Клацид СР инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: кларитроміцин; 6-О-метил еритроміцин А;

основні фізико-хімічні властивості: таблетка, вкрита оболонкою, овальної форми, жовтого кольору;

склад: 1 таблетка містить 500 мг кларитроміцину;

допоміжні речовини: кислота лимонна безводна, натрію альгінат, натрію кальцію альгінат, лактоза, повідон К 30, тальк , кислота стеаринова , магнію стеарат;

оболонка: метилгідроксипропілцелюлоза, поліетиленгліколь 400, поліетиленгліколь 8000, титану діоксид, лак хіноліновий жовтий (Е-104) алюмінієвий, кислота сорбінова.

Форма випуску. Таблетки, вкриті оболонкою, пролонгованої дії.

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди. Код АТС J01FA09.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Кларитроміцин – напівсинтетичний антибіотик групи макролідів. Антибактеріальна дія кларитроміцину визначається його зв’язуванням з 5OS-рибосомальною субодиницею чутливих бактерій та пригніченням біосинтезу білка. Таблетки пролонгованої дії є однорідною кристалічною основою, яка при проходженні через шлунково-кишковий тракт забезпечує тривале вивільнення діючої речовини.

Препарат виявляє високу ефективність in vitro проти широкого спектра аеробних та анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, включаючи госпітальні штами.

Кларитроміцин in vitro високоефективний проти Legionella pneumophila та Mycoplasma pneumonie.

Дослідження in vitro показали, що штами Enterobacteriaceae та Pseudomonas, як і грамнегативні бактерії, що не ферментують лактозу, нечутливі до кларитроміцину.

Кларитроміцин високоефективний проти більшості штамів, що зазначені нижче. Його ефективність підтверджена як in vitro, так і клінічно при інфекціях, спричинених цими мікроорганізмами.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми:

Staphylococcus aureus,

Streptococcus pneumoniae,

Streptococcus pyogenes,

Listeria monocytogenes.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми:

Haemophilus influenzae,

Haemophilus parainfluenzae,

Moraxella catarrhlis,

Neisseria gonorrhоeae,

Legionella pneumophila.

Інші мікроорганізми:

Mycoplasma pneumonia,

Chlamydia pneumonia (TWAR).

Мікобактерії:

Mycobacterium leprae,

Mycobacterium kansaii,

Mycobacterium chelonae,

Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium сomplex (MAC), які включають Mycobacterium avium, Mycobacterium intracellueare.

Бета-лактамази мікроорганізмів не впливають на ефективність кларитроміцину.

Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну та оксациліну, стійкі до кларитроміцину.

Дослідження in vitro показали ефективність кларитроміцину проти більшості штамів мікроорганізмів, перелічених нижче, однак його ефективність не підтверджується клінічними дослідженнями і практичне застосування залишається нез’ясованим.

Аеробні грампозитивні мікроорганізми:

Streptococcus agalactiae,

Streptococci (групи C,F,G),

Viridans group streptococci.

Аеробні грамнегативні мікроорганізми:

Bordetella pertussis,

Pasteurella multocida.

Анаеробні грампозитивні мікроорганізми:

Clostridium perfringens,

Peptococcus niger,

Propionibacterium acnes.

Анаеробні грамнегативні мікроорганізми:

Bacteriodes melaninogenicus.

Спірохети:

Borrelia burgdorferi,

Treponemsa pallidum.

Кампілобактерії:

Campylobacter jejuri.

Основним метаболітом кларитроміцину в організмі людини є мікробіологічно активний 14-гідрокси–кларитроміцин. Мікробіологічна активність метаболіту така ж сама, як і в материнської субстанції, або в 1 - 2 рази слабша для більшості мікроорганізмів, за винятком H. influenzae, відносно до якого ефективність метаболіту у 2 рази вища. Материнська субстанція та її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект щодо H. influenzae в умовах in vitro та in vivo залежно від штаму мікроорганізму.

Фармакокінетика. Кларитроміцин метаболізується в системі цитохрому Р450 ЗА (СYP3A) печінки. Абсолютна біодоступність становить близько 50%. При багаторазовому прийомі дози препарату кумуляції не виявлено і характер метаболізму в організмі людини не змінюється.

Кларитроміцин зв’язується з білками плазми крові на 70% у концентрації від 0,45 до 4,5 мкг/мл. При концентрації 45 мкг/мл зв’язування зменшується до 41%, певно через насичення місць зв’язування. Це спостерігається тільки при концентраціях, які у багато разів перевищують терапевтичну.

Прийом кларитроміцину з пролонгованою дією внутрішньо в дозі 500 мг на день дозволяє підтримувати однакові рівні максимальних концентрацій кларитроміцину та 14-гідрокси-кларитроміцину у плазмі крові. Рівноважні максимальні концентрації (C_max) кларитроміцину та 14-гідрокси-кларитроміцину у плазмі становлять відповідно 1,3 та 0,48 мкг/мл. Періоди напіввиведення препарату та його метаболіту становили відповідно 5,3 та 7,7 години.

