Инбутол^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: етамбутол (ethambutol). (+)-N,N’-біс-(2-амінобутан-1-ола, або

(+)-N,N’-біс- [1-(оксиметил)-пропіл] -етилендіїміну дигідрохлорид;

основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або жовтувата рідина.

 рН 3,5 – 4,5;

 склад: 1 мл розчину містить 100 мг етамбутолу гідрохлориду;

допоміжні речовини: вода для ін’єкцій.

Форма випуска. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протитуберкульозні засоби. Код АТС J04AK02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Інбутол® справляє специфічну антибактеріальну туберкулостатичну дію відносно Mycobacterium tuberculosis і Mycobacterium bovis, а також деяких атипових (опортуністичних, нетуберкульозних) видів мікобактерій, Mycobacterium аvis. Відносно інших бактерій, а також вірусів і грибів активність не виявляє. Діє бактеріостатично. Пригнічує ріст і розмноження мікобактерій туберкульозу, стійких до інших протитуберкульозних препаратів (стрептоміцину, ізоніазиду, ПАСК, етіонаміду, канаміцину та ін.).

Первинна резистентність Mycobacterium tuberculosis і Mycobacterium bovis до етамбутолу спостерігається рідко, вторинна резистентність розвивається повільно (за винятком випадків монотерапії препаратом), тому препарат необхідно застосовувати в комбінації з іншими протитуберкульозними засобами. Механізм бактеріостатичної дії етамбутолу пов’язаний з блокуванням ферментів ДНК і РНК, завдяки чому гальмується синтез білків, ріст і розмноження мікобактерій туберкульозу. Чутливість до етамбутолу різних мікобактерій коливається від 0,25 до 100 мкг/мл. Суттєвою перевагою етамбутолу є його бактеріостатична активність відносно атипових і пташиних штамів мікобактерій. Інбутол проникає в клітини мікобактерій, що активно ростуть, пригнічуючи синтез РНК, одного або більше метаболітів, порушує клітинний метаболізм, викликає припинення розмноження і загибель клітини. Виявляє активність тільки відносно клітин, що активно діляться.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного введення 10 мл 10% розчину (100 мг) дія препарату настає відразу. Максимальна концентрація препарату в крові досягається відразу після введення і утримується протягом 2 - 4 год. Зв’язок з білками плазми крові становить 20-30%. Добре проникає в тканини, органи і біологічні рідини, за винятком асцитичної і плевральної. Виявляеться в спинномозковій рідині при туберкульозному менінгіті. Найвищі концентрації створюються в нирках, легенях, слині, сечі. Проникає в грудне молоко. Не проходить крізь неушкоджений гематоенцефалічний бар’єр. Частково метаболізується в печінці (15%) з утворенням неактивных метаболітів. Основним шляхом метаболізму є початкове окислення спирту до альдегідного проміжного метаболіту, після чого настає його перетворення в дикарбонову кислоту. Період напіввиведення з організму становить близько 6 год, а при порушенні функції нирок - 8 год. Виводиться із сечею 80-90% (50% - в незміненому вигляді, 15% - у вигляді неактивних метаболітів) і з каловими масами - 10-20% (в незміненому вигляді). Виводиться при гемодіалізі і перитонеальному діалізі.

Показання для застосування. Лікування всіх форм і локалізації активного туберкульозу у дорослих і дітей, особливо при вперше виявлених гострих процесах.

Спосіб застосування та дози. Оптимальна добова доза для дорослих при лікуванні туберкульозу становить 15 - 25 мг/кг маси тіла на добу за 1 прийом (1,2 – 1,6 г) при щоденному прийомі, або 25 – 35 мг/кг маси тіла (1,6 – 2,0 г) на добу при застосуванні препарату через день. При поширеному процесі з масивним бактеріовиділенням і при лікуванні туберкульозного менінгоенцефаліту доза препарату може бути збільшена до 25 - 30 мг/кг маси тіла на добу. Максимальна добова доза дорослим становить 1,2 - 1,6 г залежно від маси тіла. Дітям препарат призначають з 5 років у дозі 20-25 мг/кг маси тіла на добу за 1 прийом, при інтермітуючому прийомі – до 30 мг/кг маси тіла на добу. Максимальна добова доза дітям становить 1,0 – 1,4 г залежно від маси тіла.

