Уромес инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: mesna; 2-Меркаптоетансульфонова кислота (у вигляді натрієвої солі);

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин;

склад: 1 мл розчину містить 100 мг месни;

допоміжні речовини: динатрію едетат, вода для ін'єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. Засоби для усунення токсичних ефектів протипухлинної терапії. Код V03A F01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Уропротекторний засіб. Інактивує уротоксичні ефекти оксазофосфоринів (циклофосфамід, іфосфамід), а також створює додаткові сполуки з акроілеїном, завдяки чому досягається місцевий детоксикаційний ефект у сечовивідних шляхах.

Окрім того, месна має муколітичну дію, подібну до дії ацетилцистеїну, однак більш ефективно розриває бісульфідні зв'язки макромолекулярних сполук, які зумовлюють в'язкість секрету. Полегшує відходження мокротиння, не пошкоджуючи слизової оболонки дихальних шляхів. Ефективний при накопиченні слизового секрету в дихальних шляхах, а також за наявності у мокротинні домішок гною та крові.

Фармакокінетика. У разі використання препарату для проведення інгаляцій він добре всмоктується у дихальних шляхах і у незміненому вигляді виводиться з організму.

Месна знижує нефро- і уротоксичність алкілуючих засобів. Після внутрішньовенного введення 800 мг T_1/2 в крові становить для месни 0,36, для дисульфіду - 1,17 год. Із сечою виводиться 32% дози у вигляді тіолу і 33% - у вігляді дисульфіду.

Показання для застосування. Профілактика уротоксичної дії оксазофосфоринів під час проведення цитостатичної терапії, особливо при лікуванні іфосфамідом або циклофосфамідом у високих дозах (більше 10 мг/кг) пацієнтів групи ризику (стан після променевої терапії органів малого таза, цистит при попередньому лікуванні оксазофосфоринами, захворювання сечових шляхів).

У вигляді інгаляцій або вливань застосовують при накопиченні в’язкого секрету у дихальних шляхах: у післяопераційний період для полегшення відходження мокротиння та для запобігання ускладненням у легенях, зумовленим накопиченням секрету у просвіті бронхів (профілактика в післяопераційному періоді при нейрохірургічних втручаннях, торакальних операціях, при проведенні інтенсивної терапії); при торакальних травмах (для полегшення резорбції згустків крові, змішаних зі слизом); при муковісцидозі; при бронхіальній астмі; при хронічному бронхіті (особливо обструктивному); при емфіземі легенів; при бронхоектазах; при ателектазах, спричинених закупорюванням бронхів згустками слизу; а також для санації бронхів у період інтенсивної терапії і при проведенні наркозу.

Спосіб застосування та дози. Дорослим звичайно вводять внутрішньовенно у дозі, що становить 20% від дози оксазофосфорину, одночасно з введенням цитостатичного засобу, а потім повторно у тій же дозі через 4 і 8 год.

Дітям доцільно вводити частіше (до 6 разів) і з більш короткими (3 год) інтервалами.

При довготривалій інфузії іфосфаміду рекомендується така схема застосування: Уромес призначають у дозі 20% від дози іфосфаміду на початку введення цитостатика, потім – у дозі, що дорівнює дозі іфосфаміду методом довготривалої інфузії під час введення, і далі – протягом 6-12 год після закінчення інфузії іфосфаміду.

При комбінованому застосуванні месни і циклофосфаміду дози препаратів підбирають індивідуально, коригують на базі клінічного ефекту, ступеня вираженості токсичної дії циклофосфаміду.

Інгаляції Уромесу можна робити тільки дорослим через мундштук або маску за допомогою інгалятора (в умовах атмосферного тиску) у сидячому положенні. При цьому використовують 2-4 мл розчину Уромесу (200-400 мг месни) без розведення або у розведенні 1:1 дистильованою водою чи ізотонічним розчином хлориду натрію. Інгаляції проводять 3-4 рази на добу протягом 2-24 днів. За необхідності лікування повторюють.

Для краплинного введення через інтратрахеальну трубку для дорослих використовують 2-4 мл розчину Уромесу (200-400 мг месни), розведеного у такій же кількості дистильованої води або ізотонічного розчину натрію хлориду. Процедуру проводять щогодинно, до розчинення і відходження секрету.

Тривалість курсу лікування встановлюють індивідуально. Наприклад, при лікуванні муковісцидозу або хронічних захворювань дихальних шляхів можливо довготривале застосування Уромесу.

Побічна дія. Можливі флебіт у місці введення, гіперергічні реакції. При інгаляційному або інтратрахеальному застосуванні іноді виникає кашель і/або підсилюється бронхоспазм; відомі випадки виникнення болю у грудях (у цьому випадку рекомендується знизити концентрацію розчину шляхом додавання рівної кількості води або ізотонічного розчину).

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату.

Передозування. У разі перевищення разової дози 60 мг/кг можливі нудота, блювання, діарея (найчастіше важко диференціювати з проявами ускладнень цитотоксичного лікування).

Особливості застосування. Уромес не усуває інших побічних дій цитостатиків, тому при його застосуванні необхідно проводити підтримуючу і симптоматичну терапію у повному обсязі.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Уромес не сумісний з цисплатином in vitro, однак не взаємодіє з ним in vivo, якщо вводити препарати окремо. Препарат сумісний з іфосфамідом і циклофосфамідом, тому припустиме змішування з цими препаратами в одному об'ємі.

Уромес можна застосовувати разом з антибіотиками, за винятком аміноглікозидів (канаміцин, гентаміцин), які знижують його активність. Комбінація з глюкокортикостероїдами та бронходилятаторами припустима.

Умови та термін зберігання. Зберігати в захищеному від світла місці при температурі 15-25 ^оС. Зберігати в недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 3 роки.