Цефуроксим-БХФЗ инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: Cefuroxime;

натрій(6R,7R)-3-[(карбамоїлокси)метил]-7-[[(Z)-(фуран-2-іл)(метоксиіміно)ацетил)]-аміно]-8-оксо-5-тіа-1-азабіцикло [4.2.0.]окт-2-ен-2-карбоксилат;

основні фізико-хімічні властивості: порошок білого або майже білого, або жовтуватого кольору, злегка гігроскопічний. Після розчинення препарату розчин може забарвлюватись у колір від блідо-жовтого до світло-бурштинового, залежно від концентрації розчину та використаного розчинника;

склад: цефуроксим (у вигляді цефуроксиму натрієвої солі стерильної) 0,25 г, або 0,75 г, або 1,5 г.

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група. протимікробні засоби для системного застосування. Цефалоспорини. Код АТС J01DA06.

Фармакологічні властивості.

фармакодинаміка. Цефуроксим-БХФЗ - цефалоспорин II покоління для парентерального застосування, що має бактерицидну дію. Протимікробний механізм пов'язаний з пригніченням активності мікробного ферменту транспептидази, що призводить до порушення синтезу пептидоглікану клітинної стінки мікроорганізмів. Препарат має широкий спектр дії, стійкий у присутності більшості β-лактамаз, діє на штами, які стійкі до ампіциліну та амоксициліну. Активний відносно таких мікроорганізмів:

грамнегативних аеробів: Escherichia coli, Klebsiella spp., Proteus rettgeri, Proteus mirabilis, Providencia spp., Haemophilus influenzae (в т.ч. ампіцилінорезистентні штами), Haemophilus parainfluenzae (в т.ч. ампіцилінорезистентні штами), Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae (в т.ч. штами, які синтезують пеніциліназу), Neisseria meningitidis, Salmonella spp. (в т.ч. Salmonella typhi, Salmonella typhimurium);

грампозитивних аеробів: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (в т.ч. штами, які утворюють пеніциліназу, але виключаючи метицилінорезистентні штами), Streptococcus pyogenes, (а також інші β-гемолітичні стрептококи), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus spp. групи B (Streptococcus agalactiae), Streptococcus mitis (група viridans), Bordetella pertussis;

анаеробів: Peptococcus та Peptostreptococcus species, грампозитивні бактерії (в т.ч. Clostridium spp.) та грамнегативні бактерії (в т.ч. Bacteroides spp. та Fusobacterium spp.), Propionibacterium spp.;

до препарату частково стійкі: Proteus morganii, Proteus vulgaris;

мікроорганізми, які не чутливі до Цефуроксиму-БХФЗ: Clostridium difficile, Pseudomonas spp., Campylobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Legionella spp., Listeria monocytogenes, деякі штами Serratia spp.

фармакокінетика. Цефуроксим-БХФЗ використовується тільки парентерально, тому що

швидко руйнується шлунковим соком. При внутрішньом’язовому введенні препарату в дозі 0,75 г максимальна концентрація утворюється через 45 - 60 хвилин і становить близько 27 - 30 мкг/мл. При внутрішньовенному введенні в дозі 0,75 г і 1,5 г терапевтична концентрація у плазмі крові спостерігається вже через 15 хвилин і становить 50 мкг/мл і 100 мкг/мл відповідно. Ступінь зв’язування з білками плазми крові становить близько 50 %. Препарат створює терапевтичні концентрації у плевральній і синовіальній рідинах, жовчі, мокротинні, кістковій та м’яких тканинах, міокарді, шкірі. При запаленні мозкових оболонок Цефуроксим-БХФЗ добре проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр. Препарат проходить через плацентарний бар’єр та може виділятись з жіночим молоком. Період напіввиведення (Т1/2) препарату при внутрішньом’язовому та внутрішньовенному введені становить близько 1,5 години (у новонароджених та немовлят Т1/2 збільшений і може коливатись від 4 до 6,5 години). Більше 80 % введеного препарату елімінується нирками у незміненому вигляді: близько 50 % клубочковою фільтрацією і близько 50 % - канальцієвою секрецією протягом 8 годин, утворюючи ефективну концентрацію в сечі та сечовивідних шляхах. Після 24 годин препарат вже не виявляється в організмі.

