Аккупро^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: quinapril; [3S-[2[R*(R*)]₅ ЗК*]]-2-[2-[[1-(етоксикарбоніл)-3-фенілпропіл]аміно]-1-оксопропіл]-1,2,3,4-тетрагідро-3-ізоквінолінкарбонова кислота (у вигляді моногідрохлориду);

основні фізико-хімічні властивості: таблетки 5 мг - білого кольору, овальні, вкриті оболонкою, двоопуклі, з лінією розлому з обох сторін та позначкою "5", що розташована з обох сторін у протилежному напрямку; таблетки 10 мг - білого кольору, трикутні, вкриті оболонкою, двоопуклі, з лінією розлому з обох сторін та позначкою "10" на одній стороні; таблетки 20 мг - білого кольору, круглі, вкриті оболонкою, двоопуклі, з лінією розлому з обох сторін та позначкою "20" на одній стороні;

склад: кожна таблетка містить квінаприлу гідрохлориду у кількостях, еквівалентних 5 мг, 10 мг або 20 мг квінаприлу;

допоміжні речовини: магнію карбонат, желатин, лактоза, кросповідон, магнію стеарат, opadry білий OY-S-7331: гідроксипропілметилцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза, титану диоксид, макрогол 400, віск канделільський.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Код АТС С09А А06.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Квінаприлу гідрохлорид являє собою сіль квінаприлу - етилового ефіру інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) квінаприлату, який не містить сульфідну групу. При прийомі препарату внутрішньо відбувається швидка деетерифікація квінаприлу до квінаприлату (дикислоти квінаприлу, основного метаболіту), який, у дослідженнях на людях і тваринах виявився ефективним інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту. Механізм дії квінаприлу полягає в інгібуванні циркуляції і тканинної активності АПФ, тим самим зменшуючи вазопресорну активність і секрецію альдостерону. Зниження рівня ангіотензину II за механізмом зворотного зв'язку призводить до підвищеної секреції реніну та його активності в плазмі крові.

Проте, коли вважають, що основний механізм антигіпертензивного ефекту проявляється через ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, квінаприл проявляє антигіпертензивну дію навіть у пацієнтів з низькою реніновою гіпертензією.

Введення пацієнтам з гіпертензією, від помірної до тяжкої, від 10 до 40 мг квінаприлу призводить до зниження артеріального тиску як у положенні сидячи, так і стоячи, з мінімальним впливом на серцевий ритм. Антигіпертензивна активність починається в межах однієї години з максимальними ефектами, які звичайно реєструються через 2-4 години після прийому препарату. Деяким пацієнтам для досягнення стабільного ефекту зниження артеріального тиску може бути потрібно два тижні лікування. При застосуванні рекомендованих доз антигіпертензивна дія препарату підтримується у більшості пацієнтів протягом 24-годинного інтервалу між дозами і зберігається протягом тривалого часу лікування.

Гемодинамічна оцінка в пацієнтів з гіпертензією показала, що зниження артеріального тиску, викликане квінаприлом, супроводжується зменшенням загального периферичного опору і ниркового судинного опору з незначними змінами або відсутністю змін у серцевому ритмі, серцевому індексі, нирковому кровотоці, швидкості клубочкової фільтрації або фільтраційної фракції.

Фармакокінетика. Після перорального застосування препарату максимальні концентрації квінаприлу в плазмі досягаються в межах однієї години. Ґрунтуючись на виявленні квінаприлу та його метаболітів у сечі, обсяг абсорбції становить приблизно 60%. Близько 38% перорально введеного квінаприлу є системно доступним у вигляді квінаприлату. Квінаприл має очевидний період напіввиведення в плазмі - приблизно одну годину. Максимальні концентрації квінаприлату в плазмі спостерігаються приблизно через дві години після пероральної дози квінаприлу. Квінаприлат видаляється, головним чином, шляхом ниркової екскреції і має напівперіод ефективної акумуляції (приблизно три години). Приблизно 97% квінаприлу або квінаприлату, що циркулюють у плазмі, зв'язані з білками. У пацієнтів з нирковою недостатністю очевидний період напіввиведення квінаприлату збільшується зі зменшенням кліренсу креатиніну. Фармакокінетичні дослідження в пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю, які перебувають на постійному гемодіалізі або на постійному амбулаторному перитонеальному діалізі, вказують на те, що діаліз має незначний вплив на видалення квінаприлу та квінаприлату. Існує лінійна кореляція між кліренсом квінаприлату в плазмі і кліренсом креатиніну. Виділення квінаприлату також знижене у пацієнтів похилого віку (>65 років). Концентрації квінаприлату знижені у пацієнтів з алкогольним цирозом через порушену деетерифікацію квінаприлу. Дослідження на щурах показали, що квінаприл та його метаболіти не проникають крізь гематоенцефалічний бар'єр.

