Актилизе ^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: alteplase;

основні фізико-хімічні властивості: спечений порошок від білого до палево-жовтого кольору з майже невідчутним запахом;

склад: 1 флакон порошку для приготування розчину для інфузій містить

альтеплазе 50 мг;

1 флакон розчинника містить стерильної води для ін’єкцій 50 мл;

допоміжні речовини: L-аргінін, кислота фосфорна, полісорбат 80.

Форма випуску. Порошок для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антитромботичний агент. Код АТС B01A D02.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Діючою речовиною Актилізе є альтеплазе, рекомбінантний людський активатор плазміногену тканинного типу, глікопротеїн, який перетворює плазміноген безпосередньо у плазмін. При внутрішньовенному введенні альтеплазе залишається відносно неактивною речовиною у кровоносній системі. Після зв’язування з фібрином альтеплазе активується, викликаючи перетворення плазміногену в плазмін, що призводить до розчинення фібринового згустка.

У дослідженні (GUSTO) за участі 40 000 хворих на гострий інфаркт міокарда введення 100 мг Актилізе протягом 90 хвилин із супутньою внутрішньовенною інфузією гепарину привело до більшого зниження смертності через 30 днів, ніж після введення стрептокінази з гепарином підшкірно або внутрішньовенно. У пацієнтів, які отримували Актилізе, виявився більш високий рівень реваскуляризації (судин) через 60 – 90 хвилин після тромболізису, ніж у пацієнтів, яким вводили стрептокіназу.

Доведено, що Актилізе знижує 30-добову смертність серед хворих на гострий інфаркт міокарда.

Загальна шлуночкова функція, а також регіональна кінетика стінок міокарда менше порушені у порівнянні з такими у пацієнтів, які не отримують тромболітичної терапії.

Випробування з 3-годинним введенням 100 мг Актилізе (LATE) виявило зниження смертності через 30 днів у порівнянні зі смертністю пацієнтів з плацебо, що отримували лікування в інтервалі від 6 до 12 годин після виникнення симптомів. У випадках з чіткими ознаками інфаркту міокарда лікування, яке розпочинається протягом 24 годин після появи симптомів, може все ще бути успішним.

У пацієнтів з гострою поширеною емболією легеневої артерії з нестабільною гемодинамікою тромболітичне лікування Актилізе приводить до швидкого зниження розмірів тромбу та зниження тиску у легеневій артерії. Клінічні дослідження щодо смертності та пізньої захворюваності, пов’язані з емболією легеневої артерії, не проводилися.

Мета-аналіз усіх даних щодо хворих на інсульт, які отримали лікування протягом перших трьох годин, підтвердив позитивний ефект альтеплазе.

Мета-аналіз усіх клінічних даних виявив, що АКТИЛІЗЕ є менш ефективним при його застосуванні після 3-годинного інтервалу з часу появи симптомів інсульту (від 3 до 6 годин) порівняно з його застосуванням протягом перших 3 годин, тоді як ризик стає більшим, що робить співвідношення “користь/ризик” для альтеплазе несприятливим позачасовими межами 0-3 години.

Завдяки своїй специфічності щодо фібрину, альтеплазе в дозі 100 мг викликає незначне зниження рівня циркулюючого фібриногену до приблизно 60% протягом 4 годин, який через 24 години звичайно відновлюється до більше ніж 80%. Плазміноген і альфа-2-антиплазмін знижуються відповідно до 20% і 35% через 4 години, і через 24 години їх рівень знову зростає до більше ніж 80%. Лише в декількох пацієнтів спостерігалося значне й тривале зниження рівня циркулюючого фібриногену.

Фармакокінетика. Актилізе швидко виводиться із кровоносного русла і метаболізується головним чином печінкою (кліренс плазми 550 – 680 мл/хв). Відповідний період напіввиведення плазми T¹/₂ становить 4 - 5 хвилин. Це означає, що через 20 хвилин менше 10% початкової кількості залишається у плазмі. Стосовно залишкової кількості у глибоких структурах був встановлений 40-хвилинний період напіввиведення.

Показання для застосування.

 1. Тромболітичне лікування при гострому інфаркті міокарда.

- 90-хвилинний (прискорений) режим введення для пацієнтів, лікування яких можна розпочати протягом перших 6 годин після виникнення симптомів;

- 3-годинний режим введення для пацієнтів, лікування яких можна розпочати протягом 6 – 12 годин після виникнення симптомів.