Загальна курсова доза залежить від тяжкості перебігу захворювання і визначається лікарем. Курс лікування залежить від ефективності терапії і сприйняття препарату і становить у середньому 2 - 4 місяці.

Пацієнтам з порушенням функції нирок при рівні креатиніну вище 1,3% необхідний контроль аналізу сечі з метою контролю швидкості його виведення. При показниках, що перевищують 50 мл/хв, дозу Інбутолу® (25 мг/кг) можна не змінювати. При швидкості виведення менше 50 мл/хв дозу слід зменшити до 15 мг/кг. При швидкості виведення менше 20 мл/хв слід визначити рівень Інбутолу® в сироватці, щоб він становив приблизно 5 мкг/мл.

Як альтернативний метод хворим з нирковою недостатністю або хворим, які перебувають на діалізі, Інбутол® призначають по 50 мг/кг маси тіла 2 рази на тиждень. Пацієнтам, яким призначено діаліз, препарат слід вводити за 6 год до його початку.

Побічна дія. Можливий розвиток ретробульбарного неврозу, обмеження ділянок зору, порушенння гостроти зору і здатності розрізняти зелений колір, крововилив у сітківку, запаморочення, головний біль, парестезії, диспептичні явища, підсилення кашлю, утруднення відходження мокротиння і підвищення його в’язкості. При тривалому застосуванні у великих дозах можливі ураження серцевого м’яза і розвиток серцевої недостатності, загострення подагри, лейкопенія, алергічні реакції.

Протипоказання. Індивідуальна непереносимість препарату, ураження зорового нерва в анамнезі, подагра, катаракта, діабетична ретинопатія, період лактації, термінальна стадія ниркової недостатності, вік дітей до 5 років.

Передозування. Виявляється симптомами запаморочення, нудоти, блювання, проносу, периферичних неврозів, погіршенням зору. В таких випадках препарат слід відмінити. Внутрішньовенно краплинно вводять розчин Рінгера, сорбілакт, реосорбілакт, проводять форсований діурез. Призначають вітаміни групи В.

Особливості застосування. З обережністю призначають хворим з порушенням функції нирок. Етамбутол проникає крізь плаценту в тканини плоду, де його вміст може досягати 74,5% від його концентрації в материнській сироватці. Етамбутол дифундує в материнське молоко, де досягає приблизно тої ж концентрації, що і в плазмі крові. Зв’язку між застосуванням етамбутолу під час вагітності і аномаліями розвитку плода не виявлено. Призначення вагітним і жінкам в період лактації можливо якщо ризик для плода не перевищує користі від застосування препарату для матері.

Хворим, які перебувають на дискретному гемодіалізі, необхідна корекція дози в бік її збільшення або перехід на інтермітуючий спосіб введення. Не рекомендується призначення етамбутолу дітям до 5 років через недостовірність результатів перевірки стану зору. З обмеженням призначають дітям до 10 років. Лікування етамбутолом може підвищувати концентрацію уратів в крові, що пов’язано з ослабленням виведення сечової кислоти через нирки. При появі побічних ефектів необхідна корекція дози в бік її зменшення, а при неможливості такого кроку – перехід на інтермітуючий прийом препаратау (через день або 2 раза на тиждень). Для зменшення зазначеної симптоматики призначають вітаміни групи В, відхаркувальні засоби.

 Препарат призначають у комбінації з іншими протитуберкульозними препаратами, а також одночасно з антибактеріальними засобами широкого спектра дії, фторхінолонами, сульфаніламідами та ін. ). З обережністю призначають хворим із підвищеним рівнем сечової кислоти в крові.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Виявляється фармакологічний антагонізм з етіонамідом, сперміном, спермідином, магнієм. Етамбутол реагує в крові з фентоламіном і може призводити до підвищення артеріального тиску. Підсилює нейротоксичність аміноглікозидів, аспарагінази, ципрофлоксацину, метотрексату.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі 15 - 25°С.

Термін придатності – 2 роки.