Ондансетрон инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: ondansetron, (3RS)-9-метил-3-[(2-метил-1Н-імідазол-1-іл)-метил]-1,2,3,9-тетрагідро-4Н-карбазол-4-ОН гідрохлориду дигідрат;

основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна рідина;

склад: 1 мл розчину містить ондансетрону гідрохлориду дигідрату у перерахуванні на ондансетрон 2 мг;

допоміжні речовини: кислота лимонна, натрію цитрат, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій.

Фармакотерапевтична група. Протиблювотні засоби і препарати, що усувають нудоту.

Антагоністи 5НТ₃-рецепторів серотоніну. Код АТС А04А А01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Протиблювотний засіб. Механізм дії зумовлений конкурентною високоселективною блокадою центральних і периферичних 5НТ₃‑рецепторів серотоніну (рецептори тригерної зони, блювотного центру). Пригнічує блювотний рефлекс, усуваючи та попереджаючи нудоту при застосуванні цитотоксичних хіміотерапевтичних засобів, променевій терапії, у післяопераційний період. При багаторазовому застосуванні уповільнює перистальтику і проходження вмісту по кишечнику.

Фармакокінетика. При внутрішньовенному введенні у дозі 0,15 мг/кг дорослим до 75 років максимальна концентрація у крові становить, у середньому, близько 100 нг/мл, в осіб старше 75 років – 170 нг/мл. При внутрішньовенній інфузії 32 мг протягом 15 хвилин максимальна концентрація досягає 264 нг/мл. При внутрішньом’язовому введенні максимальна концентрація ондансетрону у крові реєструється через 10 хвилин після ін’єкції і становить близько 25 нг/мл. Зв’язування з білками плазми - 70-76%. Основна частина введеної дози (85-90%) гідроксилюється у печінці за участі цитохрому P‑450 до сполук індольного циклу, а далі кон’югує з глюкуроновою і сірчаною кислотами. Загальний об’єм розподілу становить 1,9 л/кг, період напіввиведення залежно від віку - від 3,5 до 5,5 години. Препарат екскретується з організму нирками, при цьому 5% введеної дози виводиться у незміненому вигляді. Фармакокінетичні параметри ондансетрону не змінюються при його багаторазовому введенні.

У дітей, а також у осіб з ураженнями печінки зменшується загальний кліренс, у пацієнтів похилого віку збільшується період напіввиведення і загальний кліренс препарату. У пацієнтів з помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 15-60 мл/хв) знижені системний кліренс і об’єм розподілу ондансетрону, результатом чого є клінічно незначуще невелике збільшення періоду напіввиведення препарату. У жінок рівень максимальної концентрації і біодоступність препарату вищі, а кліренс і рівень розподілу нижчі, ніж у чоловіків.

Показання до застосування. Профілактика та лікування нудоти та блювання, спричинених цитотоксичною хіміо- або променевою терапією; післяопераційних нудоти та блювання.

Спосіб застосування та дози. Препарат може вводитися внутрішньом’язово чи внутрішньовенно, шляхом одноразової повільної ін’єкції чи шляхом інфузії. Для приготування розчину ондансетрону для інфузії можуть застосовуватися 0,9% розчин натрію хлориду, 5% розчин глюкози, розчин Рінгера. Розчин ондансетрону для інфузійного введення готують безпосередньо перед введенням; однак у разі необхідності його можна зберігати до повного використання не більше 24 годин при температурі 2-8°С. Під час проведення інфузії не потрібує захисту від світла при нормальному освітленні.

Еметогенна хіміотерапія та променева терапія

Дорослим призначають розчин у дозі 8 мг внутрішньовенно, повільно, безпосередньо перед проведенням хіміотерапії.

Високоеметогенна хіміотерапія

одноразова доза 8‑32 мг внутрішньовенно, повільно, безпосередньо перед проведенням хіміотерапії; при введенні в дозі вище 8 мг Ондансетрон необхідно розчинити в 50–100 мл 0,9% розчину натрію хлориду або іншого сумісного розчину для внутрішньовенного введення та проводити інфузію не менше 15 хвилин;

доза 8 мг внутрішньовенно, повільно, безпосередньо перед проведенням курсу хіміотерапії, потім 2 рази внутрішньовенно, повільно, в дозі 8 мг з інтервалом 2‑4 години або внутрішньовенно краплинно в дозі 1 мг/год протягом 24 годин.

Вибір режиму дозування встановлюють індивідуально, залежно від ступеня вираженості еметогенного ефекту.

Дітям можна призначати у вигляді одноразової внутрішньовенної ін’єкції у дозі 5 мг/м² безпосередньо перед проведенням хіміотерапії.