Показання для застосування.

Артеріальна гіпертензія.

Аккупро^® показаний для лікування гіпертензії. Квінаприл ефективний у вигляді монотерапії або у поєднанні з тіазидними діуретиками і бета-блокаторами.

Застійна серцева недостатність.

Аккупро^® є ефективним у лікуванні застійної серцевої недостатності (при необхідності в комбінації з діуретиком і/або серцевим глікозидом тощо).

Спосіб застосування та дози.

Артеріальна гіпертензія.

Монотерапія: рекомендована початкова доза препарату для пацієнтів, які не приймають діуретики, становить 10-20 мг, один раз на добу. Залежно від клінічної реакції доза може бути збільшена до 20 або 40 мг/добу. Рекомендовану дозу застосовують один раз на добу або ділять на два прийоми. При потребі корекція дози має проводитися з інтервалами у 2 – 4 тижні. Довготривалий контроль підтримується у більшості пацієнтів з режимом дозування один раз на добу. Максимальна доза препарату становить до 80 мг на добу. Супутнє введення діуретиків: у пацієнтів, які повинні продовжувати лікування діуретиками, початкова рекомендована доза Аккупро^® становить 5 мг і пізніше має бути титрована до оптимальної відповіді (див."Взаємодія з іншими лікарськими засобами").

Застійна серцева недостатність.

Рекомендована початкова доза у пацієнтів із застійною серцевою недостатністю становить 5 мг один або два рази на добу. Якщо початкова доза препарату переноситься добре, у пацієнтів можна проводити титрування до ефективної дози, звичайно від 10 до 40 мг/добу, яку приймають, розділивши її на дві однакові дози.

Зниження функції нирок: кінетичні дані показують, що виведення квінаприлу залежить від рівня функціонування нирок. Рекомендована початкова доза Аккупро^® у пацієнтів із кліренсом креатиніну вище 30 мл/хв. становить 5 мг і у пацієнтів із кліренсом креатині ну менше 30 мл/хв. - 2,5 мг. Якщо початкова доза переноситься добре, препарат можна приймати наступного дня при режимі дозування двічі на добу. За відсутності надмірної гіпотензії або суттєвого погіршення функції нирок доза може бути збільшена через щотижневі проміжки часу, ґрунтуючись на клінічному та гемодинамічному ефекті.

Побічна дія. Побічні реакції були звичайно незначними і короткотривалими. Найчастіше в контрольованих випробуваннях спостерігалися такі клінічні побічні реакції: головний біль (7,2%), запаморочення (5,5%), кашель (3,9%), відчуття втоми (3,5%), риніт (3,2%), нудота і/або блювання (2,8%) і міалгія (2,2%). Слід зазначити, що кашель типово є непродуктивним, стійким і зникає після припинення терапії. Рідко спостерігались наступні побічні реакції, наведені нижче:

Серцево-судинні: серцебиття, вазодилатація, стенокардія, тахікардія.

Шлунково-кишкові: метеоризм, сухість у роті або горлі, панкреатит.

Неврологічні/Психіатричні: вертиго, запаморочення, нервозність, депресія, сонливість.

Шкірні: свербіж, підвищене потовиділення, висип, алопеція, пухирчатка, ексфоліативні дерматити.

Урогенітальні: інфекції сечовивідних шляхів, імпотенція.

Інші: набряк, артралгія, амбліопія, гемолітична анемія.

Результати клінічних лабораторних досліджень.

Рідко повідомлялося про агранулоцитоз і нейтропенію, і їх причинний зв'язок із застосуванням квінаприлу неясний (див."Особливості застосування"). Гіперкаліємія. (див. "Особливості застосування").

Креатинін і азот сечовини крові. Підвищення (більш ніж у 1,25 рази від верхньої межі норми) креатиніну сироватки крові і азоту сечовини крові спостерігалося у 2% і 2%, відповідно, пацієнтів, які отримували лише квіналрил. Підвищення більш імовірно може спостерігатися у пацієнтів, які отримують супутню терапію з діуретиками, ніж у тих, які отримують виключно квінаприл.

