Лирика инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна і хімічна назви: pregabalin; (S)-3-(амінометил)-5-метилгексанова кислота;

основні фізико-хімічні властивості: білі (50 і 150 мг) або біло-помаранчеві (75 і 300 мг), непрозорі тверді желатинові капсули з чорною стрічкою для 50 мг, що містять сіро-білий порошок, з позначкою чорного кольору “Pfizer” на кришці й “PGN-50”, “PGN-75”, “PGN-150” або “PGN-300” – на основі – для капсул 50, 75, 150 і 300 мг, відповідно;

склад: 1 капсула містить 50, 75, 150 або 300 мг прегабаліну;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, тальк;

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Протиепілептичні засоби. Код АТС N03A X31.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Прегабалін зв’язується з допоміжною субодиницею (a₂-d-білок) потенціал-залежних кальцієвих каналів у центральній нервовій системі, потужно заміщаючи [³H]-габапентин. Під час експерименту було отримано докази того, що для вияву аналгетичної і протисудомної дії необхідне зв’язування прегабаліну з a₂-d-сайтом. Крім того, прегабалін зменшує вивільнення деяких нейротрансмітерів, включаючи глутамат, норадреналін, а також субстанцію Р. Значення цих ефектів для клінічної фармакології прегабаліну залишається невідомим.

Прегабалін не виявляв спорідненості до сайтів рецепторів і не змінював їх відповідь, пов’язану з дією деяких загальновживаних препаратів, що застосовуються для лікування нападів або болю. Прегабалін не взаємодіяв з рецепторами до гама-аміномасляної кислоти (ГАМК_A або ГАМК_B), не метаболізувався до ГАМК або агоніста ГАМК, не пригнічував захоплення або деградацію ГАМК.

Прегабалін запобігав порушенням поведінки, які пов’язані з болем, що було показано на експериментальних моделях невропатичного й післяопераційного болю, включаючи гіперальгезію й алодинію.

У традиційних фармакологічних дослідженнях безпеки застосування препарату була встановлена добра переносимість прегабаліну при застосуванні його в дозах, що відповідають клінічним. У проведених дослідженнях хронічної токсичності на щурах і мавпах спостерігали вплив на ЦНС, який виявлявся зменшеною або підвищеною активністю й атаксією.

Прегабалін не виявляв тератогенну дію у дослідах на тваринах. Фетальна токсичність була встановлена тільки для доз значно вищих ніж ті, що застосовуються для лікування людини. У дослідженнях пренатальної/постнатальної токсичності прегабалін виявляв токсичний вплив на розвиток потомства при дозі в п’ять або більше разів вище максимально рекомендованої для людини. При дозуванні, що вдвічі перевищувало максимально рекомендовану дозу для людини, токсичного впливу на розвиток потомства не спостерігалося.

За результатами низки тестів in vitro та in vivo було зроблено висновок, що прегабалін не має генотоксичної дії.

На підставі результатів досліджень, проведених на щурах і мишах, було зроблено висновок про відсутність ризику канцерогенної дії прегабаліну на людину.

Фармакокінетика. Фармакокінетичні показники прегабаліну були подібними у здорових добровольців, хворих на епілепсію, що отримують протиепілептичні препарати, і пацієнтів із хронічним болем.

Абсорбція. Прегабалін швидко всмоктується при пероральному введенні натще і досягає максимальних концентрацій у плазмі протягом години після одноразового і багаторазового застосування. Розрахована біодоступність прегабаліну при пероральному застосуванні становить 90% і більше і не залежить від дози. Після багаторазового застосування рівноважний стан досягається через 24-48 годин. Ступінь абсорбції прегабаліну знижується при одночасному прийомі з їжею, у результаті чого максимальна концентрація (C_max) зменшується приблизно на 25-30% і час досягнення максимальної концентрації (t_max) сповільнюється приблизно на 2,5 години. Однак застосування прегабаліну одночасно з їжею не мало клінічно значимого впливу на об’єм його абсорбції.

