Ренитек^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: еналаприл; (S)-1-[N-[1-(етоксикарбоніл)-3-фенілпропіл]-L-аланіл]-L-пролін, (Z)-бутенедіоатова сіль (1:1);

основні фізико-хімічні властивості:

таблетки 5 мг – таблетка білого кольору, трикутної форми з закругленими краями; з одного боку напис “MSD 712”, з іншого – насічка;

таблетки 10 мг – таблетка іржаво-червоного кольору, трикутної форми з закругленими краями; з одного боку напис “MSD 713”, з іншого – насічка;

таблетки 20 мг – таблетка персикового кольору, трикутної форми з закругленими краями; з одного боку напис “MSD 714”, з іншого – насічка;

склад: 1 таблетка містить 5 мг, 10 мг, 20 мг еналаприлу малеату;

допоміжні речовини (5 мг): натрію бікарбонат, лактоза безводна, крохмаль кукурудзяний, переджелатинізований крохмаль, магнію стеарат.

допоміжні речовини (10 мг): натрію бікарбонат, лактоза безводна, крохмаль кукурудзяний, переджелатинізований крохмаль, заліза оксид червоний Е , магнію стеарат.

допоміжні речовини (20 мг): натрію бікарбонат, лактоза безводна, крохмаль кукурудзяний, переджелатинізований крохмаль, заліза оксид жовтийЕ , заліза оксид червоний Е , магнію стеарат.

 

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту.

Код АТС С09АА02.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

РЕНІТЕК^® (еналаприл, MSD) – сіль малеїнової кислоти та еналаприлу, похідної двох амінокислот, L-аланіну та L-проліну. Після прийому внутрішньо еналаприл швидко всмоктується, після чого гідролізується до еналаприлату, що є високоспецифічним, тривалої дії інгібітором ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), який не належить до сульфгідрильних сполук.

Механізм дії

Ангіотензинперетворюючий фермент – пептидилова дипептидаза, яка каталізує конверсію ангіотензину І у пресорну субстанцію ангіотензин ІІ. Після абсорбції еналаприл гідролізується до еналаприлату, який пригнічує АПФ. Пригнічення АПФ приводить до зменшення рівня в плазмі ангіотензину ІІ, що веде до збільшення активності реніну плазми (через пригнічення негативного зворотного зв’язку між активністю ангіотензину ІІ і вивільненням реніну) і зменшення секреції альдостерону.

Еналаприл збільшує вміст оксиду азоту, простагландину Е. Препарат має натрійуретичний та урикозуричний ефекти, викликає незначну затримку іонів калію. Препарат не впливає на метаболізм глюкози, ліпопротеїнів, знижує рівень циркулюючих катехоламінів і впливає на їх вміст у мозковій тканині.

Механізм, через який еналаприл знижує артеріальний тиск, передусім пов’язують з пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, еналаприл може мати антигіпертензивний ефект навіть у пацієнтів з низькореніновою гіпертензією.

Застосування РЕНІТЕК^®у пацієнтам з гіпертензією призводить до зниження артеріального тиску в горизонтальному і вертикальному положеннях без істотного збільшення частоти серцевого ритму.

Симптомна постуральна гіпотензія виникає нечасто. У деяких пацієнтів досягнення оптимального зниження артеріального тиску може вимагати кількох тижнів терапії. Раптова відміна РЕНІТЕК^®у не асоціювалася зі швидким підвищенням артеріального тиску.

Ефективне пригнічення активності АПФ звичайно досягається через 2-4 години після перорального застосування разової дози еналаприлу. Початок антигіпертензивної активності звичайно спостерігається через одну годину, а пікове зниження артеріального тиску досягається через 4-6 годин після прийому препарату. Тривалість збереження ефекту залежить від дози. Втім, у рекомендованих дозах антигіпертензивний та гемодинамічний ефект зберігався принаймні протягом 24 годин.

Антигіпертензивна терапія РЕНІТЕК^®ом веде до істотного регресу гіпертрофії лівого шлуночка зі збереженням систолічної функції лівого шлуночка.

У пацієнтів з і без цукрового діабету з ураженням нирок і протеїнурією після застосування еналаприлу спостерігали зменшення альбумінурії, екскреції із сечею IgG і загального протеїну сечі.

У пацієнтів з есенціальною гіпертензією зниження артеріального тиску звичайно супроводжується зменшенням периферичного опору артерій зі збільшенням серцевого викиду і незначними змінами серцевого ритму або без таких змін. Після застосування РЕНІТЕК^®у звичайно збільшується нирковий кровоток; швидкість гломерулярної фільтрації звичайно не змінюється.