2. Тромболітичне лікування при гострій поширеній тромбоемболії легеневої артерії з гемодинамічною нестабільністю. По можливості діагноз повинен бути підтверджений об’єктивними методами, такими як ангіографія, або неінвазивними втручаннями, такими як сканування легенів.

3. Тромболітичне лікування гострого ішемічного інсульту. Лікування повинно починатися тільки протягом перших 3 годин після виникнення симптомів інсульту і після виключення внутрішньочерепного крововиливу за допомогою придатних методів, таких як комп’ютерна томографія (КТ).

 

Спосіб застосування та дози. Актилізе слід застосовувати якомога раніше після виникнення симптомів захворювання.

1. Інфаркт міокарда.

a) 90-хвилинний (прискорений) режим введення для хворих на інфаркт міокарда, лікування яких можна розпочати протягом 6 годин після виникнення симптомів: 15 мг як внутрішньовенний болюс, 50 мг як інфузія протягом 30 хвилин, потім інфузія 35 мг протягом 60 хвилин до максимальної дози 100 мг.

Для пацієнтів, маса тіла яких менше 65 кг, загальну дозу слід відрегулювати щодо маси: 15 мг як внутрішньовенний болюс та 0,75 мг/кг маси тіла протягом 30 хвилин (максимум 50 мг), потім інфузія 0,5 мг/кг протягом 60 хвилин (максимум 35 мг).

б) 3-годинний режим введення для пацієнтів, лікування яких може початися протягом 6–12 годин після виникнення симптомів: 10 мг як внутрішньовенний болюс, 50 мг як внутрішньовенна інфузія протягом першої години, в наступні 2 годин інфузія по 10 мг кожні 30 хвилин до максимальної дози 100 мг протягом 3 годин.

Для пацієнтів з масою тіла менше 65 кг загальна доза не повинна перевищувати 1,5 мг/ кг.

Максимально допустима доза альтеплазе при гострому інфаркті міокарда становить100 мг.

Допоміжна терапія. Ацетилсаліцилову кислоту слід застосовувати якомога раніше після появи симптомів і продовжувати прийом протягом перших місяців після інфаркту міокарда. Рекомендована доза становить 160–300 мг/добу.

Слід вводити гепарин протягом 24 годин або довше (не менше 48 годин у прискореному режимі введення). Рекомендовано розпочинати з внутрішньовенного струминного введення 5 000 одиниць перед тромболітичною терапією та продовжувати інфузієй 1 000 од/год. Дозу гепарину слід встановлювати у відповідності з повторними визначеннями активований частково тромбопластиновий час (далі – АЧТЧ) у 1,5-2,5 рази більше від вихідного рівня.

2. Тромбоемболія легеневої артерії.

Загальну дозу 100 мг слід ввести протягом 2 годин. Найбільш поширеним є досвід застосування в такому режимі: 10 мг внутрішньовенно струминно протягом 1–2 хвилин, 90 мг як внутрішньовенна інфузія протягом 2 годин.

Для пацієнтів з масою тіла менше 65 кг загальна доза не повинна перевищувати 1,5 мг/кг.

Допоміжна терапія. Після застосування Актилізе слід почати (або продовжити) лікування гепарином, коли значення АЧТЧ є меншими подвійної верхньої межі норми. Інфузію слід регулювати відповідно до АЧТЧ в 1,5-2,5 рази більше від вихідного рівня.

 3. Ішемічний інсульт.

Рекомендована доза становить 0,9 мг/кг (максимум 90 мг), яка вводиться інфузійно протягом 60 хвилин. 10% загальної дози початково призначається внутрішньовенно струминно. Терапію слід розпочати якомога раніше протягом перших 3 годин після виникнення симптомів.

Допоміжна терапія. Безпека та ефективність цього режиму із супутнім застосуванням гепарину і ацетилсаліцилової кислоти в перші 24 години після виникнення симптомів достатньою мірою не досліджувалися. Тому в перші 24 години після терапії Актилізе при ішемічному інсульті слід уникати призначення ацетилсаліцилової кислоти або гепарину внутрішньовенно. Якщо гепарин необхідно застосовувати за іншими показаннями (наприклад запобігання тромбозу глибоких вен), доза не повинна перевищувати 10 000 МО на добу, підшкірно.

Інструкції щодо застосування.

