Цесульпин 500 мг инструкция, аналоги и состав

Показания:	Монотерапія.Лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами: інфекції дихальних шляхів (верхніх і нижніх відділів); перитоніт, холецистит, холангіт та інші інфекції черевної порожнини; інфекції сечовивідних шляхів (верхніх і нижніх відділів); септицемія; менінгіт; інфекції шкіри і м'яких тканин; інфекції кісток і суглобів; запальні захворювання органів малого таза, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих органів.
Форма випуска:	Порошок для розчину для ін'єкцій, 500 мг/500 мг у флаконах № 1, № 10 (фасування із форми in bulk фірми-виробника "Самруд Фармасьютікалз Пвт. Лтд.", Індія)
Производитель, страна:	ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця", Україна
Действующее вещества:	1 флакон містить цефоперазону натрію у перерахуванні на цефоперазон 500 мг та сульбактаму натрію у перерахуванні на сульбактам 500 мг
МНН:	Cefoperazone, combinations - Цефоперазон, комбинации
Регистрация:	UA/12316/01/01з 22.06.2012 по 22.06.2017. Приказ 461 від 22.06.2012
Код АТХ:	J Противомикробные препараты для системного применения J01 Противомикробные препараты для системного применения J01D Другие бета-лактамные антибиотики J01DD Цефалоспорины третьего поколения J01DD62 Цефоперазон в комбинации с другими препаратами

Склад:

діючі речовини: cefoperazone, sulbactam;

1 флакон містить цефоперазону натрію у перерахуванні на цефоперазон 500 мг та сульбактаму натрію у перерахуванні на сульбактам 500 мг або

цефоперазону натрію у перерахуванні на цефоперазон 1000 мг та сульбактаму натрію у перерахуванні на сульбактам 1000 мг.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування.

Бета-лактамні антибіотики. Цефоперазон, комбінації.

Код АТС J01D D62.

Клінічні характеристики.

Показання.

Монотерапія.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами:

• інфекції дихальних шляхів (верхніх і нижніх відділів);
• перитоніт, холецистит, холангіт та інші інфекції черевної порожнини;
• інфекції сечовивідних шляхів (верхніх і нижніх відділів);
• септицемія;
• менінгіт;
• інфекції шкіри і м'яких тканин;
• інфекції кісток і суглобів;
• запальні захворювання органів малого таза, ендометрит, гонорея та інші інфекції статевих органів.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до антибіотиків пеніцилінового та цефалоспоринового ряду, сульбактаму, тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну дорівнює 30 мл/хв).

Спосіб застосування та дози.

Перед застосуванням проводять шкірну пробу з метою визначення підвищеної чутливості до антибіотика.

У разі застосування лідокаїну як додаткового розчинника обов'язково проводять шкірну пробу на чутливість до лідокаїну.

Дозу, спосіб введення та курс лікування встановлює лікар індивідуально, залежно від тяжкості захворювання.

Вводять переважно внутрішньовенно (струминно або краплинно), в окремих випадках – внутрішньом'язово.
Застосування для лікування дорослих. Рекомендовано такий добовий режим дозування препарату:

Таблиця 1

Співвідношення	Цесульпін, г	Доза сульбактаму, г	Доза цефоперазону, г
1:1	2-4	1-2	1-2

Препарат необхідно вводити кожні 12 годин, розподіляючи дозу рівномірно.

При тяжких або рефрактерних інфекціях добову дозу Цесульпіну можна підвищити до 8 г при застосуванні 1:1 (тобто активність цефоперазону становить 4 г). У пацієнтів, які отримують препарат у співвідношенні 1:1, може виникнути необхідність додаткового окремого введення цефоперазону. Дозу слід вводити кожні 12 годин, розподіляючи її рівномірно.

Рекомендована максимальна добова доза сульбактаму дорівнює 4 г.

Застосування при порушеннях функції печінки. Корекція дози може бути необхідна у випадках тяжкої обструктивної жовтяниці і тяжких захворювань печінки або коли ця патологія супроводжується порушенням функції нирок. Пацієнтам з порушенням функції печінки і супутніми порушеннями функції нирок необхідний контроль концентрації цефоперазону у плазмі крові і при необхідності – відповідна коррекція дози. Якщо немає ретельного контролю за концентрацією препарату у плазмі крові, доза цефоперазону не повинна перевищувати 2 г на добу.

