Рибавирин Медуна инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: ribavirin; 1-b-D-рибофуранозил-1Н-1,2,4-триазол-3-карбоксамід;

основні фізико-хімічні властивості: тверді желатинові капсули, вміст капсули – порошок білого кольору;

склад: 1 капсула містить 200 мг рибавірину;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, лактоза моногідрат, натрію кроскармелоза, кремнію діоксид, магнію стеарат. Оболонка: титану діоксид, желатин.

Форма випуску. Капсули.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування.

Код АТС J05А В04.

Фармакологічні властивості.

Рибавірин Медуна – це синтетичний аналог нуклеозиду з вираженою противірусною дією, який має широкий спектр активності проти деяких ДНК та РНК вірусів.

Фармакодинаміка.

Рибавірин легко проникає в уражені вірусом клітини й швидко фосфорилірується внутрішньоклітинною аденозинкіназою у рибавірин моно-, ді- і трифосфат. Ці метаболіти, особливо рибавірин трифосфат, мають виражену противірусну активність.

Механізм дії рибавірину з’ясований недостатньо. Однак відомо, що рибавірин інгібує інозин-монофосфат-дегідрогеназу (ІМФ), цей ефект призводить до вираженого зниження рівня внутрішньоклітинного гуанозин трифосфату (ГТФ), що в свою чергу, пригнічує синтез вірусної РНК та вірус специфічних білків. Рибавірин інгібує реплікацію нових виріонів, що забезпечує зниження вірусного навантаження. Рибавірин селективно інгібує синтез вірусної РНК, не пригнічуючи синтез РНК у нормально функціонуючих клітинах.

Рибавірин ефективний відносно багатьох ДНК- та РНК-вірусів, не чутливих до інших антивірусних препаратів. Найбільш чутливими до рибавірину ДНК-вірусами, є: Simple herpes virus, poks-virus, virus Marek’s illness. Нечутливими до рибавірину ДНК-вірусами є: Varicella Zoster, pseudorabies, cow smallpox і rhinotraeheitts. Найбільш чутливими до рибавірину РНК-вірусами є: influenza А, В, paramyxovirus (parainfiuenza, epidemic paratite, Nucasf’s illness), reoviruses, RNA tumorai viruses. Нечутливими до рибавірину РНК-вірусами є; enteroviruses, rhinovirus, Semlicy Forest.

Виявлена активність рибавірину проти вірусу гепатиту С (ВГС). Механізм дії рибавірину проти ВГС цілком не з’ясований. Припускається, що накопиченням фосфорилювання рибавірину трифосфату конкурентно пригнічує утворення гуанозин трифосфату, тим самим знижуючи синтез вірусних РНК. Також вважається, що механізм синергічної дії рибавірину та альфа інтерферону проти ВГС зумовлений посиленням фосфорилювання рибавірину інтерфероном.

Фармакокінетика.

Всмоктування.

При пероральному застосуванні Рибавірин швидко всмоктується в шлунково-кишковому тракті. При цьому його біодоступність становить більше 45 %

Розподіл.

Рибавірин розподіляється в плазмі, секреті дихальних шляхів і еритроцитах. Значна кількість рибавірин трифосфату накопичується в еритроцитах, досягаючи плато до 4 доби і зберігається протягом декількох тижнів після введення. Період напіврозподілу становить 3,7 г. Об’єм V_d - близько 5000 л. При курсовому прийомі рибавірин накопичується в плазмі у великій кількості. Співвідношення показників біодоступності (AUC) при повторному й одноразовому введенні дорівнює 6. Значна концентрація рибавірину (більше 67 %} може бути виявлена в цереброспінальній рідині після тривалого введення.

Зв’язування з білками: незначною мірою зв’язується з білками плазми.

Час досягнення піка концентрації в плазмі - від 1 до 1 ,5 год.

Час досягнення терапевтичної концентрації в плазмі залежить від величини хвилинного об’єму крові. Концентрація в секреті дихальних шляхів набагато вища, ніж у плазмі.

Середня величина пікової концентрації (С_тах) у плазмі: близько 5 мкМоль на літр наприкінці 1 тижня прийому в дозі 200 мг кожні 8 год і близько 11 мкМоль на літр наприкінці 1 тижня прийому в дозі 400 мг кожні 8 год.

Біотрансформація: Рибавірин фосфорилюється в клітинах печінки в активні метаболіти у вигляді моно-, ді- і трифосфату, які потім метаболізуються в 1,2,4 -триазолкарбоксамід. Інший шлях метаболізму включає амідний гідроліз у трикарбоксилову кислоту та дерибозилювання з утворенням триазольного карбоксильного метаболіту.

Виведення: Рибавірин виводиться з організму повільно. Час напіввиведення (Т_1/2) після одноразового прийому дози 200 мг становить від 1 до 2 год з плазми і до 40 днів з еритроцитів. Після припинення курсового прийому Т_1/2 становить близько 300 год. Рибавірин та його метаболіти в основному виводяться з сечею. Лише близько 10 % виводиться з калом, У незміненому стані близько 7 % рибавірину виводиться за 24 год і близько 10 % - за 48 год.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках: При прийомі препарату хворими з нирковою недостатністю AUC та С_мах рибавірину збільшуються, що зумовлено зниженням істинного кліренсу. У хворих з печінковою недостатністю (А, В та С ступеня) фармакокінетика рибавірину не змінюється. Після прийому одноразової дози з їжею, що містить жири, фармакокінетика рибавірину змінюється істотно (AUC і С_max збільшуються на 70%).