В асептичних умовах вміст флакона для інфузій Актилізе (50 мг сухої речовини) розчиняється водою для ін’єкцій для отримання кінцевої концентрації 1 мг альтеплазе на 1 мл. Для досягнення кінцевої концентрації 1 мг альтеплазе/мл слід ввести повний вміст розчинника, що додається, до флакона із сухою речовиною Актилізе. Для цієї потреби до упаковки 50 мг додається одна перехідна канюля.

Отриманий розчин слід застосовувати згідно з вищеописаними правилами.

Отриманий розчин можна надалі розчинити у стерильному фізіологічному розчині (0,9%) до отримання мінімальної концентрації 0,2 мг альтеплазе на 1 мл. Проте його не можна надалі розчиняти у воді для ін’єкцій. Не можна розчиняти у вуглеводовмісних розчинах, наприклад у глюкозі.

Актилізе не можна змішувати з іншими препаратами ні в тому ж флаконі для інфузій, ні з тією ж самою інфузійною сумішшю (навіть з гепарином).

Побічна дія. Повідомлялося про такі побічні реакції, які могли мати відношення до введення Актилізе. Найчастішою побічною реакцією, пов’язаною з Актилізе, є кровотечі, які призводять до зниження гематокриту та/або гемоглобіну. Типи кровотеч, пов’язаних з тромболітичною терапією, можуть бути розділені на дві головні категорії:

- поверхневі кровотечі, звичайно з пункцій або ушкоджених кров’яних судин;

- внутрішні кровотечі у шлунково-кишковому або сечостатевому тракті, ретроперитонеальному просторі, ЦНС або кровотечі з паренхіматозних органів.

Про смерть і постійну втрату працездатності повідомлялося стосовно пацієнтів, які перенесли інсульт (включаючи врунтрішньочерепну кровотечу) та інші випадки кровотечі.

Нижченаведена частота випадків ґрунтується на відповідних фактах клінічних випробувань за участі 8 299 пацієнтів, які отримували терапію Актилізе при інфаркті міокарда.

У клінічних випробуваннях відмічалися спонтанні випадки емболізації кристалами холестерину.

За винятком внутрішньочерепного крововиливу як побічного ефекту при інсульті, а також реперфузійної аритмії при інфаркті міокарда, немає жодних медичних підстав вважати, що якісний та кількісний профіль побічних ефектів Актилізе при емболії легеневої артерії та гострому ішемічному інсульті відрізняються від профілю побічних ефектів при інфаркті міокарда.

Побічні дії при інфаркті міокарда.

Розповсюджені порушення діяльності серця: реперфузійна аритмія, яка може бути загрожуючою життю і потребувати застосування традиційної антиаритмічної терапії.

Побічні дії при інфаркті міокарда та емболії.

Рідко зустрічається внутрішньочерепний крововилив.

Побічні дії при гострому ішемічному інсульті.

Типові порушення ЦНС: внутрішньочерепний крововилив. Симптоматичні внутрішньочерепні крововиливи являють собою більшість побічних реакцій (до 10 % пацієнтів).

Побічні дії при інфаркті міокарда, емболії легеневої артерії і гострому ішемічному інсульті.

Типові порушення кишково-шлункового тракту: кровотеча в кишково-шлунковому тракті, нудота, блювання. Нудота і блювання можуть також виникнути як симптоми інфаркту міокарда.

Рідко зустрічаються такі порушення кишково-шлункового тракту: кровотеча у заочеревинному просторі, гінгівальна кровотеча.

Загальні порушення та реакції у місці введення.

Дуже розповсюджені: поверхнева кровотеча, звичайно з пункцій або ушкоджених кровеносних судин.

Ушкодження, отруєння та процедурні ускладнення.

Рідко зустрічаються: анафілактичні реакції, як правило, в легкій формі, але які можуть бути загрожуючими життю в окремих випадках. Вони можуть виявлятися як висипання, кропив’янка, бронхоспазм, ангіоневротичний набряк, гіпотензія, шок або будь-який інший симптом, пов’язаний з алергічною реакцією. Якщо це сталося, слід розпочати традиційну антиалергічну терапію. В таких випадках відносно більша частина пацієнтів отримувала супутньо інгібітори ангіотензинконвертуючих ферментів. Немає повідомлень про визначені анафілактичні (IgE-опосередковані) реакції, пов’язані з Актилізе. Дуже рідко у відповідь на введення Актилізе спостерігалося короткочасне утворення антитіл з низькими титрами, але клінічна значущість цієї реакції не встановлена.

Рідко зустрічається емболізація кристалами холестерину, яка може призвести до відповідних наслідків у пов’язаних з цим органах.