Застосування при порушеннях функції нирок. Режим дозування при застосуванні Цесульпіну для лікування пацієнтів із значним зниженням функцій нирок (кліренс креатиніну ≤ 30 мл/ хв) підлягає корекції з метою компенсації зниженого кліренсу сульбактаму. Пацієнтам з кліренсом креатиніну 15-30 мл/хв потрібно призначати сульбактам у максимальній дозі 1 г кожні 12 годин (максимальна добова доза – 2 г сульбактаму), а пацієнтам з кліренсом креатиніну ≤ 15 мл/хв – сульбактам у максимальній дозі 500 мг, яку вводять кожні 12 годин (максимальна добова доза – 1 г сульбактаму). При тяжких інфекціях може виникнути необхідність у додатковому призначенні цефоперазону.

Фармакокінетичний профіль сульбактаму істотно порушується при застосуванні гемодіалізу. Період напіввиведення цефоперазону з плазми крові при гемодіалізі дещо зменшується. Таким чином, дозовий режим при застосуванні діалізу слід коригувати.
Застосування для лікування дітей. Для дітей рекомендований такий добовий режим дозування Цесульпіну:

Таблиця 2

Співвідношення	Цесульпін, мг/кг/добу	Доза сульбактаму, мг/кг/добу	Доза цефоперазону, мг/кг/добу
1:1	40 - 80	20 - 40	20 - 40

Дози необхідно вводити кожні 6-12 годин, розподіляючи їх рівномірно.

При тяжких або рефрактерних інфекціях добову дозу можна підвищити до 160 мг/кг при застосуванні співвідношення 1:1. Дозу слід вводити, розподіляючи її на 2-4 рівні частини.
Застосування для лікування новонароджених. Дітям 1-го тижня життя препарат потрібно вводити кожні 12 годин. У випадку додаткового дозування максимальна добова доза для дітей грудного віку не повинна перевищувати 80 мг/кг.

Внутрішньовенне застосування(спосіб розведення).

1-й етап. Приготування первинного розчину.

Вміст флакона Цесульпіну слід розчинити у стерильній воді для ін'єкцій у таких співвідношеннях:

Таблиця 3

Загальна доза, г	Еквівалентна доза Цесульпіну, мг	Об'єм розчинника, мл	Максимальна кінцева концентрація, мг/мл
1	500/500	4	125/125
2	1000/1000	8	125/125

Первинний готовий розчин Цесульпіну має бути прозорим, світло-жовтого кольору, може зберігатися протягом 24 годин при температурі 2-8 °С. При наявності у рідині видимої суспензії отриманий розчин не застосовують.

2-й етап. Приготування вторинного розчину.

Для проведення внутрішньовенної краплинної інфузії отриманий первинний розчин Цесульпіну додають до розчинника (0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин глюкози (декстрози) або розчин Рінгера) до отримання загальної концентрації Цесульпіну 10-20 мг/мл в загальному об'ємі розчинника.

Готовий вторинний розчин Цесульпіну вводять внутрішньовенно краплинно протягом 15-60 хвилин.

Для проведення внутрішньовенної струминної  інфузії в отриманий первинний розчин Цесульпіну додають розчинник до об'єму 20 мл і вводять повільно протягом не менше 3 хвилин.

Розчин Рінгера лактатний – прийнятний розчин для розведення при внутрішньовенній інфузії, але не для первинного розведення.

Внутрішньом'язове застосування. Лідокаїну гідрохлорид – прийнятний розчин для розведення при внутрішньом'язовому застосуванні, але не для первинного розведення.
Для проведення внутрішньом'язової  ін'єкції розведення лікарського засобу здійснюють у два етапи. Спочатку вміст флакона розводять у 4 мл стерильної води для ін'єкцій, а потім у цей розчин додають 1 мл 2 % розчину лідокаїну гідрохлориду. Вводять повільно й глибоко у сідничний м'яз або у передню поверхню стегна.

Побічні реакції.

При об'єднанні даних клінічних порівнювальних та непорівнювальних досліджень спостерігались нижченаведені побічні ефекти з такою частотою: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100 та < 1/10), нечасто (≥ 1/1000 та < 1/100), рідко (≥ 1/10 000 та < 1/1000), дуже рідко (< 1/10 000), невідомо.

Інфекції та інвазії: невідомо– псевдомембранозний коліт.