При прийомі таблеток кларитроміцину з пролонгованою дією внутрішньо в дозі

1 000 мг на день (2 таблетки по 500 мг) рівноважні максимальні концентрації кларитроміцину та 14-гідрокси-кларитроміцину становлять у середньому 2,4 мкг/мл та 0,67 мкг/мл відповідно. Періоди напіввиведення препарату та його основного метаболіту становлять відповідно 5,8 та 8,9 години. Час, необхідний для досягнення максимальної концентрації (Т_max) при прийомі доз по 500 мг і 1 000 мг на добу, становить близько 6 годин. У рівноважному стані концентрація 14-гідрокси-кларитроміцину не збільшується пропорційно дозам кларитроміцину, а періоди напіввиведення кларитроміцину та його основного метаболіту збільшуються з підвищенням дози. Нелінійний характер фармакокінетики кларитроміцину пов’язаний зі зменшенням утворення 14-гідроксильованого та N - деметильованого метаболітів при застосуванні більш високих доз.

Із сечею виводиться близько 40% дози кларитроміцину, через кишечник – близько 30%.

Кларитроміцин і 14-гідрокси-кларитроміцин широко розподіляються у тканинах та рідинах організму. Після перорального прийому вміст кларитроміцину у спинномозковій рідині залишається невисоким (1 - 2 % від рівня у сироватці крові при нормальному стані гематоенцефалічного бар’єра). Вміст у тканинах звичайно у декілька разів вищий ніж вміст у сироватці крові.

Порушення функції печінки.

 Для пацієнтів з помірними та тяжкими порушеннями функції печінки, але зі збереженою функцією нирок, коригування дози кларитроміцину не потрібно. Рівноважні концентрації у плазмі крові та системний кліренс кларитроміцину не відрізняється у хворих даної групи та здорових пацієнтів.

Рівноважні концентрації 14-гідрокси-кларитроміцину у хворих з порушенням функції печінки нижчі, ніж у здорових людей.

Порушення функції нирок.

При порушенні функції нирок збільшуються мінімальний та максимальний вміст кларитроміцину у плазмі крові, період напіввиведення та площа кривої “концентрація–час” кларитроміцину та 14-гідрокси-кларитроміцину. Константа елімінації та виведення із сечею зменшуються. Ступінь змін цих параметрів залежить від ступеня порушення функції нирок.

Пацієнти похилого віку.

У пацієнтів похилого віку рівень кларитроміцину та 14-гідрокси-кларитроміцину в крові був вищим, а виведення повільніше порівняно з такими у молодих людей. Зміни фармакокінетики у людей похилого віку пов’язані в першу чергу зі змінами кліренсу креатиніну та функціонального стану нирок, а не з віком пацієнта.

 Показання для застосування. Захворювання, що спричинені збудниками, чутливими до кларитроміцину:

 - інфекції носоглотки та придаткових пазух: фарингіт, синусити, отит;

 - інфекції бронхолегеневої системи: бронхіт і пневмонія;

 - інфекції шкіри та м’яких тканин легкої та середньої тяжкості, такі як фолікуліти, бешиха.

 

Спосіб застосування та дози. Звичайна доза Клациду СР для дорослих і дітей старше 12 років становить 500 мг один раз на добу. При тяжких інфекціях можна збільшити дозу до 1 000 мг на добу. Таблетку потрібно приймати під час їди, ковтаючи її цілою. Курс лікування становить 5 -14 днів, за винятком пневмонії та синуситу, тривалість лікування яких потребує 6 - 14 днів.

Клацид СР, таблетки пролонгованої дії не може бути призначений пацієнтам з тяжкими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), оскільки неможливо зменшити дозу у таблетці. Для цієї групи пацієнтів пропонується Клацид 250 мг, таблетки, вкриті оболонкою.

 

Побічна дія. Відмічаються нудота, диспепсія, біль у животі, блювання, діарея, головний біль, зміна смакових відчутів і транзиторне підвищення рівнів печінкових ферментів.

 При застосуванні препарату рідко спостерігаються порушення функції печінки, печінково-клітинний та/або холестатичний гепатит з жовтухою або без неї. Дуже рідко спостерігаються випадки печінкової недостатності з летальним кінцем.

Алергічні реакції, такі як кропив’янка, висип, анафілаксія, синдром Стівенса -Джонсона/токсичний епідермальний некроліз.

Транзиторні явища з боку центральної нервової системи: запаморочення, безсоння, кошмарні сновидіння, дзвін у вухах, сплутаність свідомості, дезорієнтація, галюцинації, психоз і деперсоналізація, тимчасова втрата слуху під час прийому кларитроміцину.

Глосит, стоматит, кандидоз ротової порожнини та зміна кольору зубів. Дуже рідко - гіпоглікемія.

Лейкопенія та тромбоцитопенія.

При прийомі кларитроміцину були повідомлення про подовження інтервалу QT, шлуночкову тахікардію та Torsades de Pointes, панкреатит і судоми.

Протипоказання.