Розподіл. У доклінічних дослідженнях було показано, що прегабалін легко проникає крізь гематоенцефалічний бар’єр у тварин, а також крізь плаценту у щурів і виділяється з молоком у період лактації. У людини умовний обсяг розподілу прегабаліну після перорального введення становить близько 0,56 Л/кг. Прегабалін не зв’язується з білками плазми.

Метаболізм. У людини прегабалін зазнає незначного метаболізму. Після введення дози радіоактивно міченого прегабаліну близько 98% радіоактивності виводиться з сечею у вигляді незміненого препарату. Основний метаболіт прегабаліну, що виявлявся у сечі і становив 0,9% введеної дози, є його N-метильоване похідне. У доклінічних дослідженнях була показана відсутність рацемізації S-енантіомеру в R- енантіомер.

Елімінація. Прегабалін елімінується із системного кровообігу головним чином за рахунок екскреції нирками у вигляді незмінного препарату. Середній період напіввиведення прегабаліну дорівнює 6,3 години. Плазмовий і нирковий кліренс прегабаліну прямо пропорційні кліренсу креатиніну. У пацієнтів з порушеною функцією нирок і тих, кому проводять гемодіаліз, слід корегувати дозу препарату.

Лінійність/нелінійність. Фармакокінетика прегабаліну є лінійною для всього рекомендованого інтервалу доз. Міжсуб’єктна фармакокінетична варіабельність для прегабаліну є низькою (менше 20%). Фармакокінетика багаторазових доз є передбачуваною на підставі даних одноразового дозування.

Раса. Фармакокінетика прегабаліну не залежить від раси.

Стать. Результати клінічних випробувань свідчать про відсутність клінічно значимого впливу статі на концентрації в плазмі прегабаліну.

Ниркова недостатність. Кліренс прегабаліну прямо пропорційний кліренсу креатиніну. Крім того, прегабалін ефективно видаляється з плазми гемодіалізом (після 4 годин гемодіалізу концентрації прегабаліну в плазмі знижуються приблизно на 50%). Оскільки виділення нирками є основним шляхом виведення препарату, у пацієнтів з нирковою недостатністю необхідне зниження дози препарату, а після гемодіалізу – збільшення.

Недостатність функції печінки. У пацієнтів з порушеною функцією печінки спеціальних фармакокінетичних досліджень проведено не було. Оскільки прегабалін не зазнає істотного метаболізму й екскретується у вигляді незміненого препарату з сечею, то малоймовірно, щоб порушення функції печінки могло впливати на концентрації прегабаліну в плазмі.

Літні хворі (65 років і старші). Кліренс прегабаліну має тенденцію до зниження з віком. Це зниження кліренса прегабаліну після перорального застосування узгоджується із зниженням кліренса креатиніну, пов’язаного зі збільшенням віку. Для пацієнтів з вікозалежним порушенням функції нирок може знадобитися зменшення дози прегабаліну.

Показання для застосування. Лікування невропатичного болю у дорослих. Як засіб додаткової терапії парціальних (часткових) нападів, з і без вторинної генералізації.

Спосіб застосування та дози. Препарат Лірика приймають перорально незалежно від прийому їжі.

Невропатичний біль. Рекомендована початкова доза препарату Лірика становить 75 мг двічі на добу, незалежно від прийому їжі. Препарат Лірика ефективний при застосуванні у дозах від 150 до 600 мг/добу. Для більшості пацієнтів оптимальна доза препарату Лірика становить 150 мг двічі на добу. Ефект від застосування препарату Лірика досягається вже протягом першого тижня прийому. Однак, виходячи з індивідуального ефекту і чутливості до препарату, доза може бути збільшена до 150 мг двічі на добу після інтервалу від 3 до 7 днів, і, якщо буде потреба, ще через тиждень доза може бути збільшена до максимальної – 300 мг двічі на добу.