З боку травної системи: нечасто – нудота та блювання, часто– діарея.

Алергічні реакції: рідко– кропив’янка, нечасто – макулопапульозне висипання, невідомо–свербіж, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз. Можливий розвиток анафілактичного шоку.

З боку системи крові: нечасто – оборотна нейтропенія, тромбоцитопенія, часто – еозинофілія, гіпопротромбінемія, лімфопенія, невідомо– лейкопенія.

З боку серцево-судинної системи: невідомо–артеріальна гіпотензія, васкуліт.

З боку нирок та сечовидільної системи: невідомо– гематурія.

Зміна лабораторних показників: часто – тимчасове підвищення функціональних печінкових проб – активності АСТ, АЛТ, лужної фосфатази та рівня білірубіну у сироватці крові, підвищення рівня азоту сечовини крові, позитивний прямий тест Кумбса, підвищення рівня креатиніну, рідко– циліндрурія, зниження рівня гемоглобіну або гематокриту, нечасто –зменшення кількості нейтрофілів.

Загальні прояви: рідко– головний біль та запаморочення, гарячка, озноб, фасцикуляції, підвищена пітливість, відчуття припливу крові.

Місцеві реакції: рідко– біль, ущільнення у місці введення, нечасто – флебіт після внутрішньовенного введення.

Інші: рідко– розвиток кандидозу, кольпіту.

Передозування.

Симптоми. Передозування препарату може спричинювати явища, що являють собою посилення проявів його побічних ефектів. Слід брати до уваги, що високі концентрації бета-лактамних антибіотиків у спинномозковій рідині можуть спричинювати неврологічні реакції, зокрема судоми.

Лікування. Специфічного антидоту немає. Проводять симптоматичну терапію. Оскільки цефоперазон і сульбактам виділяються із системи циркуляції шляхом гемодіалізу, ця процедура може посилювати елімінацію препарату з організму у випадку передозування у пацієнтів з порушенням функції нирок.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Сульбактам і цефоперазон проникають крізь плацентарний бар’єр. Допускається застосування препарату під час вагітності лише у випадку крайньої необхідності. Сульбактам і цефоперазон проникають у грудне молоко, тому у період лікування слід утриматись від годування груддю.

Діти.

Застосовують дітям з перших днів життя, розраховуючи дозу препарату залежно від маси тіла та враховуючи тяжкість стану пацієнта і його вік.

З обережністю призначають новонародженим і недоношеним дітям.

При застосуванні у грудних дітей, особливо новонароджених і недоношених, може виникати періодичне і оборотне порушення функції нирок, печінки і системи кровотворення.

Особливості застосування.

По можливості до початку лікування потрібно визначити чутливість збудника інфекції до препарату. При лікуванні тяжких інфекцій препарат слід призначати негайно.
Гіперчутливість. Особливо обережно призначають препарат хворим з гіперчутливістю до пеніцилінів. Є повідомлення про розвиток тяжких, а іноді й летальних анафілактичних реакцій у пацієнтів, які лікуються бета-лактамними або цефалоспориновими антибіотиками. Виникнення таких реакцій більш можливе в осіб з відомою в анамнезі гіперчутливістю до багатьох алергенів. При розвитку алергічних реакцій слід негайно відмінити препарат і призначити відповідне лікування. При розвитку тяжких анафілактичних реакцій необхідне негайне вжиття невідкладних заходів, зокрема введення адреналіну. За показаннями – застосування оксигенотерапії, внутрішньовенне введення глюкокортикостероїдів, забезпечення прохідності дихальних шляхів, включаючи інтубацію.

Порушення балансу мікрофлори кишечнику. При тривалому застосуванні може порушитися мікрофлора товстого кишечнику і спричинити зростання резистентних мікроорганізмів (гриби роду Candida).

Про виникнення діареї, пов’язаної з Clostridium difficile (CDAD), повідомлялося при застосуванні майже усіх антибактеріальних засобів, включаючи сульбактам натрію/цефоперазон натрію. Тяжкість проявів може коливатися від помірної діареї до летального коліту. Лікування антибактеріальними засобами пригнічує нормальну флору товстої кишки, що призводить до посиленого росту С. difficile.

