Баета инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

Міжнародна та хімічна назва: exenatide;

основні фізіко-хімічніфізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний розчин;

склад: 1 мл розчину містить 250 мкг ексенатиду;

допоміжні речовини: натрію ацетат тригідрат, кислота оцтова льодяна, манітол, метакрезол, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Гіпоглікемізуючі засоби. Код АТС A10ВХ04.

Сінтетичний

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Ексенатид є міметиком інкретину, який посилює кілька антигіперглікемічних впливів глюкагоноподібного пептиду-1(ГПП-1). Послідовність амінокислот в ексенатиді подібна до послідовності людського ГПП-1. Ексенатид виявляє здатність зв’язуватися та активувати рецептори ГПП‑1 у людини за участю цикличного АМФ та/або інших внутрішньоклітинних сигнальних шляхів. Ексенатид посилює глюкозозалежну секрецію інсуліну з бета-клітин підшлункової залози. Щойно концентрація глюкози у крові знижується, секреція інсуліну послаблюється.

Ексенатид пригнічує надмірно підвищену секрецію глюкагону під час періодів гіперглікемії у пацієнтів з діабетом 2 типу. Однак, ексенатид не порушує нормальну глюкагонову відповідь та відповіді інших гормонів на гіпоглікемію.

Ексенатид уповільнює випорожнення шлунка. Введення ексенатиду призводить до зниження апетиту.

У пацієнтів з діабетом II типу терапія ексенатидом у комбінації з метформіном та/або препаратами сульфонілсечовини призводить до зниження концентрації глюкози в крові натщесерце, постпрандіальної глюкози крові, а також показника HbA1c, таким чином покращується глікемічний контроль у цих пацієнтів.

Фармакокінетика. Абсорбція - після підшкірного введення пацієнтам з діабетом II типу ексенатид швидко всмоктується та досягає середньої максимальної концентрації у плазмі через 2 год. Середня максимальна концентрація ексенатиду (Cmax) становила 211 пг/мл, а загальна площа під кривою (AUC0-inf) - 1036 пг•год/мл після підшкірного введення 10 мкг ексенатиду. Експозиція ексенатиду (AUC) зростає пропорційно коливанням терапевтичної дози з 5 мкг до 10 мкг, при цьому пропорційного зростання Cmax не спостерігається. Однакові впливи досягаються при підшкірному введенні в ділянку живота, стегна або плеча.

Розподіл - середній об’єм розподілу ексенатиду після підшкірного введення однієї дози становить 28 л.

Метаболізм та виведення - ексенатид виводиться переважно клубочковою фільтрацією з наступною протеолітичною деградацією. Середній кліренс ексенатиду у людини - 9 л/год, а середній кінцевий період напіввиведення - 2,4 год. Ці фармакокінетичні характеристики ексенатиду не залежать від дози.

Стать та раса не впливають на фармакокінетику ексенатиду. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого або середнього ступеня тяжкості кліренс ексенатиду лише незначно знижувався. Кліренс значно знижувався до 84 % у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок, які перебували на діалізі.

Показання для застосування. Допоміжна терапія для покращання глікемічного контролю у пацієнтів з цукровим діабетом ІІ типу, які приймають метформін та/або сульфонілсечовину і які так і не досягли адекватного глікемічного контролю.

Спосіб застосування та дози. Терапію ексенатидом слід починати з дози в 5 мкг, яку призначають двічі на добу на період щонайменше протягом 1 міс для покращання переносимості. Через 1 міс після початку лікування доза ексенатиду може бути підвищена до 10 мкг двічі на добу для подальшого покращання глікемічного контролю. Дози, вищі за 10 мкг, не рекомендуються.

Слід ретельно дотримуватися інструкцій для застосування шприц-ручки, вкладеної в упаковку.

Ексенатид призначається у будь-який час протягом 60 хв перед ранковим або вечірнім прийомом їжі (або перед двома основними прийомами їжі протягом дня, між якими є 6-годинний або більший проміжок часу). Ексенатид не можна призначати після їжі. Якщо ін’єкцію пропущено, слід вводити наступну за графіком дозу.

Ексенатид призначається у вигляді підшкірної ін’єкції у стегно, живіт або плече.

Якщо ексенатид додається до терапії сульфонілсечовиною, можливе зниження дози сульфонілсечовини для запобігання ризику гіпоглікемії. При додаванні ексенатиду до терапії метформіном доза метформіну може залишатися незмінною, оскільки потреба в корекції дози метформіну внаслідок гіпоглікемії при застосуванні з ексенатидом малоймовірна.

При застосуванні кожного дня дозування ексенатиду не потребує корекції на підставі самоконтролю глікемії. Однак, самоконтроль глюкози крові може бути необхідним для корекції дози сульфонілсечовини.

