Цефтриабол инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: цефтриаксон, ceftriaxone [6R-[6альфа,7бета(Z)]]-7-[[(2-аміно-4- тіазоліл) (метоксиміно) ацетил]аміно]-8-оксо-3-[[(1,2,5,. 6-тетрагідро -2 - мітив - 5, 6 -діоксо-1,2,4-триазин-3-іл)тіо]мітила]-5-тіа-1-азабіцикло [4.2.0] окт-2-ен-2-карбонова кислота (у вигляді динатрієвої солі);

основні фізико-хімічні властивості: порошок білого чи білого з жовтуватим відтінком кольору, чутливий до дії світла;

склад: один флакон містить цефтриаксону натрієвої солі 1,0г.

Форма випуску.

Порошок для приготування розчину для ін'єкцій.

Фармакотерапевтична група.

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Цефалоспорини і споріднені препарати. Цефтриаксон. Код АТС J01DA13.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Цефтриаксон - цефалоспориновий антибіотик III покоління для парентерального застосування, має бактерицидну дію, пригнічує синтез клітинної стінки бактерій, in vitro пригнічує ріст більшості грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Цефтриаксон стійкий щодо бета-лактамних ферментів (таких як пеніцилінази, цефалоспоринази, що виробляються більшістю грампозитивних і грамнегативних бактерій). In vitro і в умовах клінічної практики цефтриаксон зазвичай є ефективним стосовно таких мікроорганізмів.

Грампозитивні:

Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus групи A (Str.pyogenes), Streptococcus групи B (Str. agalactiae), Streptococcus viridans, Streptococcus bovis.

Staphylococcus spp., стійкий до метицилину, резистентний до цефалоспоринів, у тому числі і до цефтриаксону. Більшість штамів ентерококів /наприклад, Streptococcus faecalis) також стійкі до цефтриаксону.

Грамнегативні:

Aeromonas spp., Alcaligenes spp., Branhamella catarrhalis, Citrobacter spp., Enterobacter spp. (деякі штами стійкі), Escherichia coli, Haemophilus ducreyi, Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella spp. (у тому числі Kl. pneumoniae), Moraxella spp., Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Plesiomonas shigelloides, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia spp., Pseudomonas aeruginosa (деякі штами стійкі), Salmonella spp. (у тому числі S. typhi), Serratia spp. (у тому числі S. marcescens), Shigella spp., Vibrio spp. (у тому числі V. cholerae), Yersinia spp. (у тому числі Y. enterocolitica).

Багато штамів вищевказаних мікроорганізмів, які за наявності інших антибіотиків, наприклад пеницилінів цефалоспоринів перших поколінь та аміноглікозидів, стійко розмножуються, чутливі до цефтриаксону. Treponema pallidum чутлива до цефтриаксону як in vitro, так і в дослідах, проведених на тваринах. Згідно з клінічними даними при первинному і вторинному сифілісі відзначають високу ефективність цефтриаксону.

Анаеробні патогени.

Bacteroides spp. (у тому числі деякі штами В. fragilis), Clostridium spp. (у тому числі Cl. difficile), Fusobacterium spp. (крім F. mostiferum, F. varium), Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp.

Деякі штами багатьох Bacteroides spp. (наприклад, В. fragilis), що виробляють бета-лактамазу, стійкі до цефтриаксону. Для визначення чутливості мікроорганізмів необхідно застосовувати диски, що містять цефтриаксон, тому що показано, що in vitro до класичних цефалоспоринів визначені штами патогенів можуть бути стійкими.

Фармакокінетика.

При парентеральному введенні цефтриаксон добре проникає в тканини і рідини організму. Площі під кривою концентрація - час у сироватці крові при внутрішньовенному і внутрішньом'язовому введеннях збігаються. Це означає, що біодоступність цефтриаксону при внутрішньом'язовому введенні - 100%. При внутрішньовенному введенні цефтриаксон швидко дифундує в інтерстиціальну рідину, де бактерицидна дія щодо чутливих до нього патогенів зберігається протягом 24 год.

Проникнення у спинномозкову рідину.

У немовлят і у дітей при запаленні мозкової оболонки цефтриаксон проникає в ліквор, при цьому у разі бактеріального менінгіту в середньому 17% від концентрації препарату в сироватці крові дифундує в спинномозкову рідину, що приблизно у 4 рази більше, ніж при асептичному менінгіті. Через 24 год після внутрішньовенного введення цефтриаксону в дозі 50-100 мг/кг маси тіла концентрація в спинномозковій рідині перевищує 1,4 мг/л. У дорослих хворих менінгіт через 2-25 годин після введення цефтриаксону в дозі 50 мг/кг маси тіла концентрація цефтриаксону багаторазово перевищувала ту мінімальну пригнічуючу дозу, необхідну для патогенів, які викликають менінгіт.