Ангіоневротичний набряк. Про ангіоневротичний набряк повідомлялося у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ, включаючи 0,1% пацієнтів, які отримували квінаприл. Якщо мають місце ларингеальний стридор або ангіоневротичний набряк обличчя, язика або голосової щілини, застосування квінаприлу слід негайно припинити; пацієнту слід провести належну терапію, відповідно до загальноприйнятих правил медичної допомоги, і уважно спостерігати за ним до зникнення набряку. У випадках, коли набряк обмежується обличчям і губами, специфічне лікування у більшості випадків непотрібне; у знятті симптомів корисними можуть бути антигістамінні препарати. Ангіоневротичний набряк, пов'язаний з ураженням гортані, може бути смертельним. Там, де має місце ураження язика, голосової щілини або гортані, яке, ймовірно, може викликати обструкцію дихальних шляхів, відразу ж повинна бути призначена відповідна невідкладна терапія, включаючи, але не обмежуючись цим, підшкірне введення розчину адреналіну (епінефрину) 1:1000 (від 0,3 до 0,5 мл). У пацієнтів з наявністю в анамнезі ангіоневротичного набряку, не пов'язаного з терапією інгібітором АПФ, може мати місце підвищений ризик ангіоневротичного набряку під час лікування інгібітором АПФ.

Анафілактоїдні реакції

Десенсибілізація

У пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ під час десенсибілізуючої терапії з отрутою перетинчастокрилих, спостерігалися тривалі небезпечні для життя анафілактоїдні реакції. У деяких пацієнтів не виникали ці реакції при тимчасовому утриманні від приймання інгібіторів АПФ, але вони виникали знову при ненавмисній повторній провокації.

Аферез ліпопротеїнів низької щільності

У пацієнтів, які піддавалися аферезу ліпопротеїнів низької щільності з декстран-сульфатною абсорбцією при супутній терапії з інгібітором АПФ, спостерігалися анафілактоїдні реакції.

Гемодіаліз

Клінічні дані показали, що пацієнти, які проходили гемодіаліз з використанням певних мембран з високою інтенсивністю потоку (таких, як поліакрилонітрильні мембрани) можуть, імовірно, зазнавати анафілактоїдних реакцій при одночасному лікуванні інгібітором АПФ.

Слід уникати цього поєднання, застосовуючи альтернативні антигіпертензивні препарати або альтернативні мембрани для гемодіалізу.

Гіпотензія

У пацієнтів з неускладненою гіпертензією, що отримували квінаприл, гіпотензія спостерігалася рідко, але вона була можливим наслідком терапії з інгібіторами АПФ у пацієнтів зі зниженим водно-сольовим балансом, таких, які раніше приймали діуретики, дотримувалися низькосольової дієти, перебували на діалізі (див. "Взаємодія з іншими лікарськими засобами" і "Побічна дія").

У пацієнтів із застійною серцевою недостатністю, для яких існує ризик надмірної гіпотензії, лікування квінаприлом має розпочинатися при рекомендованій дозі під ретельним медичним наглядом; за цими пацієнтами слід уважно спостерігати протягом перших двох тижнів лікування і щоразу, коли дозування квінаприлу збільшується.

Якщо має місце симптоматична гіпотензія, пацієнта слід покласти на спину і, якщо це необхідно, провести внутрішньовенну інфузію фізіологічним розчином. Короткотривала гіпотензивна реакція не є протипоказанням для подальшого лікування; однак, якщо така реакція виникла, слід розглянути питання про застосування нижчих доз квінаприлу або будь-якого супутнього лікування діуретиками.

У пацієнтів, які вже отримували діуретик на початку лікування квінаприлом, може розвинутися симптоматична гіпотензія. Для пацієнтів, які отримують діуретик, важливим є, якщо це можливо, припинення прийому діуретика за два-три дні до початку лікування квінаприлом. Якщо артеріальний тиск не контролюється винятково квінаприлом, приймання діуретиків слід відновити. Якщо від використання діуретиків неможливо відмовитися, введення квінаприлу слід починати з низької початкової дози.