Епілепсія. Ефективна рекомендована початкова доза препарату Лірика становить 75 мг двічі на добу, незалежно від прийому їжі. Препарат Лірика ефективний при застосуванні у дозах від 150 до 600 мг/добу. Ефект від застосування препарату Лірика досягається після першого тижня прийому. Однак, виходячи з індивідуального ефекту і чутливості до препарату, доза може бути збільшена до 150 мг двічі на добу після першого тижня, і, якщо буде потреба, ще через тиждень доза може бути збільшена до максимальної – 300 мг двічі на добу.

Для оптимізації терапії препаратом Лірика немає необхідності проводити моніторинг концентрацій прегабаліну в плазмі. Прегабалін не спричиняє змін концентрацій інших одночасно прийнятих протисудомних препаратів. Так само інші одночасно прийняті протисудомні препарати не приводять до зміни концентрацій прегабаліну в плазмі.

Невропатичний біль і епілепсія. Відповідно до клінічної практики, припинення прийому препарату Лірика рекомендується робити поступово, протягом щонайменше одного тижня.

Пацієнти з нирковою недостатністю

Препарат Лірика елімінується із системного кровообігу в незмінному вигляді шляхом екскреції нирками. Оскільки кліренс прегабаліну прямо пропорційний кліренсу креатиніну, зменшення дози для лікування пацієнтів з порушеною нирковою функцією слід проводити індивідуально, відповідно до кліренса креатиніну (CLcr), як зазначено в таблиці і визначено за формулою:

CLcr(мл.хв)=[[140-вік(роки)]*вага(кг) / [72*рівень креатиніну в сироватці (мг/дЛ)]]*0,85 для жінок

Прегабалін ефективно видаляється із плазми шляхом гемодіалізу (50% препарату протягом 4 годин). Для пацієнтів, яким було проведено гемодіаліз, добова доза прегабаліну повинна бути збільшена відповідно до функції нирок. Додатково до добової дози, одразу після 4-годинної процедури гемодіалізу, повинна бути прийнята доза препарату, що визначається за допомогою таблиці.

Корекція дози прегабаліну із врахуванням стану функції нирок

* - Загальну добову дозу (мг/добу) слід поділити на кількість прийомів, як зазначено режимом дозування.

⁺ - Додаткова добова доза – одноразова додаткова доза.

Застосування пацієнтами з порушенням функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функції печінки корекція дози не потрібна.

Застосування для лікування дітей (до 12 років). Безпека й ефективність застосування препарату Лірика для лікування дітей віком до 12 років встановлена не була, тому застосування препарату для цієї категорії хворих не рекомендовано.

Застосування для лікування підлітків (12–17 років). Препарат Лірика застосовується для лікування підлітків, хворих на епілепсію, у дозах, які рекомендовані і для дорослих.

Безпека й ефективність застосування препарату Лірика для лікування невропатичного болю у підлітків встановлена не була, тому застосування препарату за вказаним показанням для лікування підлітків не рекомендоване.

Застосування для лікування літніх (старше 65 років) хворих.

У випадку нормальної функції нирок, ніякої корекції дози препарату для лікування пацієнтів цієї вікової групи не потрібно.

Побічна дія. Найчастішими проявами побічної дії були запаморочення і сонливість. Побічні прояви найчастіше були легко і помірно вираженими. Застосування препарату в клінічних дослідженнях при появі побічної дії (найчастіше – поява запаморочення і сонливості) припиняли в 13% випадків порівняно з 7% – при застосуванні плацебо. Далі, за системами і частотою (дуже часті – >1/10; часті – >1/100, <1/10; нечасті – >1/1000, <1/100; поодинокі – <1/1000), перелічено всі побічні прояви, що виникали частіше ніж при застосуванні плацебо. Поява побічних проявів могла бути пов’язана з перебігом основного захворювання або супутнім застосуванням інших медикаментів.

Кров і лімфа. Поодинокі – нейтропенія.

Розлади метаболізму і обміну речовин. Часті – збільшення апетиту; нечасті – анорексія; поодинокі – гіпоглікемія.