Цефтриаксон оборотно зв'язується з альбуміном, і це зв'язування зворотно пропорційне концентрації: наприклад, при концентрації препарату в сироватці крові менше 100 мг/л зв'язування цефтриаксону з білками становить 95%, а при концентрації 300 мг/л - тільки 85%. Завдяки нижчому вмісту альбумінів в інтерстиціальній рідині концентрація цефтриаксону в ній вища, ніж у сироватці крові.

Період напіввиведення у здорових дорослих згідно з проведеними випробуваннями становить приблизно 8 год. У немовлят віком до 1 місяця і у людей похилого віку від 75 років середній період напіввиведення приблизно вдвічі довший. У дорослих 50 - 60% цефтриаксону виділяється у незміненій формі з сечею, а 40 - 50% - також у незміненій формі з жовчю. Під впливом кишкової флори цефтриаксон перетворюється на неактивний метаболіт. У немовлят приблизно 70% введеної дози виділяється нирками. При помірній недостатності нирок, при патології печінки у дорослих фармакокінетика цефтриаксону майже не змінюється, період напіввиведення подовжується незначно. Якщо функція нирок порушена, збільшується виділення з жовчю, а якщо має місце патологія печінки, то підсилюється виділення цефтриаксону нирками.

Показання для застосування.

Інфекції, спричинені чутливими до Цефтриаболу патогенами:

сепсис, менінгіт, інфекції черевної порожнини (перитоніт, запальні захворювання травного тракту, жовчовидільних шляхів), інфекції кісток, суглобів, сполучної тканини, шкіри, інфекції у хворих зі зниженою функцією імунної системи, інфекції нирок і сечовидільних шляхів, інфекції дихальних шляхів, особливо пневмонії, а також інфекції вуха, горла, носу, геніталій, у тому числі гонорея.

Запобігання інфекціям у післяопераційному періоді.

Спосіб застосування та дози.

Застосовується внутрішньовенно та внутрішньом’язово.

Для дорослих і для дітей старше 12 років:

середньодобова доза становить 1-2 г Цефтриаболу 1 раз на день (через 24 год).

У тяжких випадках або у випадках інфекцій, спричинених помірно чутливими патогенами, одноразова добова доза може бути збільшена до 4 г.

Для немовлят, грудних та дітей віком до 12 років:

при одноразовому добовому дозуванні рекомендується така схема:

Для новонароджених (до двотижневого віку): 20-50 мг/кг маси тіла на добу (дозу 50 мг/кг маси тіла перевищувати не дозволяється через незрілу ферментну систему немовлят).

Для грудних дітей та до 12 років: добова доза становить 20-75 мг/кг маси тіла.

У дітей з масою тіла 50 кг і вище використовувати дозування для дорослих.

Дозу понад 50 мг/кг маси тіла необхідно призначати у вигляді внутрішньовенної інфузії принаймні протягом 30 хв.

Тривалість терапії залежить від перебігу захворювання.

Комбінована терапія.

У дослідах доведено, що між Цефтриаболом і аміноглікозидами за впливом на деякі грампозитивні бактерії має місце синергізм. Хоча заздалегідь казати про потенційований ефект подібних комбінацій не можна, у випадках тяжких і загрозливих для життя інфекцій (наприклад, спричинених Pseudomonas aeruginosa) обґрунтоване їхнє спільне призначення.

Через фармацевтичну несумісність Цефтриаболу й аміноглікозидів необхідно призначати їх у рекомендованих дозах роздільно!

Менінгіт.

При бактеріальному менінгіті у немовлят і у дітей початкова доза становить 100 мг/кг маси тіла один раз на день (максимально 4 г). Як тільки вдалося виділити патогенний мікроорганізм і визначити його чутливість до Цефтриаболу, необхідно зменшити дозу відповідно до одержаних даних. Найкращі результати були досягнуті при нижченаведеній схемі терапії:

Гонорея. Для лікування гонореї, спричиненої як утворюючими, так і неутворюючими пеніциліназу штамами, рекомендується доза 250 мг одноразово внутрішньом’язово.

Профілактика в перед- та післяопераційному періоді.

Для попередження післяопераційних інфекцій рекомендується однократне введення Цефтриаболу в дозі 1-2 г за 30 - 90 хв до операції.

Недостатність функції нирок і печінки.

У хворих з порушеною функцією нирок, за умови нормальної функції печінки, дозу Цефтриаболу зменшувати немає необхідності. Тільки при недостатності нирок у претермінальній стадії (кліренс креатиніну нижче 10 мл/хв) необхідно, щоб добова доза Цефтриаболу не перевищувала 2 г.

