Клацид инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: clarithromycin; 6-0-метил еритроміцин А;

основні фізико-хімічні властивості: таблетка жовтого кольору, форми овалоїда, вкрита плівковою оболонкою;

склад: 1таблетка містить кларитроміцину 250 мг;

допоміжні речовини: натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид, повідон, кислота стеаринова, магнію стеарат, тальк, хіноліновий жовтий (Е-104) алюмінієвий лак, гідроксипропілметилцелюлоза, гідроксипропілцелюлоза, пропіленгліколь, сорбітану моноолеат, титану діоксид (Е-171), кислота сорбінова, ванілін.

Форма випуску.

Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група.

Антибіотик групи макролідів. Код АТС J01F A09.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Кларитроміцин – напівсинтетичний антибіотик, похідне еритроміцину А. Його антибактеріальна дія зумовлена пригніченням синтезу білка чутливих бактерій за рахунок зв’язування його з 5OS рибосомальною субодиницею останніх. Кларитроміцин продемонстрував високу активність in vitro відносно багатьох штамів мікроорганізмів, які часто є збудниками госпітальних інфекцій. При цьому мінімальна пригнічуюча концентрація (МПК) кларитроміцину вдвічі менша, ніж МПК еритроміцину.

In vitro кларитроміцин виявляє такий спектр мікробіологічної активності:

Грампозитивні мікроорганізми: Staphylococcus aureus, Streptococcus pyogenes, альфа-гемолітичні стрептококи (група viridans), Streptococcus pneumoniae, Streptococcus agalactiae, Listeria monocytogenes, Streptococci (група C,F,G).

Грамнегативні мікроорганізми: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainfluenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Legionella pneumophila, Bordetella pertussis, Helicobacter pylori, Pasteurella multocida.

Інші мікроорганізми: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae, Сampylobacter jejuni, Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum.

Мікобактерії: Mycobacterium avium, Mycobacterium avium complex: Mycobacterium avium + Mycobacterium intracellulare, Mycobacterium leprae, Mycobacterium kensasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum.

Анаеробні мікроорганізми: чутливі до макролідів Bacteroides fragilis, Bacteroides melaninogenicus, Clostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionbacterium acnes.

Клацид виявляє бактерицидну дію відносно деяких штамів таких мікроорганізмів: H. Influenzae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus agalactiae, Streptococcus pyogenes, Moraxella (Branhamella,) catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae, Helicobacter pylori, Campylobacter species.

Активність відносно Helicobacter pylori більша при нейтральних значеннях рН, ніж при кислих.

Більшість штамів staphylococcі стійких до дії метициліну і оксициліну стійкі до дії кларитроміцину.

Фармакокінетика. Кларитроміцин швидко і добре всмоктується із травного тракту. Мікробіологічно активний 14(R)-гідроксикларитроміцин утворюється при першому проходженні через печінку. Їжа істотно не впливає на біологічну доступність препарату. Величина абсолютної біодоступності становить приблизно 50 %. Хоча фармакокінетика кларитроміцину нелінійна, стабільні концентрації встановлюються протягом 2 послідовних днів прийому.

Після 2-3-денного прийому 250 мг кларитроміцину двічі на день у плазмі крові встановлювалися стабільні концентрації. В середньому вони становили 1 мкг/мл для кларитроміцину і 0.6 мкг/мл - для 14-гідроксикларитроміцину. Період напіввиведення для кларитроміцину і метаболіту дорівнював 3-4 год і 5-6 год, відповідно.

Фармакокінетичні параметри після прийому п’ятої і сьомої дози (500) мг кларитроміцину становили: Смакс кларитроміцину 2.7 – 2.9 мкг/мл, С_макс 14-гідроксикларитроміцину 0.88 – 0.83 мкг/мл, ТЅ кларитроміцину 4.5-4.8 год., ТЅ 14-гідроксикларитроміцину 6.9 – 8.7 год.

Концентрації кларитроміцину в тканинах організму у кілька разів вище, ніж в сироватці крові, крім ЦНС. У тонзилярній і легеневій тканинах спостерігаються більш підвищені концентрації кларитроміцину, ніж в інших тканинах.