Еналаприл зменшив частоту шлуночкових аритмій у пацієнтів із серцевою недостатністю.

Результати проведених досліджень довели кардіопротективні властивості РЕНІТЕК^®у.

Клінічна фармакологія у дітей

Результати проведених клінічних досліджень застосування препарату у пацієнтів дитячого віку від 6 до 16 років з гіпертензією показали, що фармакокінетика еналаприлу при пероральному застосуванні була подібна до такої у дорослих. Пацієнтам масою тіла менше 50 кг еналаприл призначали у дозі 0,625, 2,5 або 20 мг на добу, а пацієнтам з масою тіла 50 кг або більше – 1,25, 5 або 40 мг на добу. Прийом еналаприлу один раз на добу знижував нижнє значення АТ залежно від дозування. Залежність гіпотензивного ефекту еналаприлу від дози простежувалась у всіх підгрупах (вік, стадія розвитку Таннера, стать, раса).

Показання для застосування.

РЕНІТЕК^® показаний для лікування:

есенціальної гіпертензії будь-якої стадії;

реноваскулярної гіпертензії;

серцевої недостатності будь-якої стадії.

У пацієнтів з клінічно вираженою серцевою недостатністю РЕНІТЕК^® застосовується з метою:

поліпшення виживання; сповільнення прогресування серцевої недостатності; зниження частоти госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.

Профілактика розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності.

У пацієнтів з безсимптомною дисфункцією лівого шлуночка РЕНІТЕК^® сприяє:

· сповільненню розвитку клінічно вираженої серцевої недостатності;

· зменшенню кількості госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.

 

Профілактика коронарної ішемії у пацієнтів з дисфункцією лівого шлуночка.

РЕНІТЕК^® призначений для зменшення частоти розвитку інфаркту міокарда та госпіталізацій з приводу нестабільної стенокардії.

Спосіб застосування та дози.

Оскільки прийом їжі не впливає на всмоктування таблеток РЕНІТЕК^®, препарат можна приймати до, після та під час їди.

Есенціальна гіпертензія

Початкова доза препарату становить 10-20 мг, один раз на день, залежно від ступеня гіпертензії. При легкій гіпертензії рекомендована початкова доза становить 10 мг на день. При інших ступенях гіпертензії початкова доза становить 20 мг, один раз на день. Підтримуюча доза - одна таблетка 20 мг, один раз на день. Дозування потрібно добирати індивідуально для кожного пацієнта, але воно не повинно перевищувати 40 мг на день.

Реноваскулярна гіпертензія

У пацієнтів цієї групи терапію слід починати з низької початкової дози, наприклад з 5 мг або менше. Потім дозу добирають відповідно до потреб пацієнта. Можна очікувати, що у більшості пацієнтів препарат виявиться ефективним при щоденному прийомі однієї таблетки 20 мг. Слід бути обережним при лікуванні РЕНІТЕК^®ом пацієнтів, які незадовго до цього приймали діуретики (див. наступний розділ).

Супутнє лікування гіпертензії діуретиками

Після першого прийому РЕНІТЕК^®у може виникнути гіпотензія. Такий ефект найбільш імовірний у пацієнтів, які отримують лікування діуретиками. У цьому випадку препарат рекомендують призначати з обережністю, оскільки у таких пацієнтів може спостерігатися дефіцит рідини або натрію. Лікування діуретиками слід припинити за 2-3 дні до початку лікування РЕНІТЕК^®ом. Якщо це неможливо, то початкову дозу РЕНІТЕК^®у слід знизити (до 5 мг або менше), щоб визначити первинний вплив препарату на артеріальний тиск. Далі дозу слід добирати відповідно до потреб пацієнта.

Дозування при нирковій недостатності

Загалом повинен бути збільшений інтервал між прийомами еналаприлу і/або зменшене дозування препарату.

Стан нирок	Кліренс креатиніну (мл/хв)	Початкова доза (мг/день)
Незначні порушення функції	<80 > 30 мл/хв	5-10 мг
Помірні порушення функції	£30 > 10 мл/хв	2,5-5 мг
Виражені порушення. Зазвичай подібні хворі знаходяться на гемодіалізі*	£10 мл/хв	2,5 мг у дні діалізу**

*Див. розділ “Особливості застосування – Пацієнти на гемодіалізі”.