Показання для застосування.

Рибавірин Медуна призначають у складі комбінованої терапії з альфа інтерферонами для лікування гепатиту С у стадії реплікативної активності, без цирозу печінки, або за наявності цирозу печінки в стадії компенсації.

Спосіб застосування та дози.

Капсули Рибавірин Медуна приймають перорально, не розжовуючи та запиваючи водою, під час прийому їжі. Дорослим пацієнтам з гепатитом С рекомендується приймати рибавірин із розрахунку 15 мг на 1 кг маси тіла, що відповідає 800-1200 мг на добу, тобто 2-3 капсули вранці і 2-3 капсули ввечері. Звичайна рекомендована доза для хворих з масою тіла менше 75 кг становить 1000 мг на добу (2 капсули вранці і 3 капсули ввечері), хворим з масою тіла більше 75 кг рекомендується приймати 1200 мг на добу (3 капсули вранці і 3 капсули ввечері).

Тривалість курсу комбінованої терапії Рибавірином Медуна з альфа -Інтерфероном, як правило, становить не менш 24 тижнів. При цьому у хворих, несприйнятливих до іонотерапії альфа - Інтерфероном, а також при рецидиві захворювання тривалість курсу складає не менш 6 міс.

Побічна дія.

Найчастішим побічним ефектом є гемолітична анемія. Тому в процесі лікування необхідно контролювати вміст гемоглобіну, білірубіну та сечової кислоти.

Частими побічними ефектами є диспное, кашель, порушення сну, екзантема. Рідше проявляються грипоподобні явища з температурою, головний біль та біль у суглобах, зниження маси тіла, нудота, випадання волосся, депресія. Рідко спостерігаються порушення функції щитовидної залози у вигляді зміни вмісту ТТГ, а також алергічні реакції (кропив’янка, бронхоспазм, анафілаксія). Дуже рідко виникають симптоми аутоіммунних захворювань, артеріальна гіпотензія, лейкопенія та тромбоцитопенія.

Всі побічні ефекти оборотні, не впливають на ефективність лікування і припиняються після закінчення прийому препарату. Нормалізація гемоглобіну спостерігається після тимчасового зниження дози.

Протипоказання.

Рибавірин Медуна протипоказаний пацієнтам з хронічною серцевою недостатністю ІІБ - ІІІ ступеня, інфарктом міокарда, при хронічній нирковій недостатності (кліренс креатиніну менше 50 мл/хв), анемії, тяжких порушеннях функції печінки, в тому числі при декомпенсованому цирозі, аутоімунних захворюваннях, у тому числі при аутоімунному гепатиті, при захворюваннях щитовидної залози, які не піддаються лікуванню, при тяжкій депресії з суїцидальними намірами, при вагітності і лактації (грудне вигодовування), при підвищеній чутливості до рибавірину та інших компонентів препарату.

Передозування.

Можливе посилення побічної дії.

Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.

Особливості застосування.

Перед початком лікування, через 2 або 4 тижні й далі регулярно, у міру необхідності, слід проводити контрольні лабораторні дослідження (клінічний аналіз крові, аналіз складу електролітів, функціональні проби печінки, вміст креатиніну в сироватці).

У процесі лікування рибавірином максимальне зниження вмісту гемоглобіну в більшості випадків відзначається після 4-8 тижнів від початку лікування. При зниженні гемоглобіну нижче 11 г/дцЛ слід тимчасово зменшити дозу рибавірину на 400 мг на добу, при падінні гемоглобіну нижче 10 г/дцЛ слід зменшити дозу до 50 % від початкової. У більшості випадків зміни рекомендованих доз забезпечують відновлення рівня гемоглобіну. Однак при збереженні непереносимості рибавірину після корекції дози, а також при падінні гемоглобіну нижче 8,5 г/дцЛ прийом препарату слід припинити.

При гострих алергічних реакціях препарат слід відмінити і призначити відповідне лікування.

Рибавірин Медуна слід призначати з обережністю після відповідного обстеження пацієнтам із захворюваннями серця, хронічними обструктивними захворюваннями легенів, цукровим діабетом, при порушеннях згортання крові, тромбофлебіті, мієлодепресії.

У зв’язку з можливою тератогенною та ембріотоксичною дією Рибавірину Медуна необхідно забезпечити надійну контрацепцію під час лікування і протягом 4 місяців після закінчення лікування у жінок і протягом 7 місяців у чоловіків. У зв’язку з можливим погіршенням функції нирок у літніх пацієнтів перед застосуванням препарату необхідне визначення функції нирок, зокрема кліренсу креатиніну.

Безпека застосування препарату для лікуванні дітей і підлітків не встановлена, тому його застосування у пацієнтів до 18 років не рекомендується.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При одночасному застосуванні Рибавірину Медуна й альфа-інтерферону відзначається синергізм.

Призначення рибавірину під час лікування зидовудином та/або ставудином при наявній ВІЛ- інфекції супроводжується зниженням фосфорилювання цих препаратів, що призводить до ВІЛ-віремії і буде потребувати зміни схеми лікування. У той же час не виявлена взаємодія рибавірину і ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази чи інгібіторів протеаз. Тому можливо комбіноване застосування рибавірину і зазначених препаратів для лікування хворих з інфекцією ВІЛ та гепатитом С.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі від 15°С до 25°С. Термін придатності – 4 роки.