При клінічному обстеженні:

дуже розповсюдженим є таке порушення, як падіння артеріального тиску;

як типове порушення відмічено підвищення температури.

З боку репродуктивної системи.

Типове порушення: кровотеча у сечостатевому тракті.

Респіраторний тракт.

Типове порушення: носова кровотеча.

Хірургічні та медичні процедури.

Типова необхідність переливання крові.

З боку судин.

Типове порушення: екхімоз.

Рідко зустрічається тромбоемболізація, яка може призвести до відповідних наслідків у пов’язаних з цим органах.

Виняткове порушення: кровотеча з паренхіматозних органів.

Ризик розвитку побічних ефектів з подальшим повним видужанням становив 14,9% у порівнянні з плацебо, незважаючи на підвищений ризик тяжкого або фатального крововиливу. Ці дані не є підставою для остаточного висновку щодо впливу даного лікування на смертність. Проте співвідношення “користь/ризик” для альтеплази в цілому вважається позитивним, якщо її застосування протягом перших 3 годин з моменту виникнення інсульту і з урахуванням зазначених застережень.

 

Протипоказання.

Як і всі тромболітичні агенти, Актилізе не призначається у випадках високого ризику крововиливів, таких як:

- значна кровотеча, існуюча або та, що сталася протягом останніх півроку, виявлений геморагічний діатез;

- пацієнтам, які приймають пероральні антикоагулянти, наприклад натрію варфарин;

- наявність в анамнезі будь-якого захворювання центральної нервової системи (такого як новоутворення, аневризма, внутрішньочерепне або спинномозкове хірургічне втручання);

- внутрішньочерепний крововилив, наявний або підозрюваний в анамнезі, включаючи субарахноїдальний крововилив;

- тяжка неконтрольована гіпертензія;

- значна хірургічна операція або значна травма за останні 10 днів (до неї належить будь-яка травма, пов’язана з існуючим гострим інфарктом міокарда), нещодавно перенесена черепно-мозкова травма;

- тривала або травматична кардіо-легенева реанімація (>2 хв), пологи протягом останніх 10 днів, нещодавна пункція кровеносних судин, що не можуть бути здавлені (наприклад пункція підключичної або яремної вени);

- тяжка форма дисфункції печінки, включаючи печінкову недостатність, цироз, портальну гіпертензію (варикозне розширення вен стравоходу) та наявний гепатит;

- геморагічна ретинопатія, наприклад при діабеті (порушення зору можуть вказувати на геморагічну ретинопатію), або інші геморагічні очні захворювання;

- бактеріальні ендокардити, перикардити;

- гострий панкреатит;

- виявлена шлунково-кишкова виразкова хвороба протягом останніх 3 місяців;

- аневризми артерій, артеріальні/венозні вади;

- новоутворення з підвищеним ризиком кровотечі;

- гіперчутливість до активної речовини – альтеплазе, або будь-якої допоміжної речовини.

При гострому інфаркті міокарда і легеневій емболії додається таке протипоказання, як інсульт в анамнезі.

При гострому ішемічному інсульті додаються такі протипоказання:

- симптоми гострої ішемії почалися більше, ніж за 3 години до початку інфузії АКТИЛІЗЕ, або час виникнення симптомів невідомий;

- симптоми гострої ішемії, які швидко покращуються, або є мінімальними перед початком інфузії;

- тяжкий інсульт за клінічними оцінками (наприклад NIHSS>25) та/або визначений за допомогою належних методів візуалізації;

- судоми при виникненні симптомів інсульту;

- наявність попереднього інсульту або серйозна травма голови протягом останніх 3 місяців;

- поєднання попереднього інсульту й цукрового діабету;

- введення гепарину протягом останніх 48 годин до початку інсульту з підвищеним АЧТЧ при надходженні хворого до лікарні;

- кількість тромбоцитів становить менше 100,000/ мм³;

- систолічний артеріальний тиск >185 або діастолічний артеріальний тиск >110 мм рт.ст., або активне медикаментозне втручання (внутрішньовенне) необхідно для зниження артеріального тиску до цих меж;

- глюкози в крові <50 або >400 мг/дл.

Актилізе не призначається для лікування гострого інсульту у дітей і підлітків до 18 років і у дорослих старше 80 років.