С. difficile продукує токсини А і В, що мають значення у розвитку CDAD. Гіпертоксин, який продукують штами С. difficile,спричиняє зростання показників захворюваності та смертності, оскільки ці мікроорганізми можуть бути рефрактерними до антимікробної терапії, що може призводити до необхідності проведення колектомії. CDAD потрібно розглядати в усіх пацієнтів, у яких після застосування антибіотиків виникла діарея. Необхідно ретельно зібрати анамнез хвороби, оскільки про виникнення CDAD повідомлялось через два місяці після призначення антибактеріальних засобів.

Порушення системи згортання крові. Може розвиватися дефіцит вітаміну К. Групу ризику становять пацієнти з обмеженим харчуванням, порушенням всмоктування (наприклад, при муковісцидозі), а також знаходяться тривалий час на парентеральному харчуванні. У таких пацієнтів потрібно контролювати протромбіновий час. Відповідний контроль слід забезпечити пацієнтам, які отримують терапію антикоагулянтами. У цьому випадку слід додатково призначати вітамін К.

Порушення функції нирок. Особливо обережно слід призначати препарат хворим з нирковою недостатністю. У пацієнтів з порушенням функції нирок різного ступеня тяжкості при застосуванні препарату Цесульпін загальний кліренс сульбактаму тісно корелює з кліренсом креатиніну. У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок відбувається значне подовження періоду напіввиведення сульбактаму. Гемодіаліз істотно впливає на період напіввиведення, загальний кліренс і об'єм розподілу сульбактаму.

Порушення функції печінки. Пацієнтам з порушенням функції печінки у вигляді тяжкої обтураційної жовтяниці та інших тяжких захворювань печінки або з порушенням функції нирок може знадобитися корекція дози препарату. При порушенні функції печінки і супутніх порушеннях функції нирок необхідно контролювати концентрацію цефоперазону у плазмі крові і у разі необхідності проводити відповідну корекцію дози. У разі неможливості регулярного контролю концентрації препарату у плазмі крові загальна доза цефоперазону не повинна перевищувати 2 г на добу.

Під час лікування препаратом можлива поява псевдопозитивних результатів при визначенні концентрації глюкози у сечі неферментними методами і при визначенні реакції Кумбса.
При лікуванні Цесульпіном необхідно утримуватися від вживання алкогольних напоїв.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і працювати зі складними механізмами малоймовірний.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Комбінована терапія. Зважаючи на широкий спектр антибактеріальної активності сульбактаму/цефоперазону, більшість інфекцій можна адекватно лікувати цим антибіотиком у вигляді мототерапії. Однак за певних показань сульбактам/цефоперазон можна застосовувати сумісно з іншими антибіотиками. Якщо при цьому застосовуються аміноглікозиди, протягом усього курсу терапії необхідно контролювати функцію нирок.

Застосування Цесульпіну одночасно із препаратами, що знижують агрегацію тромбоцитів, та антикоагулянтами (нестероїдні протизапальні засоби, саліцилати, сульфінпіразон, гепарин) або тромболітиками підвищує ризик розвитку кровотечі.

Пробенецид знижує канальцеву секрецію препарату в нирках.

Алопуринол і ампіцилін при сумісному застосуванні з Цесульпіном збільшують частоту виникнення шкірних висипань.

Алкоголь. При вживанні алкоголю під час курсу лікування та протягом 5 днів після лікування цефоперазоном відзначали такі реакції, як почервоніння обличчя, пітливість, головний біль, тахікардія. Аналогічні реакції спостерігались і при застосуванні інших цефалоспоринів. Пацієнтам слід бути обережними при вживанні алкогольних напоїв під час застосування Цесульпіну. При використанні штучного харчування (перорального або парентального) розчини, що містять етанол, застосовувати не слід.

Взаємодія з речовинами, що застосовуються при лабораторних аналізах. Хибнопозитивна реакція на глюкозу у сечі може бути виявлена при застосуванні розчину Бенедикта або Феллінга.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цесульпін – комбінований препарат, який включає напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик III покоління та інгібітор β-лактамаз із широким спектром дії, призначений для парентерального застосування.

Цесульпін чинить бактерицидну дію шляхом пригнічення біосинтезу мукопептиду клітинної мембрани у стадії активного розмноження мікроорганізмів. Препарат активний щодо більшості грампозитивних і грамнегативних бактерій, аеробних і анаеробних мікроорганізмів і синьогнійної палички. Стійкий щодо більшості β-лактамаз грампозитивних і грамнегативних бактерій.