Показання для застосування. Цефуроксим-БХФЗ призначають для лікування інфекційних хвороб, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами, таких як:

інфекції дихальних шляхів: гострі та хронічні бронхіти, інфіковані бронхоектази, бактеріальна пневмонія, абсцес легенів, післяопераційні інфекції органів грудної порожнини;

інфекції вуха, горла, носа: синусити, тонзиліти, фарингіти, середній отит;

інфекції сечовивідних шляхів: гострий та хронічний пієлонефрит, цистит, асимптоматична бактеріурія;

інфекції м'яких тканин: бешиха, ранові інфекції;

інфекції кісток та суглобів: остеомієліт, септичний артрит;

інфекції шкіри: фурункульоз, піодермія, імпетиго;

інфекції, які передаються статевим шляхом: гонорея (гострий, неускладнений гонококовий уретрит та цервіцит), особливо у тих випадках, коли протипоказаний пеніцилін;

акушерство та гінекологія: запальні захворювання тазових органів;

інші інфекції: септицемія, менінгіт, перитоніт;

профілактика післяопераційних інфекцій: при підвищеному ризику виникнення інфекційних ускладнень після операцій на грудній та черевній порожнині, операцій на тазових органах, при серцево-судинних та ортопедичних операціях.

У більшості випадків ефективна монотерапія Цефуроксимом-БХФЗ. За необхідності препарат можна використовувати у комбінації з аміноглікозидними антибіотиками або з метронідазолом (перорально, в супозиторіях чи у вигляді ін'єкцій), особливо для профілактики післяопераційних ускладнень у шлунково-кишковій та гінекологічній хірургії.

Спосіб застосування та дози. Цефуроксим-БХФЗ вводять лише внутрішньом’язово або внутрішньовенно. Для приготування розчину для внутрішньом’язового введення до 0,25 г препарату додають 1 - 2 мл води для ін’єкцій або 1 - 2,5 мл ізотонічного (0,9 %) розчину натрію хлориду; до 0,75 г препарату – 3 - 6 мл води для ін’єкцій або 3 - 7,5 мл ізотонічного (0,9 %) розчину натрію хлориду, струшують до виникнення суспензії або розчину. Залежно від об’єму розчинника препарат може утворювати непрозору молочну суспензію або жовтуватий розчин. Для приготування розчину для внутрішньовенного струминного введення 0,25 г препарату розчиняють не менше, ніж у 3 мл води для ін’єкцій; 0,75 г препарату - не менше, ніж у 9 мл води для ін’єкцій; 1,5 г препарату - не менше, ніж у 15 мл води для ін’єкцій. Приготований розчин може забарвлюватись у колір від блідо-жовтого до світло-бурштинового. Різна інтенсивність забарвлення не впливає на терапевтичну ефективність та безпеку препарату. Вводять повільно - протягом 3 - 5 хвилин.

Для внутрішньовенних короткочасних вливань (до 30 хв) 1,5 г препарату розчиняють у 50 мл розчинника, який може бути ізотонічним (0,9 %) розчином натрію хлориду, водою для ін’єкцій або 5 % розчином глюкози.

Дорослим призначають по 0,75 г (при інфекціях, які спричинені грампозитивними мікроорганізмами) і по 1,5 г (при інфекціях, які спричинені грамнегативними мікроорганізмами) 3 рази на добу внутрішньом’язово або внутрішньовенно. За необхідності інтервал між введеннями можна скоротити до 6 годин. Добова доза Цефуроксиму-БХФЗ становить в середньому 3,0 - 6,0 г.

При гонореї препарат вводять у дозі 1,5 г одноразово або розділену на дві ін'єкції в обидві сідничні м’язи.

Дітям до 14 років і немовлятам старше 2 місяців призначають препарат внутрішньом’язово або внутрішньовенно у дозі 30-100 мг/кг маси тіла на добу, яка розділена на 3-4 введення. Для більшості інфекційних хвороб ефективна доза становить 60 мг/кг. Новонародженим і немовлятам молодше 2 місяців призначають у дозі 30-100 мг/кг/добу, розділеній на 2 - 3 ін'єкції, але при цьому необхідно мати на увазі, що Т1/2 цефуроксиму у перші тижні життя дитини може бути в 3 - 5 разів триваліший, ніж у дорослих.

