціонуючими нирками відзначається суттєве збільшення терміну напіввиведення сульбактаму. Гемодіаліз суттєво впливає на термін напіввиведення, загальний кліренс та об’єм розподілу сульбактаму. Жодних змін у фармакокінетиці цефоперазону у хворих з нирковою недостатністю не виявлено.

Цефоперазон не заміщує білірубін у місцях зв’язування з протеїнами плазми.

Цей лікарський засіб містить натрій: препарат може бути непридатний для застосування пацієнтам, які перебувають на дієті з контролем вмісту натрію.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Вплив препарату на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою малоймовірний.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінована терапія

Зважаючи на широкий спектр антибактеріальної активності сульбактаму/цефоперазону, більшість інфекцій можна адекватно лікувати монотерапією цим антибіотиком. Однак за певних показань сульбактам/цефоперазон може застосовуватися разом з іншими антибіотиками. Якщо при цьому застосовуються аміноглікозиди, необхідно контролю- вати функцію нирок протягом усього курсу терапії (також див. розділ «Несумісність»).

Алкоголь. При вживанні алкоголю під час курсу лікування та протягом 5 днів після лікування цефоперазоном відзначали такі реакції, як почервоніння обличчя, підвищена пітливість, головний біль, тахікардія. Аналогічні реакції спостерігались і при застосуванні інших цефалоспоринів. Пацієнтам слід бути обережними при вживанні алкогольних напоїв при застосуванні Цефоперазон+Сульбактаму-Фармекс. При використанні штучного харчування (перорального або парентерального) розчини, що містять етанол, використовувати не слід.

Взаємодія з речовинами, що використовуються при лабораторних аналізах. Хибно-позитивна реакція на глюкозу в сечі може бути виявлена при застосуванні розчину Бенедикта або Фелінга.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефоперазон+Сульбактам-Фармекс є комбінацією сульбактаму натрію/цефоперазону натрію. Сульбактам натрію є похідним основного пеніцилінового ядра. Він є необоротним інгібітором бета-лактамази та застосовується тільки парентерально. За хімічною структурою це сульфон натрію пеніцилінату. Містить 92 мг натрію (4 мЕкв) на 1 грам. Сульбактам – дуже легко розчинний у воді кристалічний порошок майже білого кольору. Молекулярна маса становить 255,22.

Цефоперазон натрію – це напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик третього покоління широкого спектра дії, що застосовується тільки парентерально. Містить 34 мг натрію (1,5 мЕкв) на 1 грам. Цефоперазон – це легкорозчинний у воді кристалічний порошок білого кольору. Молекулярна маса становить 667,65.

Антибактеріальним компонентом сульбактаму/цефоперазону є цефоперазон – цефалоспорин третього покоління, що діє проти чутливих мікроорганізмів у стадії активної мультиплікації шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної мембрани. Сульбактам не має вираженої антибактеріальної активності, за винятком активності проти Neisseriaceae та Acinetobacter. Однак біохімічні дослідження на без- клітинних бактеріальних системах показали, що сульбактам є необоротним інгібітором найважливіших бета-лактамаз, що продукуються мікроорганізмами, резистентними до бета-лактамних антибіотиків.

Потенціал сульбактаму щодо запобігання деструкції пеніцилінів  та цефалоспоринів резистентними мікроорганізмами підтверджений у дослідженнях резистентних штамів на цілісних мікроорганізмах, в яких сульбактам продемонстрував виражений синергізм з пеніцилінами та цефалоспоринами. Оскільки сульбактам також зв’язується з деякими пеніцилінзв’язуючими білками, чутливі штами стають вразливішими до дії Цефоперазон+Сульбактаму-Фармекс, ніж до дії одного цефоперазону.

Комбінація сульбактаму та цефоперазону є активною проти всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, спостерігається синергізм дії (зниження мінімальних концентрацій комбінації, що пригнічують мікроорганізми приблизно в 4 рази порівняно з такими концентраціями для кожного компонента окремо) проти різних мікро- організмів, з найбільш вираженою дією проти наступих мікроорганізмів: Haemophilus influenzae, видів Bacteroides, видів Staphylococcus, Acinetabacter calcoaceticus, Enterobacter aerogens, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Citrobacter diversus.

Цефоперазон+Сульбактам-Фармекс проявляє активність in vitro щодо широкого спектра клінічно значущих мікроорганізмів:

Грампозитивні мікроорганізми:

• Staphylococcus aureus (штами, що продукують або не продукують пеніциліназу);
• Staphylococcus epidermidis;
• Streptococcus pneumoniae (попередня назва Diplococcus pneumoniaе);
• Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи А);
• Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний стрептокок групи В);
• більшість інших штамів бета-гемолітичних стрептококів;
• багато штамів Streptococcus faecalis (ентерококи).