Ексенатид призначається з обережністю та з поступовим підвищенням дози з 5 мкг до 10 мкг пацієнтам старше 70 років. Клінічні дані щодо пацієнтів срарше 75 років обмежені.

Пацієнти з легким ступенем ниркової (кліренс креатиніну 50 – 80 мл/хв) або печінкової недостатності не потребують корекції дози ексенатиду. Пацієнтам з середнім ступенем ниркової недостатності (кліренс креатиніну 30 – 50 мл/хв) необхідне поступове підвищення дози з 5 мкг до 10 мкг. Ексенатид не рекомендований для застосування у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок або тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв). Пацієнти з печінковою недостатністю не потребують корекції дози.

Ексенатид не вивчався у пацієнтів віком молодше 18 років.

Побічна дія.

Дуже часто ( ≥ 10 %) – діарея, блювання, нудота, гіпоглікемія (у комбінації з сульфонілсечовиною або метформіном та сульфонілсечовиною). Часто ( ≥ 1 % та < 10 %) – диспепсія, гастроезофагеальний рефлюкс, астенія, відчуття тремтіння, зниження апетиту, запаморочення, головний біль, гіпергідроз. З часу виходу ексенатиду на ринок було отримано повідомлення про такі побічні ефекти: з боку травного тракту: здуття живота, болі в животі, відрижка, запори, метеоризм (не часто), гострий панкреатит (рідко);

загальні: реакції в місці ін’єкції (часто); іммунна система: анафілактична реакція (дуже рідко); дослідження: підвищення INR (Міжнародний коефіцієнт нормалізації) при супутньому застосуванні варфарину, кілька повідомлень про кровотечі; метаболічні та розлади харчування: дегідратація (рідко), пов’язана з нудотою, блюванням та/або діареєю; нервова система: дисгевзія (не часто), сонливість; шкіра та придатки шкіри: генералізований свербіж та/або кропив’янка, плямисті або папульозні висипання, ангіоневротичний набряк (рідко); сечостатева система: зміни ниркових показників, включаючи гостру ниркову недостатність, погіршення перебігу хронічної ниркової недостатності, підвищення креатиніну сироватки (рідко);

імуногенність: через потенційні імуногенні властивості білкових та пептидних компонентів у складі препарату у пацієнтів внаслідок лікування ексенатидом можуть вироблятися антитіла до ексенатиду. У більшості пацієнтів, у яких вироблялися антитіла, з часом титри антитіл знижувалися.

Протипоказання. Ексенатид протипоказаний пацієнтам з відомою підвищеною чутливістю до продукту або будь-яких його компонентів.

Передозування. Ознаки та симптоми передозування, які спостерігалися при застосуванні дози 100 мкг, включали: тяжку нудоту, тяжке блювання та швидке зниження концентрації глюкози в крові. У випадку передозування необхідно починати симптоматичну терапію (можливо, парентеральну).

Особливості застосування. Спеціальні застереження при застосуванні. Ексенатид не слід застосовувати пацієнтам з діабетом 1 типу або для терапії діабетичного кетоацидозу. Ексенатид не рекомендований для застосування у пацієнтів з термінальною стадією захворювання нирок або тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну <30 мл/хв). У пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, окремі дози ексенатиду в 5 мкг погано переносилися внаслідок побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту. Дія ексенатиду не вивчалася серед пацієнтів з тяжкими шлунково-кишковими захворюваннями, включаючи гастропарез. Застосування ексенатиду зазвичай асоційоване з побічними ефектами з боку шлунково-кишкового тракту, включаючи нудоту, блювання та діарею. Тому застосування ексенатиду не рекомендоване пацієнтам з тяжкими шлунково-кишковими захворюваннями. Поєднане застосування ексенатиду з інсуліном, похідними D-фенілаланіну, меглітинідами або інгібіторами альфа-глюкозидази не вивчалося.

Повідомлялося про поодинокі випадки зміни ниркових показників, включаючи підвищення креатиніну сироватки, погіршення перебігу хронічної ниркової недостатності та гостру ниркову недостатність, що інколи потребувала діалізу. Деякі з цих випадків спостерігалися у пацієнтів, які отримують один або кілька ліків, що чинять вплив на ниркову функцію/гідратацію та/або у пацієнтів, стан яких може призводити до гідратації, включаючи нудоту, блювання та діарею. Це супутнє призначення таких ліків, як інгібітори АПФ, НСПЗЗ та діуретики. Оборотні зміни ниркових показників спостерігалися при призначенні підтримуючої терапії та припиненні застосування ліків, що потенційно можуть спричиняти ці явища, включаючи ексенатид. Повідомлялося про поодинокі випадки гострих панкреатитів. Пацієнтам необхідно повідомляти про симптоми гострого панкреатиту: постійний гострий брюшний біль. Розвиток панкреатиту спостерігався при призначенні підтримуючої терапії.

Препарат містить метакрезол, який може спричинити алергічні реакції.