Препарат використовують як засіб монотерапії при менінгіті, якщо він спричинений чутливими штамами: дорослим призначають 3,0 г внутрішньовенно кожні 8 годин; немовлятам після 2 місяців та дітям до 14 років призначають 200 - 240 мг/кг/добу внутрішньовенно, розділених на 3-4 введення. При досягненні терапевтичного ефекту після 3 днів дозу можна знизити до 100 мг/кг маси на добу. Для новонароджених і немовлят до 2 місяців добова доза не повинна перебільшувати 100 мг/кг/добу внутрішньовенно, яку необхідно розділити на 3 або 4 введення. При досягненні терапевтичного ефекту дозу знижують до 50 мг/кг маси на добу внутрішньовенно.

Для профілактики післяопераційних ускладнень доза становить 1,5 г внутрішньовенно на стадії індукції в наркоз при проведенні абдомінальних, тазових та ортопедичних операцій. Можливо введення додаткової ін’єкції в дозі 0,75 г внутрішньом’язово через 8 та 16 годин.

При операціях на серці, легенях, стравоході та судинах одноразова доза становить 1,5 г внутрішньовенно, яка вводиться на стадії індукції в наркоз; потім вводять 0,75 г Цефуроксиму-БХФЗ внутрішньом’язово 3 рази на добу впродовж наступних 24 - 48 годин.

Хворим з порушеною функцією нирок (кліренс креатиніну 10 - 20 мл/хв) рекомендують вводити препарат по 0,75 г 2 рази на добу; в більш важких випадках (при кліренсі креатиніну менше 10 мл/хв) – 0,75 г 1 раз на добу.

Тривалість лікування Цефуроксимом-БХФЗ залежить від характеру та міри прояву патологічного процесу і визначається, окрім цього, даними бактеріологічного тестування. Звичайна тривалість лікування коливається в межах від 5 до 10 днів (в середньому 7). При більшості інфекційних хвороб лікування триває, як мінімум, ще 24 години після зникнення симптомів захворювання і підтвердження ефекту лікування результатами бактеріологічного аналізу.

Побічна дія. при застосуванні препарату побічна дія виникає відносно рідко, помірно виражена та носить зворотний характер. Прийом препарату може спричинювати такі побічні реакції:

з боку шлунково-кишкового тракту: діарея, нудота, блювання, кандидоз ротової порожнини, рідко - псевдомембранозний коліт, стоматит, глосит, анорексія, підвищення активності трансаміназ крові, білірубіну, холестаз, дисбіоз кишечнику;

з боку системи кровотворення: анемія, еозинофілія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, гемоліз еритроцитів, гіпопротромбінемія;

алергічні реакції: висипи, свербіж, кропив'янка, пропасниця, у поодиноких випадках – анафілактичний шок;

місцеві реакції: біль або інфільтрат в місці введення; після внутрішньовенного введення в деяких випадках - флебіт;

інші: інколи спостерігається транзиторне підвищення рівня печінкових ензимів, особливо у пацієнтів з патологією печінки, але даних про прямий шкідливий вплив препарату на функціональний стан печінки немає. Головний біль, сонливість, дизурія, інтерстиціальний нефрит.

Протипоказання. гіперчутливість до антибіотиків групи цефалоспоринів, хвороби, які супроводжуються кровотечею зі ШКТ; захворювання травного каналу в анамнезі, особливо неспецифічний виразковий коліт або ентерит; I триместр вагітності, лактація.

Передозування. необґрунтовано великі дози препарату можуть спричинювати збудження ЦНС, що виявляється у вигляді судом. Специфічного антидоту немає. Рівень Цефуроксиму-БХФЗ у плазмі крові може бути знижений застосуванням гемодіалізу або перитонеального діалізу.