Кларитроміцин при застосуванні в терапевтичних дозах зв’язується з білками плазми приблизно на 80%. При пероральному застосуванні дорослими разових доз кларитроміцину 250 мг або 1200 мг із сечею виділяється 37.9 % і 46.0 % , з фекаліями виділяється 40.2 % і 29.1 % відповідно.

Стабільні концентрації кларитроміцину у пацієнтів з порушенням функції печінки та у здорових суб’єктів не відрізняються, крім більш низьких концентрацій 14-ОН-кларитроміцину при печінковій дисфункції.

У пацієнтів з порушеною функцією нирок, що отримували 500 мг дози, значення фармакокінетичних параметрів зростають відповідно із ступенем тяжкості ниркової недостатності.

Вік пацієнтів не впливає на фармакокінетичні параметри кларитроміцину.

У ВІЛ-інфікованих дорослих при лікуванні інфекцій, спричинених Mycobacterium avium, кларитроміцином у дозах 1000 і 2000 мг/день (доза поділена на два прийоми) були більш високі концентрації кларитороміцину в плазмі і довший період напіввиведення.

При одночасному застосуванні кларитроміцину 500 мг тричі на день і омепразолу 40 мг один раз на день період напіввиведення омепразолу подовжувався на 34 %, величина AUC_0-24 збільшилася на 89 %, ніж при окремому застосуванні омепразолу. Величини кларитроміцину Смакс, Смін та С_0-8 зросли на 10 %, 27 % і 15 %відповідно, у порівнянні із застосуванням кларитроміцину з плацебо.

При стабільному стані концентрації кларитроміцину в слизовій шлунка через 6 год після дозування були приблизно в 25 разів вище при одночасному застосуванні кларитроміцину та омепразолу, ніж при застосуванні кларитроміцину. Концентрації кларитроміцину в слизовій шлунка через 6 год після дозування були приблизно в 2 раза вище при одночасному застосуванні кларитроміцину та омепразолу, ніж при застосуванні кларитроміцину з плацебо.

Показання для застосування.

Інфекції, спричинені чутливими до Клациду мікроорганізмами:

інфекції верхніх дихальних шляхів (фарингіт, синусит, тонзиліт);

інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія позалікарняна, госпітальна);

інфекції шкіри та м’яких тканин (фолікуліт, целюліт, бешихове запалення, стрептодермія, стафілодермія);

поширені або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium або Mycobacterium intracellulare; локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium kensasii;

поширені інфекції, спричинені комплексом Mycobacterium avium у ВІЛ-інфікованих пацієнтів з кількістю CD4 лімфоцитів, що менше або дорівнює 100/мм³;

одонтогенні інфекції.

Клацид з одночасним застосуванням препаратів для пригнічення кислотності шлункового соку показаний для ерадикації H.pylori при лікуванні дуоденальної виразки.

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована схема дозування Клациду для дорослих – по 1 таблетці (250 мг), двічі на день. При тяжких інфекціях дозування препарату може бути збільшене до 500 мг, двічі на день. Тривалість лікування, як правило, становить від 5 до 14 днів, за винятком негоспітальної пневмонії і синуситу, що потребують лікування протягом 6-14 днів.

Дозування для пацієнтів з ураженнями нирок і печінки. Дозування для пацієнтів з ураженнями нирок і печінки визначає лікар, відповідно до ступеня недостатності.

При лікуванні мікобактеріальних інфекцій рекомендована доза для дорослих становить 500 мг, двічі на день.

Лікування поширених мікобактеріальних інфекцій хворих на СНІД потрібно продовжувати до покращання клінічного і мікробіологічного стану. Кларитроміцин необхідно застосовувати разом з іншими антимікробними препаратами.

Лікування нетуберкульозних мікобактеріальних інфекцій необхідно подовжувати за рішенням лікаря.

Рекомендована доза для профілактики мікобактеріальних інфекцій: 500 мг, двічі на день.