**Еналаприл підлягає гемодіалізу. Корекцію дозування у дні, коли гемодіаліз не проводиться, необхідно здійснювати залежно від рівня артеріального тиску.

Серцева недостатність/безсимптомна дисфункція лівого шлуночка

Початкова доза РЕНІТЕК^®у для пацієнтів з серцевою недостатністю становить 2,5 мг, при цьому застосування препарату необхідно проводити під ретельним лікарським контролем для того, щоб встановити первинний ефект препарату на артеріальний тиск. РЕНІТЕК^® може використовуватися для лікування симптоматичної серцевої недостатності звичайно разом з діуретиками та, за необхідності, препаратами наперстянки. У випадку відсутності ефекту або після відповідної корекції симптоматичної гіпотензії, що виникла у результаті лікування РЕНІТЕК^®ом, дозу слід поступово підвищувати до цільової дози – 20 мг, яку призначають або одноразово або розділяють на два прийоми, залежно від того, що краще переносить пацієнт. Добір дози можна здійснювати впродовж 2-4 тижнів або в коротші терміни. Подібний терапевтичний режим ефективно зменшує показники смертності пацієнтів з клінічно вираженою серцевою недостатністю.

Як до, так і після початку лікування РЕНІТЕК^®ом хворим із серцевою недостатністю слід здійснювати ретельний контроль артеріального тиску і функцій нирок (див. розділ “Особливості застосування”). Розвиток гіпотензії після початкової дози РЕНІТЕК^®у не означає, що гіпотензія зберігатиметься при тривалому лікуванні, і не свідчить про необхідність припинення прийому препарату. При лікуванні РЕНІТЕК^®ом слід також контролювати вміст калію у сироватці крові (див. розділ “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”).

Пацієнти дитячого віку з гіпертензією

Звичайно рекомендована початкова доза становить 0,08 мг/кг (до 5 мг), один раз на добу. Дозування повинно бути підібране відповідно до реакції артеріального тиску. Дози понад 0,58 мг/кг (або понад 40 мг) у дітей не досліджувалися.

Побічна дія.

При використанні Ренітек^®у у більшості випадків побічні ефекти були незначними, мали тимчасовий характер і не вимагали відміни терапії.

При застосуванні РЕНІТЕК^®у спостерігалися:

Запаморочення і головний біль, підвищена втомлюваність та астенія; інші побічні ефекти (гіпотензія, ортостатична гіпотензія, знепритомлення, нудота, пронос, м’язові судоми, висипка та кашель); рідше повідомлялося про порушення функцій нирок, ниркову недостатність та олігурію.

Гіперчутливість/Ангіоневротичний набряк

В поодиноких випадках при використанні РЕНІТЕК^®у спостерігали ангіоневротичний набряк обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані (див. “Особливості застосування”).

Як при проведенні контрольованих клінічних досліджень, так і при широкому практичному використанні препарату зрідка зустрічалися такі побічні ефекти.

Серцево-судинна система

Інфаркт міокарда або інсульт, можливо, вторинні до значної гіпотензії у пацієнтів, які належать до групи ризику (див. “Особливості застосування”), болі в грудях, прискорене серцебиття, порушення ритму, стенокардія, феномен Рейно.

Шлунково-кишкові розлади

Кишкова непрохідність, панкреатит, печінкова недостатність, гепатит (гепатоцелюлярний або холестатичний), жовтуха, болі в ділянці живота, блювання, диспепсія, запор, анорексія, стоматит.

Нервова система і психіка

Депресія, сплутаність свідомості, сонливість, безсоння, нервозність, парестезії, запаморочення, розлади сну.

Система дихання

Легеневі інфільтрати, бронхоспазм/астма, задишка, ринорея, фарингіт, хрипота.

Шкірні покриви

Пітливість, поліморфна еритема, ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса - Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пемфігус, свербіння, почервоніння шкіри обличчя, кропив’янка, облисіння.

Інші прояви

Імпотенція, порушення смакових відчуттів, шум у вухах, запалення язика, нечіткість зору.

Повідомлялося про розвиток складного симптомокомплексу, який включав деякі або всі з таких проявів: гарячку, серозит, васкуліт, міалгію/міозит, артралгію/артрит, позитивний тест на антинуклеарні антитіла, підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ), еозинофілію і лейкоцитоз. Як побічні реакції можуть також виникати висипка, фотосенсибілізація та інші шкірні реакції.