Особливості застосування. внутрішньом’язові ін'єкції у верхній зовнішній квадрант великого сідничного м'яза повинні бути глибокими. Перед введенням розчину препарату необхідно пересвідчитися в тому, що голка знаходиться поза судинами. Для попередження появи флебіту розчин Цефуроксиму-БХФЗ необхідно вводити внутрішньовенно повільно протягом 2 - 4 хвилин. При печінковій і нирковій недостатності дозу препарату зменшують. Для хворих з нирковою патологією (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) добова доза антибіотика не повинна перевищувати 0,75 г. У випадку хворих з нирковою та печінковою недостатністю, а також коли лікування проводиться з гемодіалізом, необхідно проводити корекцію дози Цефуроксиму-БХФЗ та моніторинг його концентрації в плазмі крові. При тривалому застосуванні препарату необхідно проведення бактеріологічних досліджень для визначення появи дисбактеріозу. З обережністю призначають дітям та дорослим, схильним до алергічних реакцій. Пацієнтам похилого віку і виснаженим хворим доцільно одночасне призначення препаратів вітаміну К. Слід враховувати, що у новонароджених виведення препарату у 3 - 5 разів нижче, ніж у дорослих. Як і при застосуванні інших антибіотиків, довгочасне, неконтрольоване застосування Цефуроксиму-БХФЗ може сприяти розвитку стійких до препарату мікроорганізмів. Експериментальних даних про ембріотоксичну та тератогенну дії препарату немає, проте він не повинен використовуватись в перші місяці вагітності. Цефуроксим-БХФЗ виділяється з грудним молоком, тому при застосуванні препарату необхідно припинити годування дитини. Доцільно контролювати (при тривалому застосуванні) клітинний склад периферійної крові, функцію нирок та печінки.

Можлива поява позитивної реакції на цукор у сечі.

З обережністю призначають водіям транспортних засобів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами: 1,5 г Цефуроксиму-БХФЗ, розчиненого у 15 мл води для ін'єкцій, може використовуватись разом з метронідазолом (500 мг/100 мл), причому обидва препарати зберігають свою активність протягом 24 годин при температурі до 25 оС.

Препарат сумісний зі стерильним 1 % розчином лідокаїну гідрохлориду та з більшістю інших загальновживаних розчинників, які використовуються для приготування розчинів для парентерального введення. Препарат зберігає фармакологічні властивості протягом 24 годин при кімнатній температурі в таких розчинниках:

0,9 % розчин натрію хлориду для ін'єкцій;

5 % розчин глюкози (декстрози) для ін'єкцій;

10 % розчин інвертованої глюкози у воді для ін’єкцій;

Цефуроксим-БХФЗ не повинен змішуватись в одному шприці з аміноглікозидними антибіотиками. Розчин бікарбонату натрію для ін'єкцій в концентрації 2,74 % суттєво впливає на забарвлення препарату після розчинення, тому його не рекомендують використовувати як розчинник.

При одночасному застосуванні з потенційно нефротоксичними антибіотиками (аміноглікозиди) та сильнодіючими діуретиками (фуросемід), полімексидом підвищується ризик ураження нирок; при одночасному застосуванні з еритроміцином можливо зниження активності обох антибіотиків; при сполученні з фенілбутазоном та пробеноцидом знижується кліренс Цефуроксиму-БХФЗ та підвищується його концентрація у крові, при застосуванні з НПЗС – підвищується ризик кровотеч.

при застосуванні Цефуроксиму-БХФЗ можливо пригнічення кишкової мікрофлори, що призводить до зменшення синтезу вітаміну К та інших філохінонів. При одночасному застосуванні препаратів, що знижують агрегацію тромбоцитів (НПЗЗ, саліцилати), збільшується ризик появи кровотечі. При сумісному використанні з антикоагулянтами відмічено посилення антикоагулянтної дії. При одночасному застосуванні з потенціально нефротоксичними препаратами (аміноглікозиди, поліміксин В) і потужними діуретиками (етакринова кислота, фуросемід) збільшується ризик розвитку ниркової недостатності. Одночасне застосування препарату з пробеноцидом і фенілбутазоном уповільнює виведення Цефуроксиму-БХФЗ з організму хворого та збільшує його концентрацію в плазмі крові. Комбіноване застосування препарату з еритроміцином знижує ефективність обох антибіотиків. Розчин препарату не слід змішувати або вводити в одному шприці чи крапельниці з аміноглікозидами у зв'язку з фармацевтичною несумісністю.

Термін придатності. 2 роки. Не слід використовувати препарат після закінчення терміну придатності. Приготовлений розчин або суспензія Цефуроксиму-БХФЗ зберігає активність протягом 48 годин при умові зберігання його в холодильнику (при температурі 2 – 8 °С) та протягом 24 годин при температурі не вище 25 °С. Але загальним правилом повино бути використання тільки свіжоприготовлених розчинів препарату!

Умови зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі від 2 до 25 °С.