Для лікування одонтогенних інфекцій рекомендована доза кларитроміцину - по 1 таблетці 250 мг, двічі на день, протягом 5 днів.

Для ерадикації H.pylori пропонуються такі схеми лікування:

Схема лікування трьома препаратами: 500 мг кларитроміцину, двічі на день, одночасно з прийомом інгібітору протонної помпи (напр., ланзопразол, пантопразол, омепразол) у відповідній дозі та амоксициліну 1000 мг, двічі на день, протягом 10 днів.

Схема лікування двома препаратами: 500 мг кларитроміцину, тричі на день, одночасно з прийомом інгібітору протонної помпи (напр., пантопразол, омепразол) у відповідній дозі, протягом 14 днів, потім приймати інгібітор протонної помпи (омепразол, пантопразол) у відповідній дозі, протягом наступних 14 днів.

Побічна дія.

Клацид, як правило, добре переноситься. При пероральному застосуванні Клациду найбільш часто відмічали шлунково-кишкові розлади (нудота, диспепсія, біль у

животі, діарея). Як і при застосуванні інших антибіотиків, при застосуванні Клациду в поодиноких випадках відмічали підвищення рівнів печінкових ферментів, гепатоклітинний та/або холестатичний гепатит з або без жовтяниці. Порушення функції печінки можуть бути тяжкими, але звичайно тимчасовими.

В поодиноких випадках відмічали зростання рівня креатиніну в сироватці крові, але зв’язок із застосуванням препарату встановлений не був.

При пероральному застосуванні препарату були випадки алергічних реакцій (кропив’янка, шкірні висипи, в поодиноких випадках анафілактичний шок і синдром Стівенса-Джонсона). Були повідомлення про тимчасові побічні ефекти з боку ЦНС: головний біль, запаморочення, відчуття тривоги, безсоння, тривожні сновидіння, дзвін у вухах, сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації, психози та деперсоналізація; однак причинно-наслідковий зв’язок не встановлений. При застосуванні Клациду спостерігалися випадки тимчасової втрати слуху, що відновлювався після припинення лікування препаратом.

В окремих випадках повідомлялося про зміну сприйняття смаку. Повідомлялось про виникнення стоматиту, глоситу, грибкового ураження слизової рота та знебарвлення язика.

У поодиноких випадках відмічалася гіпоглікемія, особливо при одночасному лікуванні пероральними гіпоглікемічними засобами або інсуліном. У поодиноких випадках відмічалися лейкопенія і тромбоцитопенія.

Дуже рідко спостерігався псевдомембранозний коліт від слабкого ступеня тяжкості до стану, що загрожував життю.

Подібно до інших макролідних антибіотиків при застосуванні кларитроміцину в поодиноких випадках повідомлялося про пролонгацію QT інтервалу, тахікардію і тріпотіння/мерехтіння шлуночків.

При лікуванні мікобактеріальних інфекцій у хворих на СНІД та інші захворювання імунної системи високими дозами Клациду протягом довгого часу важко розрізнити побічні ефекти препарату від симптомів ВІЛ або супутнього захворювання. При лікуванні дозою 1000 мг/день кларитроміцину найбільш часто відмічали нудоту, блювання, зміну сприйняття смаку, диспепсію, біль у животі, діарею, головний біль, порушення слуху, підвищення рівня печінкових ферментів, зменшення кількості лейкоцитів, тромбоцитів. Рідко відмічали випадки задишки, безсоння, сухість в роті.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до кларитроміцину або будь-якого компонента препарату;

підвищена чутливість до препаратів макролідного ряду;

одночасне лікування похідними ріжків; цизапридом, пімозидом, терфенадином, астемізолом та іншими макролідами.

Передозування.

При пероральному застосуванні великих доз Клациду можливі шлунково-кишкові розлади.

Терапевтичні заходи при передозуванні спрямовані на видалення речовини з організму за допомогою промивання шлунка зондом та проведення загальних підтримуючих заходів.

В одному випадку передозування при прийомі 8 г кларитроміцину відмічалися зміна ментального статусу, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія і гіпоксемія.