Діти

Профіль небажаних явищ у дітей не відрізняється від такого у дорослих.

Зміни лабораторних показників

Клінічно вагомі зміни стандартних лабораторних показників рідко пов’язані із застосуванням РЕНІТЕК^®у. Спостерігалися випадки підвищення вмісту сечовини у крові, креатиніну в сироватці, підвищення рівня ферментів печінки і/або білірубіну в сироватці. Ці зміни звичайно є зворотними і нормалізуються після припинення прийому РЕНІТЕК^®у. Інколи зустрічаються гіперкаліємія та гіпонатріємія.

Повідомляли про зниження рівня гемоглобіну і гематокриту.

З того часу, як препарат почали застосовувати у широкій клінічній практиці, повідомляли про окремі випадки нейтропенії, тромбоцитопенії, пригнічення функції кісткового мозку та агранулоцитозу, коли неможливо було виключити зв’язок з застосуванням РЕНІТЕК^®у.

Протипоказання.

РЕНІТЕК^® протипоказаний пацієнтам з підвищеною чутливістю до будь-якої складової препарату, а також пацієнтам із зафіксованим в анамнезі ангіоневротичним набряком, пов'язаним із застосуванням інгібіторів АПФ, пацієнтів зі спадковою чи ідіопатичною ангіоедемою.

Передозування.

Існують обмежені дані щодо передозування препарату в людини. Основними ознаками передозування, згідно з існуючими даними, є виражена гіпотензія, яка починається приблизно через 6 годин після прийому препарату і співпадає з блокадою системи ренін-ангіотензин, і ступор. Рівні еналаприлату в плазмі крові, які перевищують у 100 і 200 разів максимальні рівні, що досягаються при прийомі терапевтичних доз, за повідомленнями, реєструвалися після прийому відповідно 300 мг і 440 мг еналаприлу.

Для лікування передозування рекомендуються внутрішньовенні інфузії ізотонічного розчину. При можливості корисною може бути інфузія ангіотензину ІІ. Якщо препарат був прийнятий недавно, рекомендується промивання шлунка. Еналаприлат може бути видалений із системного кровообігу з допомогою гемодіалізу (див. "Особливості застосування", Пацієнти, що знаходяться на гемодіалізі).

Особливості застосування.

Клінічно виражена артеріальна гіпотензія

Клінічно виражену артеріальну гіпотензію рідко спостерігають у пацієнтів з неускладненою артеріальною гіпертензією. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією, які отримують РЕНІТЕК^®, артеріальна гіпотензія розвивається частіше на фоні гіповолемії, яка виникає, наприклад, внаслідок терапії діуретиками, обмеження споживання солі, у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, а також тих, хто страждає на пронос або блювання (див. “Взаємодія з іншими лікарськими засобами” та “Побічна дія”). Клінічно виражену артеріальну гіпотензію спостерігали й у пацієнтів із серцевою недостатністю, яка супроводжувалася або не супроводжувалася нирковою недостатністю. Артеріальну гіпотензію спостерігають частіше у пацієнтів з тяжкими формами серцевої недостатності, у яких використовують вищі дози петльових діуретиків, з гіпонатріємією або порушеннями функції нирок. Таким пацієнтам лікування РЕНІТЕК^®ом слід починати під наглядом лікаря. При зміні дози РЕНІТЕК^®у та/або діуретика нагляд має бути особливо ретельним. Аналогічним чином слід вести спостереження за пацієнтами з ішемічною хворобою серця, а також із захворюваннями судин мозку, у яких різке зниження артеріального тиску може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

При розвитку артеріальної гіпотензії хворого слід покласти та, якщо необхідно, ввести внутрішньовенно фізіологічний розчин. Транзиторна артеріальна гіпотензія при прийомі РЕНІТЕК^®у не є протипоказанням для лікування препаратом, яке можна продовжуватися після відновлення об’єму рідини та нормалізації артеріального тиску.

У деяких пацієнтів із серцевою недостатністю і нормальним або зниженим тиском РЕНІТЕК^® може додатково знизити рівень артеріального тиску. Таку реакцію на прийом препарату можна очікувати, і її не слід розцінювати як підставу для припинення лікування. У тих випадках, коли гіпотензія стає опірною до лікування, слід знизити дозу і/або припинити лікування діуретиком і/або РЕНІТЕК^®ом.

Аортальний стеноз / гіпертрофічна кардіоміопатія

Як і всі вазодилятатори, інгібітори АПФ повинні призначатися з обережністю пацієнтам з обструкцією вихідного отвору лівого шлуночка.

