Гепарин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: heparin;

полісахарид глюкуронової кислоти та глюкозаміну;

основні фізико-хімічні властивості: безбарвна або світло-жовтого кольору прозора рідина, без сторонніх часток;

склад: 1 мл містить 5 000 ОД гепарину натрію;

допоміжні речовини: хлоркрезол, натрію хлорид, кислота хлористоводнева, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Антитромботичні засоби. Код АТС В01АВ01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Гепарин – кислий мукополісахарид, відносна молекулярна маса якого становить близько 16 000 дальтон. Гепарин – антикоагулянт прямої дії. У розчині гепарин має негативний заряд, що сприяє його взаємодії з білками, які беруть участь у процесі згортання крові. Гепарин зв’язується з антитромбіном ІІІ (кофактор гепарину) й інгібує процес згортання крові шляхом інактивації факторів V, VII, IХ, X. При цьому нейтралізується низка факторів, які активують згортання крові (калікреїн, ІХа, Ха, ХІа, ХІІа), порушується перехід протромбіну в тромбін. Коли процес тромбоутворення вже почався, великі кількості гепарину можуть гальмувати подальшу коагуляцію шляхом інактивації тромбіну і гальмування перетворення фібриногену у фібрин. Гепарин також попереджає утворення стабільних фібринових згустків шляхом гальмування активації фібринстабілізуючого фактора. При парентеральному введенні гепарин уповільнює згортання крові, активує процес фібринолізу, пригнічує активність деяких ензимів (гіалуронідази, фосфатази, трипсину), уповільнюючи дію простацикліну на агрегацію тромбоцитів, спричинену дією аденозиндифосфату. Активуючи ліпопротеїнову ліпазу, гепарин незначно знижує рівень ліпідів і холестерину в крові.

Фармакокінетика. Пікові плазмові рівні гепарину натрію досягаються через 2 - 4 год після підшкірної ін’єкції, хоча бувають суттєві індивідуальні варіації. Гепарин біотрансформується в печінці гепариназою та ретикуло-ендотеліальній системі. Період біологічного напіврозпаду становить 1,32 – 1,72 год. Антикоагулянтна дія гепарину розвивається відразу ж після внутрішньовенного введення та зберігається протягом 4 – 5 год. При підшкірному введенні антикоагулянтний ефект розвивається через 40 – 60 хв і продовжується 8 – 12 год. Гепарин не проникає крізь плаценту, не потрапляє в грудне молоко. Екскретується переважно із сечею. Період напіввиведення з плазми становить 30 – 60 хв.

Показання для застосування.

-                     Профілактика та лікування тромбоемболічних захворювань та їх ускладнень (інфаркт міокарда, тромбози та емболії магістральних вен та артерій, судин мозку, очей, перша фаза синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання, постійна форма мерехтіння передсердь з емболізацією);

-                     для попередження післяопераційних венозних тромбозів та емболії легеневої артерії (в режимі низького дозування) у пацієнтів, які перенесли абдомінальні або торакальні хірургічні втручання, або у тих, хто через будь-які інші причини має ризик розвитку тромбоемболічної хвороби;

-                     для попередження згортання крові при лабораторних дослідженнях, діалізі, екстракорпоральному кровообігу, операціях на серці та судинах, прямому переливанні крові.

Спосіб застосування та дози. Гепарин призначається у вигляді струминних або переривчастих внутрішньовенних або підшкірних ін’єкцій. Перед призначенням препарату потрібно визначити час згортання крові, тромбіновий та активований парціальний тромбопластиновий час, кількість тромбоцитів.

Дорослим при гострому тромбозі лікування починають з внутрішньовенного введення 10 000 – 15 000 ОД Гепарину під контролем згортання венозної крові, тромбінового та активованого парціального тромбопластинового часу. Після цього по 5 000 – 10 000 ОД Гепарину вводять внутрішньовенно кожні 4 – 6 год. При цьому адекватною вважається доза Гепарину, при якій час згортання крові подовжується в 2,5 – 3 рази, а активований парціальний тромбопластиновий час – в 1,5 – 2 рази.

Для профілактики гострого тромбозу Гепарин вводять підшкірно по 5 000 ОД кожні 6 – 8 год.

При першій фазі синдрому дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ) у дорослих Гепарин призначають підшкірно тривалий час у добовій дозі 2500 – 5000 ОД під контролем тромбінового часу. За 1 – 2 доби до відміни Гепарину добову дозу поступово знижують.

Під час операцій на відкритому серці з підключенням апарату екстракорпорального кровообігу пацієнтам вводять Гепарин у початковій дозі не менше 150 ОД на 1 кг маси тіла. Коли процедура триває менше 60 хв, призначається доза 300 ОД/кг, коли процедура триває більше 60 хв – призначається 400 ОД/кг.

З профілактичною метою Гепарин вводять підшкірно в дозі 5 000 ОД за 2 год до операції, потім по 5 000 ОД кожні 6 – 8 год протягом 7 днів.

Дітям призначають Гепарин за такою схемою: початкова доза становить 50 ОД/кг (внутрішньовенна ін’єкція/інфузія), підтримуюча доза – 100 ОД/кг кожні 4 год. Середня добова доза для дітей становить 300 ОД/кг.

Немовлятам призначають від 2 до 10 ОД/кг/год внутрішньовенно (постійно або переривчасто). Підшкірно немовлятам Гепарин вводять у добовій дозі 200 – 300 ОД/кг, розподіляючи її на 4 – 6 ін’єкцій.