Комбінація сульбактаму і цефоперазону активна щодо всіх мікроорганізмів, чутливих до цефоперазону. Крім того, при застосуванні останньої комбінації відбувається синергізм дії її компонентів (зниження МПК приблизно в 4 рази порівнянно з МПК для кожного її компонента окремо) відносно таких мікроорганізмів: Haemophilus influenzae, Bacteroides spp., Acinetobacter calcoaceticus, Enterobacter aerogens, Escherichia coli, Proteus mirabilis, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Citrobacter freundii, Enterobacter cloacae, Citrobacter diversus.

Сульбактам/цефоперазон in vitro активний відносно широкого спектра клінічно значущих мікроорганізмів:

грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus (штами, які продукують або не продукують пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae (особливоDiplococcus pneumoniae), Streptococcus pyogenes(β-гемолітичний стрептокок групи A);Streptococcus agalactiae(β-гемолітичний стрептокок групи В), більшість інших видів β-гемолітичних стрептококів; більшість штамівStreptococcus faecalis(ентерококи);

грамнегативні мікроорганізми: Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Haemophilus lnfluenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (в основномуProteus morganii), Providencia rettgeri(в основномуProteus rettgeri), Providencia spp., Serratia spp. (у тому числіS. marcescens), Salmonella spp. іShigella spp., Pseudomonas aeruginosaта деякі видиPseudomonas, Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bоrdetella pertussis, Yersinia enterocolitica;

анаеробні мікроорганізми: грамнегативні бацили (включаючи Bacteroides fragilis, інші види BacteroidesтаFusobacterium spp.);

грампозитивні та грамнегативні коки (включаючи Peptоcoccus spp., Peptostreptococcus spp. таVeillonella spp.);

грампозитивні бацили (включаючи Clostridium spp., Eubacterium spp. таLactobacillus spp.).

Такі рівні чутливості були встановлені для сульбактаму/цефоперазону.

МПК (мкг/мл), виражена у концентрації цефоперазону, для чутливих мікроорганізмів – менше або дорівнює 16, для організмів із проміжною чутливістю знаходиться в інтервалі 17-63, а для резистентних – більше 64. Зони чутливості при визначенні диско-дифузійним методом становлять: для чутливих мікроорганізмів – більше 21 мм; з проміжною чутливістю – від 16 до 20 мм, а для резистентних – понад 15 мм.

Для визначення МПК можна використовувати метод серійних розведень сульбактаму/ цефоперазону у співвідношенні 1:1 у бульйонному або агаровому середовищах. Для визначення МПК диско-дифузійним методом рекомендується використовувати диск, що містить 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону.

Такі норми контролю якості рекомендуються при використанні дисків, що містять 30 мкг сульбактаму та 75 мкг цефоперазону.

• Для контрольного штаму Acinetobacter spp. (ATCC 43498) діаметр зони становить 26-32 мм.
• Для Pseudomonas aeruginosa (ATCC 27853) – 22-28 мм.
• Для Escherichia coli (ATCC 25922) – 27-33 мм.
• Для Staphylococcus aureus (ATCC 25923) – 23-30 мм.

Фармакокінетика. Після 5-хвилинного внутрішньовенного введення Цесульпіну (1 г сульбактаму, 1 г цефоперазону) середнє значення максимальних концентрацій сульбактаму і цефоперазону в сироватці крові досягається миттєво і становить 130,2 і 236,8 мкг/мл відповідно. Після внутрішньом'язового введення 1 г цефоперазону максимальна концентрація препарату в сироватці крові досягається протягом 1 години після ін'єкції і становить 65 мкг/мл.

Зв'язок з білками плазми крові становить близько 38 %.

Цефоперазон досягає терапевтичних концентрацій у всіх тканинах і біологічних рідинах організму. Серед них перитонеальна, асцитична, спинномозкова (при менінгіті) рідини, сеча, жовч, стінка жовчного міхура, легені, мокротиння, мигдалини і слизова оболонка синусів, передсердя, нирки, сечовий канал, передміхурова залоза, яєчники, матка, фаллопієві труби, кістки, кров пуповини і амніотична рідина.

Концентрація цефоперазону у жовчі досягає максимального рівня, як правило, через 1-3 години після введення Цесульпіну і становить від 66 мкг/мл через 30 хвилин до 6000 мкг/мл через 3 години після внутрішньовенного введення 2 г цефоперазону пацієнтам без закупорки жовчних шляхів. Дана концентрація перевищує у цей проміжок часу концентрацію цефоперазону у крові у 100 разів.

