Ципрофлоксацин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна і хімічна назви: ciprofloxacin; 1-циклопропіл-6-фтор-1,4-дигідро-4-оксо-7-(1-піперазініл)-3-хінолінкарбонова кислота;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки довгастої форми з двоопуклою поверхнею з рискою, вкриті оболонкою від білого до жовто-білого кольору;

склад: 1 таблетка містить ципрофлоксацину гідрохлориду в перерахуванні на ципрофлоксацин 0,5 г;

допоміжні речовини: мікрокристалічна целюлоза, аеросил, кросповідон, крохмаль кукурудзяний, магнію стеарат, гідроксипропілметилцелюлоза, Opadry ІІ або Sepifilm 752 Blanс.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Антибактеріальні засоби групи хінолонів. Фторхінолони. Ципрофлоксацин. Код АТС J01M A02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Антибактеріальний препарат широкого спектра дії з групи фторхінолонів. Діє бактерицидно. Механізм дії обумовлений інгібіруванням ДНК-гірази бактерій, що приводить до порушення реплікації ДНК і синтезу клітинних білків бактерій. Антибактеріальна активність обумовлена також впливом на РНК бактерій і на стабільність мембран.

 Високоактивний стосовно грамнегативних бактерій, менш активний стосовно грампозитивних бактерій, слабо активний стосовно анаеробів. Проявляє дію на Enterococcus faecalis, Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Campylobacter jejuni, Citrobacter diversus, Citrobacter frendii, Enterobacter cloacaae, Escherichia coli, Haemophilus parainfluenzae, Klebsiella pneumoniae, Morganella morganii, Neisseria gonorrhoeae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia rettgeri, Providensia stuartii, Pseudomonas aeruginosa, Salmonella typhi, Serratia marcescens, Shigella flexneri, Shigella sonnei, Staphylococcus haemolyticus, Staphylococcus hominis, Staphylococcus saprophyticus, Acinetobacter spp., Acinetobacter calcoaceticus, Aeromonas caviae, Aeromonas hydrophilia, Brucella melitensis, Campylobacter coli, Edwardsiella tarda, Enterobacter aerogenes, Haemophilus ducreyi, Klebsiella oxytoca, Legionella pneumophila, Moraxella (Branhamella) catarrhalis, Neisseria meningitidis, Pasteurella multocida, Salmonella enteritidis, Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus,Vibrio vulnificus, Yersinia enterocolitica, Chlamydia trachomatis, Mycobacterium tuberculosis. У кислому середовищі активність знижується. Резистентність розвивається повільно і поступово.

Фармакокінетика. Швидко і достатньо повно всмоктується із шлунково-кишкового тракту, абсорбція відбувається переважно у дванадцятипалій і тонкій кишках. Абсолютна біодоступність – 60–80%. Максимальна концентрація досягається через 1–1,5 години і при дозах 250, 500 і 750 мг становить 0,1, 0,2 і 0,4 мкг/мл, відповідно. Прийом їжі сповільнює всмоктування, але не змінює максимальну концентрацію і біодоступність.

 З білками плазми зв’язується 20–40%. Проникає в тканини, рідини і клітини, складаючи високі концентрації у нирках, жовчному міхурі, печінці, легенях, слизовій бронхів і синусів, жіночих статевих органах, фагоцитуючих клітинах (полінуклеарах, макрофагах), сечі, мокротинні, жовчі, рідинах шкірного пухиря; виявляється в передміхуровій залозі, спиномозковій рідині (менш 10% рівня в плазмі, при менінгіті – до 45% і більше), слині, шкірі, жировій тканині, м'язах, кістках, хрящах, проникає крізь плаценту. Час напіввиведення при прийомі всередину – 3,5–5 годин. Нирковий кліренс – 3–5 мл/хв.