У хворих з порушеною функцією печінки, за умови збереження функції нирок, дозу Цефтриаболу зменшувати також немає необхідності.

У випадках одночасної наявності тяжкої патології печінки і нирок концентрацію Цефтриаболу в сироватці крові необходимо регулярно контролювати. У хворих, що піддаються гемодіалізу, дозу препарату після проведення цієї процедури змінювати немає необхідності.

Внутрішньом'язове введення: для внутрішньом'язового введення 1г препарату необхідно розвести в 3,5-4,0 мл 1% чи 2,0% розчину лідокаїну і ввести глибоко в сідничний м'яз; рекомендується вводити не більше 1 г препарату в одну сідницю. Одержаний розчин не можна вводити внутрішньовенно!

Внутрішньовенне введення:

для внутрішньовенної ін'єкції 1г препарату необхідно розвести в 10 мл стерильної дистильованої води і вводити внутрішньовенно повільно протягом 2-4 хв.

Внутрішньовенна інфузія:

тривалість внутрішньовенної інфузії принаймні 30 хв.

Для внутрішньовенної інфузії 2 г порошку необхідно розвести приблизно в 40 мл розчину, вільного від кальцію, наприклад: у 0,9% розчині натрію хлориду, у 5% розчині глюкози, у 10% розчині глюкози, 5% розчині левульози.

Побічна дія.

Системні побічні ефекти: з боку травного тракту (майже 2% хворих): пронос, нудота, блювання, стоматит і глосит.

Зміни картини крові (десь 2% хворих) у виді еозинофілії, лейкопенії, гранулоцитопенії, гемолітичної анемії, тромбоцитопенії.

Реакції шкіри (приблизно 1 % хворих) у вигляді екзантеми, алергійного дерматиту, кропив’янки, набряку, мультиформної еритеми.

Інші поодинокі побічні ефекти: головні болі, запаморочення, збільшення активності ферментів печінки, болю в правому підребер'ї, олігурія, збільшення вмісту креатиніну в сироватці крові, мікози в ділянці геніталій, озноб, анафілаксія чи анафілактичні реакції. У виключному випадку відзначають псевдомембранозний ентероколіт і порушення згортання крові.

Місцеві побічні ефекти: після внутрішньовенного введення в деяких випадках відзначали флебіт. Зазначеного явища можно запобігти повільним (протягом 2 - 4 хв) введенням препарату. Описані побічні ефекти зазвичай минають після припинення терапії.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до цефалоспоринів і до пеніцилінів.

Перший триместр вагітності.

Передозування.

Великі концентрації Цефтриаболу в плазмі не можуть бути знижені за допомогою гемодіалізу чи перитонеального діалізу. Для лікування випадків передозування рекомендовані симптоматичні заходи.

Особливості застосування.

Незважаючи на докладний збір анамнезу, що є правилом і для інших цефалоспоринових антибіотиків, не можна виключити можливість розвитку анафілактичного шоку, що вимагає негайної терапії - спочатку внутрішньовенно вводять адреналін, потім глюкокортикоїди.

Іноді при ультразвуковому дослідженні жовчного міхура відзначається наявність тіні, що вказує на відкладення осадів. Даний симптом зникає після закінчення або тимчасового припинення терапії Цефтриаболу. Навіть за наявності болючого синдрому подібні випадки не вимагають хірургічного втручання, досить є консервативного лікування.

Дослідження in vitro показали, що подібно до інших цефалоспоринових антибіотиків Цефтриабол здатний витісняти білірубін, зв'язаний з альбуміном сироватки крові. Тому в немовлят з гіпербілірубінемією і, особливо, у недоношених немовлят, застосування Цефтриаболу вимагає ще більшої обережності.

Оскільки препарат потрапляє в грудне молоко, не слід продовжувати годування груддю в період лікування Цефтриаболом.

При тривалому застосуванні необхідний періодичний контроль за формулою крові.

Цефтриаксон застосовується тільки в умовах стаціонару !

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Цефтриаксон і аміноглікозиди мають синергізм щодо багатьох грамнегативних бактерій. При одночасному застосуванні з «петльовими» діуретиками, наприклад, фуросемідом, порушень функції нирок не спостерігається. Фармацевтично несумісний з розчинами, що містять у своєму складі інші антибіотики.

Умови та термін зберігання.

Зберігати в недоступних для дітей місцях.

У сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25°С. Термін придатності - 2 роки. Не використовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Свіжовиготовлений розчин Цефтриаболу придатний для застосування протягом 6 год при температурі 25°С або 24 год при температурі 5°С.