Концентрація цефоперазону у сечі через 12 годин після введення у різних дозах і різним способом у пацієнтів з нормальною функцією нирок становить у середньому 20-30 % від введеної дози. Після внутрішньовенного введення 2 г цефоперазону концентрація у сечі становила 2200 мкг/мл і досягала данного рівня через 15 хвилин після введення.
Після внутрішньом'язового введення 2 г цефоперазону концентрація у сечі становила близько 1000 мкг/мл.

Період напіввиведення Цесульпіну з крові становить близько 2 годин незалежно від способу введення. Приблизно 84 % цефоперазону і 25 % сульбактаму у незміненому вигляді виділяється нирками. Середній період напіввиведення цефоперазону становить 1,7 години, а сульбактаму – 1 годину.

У дітей період напіввиведення цефоперазону становить 1,44-1,88 години, сульбактаму – 0,91-1,42 години.

Фармакокінетичний профіль сульбактаму змінюється при застосуванні гемодіалізу. Період напіввиведення цефоперазону з плазми крові при гемодіалізі зменшується.

У пацієнтів з порушенням функції печінки (захворювання гепатобіліарної системи, у тому числі обструкція жовчних шляхів) період напіввиведення цефоперазону з плазми крові подовжується і одночасно підвищується його екскреція з сечею.

У пацієнтів з печінково-нирковою недостатністю цефоперазон може накопичуватися у плазмі крові.

Виводиться Цесульпін з організму в основному з жовчю, 25 % виділяється нирками. Сульбактам виводиться у незміненому вигляді, близько 75-85 % – протягом 8 годин з сечею.
Повторне введення препарату здоровим добровольцям не призводить до кумуляції.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок білого або майже білого кольору.

Несумісність.

Аміноглікозиди.

Розчини Цесульпіну та аміноглікозидів не слід безпосередньо змішувати, оскільки між ними існує фізична несумісність. Якщо комбінована терапія Цесульпіном та аміноглікозидами необхідна, слід здійснювати їх послідовну роздільну краплинну інфузію із застосуванням окремої вторинної внутрішньовенної трубкової системи, при цьому первинну внутрішньовенну трубкову систему потрібно ретельно промити відповідним розчином у перерві між інфузіями зазначених препаратів. Також доцільно, щоб протягом доби інтервали між введеннями Цесульпіну та аміноглікозидів були по можливості максимальними.

Розчин Рінгера лактатний.

Первинне розведення розчином Рінгера лактатним не рекомендоване, оскільки ця суміш несумісна. Однак застосування двохетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дає змогу уникнути несумісності при подальшому розведенні розчином Рінгера лактатним. Для розчинення слід використовувати стерильну воду для ін’єкцій. При подальшому розведенні слід застосовувати двохетапний процес, при якому стерильна вода для ін’єкцій (таблицю наведено в розділі «Спосіб застосування і дози») у подальшому розводиться розчином Рінгера лактатним до концентрації сульбактаму 5 мг/мл (застосовується розведення 2 мл первинного розчину в 50 мл або 4 мл первинного розчину в 100 мл розчину Рінгера лактатного).

Лідокаїн.

Первинне розведення 2 % розчином лідокаїну не рекомендоване, оскільки ця суміш несумісна. Однак застосування двохетапного процесу розведення, при якому первинним розчинником є вода для ін’єкцій, дає змогу уникнути несумісності при подальшому розведенні 2 % розчином лідокаїну хлориду. Для розчинення слід застосовувати стерильну воду для ін’єкцій. Для досягнення концентрацій цефоперазону 500 мг/мл або вище при подальшому розведенні слід застосовувати двохетапний процес, при якому стерильна вода для ін’єкцій у подальшому розводиться 2 % розчином лідокаїну для отримання розчину, що містить до 250 мг цефоперазону та 250 мг сульбактаму на 1 мл у 0,5 % розчині лідокаїну хлориду.

Термін придатності. 2 роки з дати виготовлення «in bulk».

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Упаковка.

По 500 мг/500 мг або 1000 мг/1000 мг у флаконі. По 1 або 10 флаконів у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

ЗАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця».

Місцезнаходження.

Україна, 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 13.