Біотрансформується в печінці (15–30%) з утворенням малоактивних метаболітів (деетилципрофлоксацин, сульфоципрофлоксацин, оксоципрофлоксацин, формілципрофлоксацин). Виводиться в основному нирками (шляхом клубочкової фільтрації і канальцевої секреції) у незмінному вигляді (при прийомі всередину – 40–50%) і у вигляді метаболітів (15%), інша частина – через шлунково-кишковий тракт (з жовчю і фекаліями); невелика кількість екскретується лактуючими молочними залозами. Концентрація в сечі значно перебільшує мінімальні пригнічуючі концентрації для більшості збудників інфекцій сечовивідних шляхів. Не виявлено кумуляції після прийому всередину в дозі 500 мг 2 рази на добу протягом 5 днів. При хронічному цирозі печінки фармакокінетика не змінюється, у пацієнтів з нирковою недостатністю збільшується час напіввиведення.

Показання для застосування. Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до препарату мікроорганізмами:

– інфекції ЛОР-органів (середній отит, синусит, мастоїдит, тонзиліт, фарингіт);

– інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт гострий і загострення хронічного, пневмонія, крім пневмококової, бронхоектатична хвороба, муковісцидоз);

– інфекції органів малого таза (цистит, пієлонефрит, простатит, аднексит, сальпінгіт, оофорит, ендометрит, тубулярний абсцес, тазовий перитоніт);

– інфекції шкіри і м'яких тканин (інфіковані виразки, рани, опіки, інфекції зовнішнього слухового проходу, абсцеси, целюліти);

– інфекції кісток і суглобів (остеомієліт, септичний артрит);

– венеричні інфекції (гонорея, м'який шанкр, хламідіоз);

інфекції органів черевної порожнини (жовчного міхура і жовчовивідних шляхів, внутрішньочеревні абсцеси, перитоніт); інфекції шлунково-кишкового тракту (сальмонельоз, черевний тиф, кампілобактеріоз, йєрсиніоз, шигельоз, холера);

– бактеріємія, септиціємія, тяжкі інфекції на фоні імунодефіциту і нейтропенії; профілактика інфекцій при хірургічних втручаннях.

Спосіб застосування і дози. Усередину (не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини) натще. Дорослим при неускладнених інфекціях призначають по 250 мг (0,5 таблетки), при ускладнених інфекціях – 500–750 мг (1–1,5 таблетки) 2 рази на добу.

Курс лікування становить у середньому 5–15 днів. Лікування слід проводити до зникнення ознак захворювання та в наступні 2–3 дні.

Пацієнтам похилого віку препарат призначають з обережністю.

Пацієнтам з порушенням функції нирок спочатку призначають препарат у середніх терапевтичних дозах, потім їх зменшують з урахуванням значень кліренса креатиніну (КК): КК понад 50 мл/хв – звичайний режим дозування, 30–50 мл/хв 250–500 мг 1 раз на 12 год, 5–29 мл/хв 250–500 мг 1 раз на 18 год.

Побічна дія. Препарат, як правило, добре переноситься хворими. З боку системи травлення: анорексія, біль у животі, нудота, блювання, діарея, запор, псевдомембранозний коліт, епігастральні болі, дискомфорт у животі, гикавка, сухість і болючість слизової оболонки порожнини рота, метеоризм; кровотеча у шлунково-кишковому тракті, панкреатит, холестатична жовтяниця, гепатит, некроз клітин печінки.

 З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, збудливість, відчуття неспокою, безсоння, кошмарні сновидіння, депресія, фобії, відчуття втоми, порушення зору (хроматопсія, диплопія, ністагм, біль в очах), шум у вухах, транзиторне порушення слуху, зміна настрою, порушення ходи, підвищення внутрішньочерепного тиску, парестезія, пітливість, атаксія, тремор, судоми, токсичний психоз, галюцинації.

 З боку системи кровотворення: лейкопенія, еозинофілія, анемія, тромбоцитопенія; дуже рідко – лейкоцитоз, тромбоцитоз, гемолітична анемія, гранулоцитопенія.