Повідомлялося про декілька випадків підвищення INR (Міжнародний коефіцієнт нормалізації) з супутнім використанням варфарину та ексенатиду, іноді в поєднанні з кровотечею.

Гіпоглікемія: при застосуванні ексенатиду в комбінації з метформіном не спостерігалося зростання частоти гіпоглікемії порівняно з такою при застосуванні плацебо в комбінації з метформіном. На відміну від цього, при застосуванні комбінації ексенатиду з сульфонілсечовиною частота гіпоглікемії зростала порівняно з такою при застосуванні сульфонілсечовини в комбінації з плацебо. Для запобігання ризику гіпоглікемії пов’язаної з застосуванням сульфонілсечовини, доза останньої може бути знижена.

Ексенатид не змінював відповіді контринсулярних гормонів на індуковану інсуліном гіпоглікемію в дослідженні серед здорових осіб. Ексенатид - прозора, безбарвна рідина і не повинен використовуватися за наявності домішок або, якщо розчин забарвлений чи каламутний. Застосування у період вагітності і годування груддю. Ексенатид не можна призначати вагітним жінкам, рекомендується застосовувати інсулін. Якщо жінка завагітніла або вагітність очікується, застосування ексенатиду необхідно припинити. Невідомо, чи виводиться ексенатид з молоком людини. Матерям, які годують дітей груддю, не рекомендується застосовувати ексенатид . Вплив на здатність керувати автомобілем і користуватися технічними засобами. При застосуванні ексенатиду в комбінації з сульфонілсечовиною пацієнтам слід рекомендувати вживати заходи для запобігання гіпоглікемії під час керування автомобілем або роботи зі складними механізмами. При появі побічних явищ з боку ЦНС не слід керувати автомобілем або працювати з точними механізмами.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Уповільнюючий вплив ексенатиду на випорожнення шлунка може знизити ступінь та швидкість всмоктування препаратів, які призначаються перорально. З обережністю слід призначати ексенатид пацієнтам, які отримують лікарські засоби, що потребують швидкого всмоктування у шлунково-кишковому тракті. При прийомі препаратів, ефективність яких залежить від граничної концентрації, таких як контрацептиви та антибіотики, пацієнтам слід рекомендувати прийом цих ліків щонайменше за 1 год перед введенням ексенатиду. Якщо ці ліки призначаються з їжею, пацієнтам слід рекомендувати приймати їх під час прийому їжі або легкої закуски, коли не приймається ексенатид.

AUC та Cmax ловастатину знижувалися приблизно на 40% та 28% відповідно, а Tmax подовжувався на 4 год при призначенні ексенатиду (10 мкг) одночасно з одною дозою ловастатину (40 мг) порівняно з ловастатином окремо.

Одночасне застосування ексенатиду та інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази не асоціювалося зі значними змінами ліпідних профілів.

У дослідженні серед здорових волонтерів спостерігалося подовження Tmax варфарину, дигоксину та лізиноприлу на майже 2 год при призначенні цих препаратів через 30 хв після ексенатиду. Ніяких клінічно значущих впливів на Cmax або AUC не спостерігалося. Однак, були повідомлення про підвищення INR під час комбінованого застосування варфарину та ексенатиду, тому INR необхідно моніторувати.

Ексенатид не впливає на фармакокінетику метформіну та сульфонілсечовини.

Інгібітори протонної помпи повинні призначатися за 1 год до ексенатиду або через 4 год після ін’єкції ексенатиду.

AUC, Cmax та Tmax парацетамолу не змінювався при застосуванні його за 1 год до ін’єкції ексенатиду. Корекція дози парацетамолу не потрібна.

Застосування комбінації оральних контрацептивів (30 мкг етинілестрадіолу та 150 мкг левоноргестрелу) за 1 год до призначення ексенатиду (10 мкг двічі на добу) не підвищувало AUC, Cmax або Сmіn етинілестрадіолу або левоноргестрелу. Призначення оральних контрацептивів через 30 хв після ексенатиду не змінювало AUC, але знижувало Cmax етинілестрадіолу на 45 % та Cmax левоноргестрелу на 27-41 % і затримувало Tmax на 2-4 год внаслідок затримки випорожнення шлунка. Корекція дози оральних контрацептивів не потрібна.

Умови та термін зберігання: Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі 2 - 8 °C. Не заморожувати. Шприц-ручка з ексенатидом підлягає зберіганню в холодильнику після кожного застосування. Однак, ексенатид можна зберігати при температурі 25°C до 7 днів впродовж 30-денного періоду застосування. Шприц-ручка підлягає утилізації протягом 30 діб після першого застосування.

Не можна зберігати шприц-ручку з ексенатидом з приєднаною голкою. Захищати від світла.

Термін придатності. 2 роки.

Під час застосування шприц-ручки з ексенатидом термін придатності - 30 днів.