Психічні розлади. Часті – ейфоричний настрій, сплутаність свідомості, зменшення лібідо, дратівливість; нечасті – деперсоналізація, аноргазмія, неспокійний стан, депресія, збудження, зміни настрою, посилення безсоння, депресивний настрій, утруднений добір слів, галюцинація, незвичайні сновидіння, збільшення лібідо, гострий тривожний стан з панічною реакцією, апатія; поодинокі – розгальмовування, піднесений настрій.

Розлади функції нервової системи. Дуже часті – запаморочення, сонливість; часті – атаксія, розлади уваги, порушення координації, погіршання пам’яті, тремор, дизартрія, парестезія; нечасті – порушення пізнавальної функції, гіпоестезія, дефект поля зору, ністагм, порушення мовлення, міоклонус, гіпорефлексія, дискінезія, психомоторна гіперактивність, постуральне запаморочення, гіперестезія, агевзія (втрата смакової чутливості), відчуття печіння, інтенційний тремор, ступор, синкопе; поодинокі – гіпокінезія, паросмія, диплопія.

Розлади зору. Часті – неясний зір, диплопія; нечасті – розлади зору, сухість очей, набрякання очей, зниження гостроти зору, біль в очах, астенопія (слабкість зору), збільшена сльозотеча; поодинокі – фотопсія, подразнення очей, мідріаз, осцилопсія, зміна зорової глибини сприйняття, втрата периферичного зору, страбізм (косоокість).

Розлади функції слуху і рівноваги. Часті – вертиго (запаморочення); рідкі – гіперакузія.

Розлади функції серця. Нечасті – тахікардія; поодинокі – передсердно-шлуночковий блок першого ступеня, синусова тахікардія, синусова аритмія, синусова брадикардія.

Судинні розлади. Нечасті – гіперемія, “припливи"; поодинокі – гіпотензія, похолодання кінцівок, артеріальна гіпертензія.

Розлади функції дихання, органів грудної клітки й середостіння. Нечасті – диспное, сухість у носі; поодинокі – назофарингіт, кашель, закладеність носа, носова кровотеча, риніт, хропіння, відчуття стиснення в горлі.

Розлади функції травного тракту. Часті – сухість у роті, запор, блювання, метеоризм; нечасті – здуття живота, гіперсалівація, шлунково-стравохідний рефлюкс, оральна гіпоетезія; поодинокі – асцит, дисфагія, панкреатит.

Розлади з боку шкіри й підшкірної тканини. Нечасті – потіння, папульозний висип; поодинокі – холодний піт, кропив’янка.

Розлади з боку кістково-м’язової системи й сполучної тканини. Нечасті – посмикування м’язів, набряк суглобів, судоми, міальгія, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, ригідність (заклякання) м’язів; поодинокі – спазм м’язів шиї, біль у шиї, рабдоміоліз.

Розлади з боку нирок і сечовивідних шляхів. Нечасті – дизурія, нетримання сечі; поодинокі – олігурія, ниркова недостатність.

Розлади функції репродуктивної системи і молочних залоз. Часті – еректильна дисфункція; нечасті – затримка еякуляції, сексуальна дисфункція; поодинокі – аменорея, біль у молочних залозах, виділення з молочних залоз, дисменорея, гіпертрофія молочних залоз.

Загальні розлади і патологічні зміни в місці введення. Часті – втомлюваність, периферичний набряк, відчуття сп’яніння, набряк, порушення ходи; нечасті – астенія, слабкість, спрага, відчуття стиснення в грудній клітці, збільшення ваги; поодинокі – зниження ваги тіла, болюче посилення анасарки, пропасниця, ригідність м’язів.

Вплив на лабораторні дослідження. Нечасті – підвищення активності аланінамінотрансферази (АлАТ), креатинінфосфокінази крові, аспартатамінотрансферази (АсАТ), зменшення кількості тромбоцитів; поодинокі – збільшення концентрації глюкози в крові, збільшення концентрації креатиніну в крові, зниження концентрації калію в крові, зменшення кількості лейкоцитів крові.