Грамнегативні мікроорганізми:

• Escherichia coli;
• види Klebsiella;
• види Enterobacter;
• види Citrobacter;
• Haemophilus influenzae;
• Proteus mirabilis;
• Proteus vulgaris;
• Morganella morganii (попередня назва Proteus morganii);
• Providencia rettgeri (попередня назва Proteus rettgeri);
• види Providencia;
• види Serratia (включаючи S. marcescens);
• види Salmonella та Shigella;
• Pseudomonas aeruginosa та деякі види Pseudomonas;
• Acinetobacter calcoaceticus;
• Neisseria gonorrhoeae;
• Neisseria meningitidis;
• Bordetella pertussis;
• Yersinia enterocolitica.

Анаеробні мікроорганізми:

• Грамнегативні бацили (включаючи Bacteroides fragilis, інші види Bacteroides та види Fusobacterium).
• Грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи види Peptococcus, Peptostreptococcus та Veillonella).
• Грампозитивні бацили (включаючи види Clostridium, Eubacterium та Lactobacillus).

Для Цефоперазон+Сульбактаму-Фармексвстановлені такі діапазони ефективних концентрацій:

Мінімальні інгібуючі концентрації (МІК)

(мкг/мл, як концентрації цефоперазону)

Чутливі	≤ 16
Проміжні	17-63
Резистентні	≥ 64

Розміри диска зони чутливості (мм, Кірбі-Бауер)

Чутливі	≥ 21
Проміжні	16-20
Резистентні	≤15

Для визначення МІК слід застосовувати серійні розведення сульбактаму/цефоперазону за допомогою методу розведення агару або бульйону. Рекомендовано застосування тесту чутливості диска, що містить 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону. Лабораторна відповідь «чутливий» означає, що на мікроорганізм – збудник інфекції, ймовірно, буде ефективно впливати терапія сульперазоном, а відповідь «резистентний» означає, що такий ефективний вплив є малоймовірним. Відповідь «проміжний» означає, що мікроорганізм може бути чутливим до Цефоперазон+Сульбактаму-Фармекспри застосуванні останнього у вищих дозах або інфекція розвинулась у тих тканинах чи рідинах організму, де очікується досягнення високих концентрацій антибіотика.

Рекомендовані величини діапазону якості для чутливих до сульбактаму/цефоперазону 30 мкг/75 мкг дисків:

Контрольний штам	Розмір зони (мм)
Види Acinetobacter ATCC 43498	26-32
Pseudomonas aeruginosaе ATCC 27853	22-28
Escherichia coli ATCC 25922	27-33
Staphylоcoccus aureus ATCC 25923	23-30

Фармакокінетика.

Середні значення максимальних концентрацій сульбактаму та цефоперазону після разового внутрішньовенного введення протягом 5 хвилин 2 г (у співвідношенні 1:1) цефоперазону/сульбактаму (1 г сульбактаму + 1 г цефоперазону) у здорових добровольців становили 130 та 236,8 мкг/мл відповідно. Це свідчить про більший об’єм розподілу сульбактаму (Vd = 18,0-27,6 л) порівняно з розподілом цефоперазону (Vd = 10,2-11,3 л).

Середні значення максимальних концентрацій сульбактаму та цефоперазону після разового внутрішньовенного введення протягом 15 хв 4,5 г (у співвідношенні 1:2) цефоперазону/сульбактаму (1,5 г сульбактаму + 3 г цефоперазону) у здорових добровольців становили 88,3 мкг/мл та 416,1 мкг/мл відповідно.

Максимальні концентрації сульбактаму та цефоперазону в сироватці крові після першого внутрішньом’язового введення 1,5 г цефоперазону/сульбактаму (0,5 г сульбактаму + 1 г цефоперазону) у здорових добровольців становила 11,0 мкг/мл та 45,3 мкг/мл та 29,9 мкг/мл і 58,4 мкг/мл відповідно після введення 7-ї дози при застосуванні препарату кожні 12 годин.

Приблизно 84 % дози сульбактаму та 25 % дози цефоперазону, отриманих при введенні препарату сульбактам/цефоперазон, виводиться нирками. Більшість дози цефоперазону, що залишилась, виводиться з жовчю. Після введення сульбактаму/цефоперазону середній термін напіввиведення сульбактаму дорівнює 1 година, а цефоперазону – 1,7 години. Концентрації в плазмі пропорційні введеній дозі. Ці дані відповідають раніше опублікованим результатам фармакокінетичного дослідження цих компонентів при їх окремому застосуванні.

Після внутрішньом’язового введення 1,5 г цефоперазону/сульбактаму (0,5 г сульбактаму і 1 г цефоперазону) максимальні концентрації сульбактаму і цефоперазону в плазмі крові досягалися за період часу від 15 хв до 2 години після введення препарату. Середні значення максимальних концентрацій становили 19,0 і 64,2 мкг/мл для сульбактаму та цефоперазону відповідно.