Нейтропенія /Агранулоцитоз

Нейтропенія / Агранулоцитоз - при застосуванні квінаприлу виникають рідко, як правило, у пацієнтів з нирковою недостатністю, а також з колагеновими захворюваннями. Як і для інших інгібіторів АПФ, для пацієнтів з колагеновими захворюваннями і/або нирковою недостатністю потрібен регулярний контроль кількості лейкоцитів.

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-яких компонентів препарату; наявність в анамнезі ангіоневротичного набряку, пов'язаного з попередньою терапією інгібітором АПФ; II та ІІІ триместри вагітності; дитячий вік.

Передозування. Конкретна інформація з лікування передозування Аккупро^® відсутня. Найімовірнішими клінічними проявами могли б бути симптоми, які належать до тяжкої гіпотензії, що звичайно лікують внутрішньовенним введенням плазмозамінних розчинів. Проводять симптоматичну і підтримуючу терапію за встановленими принципами медичної допомоги. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз мають незначний вплив на виведення квінаприлу і квінаприлату.

Особливості застосування.

Зниження функції нирок: період напіввиведення квінаприлату збільшується при зменшенні кліренсу креатиніну. Рекомендовані початкові дози для пацієнтів з порушеною функцією нирок, такі:

Кліренс креатиніну (мл/хв.) Рекомендована максимальна початкова доза (мг)

>60 10

30-60 5

10-30 2,5

<10 *

*на сьогодні немає достатнього досвіду, щоб дозволити дати специфічні рекомендації щодо дозування цим пацієнтам.

У чутливих осіб, як наслідок інгібування ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, можуть очікуватися зміни в функціонуванні нирок. У пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю, у яких функція нирок може залежати від активності ренін-ангіотензин-альдостероновох систем, терапія з інгібіторами АПФ, включаючи квінаприл, може бути пов'язана з олігурією та/або прогресуючою азотемією і рідко з гострою нирковою недостатністю та/або смертю.

Період виведення квінаприлату є подовженим через зниження кліренсу креатиніну. Пацієнти з кліренсом креатиніну <60 мл/хв. потребують більш низької дози квінаприлу. (див. "Спосіб застосування та дози"). Дозу для таких пацієнтів слід титрувати від нижчої до вищої, грунтуючись на терапевтичному ефекті, і необхідно ретельно контролювати функцію нирок, хоча початкові дослідження не показали, що квінаприл викликає подальше погіршення ниркової функції.

У клінічних дослідженнях гіпертензивних пацієнтів з однобічним або двобічним стенозом ниркової артерії, після терапії з інгібітором АПФ спостерігалося підвищення азоту сечовини крові і креатиніну сироватки крові. Це підвищення було майже завжди оборотним при відміні терапії з інгібітором АПФ та/або діуретиками. У таких випадках слід спостерігати за функціонуванням нирок пацієнтів протягом перших кількох тижнів терапії.

Фетальна /Хірургія /Анестезія

У випадку хірургічного втручання необхідно повідомити анестезіолога про прийом квінаприлу, оскільки можливий розвиток вираженої гіпотензії/ колапсу.

Неонатальна захворюваність і смертність

У вагітних жінок інгібітори АПФ можуть спричиняти фетальну і неонатальну захворюваність і смертність при застосуванні. Перед використанням квінаприлу у період вагітності слід розглянути його можливий несприятливий вплив на плід. Якщо жінка завагітніла у період прийому квінаприлу, препарат слід відмінити.

При застосуванні інгібіторів АПФ протягом II і ІІІ триместрів вагітності були повідомлення про гіпотензію, ниркову недостатність, гіпоплазію черепа і/або смерть новонароджених. Також повідомлялося про олігогідрамніон, що, імовірно, представляє знижену ниркову функцію у плоду; у зв'язку з олігогідрамніоном відзначалися контрактури кінцівок, черепно-лицьові деформації, гіпопластичний розвиток легень і затримка внутрішньоутробного росту. У зв'язку з цим вагітність, особливо ІІ-ПІ триместр, е протипоказанням для призначення квінаприлу.

Немовлят, яких in utero піддавали впливу інгібіторів АПФ, слід ретельно спостерігати на наявність гіпотензії, олігурії і, гіперкаліємії. Якщо має місце олігурія, слід звернути увагу на підтримку артеріального тиску і ниркової перфузії.

Застосування у дітей

Безпечність і ефективність квінаприлу для дітей не встановлена.