Передозування. Незважаючи на відносну фібринову специфічність, після передозування може статися клінічно достовірне зниження фібриногену й інших компонентів коагуляції крові. У більшості випадків достатньо дочекатися фізіологічної регенерації цих факторів після завершення терапії Актилізе. Проте, якщо виникає тяжка кровотеча, рекомендується інфузія свіжозамороженої плазми або свіжої крові, а в разі необхідності можна призначити синтетичні антифібринолітики.

 

Особливості застосування.

Вагітність і лактація. Існує дуже обмежений досвід застосування Актилізе у періоди вагітності та лактації. У випадках гострих захворювань, що загрожують життю, слід оцінити користь відносно потенціального ризику. Невідомо, чи проникає альтеплазе у грудне молоко.

Актилізе повинні призначати лікарі, які мають досвід застосування тромболітичної терапії і які мають у своєму розпорядженні необхідні засоби для моніторингу проведення такої терапії. Як і щодо всіх тромболітиків, при призначенні Актилізе рекомендується за будь-яких обставин переконатись у наявності стандартної реанімаційної апаратури і медикаментів.

У цілому слід дотримуватись особливих нижченаведених застережень.

Кровотеча.

Найбільш розповсюдженим ускладненням, яке спостерігалося при застосуванні Актилізе, є кровотеча. Супутнє застосування антикоагуляції гепарином може спричинити кровотечу. Оскільки фібрин розчиняється під час терапії Актилізе, може виникнути кровотеча в місці нещодавньої пункції. Тому тромболітична терапія потребує пильної уваги до всіх місць можливої кровотечі (включаючи місця катетеризації, артеріальної та венозної пункцій або венесекції). Під час терапії Актилізе слід уникати застосування негнучких катетерів, внутрішньо м’язових ін’єкцій і необов’язкового турбування пацієнта.

В разі серйозної кровотечі, зокрема внутрішньочерепних крововиливів, слід припинити фібринолітичну терапію й негайно відмінити супутнє введення гепарину. Слід розглянути можливість призначення протаміну, якщо гепарин вводився протягом 4 годин до початку кровотечі. В виняткових випадках, коли пацієнт не реагує на ці консервативні методи, може бути призначене виважене застосування препаратів для переливання крові. Переливання кріопреципітату, свіжозамороженої плазми і тромбоцитів слід розглядати разом з проведенням повторних клінічних і лабораторних оцінок після кожного введення. При застосуванні інфузії кріопреципітату бажано досягнути рівня фібриногену в об’ємі 1 г/л. Слід також розглянути можливість застосування антифібринолітичних препаратів.

При гострому інфаркті міокарда і емболії легеневої артерії не слід призначати Актилізе в дозі, вищій за 100 мг, і 90 мг – при гострому ішемічному інсульті, оскільки це пов’язано з посиленням ризику внутрішньочерепної кровотечі.

Поки ще існує лише обмежений досвід застосування Актилізе для лікування дітей.

Після терапії не спостерігалося жодних тривалих випадків формування антитіл у відповідь на рекомбінантний людський активатор плазміногену тканинного типу. Систематичного досвіду повторного застосування Актилізе немає. У разі анафілактичної реакції слід припинити інфузію і розпочати належне лікування. Рекомендується проведення моніторингу, зокрема для пацієнтів, які супровідно отримують АПФ-інгібітори (див. “Побічна дія”). Як і щодо всіх тромболітиків, слід добре зважити необхідність застосування терапії Актилізе з метою збалансування потенційного ризику виникнення кровотечі й очікуваної користі за таких умов:

нещодавня внутрішньом’язова ін’єкція або незначні травми, такі як біопсія, пункція магістральних судин, масаж серця при реанімації;

стани з підвищеним ризиком крововиливу, які не зазначені у протипоказаннях.

При лікуванні гострого інфаркту міокарда та гострої емболії легеневої артерії слід враховувати такі особливі застереження:

систолічний артеріальний тиск > 160 мм рт. ст.;

похилий вік, який може збільшити ризик внутрішньочерепного крововиливу.

Оскільки терапевтична користь також є більшою в групі пацієнтів похилого віку, слід провести ретельну оцінку співвідношення користі і ризику.

Крім цього, при лікуванні гострого інфаркту міокарда слід враховувати нижченаведені особливі застереження.

Аритмія.

Коронарний тромболізис може призвести до аритмії, пов’язаної з реперфузією.

Антагоністи глікопротеїнових рецепторів (ГП) IIb/IIIa.

Немає досвіду застосування антагоністів ГП-рецепторів IIb/IIIa протягом перших 24 годин від початку терапії.