Післяопераційні нудота і блювання

Дорослі. Можливо призначення 4 мг у вигляді повільного внутрішньовенного введення або внутрішньом’язової ін’єкції під час індукції анестезії. Для усунення розвитку післяопераційних нудоти і блювання рекомендується одноразове введення 4 мг внутрішньом’язово або внутрішньовенно повільно.

Діти. Для запобігання післяопераційним нудоті і блюванню можна призначити в дозі 0,1 мг/кг (максимально 4 мг) у вигляді повільної внутрішньовенної ін’єкції до, під час або після початку анестезії. Для усунення розвитку післяопераційних нудоти і блювання рекомендується одноразове введення в дозі 0,1 мг/кг (максимально 4 мг) внутрішньом’язово або внутрішньовенно повільно.

Побічна дія.

З боку центральної нервової системи: головний біль, запаморочення, тимчасове порушення гостроти зору (при швидкому внутрішньовенному введенні), спонтанні рухові розлади, напади судом, пригнічення центральної нервової системи, парестезії, слабкість, екстрапірамідна симптоматика, непритомність;

з боку серцево-судинної системи: відчуття жару і припливу крові до обличчя, аритмія, тахікардія або брадикардія, гіпотензія або гіпертензія;

з боку травної системи: запор, діарея, гикавка, сухість у роті, транзиторне підвищення активності амінотрансфераз, недостатність функції печінки;

алергічні реакції: кропив’янка, бронхоспазм, у поодиноких випадках – анафілактичні реакції;

інші: кашель, болі у грудній клітці (ангінозного типу), почервоніння и печіння у місці ін’єкції.

Протипоказання. Підвищена чутливість до компонентів препарату. Недостатність функції печінки; хірургічні операції на черевній порожнині; вагітність (особливо I триместр); період лактації; дитячий вік: при хіміо- і променевій терапії – до 4 років; при анестезії – до 2 років.

Передозування. При передозуванні можливо загострення симптомів, що описані у розділі “Побічна дія”.

Лікування: відміна препарату і симптоматична терапія, спрямована на підтримку життєво важливих функцій. Специфічного антидоту немає.

Особливості застосування. При призначенні пацієнтам з помірними і вираженими порушеннями функції печінки не рекомендується перевищувати дозу 8 мг/добу. При дуже вираженій блювотній реакції в результаті хіміотерапії ефективність препарату можна підвищити шляхом разового внутрішньовенного введення глюкокортикоїдів (наприклад 20 мг дексаметазону) до початку хіміотерапії.

З обережністю призначають пацієнтам, які мають в анамнезі реакції гіперчутливості до інших селективних антагоністів серотонінових 5НТ₃-рецепторів. З обережністю та під ретельним медичним наглядом слід застосовувати препарат при лікуванні пацієнтів з ознаками підгострої непрохідності кишечнику.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Препарат у вигляді інфузійного розчину при концентрації ондансетрону 16-160 мкг/мл (8 мг/500 мл - 8 мг/50 мл) може вводитися через Y-подібний катетер сумісно з такими препаратами:

цисплатин у концентрації до 0,48 мг/мл протягом 1-8 годин;

карбоплатин у концентрації 0,18-9,90 мг/мл протягом 10-60 хвилин;

5-фторурацил у концентрації до 0,8 мг/мл зі швидкістю не менше 20 мл/год, при цьому слід враховувати, що більш високі концентрації 5-фторурацилу можуть спричинювати преципітацію ондансетрону;

етопозид у концентрації 0,14-0,25 мг/мл протягом 30-60 хвилин;

цефтазидим у дозі 0,025-2,0 г, розведений водою для ін’єкцій відповідно до рекомендацій виробника, у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом 5 хвилин;

циклофосфамід у дозі 0,1-1,0 г, розведений водою для ін’єкцій відповідно до рекомендацій виробника, у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом 5 хвилин;

доксорубіцин у дозі 10-100 мг, розведений водою для ін’єкцій відповідно до рекомендацій виробника, у вигляді внутрішньовенної болюсної ін’єкції протягом 5 хвилин;

дексаметазон у дозі 20 мг внутрішньовенно, повільно, протягом 2-5 хвилин сумісно з 8-32 мг ондансетрону у 50-100 мл розчину.

Препарат не слід застосовувати в одному шприці або в одній крапельниці з іншими лікарськими засобами.

Одночасне застосування інгібіторів мікросомальних печінкових ферментів системи цитохрому P‑450 може збільшувати час напіввиведення і знижувати загальний кліренс препарату.

При одночасному застосуванні з індукторами мікросомальних печінкових ферментів системи цитохрому P‑450 (барбітурати, карбамазепін, каризопродол, глютетимід, гризеофульвін, закис азоту, папаверін, фенілбутазон, фенітоїн та інші гідантоїни, рифампіцин, толбутамід) можливо зниження клінічної ефективності препарату.

Умови та термін зберігання. Зберігати у захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.

Термін придатності – 2 роки.