Як доповнення до стрептокінази Гепарин – по 5 000 ОД 3 рази на добу або 10 000 – 12 500 ОД 2 рази на добу – може бути показаний при підвищеному ризику розвитку тромболітичних ускладнень у хворих

-                      при повторному інфаркті міокарда;

-                      з постійною формою мерехтіння передсердь з емболізацією.

При гострому коронарному синдромі (нестабільній стенокардії або інфаркті міокарда) спочатку струминно внутрішньовенно вводять 5 000 ОД Гепарину, потім переходять на внутрішньовенне краплинне введення препарату зі швидкістю 1 000 ОД/год. Швидкість інфузії необхідно підбирати таким чином, щоб протягом перших 2 – 3 діб підтримувати активований парціальний тромбопластиновий час на рівні в 1,5 – 2 рази більшому, ніж його нормальне значення.

У всіх випадках застосування Гепарину за 1 – 3 дні до його відміни призначають непрямі антикоагулянти.

Побічна дія. Під час терапії Гепарином можуть спостерігатися такі побічні ефекти:

-                     геморагічні явища – утворення підшкірних, внутрішньом’язових, позачеревних гематом; крововиливи. Особливо небезпечні крововиливи у надниркові залози та яєчники, які можуть призвести до гострої недостатності надниркових залоз. Можуть бути крововиливи в місцях ін’єкцій, кровотечі із носа, шлунково-кишкового тракту, товстої кишки, матки, із ран різного походження. Зниження гематокриту, кров’яного тиску або інші небезпечні симптоми, що не мають чіткого пояснення, потребують виключення діагнозу можливої кровотечі. При підозрі на гостру недостатність надниркових залоз початок коригуючої терапії не повинен залежати від лабораторного підтвердження діагнозу;

-                     алергічні реакції – риніт, шкірні висипання, сльозотеча, бронхоспазм, болючість і гематома в місці введення, головний біль, нудота, блювання;

-                     при тривалому застосуванні можуть виникати остеопороз, алопеція, тромбоцитопенія, підвищення рівня печінкових трансаміназ, атрофія в місцях ін’єкції.

Протипоказання. Застосування Гепарину протипоказано:

–                     при індивідуальній непереносимості;

–                     при кровотечах будь-якої локалізації, за винятком геморагії, що виникла на ґрунті емболічного інфаркту легенів (кровохаркання) або нирок (гематурія);

–                     при повторних кровотечах в анамнезі, незалежно від їх локалізації;

–                     при підвищеній проникності судин (наприклад, при хворобі Верльгофа);

–                     при тяжких порушеннях функцій печінки та/або нирок.

Гепарин не можна застосовувати:

–                     при гострих і хронічних лейкозах;

–                     апластичних і гіпопластичних анеміях;

–                     при гострій аневризмі серця;

–                     після щойно проведених операцій на головному або спинному мозку, очному яблуці;

–                     при підгострому бактеріальному ендокардиті, цукровому діабеті, туберкульозі легенів.

Передозування. При передозуванні можливо виникнення кровотеч. При незначних кровотечах буває достатнім зменшити дозу препарату або тимчасово припинити його введення. При значних кровотечах терміново відміняють введення Гепарину та призначають антидот – 1% розчин протаміну сульфату (вводять повільно внутрішньовенно) із розрахунку, що 1 мг протаміну сульфату нейтралізує 85 ОД Гепарину.

Особливості застосування. Гепарин не призначений для внутрішньом’язового введення.

З великою обережністю Гепарин призначають пацієнтам із захворюваннями, під час яких збільшений ризик виникнення кровотеч (наприклад при гіпертонії), а також при виразкових ураженнях та постійному дренажі шлунка або тонкого кишечнику. З обережністю використовують під час менструацій.

При переході з терапії Гепарином на прийом непрямих антикоагулянтів Гепарин відміняють тільки тоді, коли непрямі антикоагулянти забезпечують збільшення протромбінового часу до терапевтичних меж протягом не менше 2 днів поспіль.

З метою запобігання значній гіпокоагуляції потрібно зменшити дозу Гепарину, не збільшуючи інтервалів між ін’єкціями.

За необхідності лікування Гепарином у період вагітності потрібно проводити ретельний медичний нагляд за пацієнткою. Гепарин не спричиняє вроджених аномалій, але у тих, хто приймає його під час вагітності, підвищується ступінь ризику передчасних пологів і загибелі плода. Тому застосування Гепарину під час вагітності та пологів можливо тільки за життєво важливими показаннями. Жінкам, які під час вагітності отримували Гепарин, протипоказана епідуральна анестезія під час пологів.

У пацієнтів старше 60 років Гепарин може спричинювати геморагії (особливо у жінок).

Пацієнти, чутливі до білків тваринного походження, можуть бути чутливими і до Гепарину.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Антикоагулянти прямої та непрямої дії посилюють дію Гепарину. Антигістамінні препарати та препарати групи дигіталісу, тетрацикліни, нікотин, нітрогліцерин, кортикотропін, тироксин зменшують антикоагулянтну дію препарату. Засоби, що зменшують агрегацію тромбоцитів (ацетилсаліцилова кислота, декстран, фенілбутазон, ібупрофен, метиндол, дипіридамол, гідроксихлорохін, пеніциліни у високій дозі, фібринолітики та ін.), при одночасній терапії з Гепарином можуть спричинювати крововиливи, тому повинні застосовуватися дуже обережно. Небезпека також підвищується при одночасному використанні Гепарину з ульцерогенними, імунодепресивними та тромболітичними препаратами.

Не допускається змішування Гепарину в одному шприці (флаконі) з іншими лікарськими засобами.

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 °С. Термін придатності – 3 роки.