Порушення функції нирок

У деяких пацієнтів артеріальна гіпотензія, що розвивається після початку лікування інгібіторами АПФ, може призвести до погіршання функції нирок. У деяких випадках повідомляли про розвиток гострої ниркової недостатності, звичайно оборотного характеру.

У пацієнтів з нирковою недостатністю може виникнути необхідність у зниженні дози та/або частоти прийому препарату (див. розділ “Спосіб застосування та дози”). У деяких пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки спостерігали підвищення вмісту сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. Зміни звичайно мали оборотний характер, і показники звичайно повертались до норми після припинення лікування. Подібний характер змін найбільш імовірний у пацієнтів з нирковою недостатністю.

У деяких пацієнтів, у яких не було виявлено захворювання нирок до початку лікування, РЕНІТЕК^® у поєднанні з діуретиками спричинював звичайно незначне та скороминуче підвищення вмісту сечовини у крові та креатиніну у сироватці крові. У таких випадках, можливо, необхідно зменшити дозу та/або відмінити діуретик і/або РЕНІТЕК^®.

Гіперчутливість/Ангіоневротичний набряк

При застосуванні інгібіторів АПФ, включно з РЕНІТЕК^®ом, були описані поодинокі випадки ангіоневротичного набряку обличчя, кінцівок, губ, язика, голосової щілини та/або гортані, що виникав у різні періоди лікування. У цих випадках слід негайно припинити лікування РЕНІТЕК^®ом і встановити постійне спостереження за пацієнтом, щоб упевнитись у повному зникненні симптомів. Лише після цього спостереження можна припинити. Якщо набряк обмежується ділянкою обличчя та губ, звичайно спеціальне лікування не вимагається.

Ангіоневротичний набряк гортані може призвести до фатальних наслідків. У тих випадках, коли набряк локалізується в ділянці язика, голосової щілини або гортані і може спричинити обструкцію дихальних шляхів, слід швидко розпочати відповідну терапію, яка може включати підшкірне введення розчину адреналіну 1:1000 (0,3-0,5 мл) і/або заходи для забезпечення прохідності дихальних шляхів.

Пацієнти, які мають в анамнезі ангіоневротичний набряк, який не пов’язують з використанням інгібіторів АПФ, можуть мати підвищений ризик його виникнення і при лікуванні інгібітором АПФ (див. також розділ “Протипоказання”).

Анафілактоїдні реакції під час проведення гіпосенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих

Зрідка у пацієнтів, які отримували інгібітори АПФ під час проведення гіпосенсибілізації алергеном з отрути перетинчастокрилих, розвивались анафілактоїдні реакції, що могли бути загрозливими для життя пацієнтів. Подібних реакцій можна уникнути, якщо до початку гіпосенсибілізації тимчасово припинити прийом інгібітора АПФ.

Пацієнти, що знаходяться на гемодіалізі

У пацієнтів, які знаходяться на діалізі із використанням мембран високої пропускної здатності (наприклад, AN 69^) і отримували одночасно інгібітор АПФ, у деяких випадках розвивалися анафілактоїдні реакції. Тому для таких пацієнтів рекомендується застосування діалізних мембран іншого типу або гіпотензивного засобу іншої групи.

Кашель

Повідомлялося про виникнення кашлю при лікуванні інгібіторами АПФ. Звичайно кашель носить непродуктивний, стійкий характер і припиняється після відміни препарату. Кашель унаслідок лікування інгібітором АПФ необхідно враховувати при диференційній діагностиці кашлю.

Проведення хірургічних операцій / анестезія

Під час великих хірургічних операцій або при анестезії із застосуванням препаратів, які спричинюють артеріальну гіпотензію, еналаприл блокує утворення ангіотензину II вторинно до компенсаторного звільнення реніну. Якщо при цьому розвивається артеріальна гіпотензія, яку можна пояснити цими механізмами взаємодії, вона коригується за допомогою збільшення об’єму рідини.

Калій сироватки

Див. “Взаємодія з іншими лікарськими засобами”.

Призначення під час вагітності

Не рекомендовано використання РЕНІТЕК^®у під час вагітності. При виявленні вагітності прийом РЕНІТЕК^®у потрібно негайно припинити, окрім випадків, коли його призначення вважається життєво необхідним для матері.