 З боку серцево-судинної системи: тахікардія, порушення серцевого ритму, артеріальна гіпотензія.

 З боку сечовивідної системи: кристалурія, гломерулонефрит, інтерстиціальний нефрит, дизурія, поліурія, альбумінурія, гематурія, транзиторне підвищення концентрації креатиніну, сечовини в сироватці, затримка сечі, уретральні кровотечі.

 Алергічні реакції: у окремих випадках – шкірний свербіж, висип, ангіоневротичний набряк, кропивниця, синдром Стівенса-Джонсона, артралгії, лихоманка, петехії, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайелла).

 Інші: дизбактеріоз, кандидоз; рідко – порушення смакових відчуттів і нюху, фотосенсибілізація, тендовагініт; збільшення активності печінкових трансаміназ, лужної фосфатази, гіпербілірубінемія, гіперглікемія.

Протипоказання. Гіперчутливість до ципрофлоксацину, інгредієнтів препарату та до інших фторхінолонів. Дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази. Дитячий вік і підлітковий вік до 18 років, вагітність, годування груддю.

Передозування. Симптоми: специфічних симптомів немає. Лікування: промивання шлунка, застосування блювотних препаратів, введення великої кількості рідини. Додатково – гемодіаліз і перитонеальний діаліз (виводиться менше 10% препарату). Усі заходи проводять на фоні підтримання життєво необхідних функцій.

Особливості застосування. З обережністю призначають препарат пацієнтам з вираженими порушеннями функції нирок і печінки; атеросклерозом судин головного мозку, при порушеннях мозкового кровообігу, судомному синдромі неясної етіології. Хворим на епілепсію, з нападами судом в анамнезі, судинними захворюваннями і органічними ураженнями мозку препарат можна призначати тільки за життєвими показаннями.

 При застосуванні препарату хворі повинні отримувати достатню кількість рідини.

 У випадку розвитку тяжкої діареї слід припинити прийом препарату і виключити діагноз псевдомембранозного коліту.

 У період лікування слід уникати сонячного і ультрафіолетового опромінення, інтенсивних фізичних навантажень.

 Пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, слід додержуватись обережності при керуванні автомобілем й інших видах діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій (особливо при одночасному прийомі алкоголю).

 У процесі лікування препаратом необхідний контроль концентрації в крові сечовини, креатиніну, білірубіну, печінкових трансаміназ, цукру.

 Підліткам до 18 років препарат призначають тільки у випадку резистентності збудника до інших хіміотерапевтичних засобів.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Активність ципрофлоксацину зростає при поєднанні з β-лактамними антибіотиками, аміноглікозидами, ванкоміцином, кліндаміцином, метронідазолом.

 Сукральфат, препарати вісмуту, антациди, що містять іони алюмінію, магнію або кальцію, циметидин, ранітидин, вітаміни з мікроелементами, заліза сульфат, цинк, діданозин, послаблюючі засоби знижують всмоктування (рекомендується застосовувати за 2 години до або через 4 години після цих препаратів). Пробенецид, азлоцилін – збільшують концентрацію в крові.

 Зменшує кліренс і підвищує рівень у плазмі кофеїну, амінофіліну і теофіліну (зростає ймовірність розвитку побічних ефектів). Посилює ефект варфарину та інших пероральних антикоагулянтів (збільшує час кровотечі). Збільшує нефротоксичність циклоспорину, ризик підвищення збудливості центральної нервової системи і судомних реакцій на фоні нестероїдних протизапальних засобів.

 Препарати, які підлужують сечу (цитрати, натрію бікарбонат, інгібітори карбоангідрази), знижують розчинність ципрофлоксацину (зростає ймовірність кристалурії).

Умови і термін зберігання. У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати в недоступному для дітей місці. Термін придатності – 2 роки.