Алпростан^® инструкция, аналоги и состав

Склад:

діюча речовина: alprostadil;

0,2 мл розчину (1 ампула) містять алпростадилу 0,1 мг (100 мкг);

допоміжна речовина: спирт етиловий безводний.

Лікарська форма. Концентрат для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Кардіологічні засоби. Простагландини. Код АТС С01ЕА01.

Клінічні характеристики.

Показання. Хронічні облітеруючи захворювання артерій ІІІ та ІV стадій (за класифікацією Фонтейна).

Природжені вади серця у новонароджених, пов’язані з незарощенням боталової протоки (з метою тимчасового забезпечення функціонування артеріальної протоки перед проведенням коригувальної операції).

Протипоказання. При хронічних облітеруючих захворюваннях артерій існують такі протипоказання: підвищена чутливість до алпростадилу; вагітність і період лактації; гострий або підгострий інфаркт міокарда; тяжка або нестабільна форма стенокардії; декомпенсована форма серцевої недостатності; тяжкі розлади серцевого ритму; хронічні бронхолегеневі обструктивні захворювання з дихальною недостатністю; набряк легенів, виявлення інфільтративних змін у легенях при рентгенологічному обстеженні; гостра або виражена хронічна печінкова недостатність; ризик розвитку геморагічних ускладнень (інсульт, виразка шлунка та/або дванадцятипалої кишки, проліферативна ретинопатія зі схильністю до кровотеч, політравми).

Протипоказання до застосування препарату у новонароджених включають підвищену чутливість до алпростадилу, синдром дихальної недостатності та спонтанне персистуюче відкривання артеріальної протоки.

Спосіб застосування та дози.

Дорослі

Для внутрішньовенної терапії хронічних облітеруючих захворювань артерій рекомендована доза становить від 50 до 200 мкг, яку вводять один раз на добу або у вигляді двох окремих доз протягом щонайменше двогодинної інфузії 200 – 500 мл розчину препарату.

У якості розчинників використовують ізотонічний розчин хлориду натрію (фізіологічний розчин), 5% або 10% розчин глюкози. Такий розчин слід готувати безпосередньо перед початком інфузії у пацієнта.

Курс лікування повинен тривати принаймні два тижні; у випадку позитивного ефекту лікування слід проводити ще протягом 7 – 14 днів. Проте курс лікування не повинен перевищувати чотири тижні. Якщо протягом перших двох тижнів лікування не досягається бажаний ефект, препарат слід відмінити.

Новонароджені

Алпростадил бажано застосовувати за допомогою безперервної внутрішньовенної інфузії (як альтернативу, вводячи до артеріальної протоки через пупкову артерію). Рекомендована початкова доза становить 0,01 – 0,05 мкг/кг/хв; у випадку реєстрації терапевтичної відповіді, тобто ознак відкриття або повторного відкриття боталової протоки, дозу препарату слід знизити до мінімальної ефективної терапевтичної дози (зазвичай 0,01 – 0,02 мкг/кг/хв). У виняткових випадках, якщо початкова доза не є ефективною, дозу препарату можна підвищити до 0,1 мкг/кг/хв. Серйозні побічні реакції на препарат – привід для зниження дози.

Протягом застосування препарату слід проводити моніторинг основних показників життєдіяльності, геодинамічних параметрів та кислотно-лужного балансу (гази у крові).

Рекомендації щодо розведення концентрату для застосування у новонароджених

Вміст 1 ампули препарату Алпростан® (= 0,2 мл) слід змішати з 9,8 мл відповідного розчинника (наприклад, фізіологічного розчину, 5% або 10% розчину глюкози), що дозволяє досягнути концентрації 100 мкг алпростадилу у 10 мл розчину. Отриманий розчин слід надалі доводити до більшого об’єму за допомогою відповідного розчину, який підходить для застосування.

Побічні реакції. При різних показаннях до застосування спостерігають різні побічні ефекти. Якщо даний препарат застосовують для лікування хронічних облітеруючих захворювань артерій, внутрішньовенне застосування у більшості випадків ускладнюється запаленням вени, що знаходиться проксимально по відношенню до місця застосування (це спостерігається майже у 40% пацієнтів). Поява болючої червоної стрічки на шкірі вздовж даної вени, зазвичай, не означає необхідності негайної відміни препарату; почервоніння не вимагає ніякого специфічного лікування і зникає через кілька годин після припинення інфузії препарату або після зміни місця інфузії. Частота появи такого почервоніння зростає в залежності від дози і залежить від концентрації препарату або швидкості інфузії. При застосуванні центрального катетера частота такого почервоніння знижується; проте центральний катетер не є необхідною передумовою лікування препаратом. Підвищення об’єму інфузії, в першу чергу, обмежене у пацієнтів з більш вираженою серцевою недостатністю (внаслідок небезпеки гострого набряку легенів або серцевої недостатності). Серед менш частих побічних реакцій повідомлялось про системні ознаки (втому, запаморочення, підвищене потовиділення), або шлунково-кишкові розлади (шлунковий дискомфорт, нудота, блювання, діарея), головні болі, набряки кінцівок, у які здійснюється інфузія, гіпотензію, ортостатичну гіпотензію, тахікардію, стенокардію, підвищення температури та тремор, алергічні реакції. Нечасто повідомлялось про набряк легенів та серцеву недостатність. Тривале лікування (4 і більше тижнів) може бути ускладнене оборотним гіперостозом довгих кісток. Лабораторні аналізи можуть вказувати на лейкоцитоз і лейкопенію, зрідка на підвищення титру С-реактивного протеїну.