Матері, що годують груддю

Інгібітори АПФ, включаючи квінаприл, в обмеженій кількості виділяються з жіночим молоком. Тому у період лікування Аккупро^® рекомендовано припинити грудне вигодовування. Якщо це неможливо, слід ретельно контролювати рівень AT, вміст калію в плазмі крові та функціональний стан нирок у дитини грудного віку.

Застосування у людей похилого віку

Вік, очевидно, не впливає на ефективність або профіль безпеки препарату. Отже, рекомендована початкова доза квінаприлу у пацієнтів похилого віку становить 10 мг один раз на добу, при необхідності вона може бути коригована відповідно до реакції AT.

Вплив на здатність керувати автомобілем та користуватися технікою

Спеціальні вказівки відсутні.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Тетрациклін. Введення тетрацикліну разом з квінаприлом зменшує абсорбцію тетрацикліну у пацієнтів приблизно на 28-37%. Зменшена абсорбція обумовлена присутністю карбонату магнію як наповнювача у препараті квінаприлу. Слід мати на увазі можливість такої взаємодії при одночасному призначенні квінаприлу і тетрацикліну.

Літій. Підвищені рівні літію в сироватці крові і симптоми літієвої токсичності спостерігалися у пацієнтів, які одночасно отримували літієву терапію та інгібітори АПФ, через натрій-втрачаючий ефект цих речовин. Одночасне призначення цих препаратів має проводитися з обережністю; рекомендовано частий контроль рівнів літію у сироватці крові. Використання також діуретика може збільшити ризик літієвої токсичності.

Інші препарати. При призначенні квінаприлу з пропранололом, гідрохлортіазидом, дигоксином або циметидином не спостерігалося ніяких клінічно важливих фармакокінетичних взаємодій. Антикоагулянтний ефект однократної дози варфарину (оцінений за протромбіновим часом) суттєво не змінився при одночасному введенні квінаприлу двічі на день.

Супутня діуретична терапія. Супутня терапія діуретиками тіазидного типу і/або приєднанням бета-блокаторів посилює антигіпертензивні ефекти квінаприлу, даючи більший ефект зниження артеріального тиску, ніж при застосуванні будь-якого з препаратів окремо. Як і для інших інгібіторів АПФ, пацієнти, які приймають діуретики, особливо ті, які нещодавно розпочав діуретичну терапію, можуть іноді відчувати надмірне зниження артеріального тиску після початку лікування з квінаприлом. Гіпотензивні ефекти після першої дози квінаприлу можна мінімізувати, відмінивши діуретик за кілька днів перед початком терапії. Якщо відмінити діуретик неможливо, початкова доза квінаприлу має бути зменшена. Для пацієнтів, які продовжують приймати діуретики, має бути забезпечений медичний нагляд протягом двох годин після прийому початкової дози квінаприлу. Препарати, які підвищують калій у сироватці крові. Якщо призначена супутня терапія квінаприлу з калієзберігаючими діуретиками (наприклад, спіронолактоном, триамтереном або амілоридом), калієвими додатками або калієвмісними солями-замінниками, їх слід використовувати з обережністю і з відповідним контролем калію у сироватці крові. Як і для інших інгібіторів АПФ, у пацієнтів, що приймають винятково квінаприл, можуть збільшуватися рівні калію в сироватці крові. При супутньому введенні квінаприл може зменшувати гіпокаліємію, викликану тіазидними діуретиками. Квінаприл не вивчали в якості супутньої терапії з калієзберігаючими діуретиками. Через ризик подальшого потенціювання зростання калію в сироватці крові радять, щоб поєднана терапія з калієзберігаючими діуретиками була розпочата з обережністю і рівні калію в сироватці крові пацієнта ретельно контролювалися.

Нестероїдні протизапальні засоби. У деяких пацієнтів з нестабільною функцією нирок, які приймають НПЗП, після початку прийому інгібіторів АПФ ймовірне подальше погіршення функції нирок. Зазвичай, цей стан оборотний.

Може спостерігатися зниження терапевтичного ефекту квінаприлу при одночасному призначенні з НПЗП.

Інгібітори АПФ, включаючи квінаприл, можуть підвищувати чутливість до інсуліну, що може призводити до гіпоглікемії у пацієнтів з діабетом, які застосовують інсулін або пероральні гіпоглікемічні препарати. Слід ретельніше наглядати за такими пацієнтами.

Умови та термін зберігання. Зберігати у темному, сухому, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Термін придатності - 3 роки.