Після багаторазового введення препарату не повідомлялося про будь-які суттєві зміни у фармакокінетиці компонентів препарату цефоперазон/сульбактам та не спостерігалася будь-яка їх кумуляція при застосуванні через кожні 8-12 годин.

Застосування при порушеннях функції печінки.

Див. розділ «Особливості застосування».

Застосування при порушеннях функції нирок.

У пацієнтів з порушенням функції нирок різного ступеня, яким вводили Цефоперазон+Сульбактам-Фармекс, загальний кліренс сульбактаму в організмі високо корелював з визначеним кліренсом креатиніну. У пацієнтів з нефункціонуючою ниркою середній термін напіввиведення сульбактаму був значно довшим (у середньому 6,9 і 9,7 години за даними різних досліджень). Застосування гемодіалізу значно змінює термін напіввиведення, загальний кліренс організму та об’єм розподілу сульбактаму. Не спостерігалося значущих відмінностей у фармакокінетиці цефоперазону у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Застосування пацієнтам літнього віку

Фармакокінетика Цефоперазон+Сульбактаму-Фармекс вивчалася у пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок та порушенням функції печінки. Обидва компоненти препарату, сульбактам і цефоперазон, виявили довший термін напіввиведення, нижчий кліренс та більший об’єм розподілу порівняно з відповідними показниками у добровольців. Фармакокінетичні дані для сульбактаму добре співвідносяться зі ступенем порушення функції нирок, тоді як дані для цефоперазону добре співвідносяться зі ступенем порушення функції печінки.

Застосування у дітей

Дослідження, що проводились у дітей, показали відсутність будь-яких істотних змін у фармакокінетиці компонентів Цефоперазон+Сульбактаму-Фармекс порівняно з даними для дорослих пацієнтів. У дітей середній період напіввиведення сульбактаму коливався від 0,91 до 1,42 години, а цефоперазону – від 1,44 до 1,88 години.

Сульбактам та цефоперазон добре розподіляються в тканинах та рідинах організму, включаючи жовч, жовчний міхур, шкіру, апендикс, фалопієві труби, яєчники, матку та інші.

Немає доказів будь-якої фармакокінетичної взаємодії між сульбактамом і цефоперазоном при їх сумісному застосуванні у формі препарату Цефоперазон+Сульбактам-Фармекс.

Цефоперазон не заміщає білірубін у місцях зв’язування з протеїнами плазми крові.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: білий або майже білий порошок.

Несумісність.

Аміноглікозиди

Розчини Цефоперазон+Сульбактаму-Фармекс та аміноглікозидів не слід безпосередньо змішувати, оскільки між ними існує фізична несумісність. Якщо комбінована терапія Цефоперазон+Сульбактамом-Фармекс та аміноглікозидами необхідна, слід застосовувати їх послідовну роздільну краплинну інфузію із застосуванням окремої вторинної внутрішньовенної трубкової системи, при цьому первинна внутрішньовенна трубкова система повинна бути ретельно промита відповідним розчином у перерві між інфузіями зазначених препаратів. Також доцільно, щоб протягом доби інтервали між введеннями препарату Цефоперазон+Сульбактам-Фармекс та аміноглікозидів були по можливості максимальними.

Розчин Рінгера лактатний

Первинне розведення розчином Рінгера лактатним не рекомендоване, оскільки ця суміш є несумісною. Однак застосування двоетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дозволяє уникнути несумісності при подальшому розведенні розчином Рінгера лактатним. Для розчинення слід використовувати стерильну воду для ін’єкцій. При подальшому розведенні слід застосовувати двоетапний процес, при якому стерильна вода для ін’єкцій (таблицю наведено в розділі «Спосіб застосування і дози») в подальшому розводиться розчином Рінгера лактатним до концентрації сульбактаму 5 мг/мл (використовується розведення 2 мл первинного розчину в 50 мл або 4 мл первинного розчину в 100 мл розчину Рінгера лактатного).

Лідокаїн

Первинне розведення 2 % розчином лідокаїну не рекомендовано, оскільки ця суміш є несумісною. Однак застосування двоетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дозволяє уникнути несумісності при подальшому розведенні 2 % розчином лідокаїну хлориду. Для розчинення слід застосовувати стерильну воду для ін′єкцій. Для досягнення концентрацій цефоперазону 250 мг/мл або вище при подальшому розведенні слід застосовувати двоетапний процес, при якому стерильна вода для ін΄єкцій у подальшому розводиться 2 % розчином лідокаїну для отримання розчину, що містить до 125 мг цефоперазону та 125 мг сульбактаму на 1 мл приблизно в 0,5 % розчині лідокаїну хлориду.

Термін придатності. 2 роки з дати виготовлення in bulk.

Умови зберігання. Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 1 г у флаконі, по 1 флакону в пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник. ТОВ«ФАРМЕКС ГРУП».

Місцезнаходження. Україна, 08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Шевченка, 100.