Інгібітори АПФ можуть спричинювати захворювання або загибель плода або новонародженого при застосуванні жінками під час другого та третього триместрів вагітності. Використання інгібіторів АПФ у ці періоди супроводжувались негативним впливом на плід та новонародженого, включаючи гіпотензією, нирковою недостатністю, гіперкаліємією, та/або гіпоплазією черепа. Можливий розвиток олігоамніону, мабуть, внаслідок зниження функції нирок плоду. Це ускладнення може призводить до контрактури кінцівок, деформації черепу, включаючи його лицьову частину, гіпоплазії легенів. При призначенні РЕНІТЕК^®у необхідно інформувати пацієнтку відносно потенційної шкоди для плоду.

У тих випадках, коли призначення препарату під час вагітності вважають необхідним, слід проводити періодичні ультразвукові обстеження для оцінки інтраамніотичного простору. При виявленні олігоамніону прийом РЕНІТЕК^®у потрібно припинити, за винятком випадків, коли його призначення вважають життєво необхідним для матері. Однак, як лікарі, так і пацієнти повинні знати про те, що олігоамніон може розвинутися вже після появи у плода незворотних ушкоджень.

Новонароджених, матері яких приймали РЕНІТЕК^®, повинні ретельно спостерігатися з метою виявлення у них артеріальної гіпотензії, олігурії та гіперкаліємії. Еналаприл, який має здатність проникати крізь плаценту, можна частково вивести з організму новонародженого за допомогою перитонеального діалізу; теоретично його можна вивести шляхом обмінного переливання крові.

Призначення під час лактації

Еналаприл та еналаприлат виводяться у молоко матері у слідових кількостях. При призначенні РЕНІТЕК^®у матерям, які годують груддю, слід дотримуватися обережності.

Застосування у педіатрії

Безпека та ефективність РЕНІТЕК^®у встановлені в дітей з гіпертензією у віком від 1 місяця до 16 років. Інформація щодо застосування РЕНІТЕК^®у у цих вікових групах підтверджена даними, отриманими при проведенні адекватних і добре контрольованих досліджень РЕНІТЕК^®у у дітей і дорослих.(див."Особливості застосування", "Фармакологічні властивості", “Спосіб застосування та дози”).

Через відсутність даних РЕНІТЕК^® не рекомендують для лікування у новонароджених і у дітей з рівнем клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв/1,73 м².

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Гіпотензивна терапія

При застосуванні РЕНІТЕК^®у у поєднанні з іншими гіпотензивними препаратами може спостерігатися адитивний ефект.

Калій сироватки

При клінічних дослідженннях калій сироватки крові залишався у межах норми. У пацієнтів на артеріальну гіпертензію, які приймали РЕНІТЕК^® у якості монотерапії тривалістю до 48 тижнів, середнє підвищення калію в сироватці крові становило 0,2 мекв/л. Якщо пацієнти отримували комбіновану терапію РЕНІТЕК^®ом і тіазидовим діуретиком, то втрата калію, зумовлена дією діуретика, звичайно зменшувалася завдяки ефекту еналаприлу.

Якщо РЕНІТЕК^® застосовується у поєднанні з діуретиком, який викликає втрату калію, гіпокаліємія, спричинена діуретиком, зменшується.

До факторів ризику розвитку гіперкаліємії належать ниркова недостатність, цукровий діабет і супутнє застосування калійзберігаючих діуретиків (наприклад, спіронолактону, тріамтерену або амілориду), а також використання харчових додатків або сольових замінників, що містять калій.

Застосування додатків, що містять калій, калійзберігаючих діуретиків або солей, які містять калій, особливо при лікуванні пацієнтів з порушенням функції нирок, може призвести до істотного підвищення рівня калію у сироватці.

Якщо використання наведених вище засобів вважається виправданим, їх слід застосовувати з обережністю, регулярно визначаючи вміст калію в сироватці крові.

Літій сироватки

Як і при застосуванні інших ліків, що виводять натрій, при прийомі РЕНІТЕК^®у може зменшуватися кліренс літію. Тому слід регулярно визначати рівень літію, якщо застосовуються літієві солі.

Нестероїдні протизапальні засоби

У деяких пацієнтів з порушеною функцією нирок, які отримують нестероїдні протизапальні препарати, одночасне застосування інгібіторів АПФ може призвести до подальшого погіршання ниркової функції. Звичайно ці явища зворотні.

Умови та термін зберігання.

Зберігати при температурі нижче 30 ^oС, у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 2,5 роки. Не можна використовувати препарат після закінчення терміну придатності.