Малоймовірно, що гемодіаліз або перитоніальний діаліз значуще вплинуть на рівень кларитроміцину в сироватці крові, тому ці процедури не рекомендуються.

 

 

Особливості застосування.

Оскільки кларитроміцин виділяється в основному через печінку, необхідно з обережністю застосовувати препарат пацієнтам з порушеною функцією печінки. Також необхідно дотримуватися обережності при призначенні препарату пацієнтам з нирковою недостатністю від помірного до тяжкого ступеня тяжкості. Немає необхідності в коректуванні дози для пацієнтів з печінковою недостатністю від помірного до тяжкого ступеня тяжкості, але з нормальним функціонуванням нирок.

Вагітність і годування груддю. Безпека застосування Клациду під час вагітності та годування груддю не вивчалася. Деякі дослідження на тваринах показали ембріотоксичний вплив на плід, але тільки при застосуванні доз, які є токсичними для матері. Під час вагітності призначають тільки після ретельної оцінки співвідношення користі і ризику, особливо в перший триместр вагітності. Кларитроміцин виявляється у грудному молоці.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами не встановлений.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Як і при призначенні інших антибіотиків макролідного ряду пацієнтам, які одночасно приймають препарати, що метаболізуються системою цитохрому Р450 (CYP3A: алпрозолам, астемізол, карбамазепін, цилотазол, цизаприд, метилпреднізолон, омепразол, пімозид, хінідин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, вінбластин, варфарин, алкалоїди ріжків, тріазолам, мідазолам, дизопірамід, ловастатин, рифабутин, циклоспорин; інші ізоферменти системи Р450: фенітоїн, теофілін, вальпроат), застосування Клациду може спричинити підвищення рівня цих препаратів у сироватці крові. При одночасному прийомі Клациду та інгібіторів ГМГ-КоА редуктази, наприклад ловастатину або симвастатину, дуже рідко спостерігався рабдоміоліз.

Одночасне застосування Клациду з цизапридом, пімозидом може призвести до подовження QT-інтервалу та серцевої аритмії.

Метаболізм терфенадину, астемізолу змінюється при одночасному застосуванні його з Клацидом, що іноді призводило до серцевої аритмії.

Клацид при одночасному застосуванні з теофіліном або карбамазепіном може спричиняти підвищення їх рівнів у сироватці крові та посилення їх токсичності.

При одночасному застосуванні Клациду з хінідином або дизопірамідом спостерігалися випадки мерехтіння / тріпотіння шлуночків. Необхідний контроль рівня цих препаратів у крові під час лікування Клацидом.

Застосування Клациду пацієнтами, які приймають дигоксин або варфарин, може призвести до посилення їх дії за рахунок зменшення рівня екскреції. Тому хворим, які приймають варфарин, необхідно контролювати величину протромбінового часу. Також необхідно контролювати рівень дигоксину в сироватці крові.

Необхідно враховувати можливість перехресної стійкості між кларитроміцином і іншими препаратами макролідного ряду та лінкоміцином і кліндаміцином.

Ритонавір збільшує величину AUC (площа обмежена кривою) кларитроміцину при їх одночасному застосуванні. Немає необхідності в зміні дози Клациду для пацієнтів з нормальною функцією нирок. У хворих з порушенням функції нирок з кліренсом креатиніну 30-60 мл/хв доза Клациду повинна бути зменшена на 50%, а при величині кліренсу креатиніну менше 30 мл/хв – на 75%. Дозу Клациду > 1г/день не можна призначати одночасно з ритонавіром.

Одночасне застосування таблеток Клациду та зидовудину ВІЛ-інфікованими пацієнтами може спричинити зниження постійних рівнів зидовудину в крові. Але така взаємодія не спостерігалася у ВІЛ-інфікованих дітей при одночасному застосуванні Клациду, суспензії, із зидовудином або дидеоксинозином.

 

Умови та термін зберігання.

Зберігати в сухому, темному, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 ⁰С.

Термін зберігання – 5 років.