Банеоцин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: дрібний порошок від білого до жовтуватого кольору;

склад: 1 г порошку містить бацитрацину цинку 0,0041667 г (що відповідає 250 МО); неоміцину сульфату 0,0074626 г (що відповідає 5 000 МО);

допоміжна речовина: порошкова основа.

Форма випуску. Порошок для зовнішнього застосування.

Фармакотерапевтична група. Антибіотики для місцевого застосування. Код АТС D06АХ54.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Банеоцин – комбінований антибактеріальний препарат для зовнішнього застосування, який містить два бактерицидних антибіотики із синергічною дією.

Бацитрацин – поліпептидний антибіотик, який виявляє бактерицидну дію шляхом пригнічення синтезу компонентів клітинної мембрани, в той час як неоміцин – антибіотик групи аміноглікозидів, що гальмує синтез білка в бактеріальній клітині.

Бацитрацин активний головним чином щодо грампозитивних мікроорганізмів (гемолітичного стрептокока, стафілококів, Clostridium, Corynebacterium diphtheriae, Treponema pallidum), а також відносно деяких грамнегативних патогенних мікроорганізмів, таких як Neisseria i Haemophilus influenzae. Спектр дії препарату включає також актиноміцети і фузобактерії. Стійкі до бацитрацину штами зустрічаються рідко. Неоміцин впливає як на грампозитивні, так і на грамнегативні мікроорганізми (стафілококи, Proteus, Enterobacter aerogenes, Klebsiela pneumoniae, Shigella, Haemophilus influenzae, Pasteurella, Neisseria meningitidis, Vibrio cholerae, Bordetella pertussis, Bacillus anthracis, Corynebacterium diphtheriae, Streptococcus faecalis, Listeria monocytogenes, Escherichia coli, Mycobacterium tuberculosis, Borrelia i Leptospira interrogans.

Комбіноване застосування обох препаратів забезпечує широкий антимікробний спектр.

Фармакокінетика. Оскільки всмоктування бацитрацину та неоміцину через ушкоджену шкіру незначне, максимальна концентрація препарату утворюється в місці застосування. Якщо препарат наноситься на значні ділянки шкіри, слід взяти до уваги можливість резорбції препарату. Гній та інші біологічні матеріали (кров, її компоненти та ін.) не впливають на антимікробну активність Банеоцину.

Показання для застосування. Поверхневе інфікування невеликих ділянок шкіри, що спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

- вторинне бактеріальне інфікування при герпетичних інфекціях, вітряній віспі; інфікованих варикозних виразках, виразках, екземі;

- у педіатрії – для профілактики пупкової інфекції та лікування бактеріального пелюшкового дерматиту;

- інфіковані поверхневі рани, в тому числі після хірургічних маніпуляцій (трансплантація шкіри, проколювання мочки вуха), інфекції при опіках; післяопераційний період лікування розривів промежени та епізіотомії, лапаратомії, маститів з проведенням дренування; посттравматичні інфекції.

Спосіб застосування та дози. Банеоцин у вигляді порошку застосовують дітям з періоду новонародженості і дорослим 2 - 4 рази на добу протягом 7 діб. Порошок розпилюють тонким шаром на уражену ділянку. Після нанесення препарату на уражену ділянку, за необхідності, можна накласти марлеву пов’язку.

У хворих з опіками, що займають понад 20% поверхні тіла, порошок Банеоцин застосовують 1 раз на добу.

Побічна дія. Можливий розвиток алергічних реакцій, таких як почервоніння та сухість шкіри, свербіж та висипання при тривалому застосуванні препарату. При лікуванні хронічних дерматитів може розвинутися сенсибілізація до інших препаратів, включаючи неоміцин, що проявляється у слабкій відповіді на лікування.

У поодиноких випадках, у хворих із значними ушкодженнями шкірного покриву можливі прояви таких системних ефектів препарату, як ототоксичність, ураження вестибулокохлеарного апарату, нефротоксична дія та блокада нейромязової провідності.

Протипоказання. Підвищена чутливість до неоміцину, бацитрацину або інших аміноглікозидів; інших компонентів препарату; значні та тяжкі ушкодження шкірного покриву.

Препарат не можна вводити у зовнішній слуховий прохід при перфорації барабанної перетинки. Не застосовується для лікування очних інфекцій.

Передозування. При застосуванні доз препарату, які значно перевищують рекомендовані, необхідно слідкувати за можливою появою ознак нефротоксичності та/або ототоксичності, що пов’язано з абсорбцією Банеоцину, особливо у хворих з трофічними виразками.

Лікування симптоматичне.

Особливості застосування. При застосуванні препарату у пацієнтів з ураженими великими ділянками шкіри слід брати до уваги можливість всмоктування активних компонентів Банеоцину і, як наслідок, розвиток ото- та/або нефротоксичної дії. Ризик розвитку токсичних ефектів зростає при виражених порушеннях функції печінки та/або нирок. Тому в таких випадках слід робити аналізи крові, сечі, аудіометричні дослідження до і під час терапії Банеоцином.

Через можливість розвитку блокади нервово-м’язової передачі, особливо у хворих з ацидозом або тяжкою міастенією в анамнезі, у цих хворих препарат застосовують з обережністю.

Тривале застосування у хворих на хронічний середній отит зростає ризик розвитку ототоксичної дії препарату.

Застосування в період вагітності та лактації.

Застосовувати Банеоцин у період вагітності та лактації необхідно з обережністю.

Подібно до інших аміноглікозидів неоміцин проникає через плацентарний бар’єр, тому необхідно уникати застосування препарату на великих ділянках шкіри (через ризик всмоктування активних речовин). Високі дози аміноглікозидів можуть призвести до ушкодження кохлеарного апарату плода.

Перед годуванням груддю необхідно знімати залишки препарату з молочної залози кип’яченою водою та стерильною ватою.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Не рекомендується одночасне застосування Банеоцину з іншими спорідненими препаратами для зовнішнього і системного застосування, через можливе зростання частоти реакцій підвищеної чутливості.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей місці, в оригінальній упаковці при температурі не вище 25^оС. Термін придатності – 3 роки.