Тромбоемболія.

Застосування тромболітиків може збільшити ризик випадків тромбоемболії у пацієнтів з тромбозом у лівих відділах серця, наприклад таких, як стеноз мітрального клапана або фібриляція передсердя.

Для лікування гострого інсульту слід додатково враховувати такі особливі застереження:

терапію може проводити лише лікар, який пройшов спеціальну підготовку і має досвід роботи у неврології;

у порівнянні з іншими показаннями, у хворих на гострий ішемічний інсульт, які отримували терапію Актилізе, значно підвищувався ризик внутрішньочерепного крововиливу, оскільки кровотеча відбувається переважно в зоні інфаркту. Зокрема, це стосується таких випадків:

- усі ситуації, перелічені у розділі “Протипоказання”, і взагалі всі ситуації з високим ризиком крововиливу;

- незначні асимптоматичні аневризми церебральних судин;

- пацієнти, що отримали попереднє лікування ацетилсаліциловою кислотою, можуть мати більший ризик внутрішньочерепного крововиливу, зокрема якщо затримується терапія Актилізе. З огляду на підвищений ризик церебрального крововиливу, слід призначати не більше 0,9 мг альтеплази/кг маси тіла (максимально 90 мг);

терапію не слід починати пізніше ніж через 3 години після появи симптомів, тому що негативне співвідношення користі та ризику базується переважно на таких факторах:

- позитивний ефект лікування зменшується з часом;

- смертельні наслідки зростають серед пацієнтів, які попередньо отримували терапію ацетилсаліциловою кислотою;

- підвищений ризик симптоматичного крововиливу;

необхідний моніторинг артеріального тиску (АТ) під час проведення терапії й протягом найближчих 24 годин; рекомендується внутрішньовенна антигіпертензивна терапія, якщо систолічний АТ > 180 мм рт.ст. або дистолічний АТ > 105 мм рт.ст.;

терапевтичні переваги зменшуються у пацієнтів, які перенесли попередній інсульт, або у хворих на неконтрольований діабет. Співвідношення “користь/ризик” у таких пацієнтів вважається не таким сприятливим, хоча лишається позитивним;

у пацієнтів з інсультом легкого ступеня ризик переважає над користю, тому їм не слід проводити терапію Актилізе;

хворі на інсульт тяжкого ступеня мають підвищений ризик внутрішньочерепного крововиливу і смерті, тому їм не слід проводити терапію Актилізе;

хворі на великовогнищеві інфаркти мають більший ризик незадовільних наслідків, включаючи тяжкі крововиливи і смерть. Стосовно таких пацієнтів слід добре зважити співвідношення користі і ризику;

у хворих на інсульт ймовірність сприятливого наслідку зменшується залежно від віку, розміру вогнища інсульту та рівня глюкози у крові при надходженні пацієнта до лікарні, тоді, як імовірність тяжкої інвалідності і смерті або пов’язаних з цим внутрішньочерепних крововиливів збільшується незалежно від терапії. Пацієнтам старше 80 років, які мають тяжку форму інсульту (за клінічною оцінкою та/або за результатами обстеження з використанням належних методик візуалізації), і пацієнтам з рівнем глюкози в крові <50 мг/дл або >400 мг/дл до початку лікування терапію Актилізе призначати не слід.

Реперфузія ішемічної ділянки може спричинити набряк мозку в зоні інфаркту. Через підвищений ризик крововиливу терапію інгібіторами агрегації тромбоцитів не слід розпочинати протягом перших 24 годин після тромболізису альтеплазою.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Офіційні дослідження щодо взаємодії Актилізе з іншими лікарськими засобами, які звичайно призначаються хворим на гострий інфаркт міокарда, не проводилися.

Лікарські засоби, які пригнічують коагуляцію або впливають на функцію тромбоцитів, можуть збільшити ризик кровотечі до, під час або після проведення терапії Актилізе.

Супутня терапія інгібіторами АПФ може збільшити ризик розвитку анафілактичної реакції, оскільки у випадках, що описують такі реакції, відносно більша частина пацієнтів супутньо отримувала інгібітори АПФ.

 

Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі не вище 25°C у темному місці, недоступному для дітей.

Термін придатності – 3 роки.

Готовий розчин може зберігатись у холодильнику протягом 24 годин, або протягом 8 годин при кімнатній температурі не вище 25°С. З мікробіологічної точки зору, препарат слід застосовувати н