Підвищена чутливість до препаратів групи макролідів і компонентів препарату;

тяжкі захворювання нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв);

одночасний прийом кларитроміцину з препаратами астемізол, цизаприд, пімозид і терфенадин ;

порфірія;

тяжкі захворювання печінки.

Передозування. Прийом великої дози кларитроміцину може спричинити симптоми з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, діарея). В одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому 8 г кларитроміцину були описані зміни психічного стану, параноїдальна поведінка, гіпокаліємія та гіпоксемія.

У разі передозування необхідно видалити неабсорбований препарат із шлунково-кишкового тракту та призначити хворому симптоматичне лікування. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз суттєво не впливають на рівень кларитроміцину у сироватці, що характерно і для інших препаратів групи макролідів.

 

Особливості застосування.

За наявності хронічних захворювань печінки слід регулярно контролювати рівень ферментів сироватки крові.

У разі одночасного призначення з варфарином слід контролювати протромбіновий час.

Необхідно проводити визначення чутливості мікроорганізмів до кларитроміцину.

Можливий розвиток перехресної резистентності між кларитроміцином та іншими макролідними препаратами, такими як лінкоміцин і кліндаміцин.

Зміна кольору зубів є оборотною, колір відновлюється за допомогою професіональної чистки зубів у стоматолога.

Вагітність і лактація. Безпека застосування кларитроміцину для лікування вагітних і жінок, які годують груддю, не вивчена. Тому під час вагітності та годування груддю рекомендується призначати Клацид СР тільки у тих випадках, коли немає іншого вибору, а ризик, пов’язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду для матері та плоду.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами відсутній.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Одночасний прийом кларитроміцину з препаратами, які метаболізуються за участі цитохрому Р450 3А (CYP3A), може призвести до збільшення концентрації таких препаратів у плазмі крові, як алпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжка, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин), пімозид, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам, вінбластин. Подібний механізм взаємодії відмічено при застосуванні лікарських препаратів фенітоїн, теофілін і вальпроат, які метаболізуються іншим ізоферментом системи цитохрому Р450. При одночасному прийомі теофіліну та карбамазепіну з кларитроміцином відмічено помірне, але вірогідне (р<0,05) підвищення вмісту теофіліну та карбамазепіну у плазмі крові. При одночасному прийомі кларитроміцину з інгібіторами гідрометилглутарил-КоА (ГМГ-КоА)редуктази (наприклад з ловастатином і симвастатином) описані нечасті випадки рабдоміолізу. При одночасному прийомі кларитроміцину з цизапридом спостерігалося підвищення концентрації останнього. Це може спричинити подовження інтервалу QT, аритмію, шлуночкову тахікардію, фібриляцію та тріпотіння–мерехтіння шлуночків. Подібні ефекти спостерігалися у пацієнтів, які приймали кларитроміцин одночасно з пімозидом.

Препарати групи макролідів впливають на метаболізм терфенадину. Рівень терфенадину в крові збільшується, що може супроводжуватися розвитком аритмії, подовженням інтервалу QT, аритмією, шлуночковою тахікардією, фібриляцєію та тріпотінням–мерехтінням шлуночків. Такі самі симптоми спостерігались і при одночасному прийомі астемізолу та препаратів групи макролідів.

Є повідомлення про розвиток тріпотіння–мерехтіння шлуночків при одночасному прийомі кларитроміцину, хінідину та дизопіраміду. При одночасному призначенні зазначених препаратів необхідно проводити моніторинг їх концентрацій в крові.

При одночасному прийомі кларитроміцину з дигоксином спостерігалося підвищення вмісту дигоксину у сироватці.

При одночасному пероральному прийомі кларитроміцину та зидовудину у ВІЛ-інфікованих пацієнтів спостерігалося зниження рівноважної концентрації зидовудину. Оскільки кларитроміцин впливає на абсорбцію зидовудину, прийом цих двох препаратів слід розподіляти в часі.

Ритонавір суттєво уповільнює метаболізм кларитроміцину при одночасному прийомі. При цьому значення С_max кларитроміцину збільшується на 31%, мінімальна концентрація (С_min) – на 182 %, площа кривої “концентрація-час” – на 77%. Спостерігається суттєве уповільнення процесу утворення 14-[R]-гідрокси - кларитроміцину. Немає необхідності коригувати дозу кларитроміцину для пацієнтів з нормальною функцією нирок. Для пацієнтів з нирковою недостатністю дозу слід коригувати відповідно до ступеня ниркових порушень. При кліренсі креатиніну 30-60 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50%, максимальна доза 500 мг (1 таблетка з модифікованим вивільненням) 1 раз на добу. Пацієнтам з тяжкими захворюваннями нирок (кліренс креатиніну <30 мл/хв) Клацид СР взагалі не може бути призначений, оскільки немає можливості зменшити дозу.

При прийомі ритонавіру не слід одночасно призначати більше, ніж 1 г кларитроміцину на добу.

Умови та термін зберігання. Зберігати при температурі нижче 30°С в захищеному від світла місці, недоступному для дітей.

Термін придатності – 3 роки.