Побічні прояви у літніх пацієнтів були подібними за частотою.

Протипоказання. Підвищена чутливість до активної субстанції або до будь-якого допоміжного засобу. Дитячий вік до 12 років.

Передозування. При збільшенні дози препарату до 15 г ніяких несподіваних побічних реакцій виявлено не було. Лікування передозування препаратом Лірика повинно включати загальні підтримуючі процедури і, якщо буде потреба, проведення гемодіалізу.

Особливості застосування. Прегабалін був ефективним у лікуванні нейропатичного болю як помірної, так і сильної інтенсивності вже після тижня його застосування і залишався ефективним при подальшому застосуванні в порівнянні з плацебо, при цьому також було відзначено зменшення порушень сну.

Прегабалін був також ефективним як додаткова терапія парціальних (часткових) нападів, з і без вторинної генералізації. Істотне зменшення частоти виникнення нападів спостерігалося вже після першого тижня застосування з подальшим зростанням ефекту протягом 12-тижневого періоду.

Вагітність і лактація. Дані про застосування препарату Лірика для лікування вагітних жінок у достатньому обсязі відсутні. Тому застосовувати препарат для лікування вагітних можна лише тоді, коли користь від застосування переважає ймовірний ризик для плоду. Жінки дітородного віку повинні застосовувати ефективні засоби контрацепції.

Залишається невідомим, чи виділяється прегабалін з молоком у людини, тому грудне вигодовування при застосуванні прегабаліну не рекомендоване.

Вплив на здатність керувати автомобілем і працювати з технікою. Препарат Лірика може спричиняти запаморочення і сонливість. Тому пацієнтам слід рекомендувати утримуватися від керування автомобілем і працювати з технікою доти, поки не стане відомо, як саме препарат Лірика впливає на здатність до такої діяльності.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Оскільки препарат Лірика переважно екскретується в незміненому вигляді з сечею, зазнає незначного метаболізму в організмі людини (менше 2% дози виділяється з сечею у вигляді метаболітів), не інгібує in vitro метаболізм інших препаратів і не зв’язується з білками крові, то малоймовірно, що прегабалін може викликати фармакокінетичну медикаментозну взаємодію або бути об’єктом подібної взаємодії.

Відповідно до цього, у дослідженнях in vivo не спостерігали значимої клінічної фармакокінетичної взаємодії між прегабаліном і фенітоїном, карбамазепіном, вальпроєвою кислотою, ламотриджином, габапентином, лоразепамом, оксикодоном або етанолом. Крім того, проведений фармакокінетичний популяційний аналіз показав, що три загальновживані класи лікарських препаратів – пероральні антидіабетичні препарати, діуретики й інсулін, а також протиепілептичні препарати, що часто застосовуються – фенітоїн, карбамазепін, вальпроєва кислота, ламотриджин, фенобарбітал, тіагабін і топірамат, не виявляли клінічно значимого впливу на кліренс прегабаліну. Так само аналіз вказував на те, що прегабалін не виявляв клінічно значимого впливу на кліренс фенітоїну, карбамазепіну, вальпроєвої кислоти, ламотриджину, топірамату і фенобарбіталу.

Сумісне введення прегабаліну й пероральних контрацептивів – норетистерону і/або етинілестрадіолу – не впливає на фармакокінетику рівноважного стану кожного з препаратів.

Введення багаторазових пероральних доз прегабаліну й оксикодону, лоразепаму або етанолу не чинить клінічно значимого впливу на функцію дихання. Прегабалін посилював погіршання пізнавальної і основних рухових функцій, що була спричинена оксикодоном. Прегабалін може посилювати ефекти етанолу і лоразепаму.

Умови та термін зберігання. Зберігати в недоступному для дітей, сухому місці при температурі нижче 25°С.

Термін придатності – 3 роки.