При застосуванні препарату у новонароджених найбільш часті побічні ефекти включали фебрильні стани, діарею, гіпотензію та вазодилатацію судин шкіри, гіповентиляцію легенів, аж до апное, брадикардію або тахікардію, локальні шкірні реакції; рідше спазми, у виняткових випадках дисеміновану внутрішньосудинну коагулопатію. Після застосування препарату впродовж сімох тижнів спостерігали болючі зміни кісткової тканини (гіперостоз), що були притаманні виключно нижнім кінцівкам.

Менше ніж у 1% новонароджених відзначали такі побічні реакції на препарат: шок, гостру серцеву недостатність, гіпербілірубінемію, кровотечу, летаргію, брадипное, порушення дихання, тахіпное, анурію, порушення ниркової функції, гіпоглікемію, фібриляцію шлуночків серця, атріовентрикулярну блокаду ІІ ступеня, суправентрикулярну тахікардію, напруження м’язів потилиці, підвищену дратівливість, гіпотермію, гіперкапнію, гіперемію, гематурію, перитоніт, тахіфілаксію, гіперкаліємію, тромбоцитопенію та анемію.

Серйозні побічні ефекти є підставою для зниження дози.

Передозування. У разі передозування (зниження артеріального тиску, почервоніння, слабкість) інфузію препарату слід уповільнити або повністю припинити; немає необхідності у спеціальному лікуванні.

При ознаках пригнічення дихального центру у новонароджених показана контрольована вентиляція легенів.

Особливості застосування. Необхідна особлива обережність у пацієнтів з вираженою або симптоматичною гіпотензією; у пацієнтів з серцевою недостатністю (особливо необхідно знизити навантаження на кровоносну систему, що викликане об’ємом розчинника); у пацієнтів, що знаходяться на гемодіалізі (лікування алпростадилом слід здійснювати тільки після закінчення гемодіалізу); у пацієнтів, що отримують антикоагуляційну терапію (внаслідок можливості посилення ефекту вазодилатації). Хоча препарат не здійснює негативного впливу при компенсованому діабеті, слід виявляти обережність у пацієнтів літнього віку, які отримують інсулін, особливо у випадках вираженого ураження судин.

Інфузійна терапія завжди є частиною комплексного лікування пацієнтів, які страждають на хронічні облітеруючи захворювання артерій. Клінічний ефект такого лікування є стабільним і має місце навіть через певний проміжок часу (тобто, після завершення курсу лікування).

Слід виявляти обережність у новонароджених, особливо при брадипное, гіпотензії, тахікардії та фебрильних станах.

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Не відома. Потенційні системні ознаки гіпотензії, запаморочення або втоми зникають через короткий час після припинення інфузії. Це викликане коротким біологічним періодом напівжиття діючої речовини препарату.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Слід дотримуватись обережності при одночасному введенні алпростадилу з антикоагулянтами або антиагрегантами через можливий ризик кровотечі.

Введення алпростадилу посилює дію гіпотензивних препаратів і вазодилататорів.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Алпростадил є синтетичним аналогом простагландину E1, який присутній в організмі людини за звичайних умов. Його ефект є комплексним і базується на сприянні мікро-циркуляції та відкритті колатеральних судин. У системному та легеневому колах кровообігу алпростадил викликає вазодилатацію (на рівні артеріол та передкапілярних сфінктерів та/або також у м’язових артеріях), розслаблює гладенькі м’язи кавернозних тіл, а у колі кровообігу плода алпростадил підтримує відкритий стан артеріальної протоки. Він впливає на коагуляцію крові, діючи як антиадгезивна та антиагрегаційна речовина на тромбоцити. Алпростадил покращує реологічні властивості крові шляхом підвищення гнучкості еритроцитів і зниження агрегаційної здатності тромбоцитів. Він здійснює антиатерогенний ефект шляхом інгібування активації нейтрофілів і надлишкової проліферації клітин судинних стінок, а також через зниження синтезу холестерину та на його прилипання до стінок судин. Алпростадил також має фібринолітичний ефект.

Фармакокінетика. Простагландин Е1 (алпростадил) – це ендогенна природна сполука з коротким періодом напіввиведення, який дорівнює приблизно 10 сек. Алпростадил метаболізується в легенях під час першого проходження – 60 – 90%. Унаслідок ферментативного окислення утворюються три біологічно активних метаболіти: 15-кето-простагландин Е1, 15-кето-13,14-дигідро-простагландин Е1 і 13,14-дигідро-простагландин FG. Кето-метаболіти мають меншу біологічну активність, ніж алпростадил, а дія метаболіту 13,14-дигідро-простагландину FG подібна до дії простагландину Е1. Важливим є той факт, що простагландин FG діє довше, період його напіввиведення становить приблизно 1 хв (a-фаза) і 30 хв (b-фаза). Напевно, фармакодинамічний ефект препарату, в основному викликаний дією саме цього біологічно активного стабільного метаболіту. Основні метаболіти виділяються із сечею (до 88%) і калом (12%).

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин, без будь-яких видимих механічних включень.

Несумісність. Алпростадил у вигляді концентрату для інфузій не слід розводити будь-якими іншими розчинами, крім фізіологічного, 5% або 10% розчину глюкози.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від дії світла та морозу, недоступному для дітей місці при температурі 1 – 5 °С.

Препарат слід використовувати негайно після відкривання ампули. У протилежному випадку за час та умови зберігання після відкривання ампули до першого використання відповідальність несе користувач; такий час не повинен перевищувати 24 год при температурі 2 – 8 °C.