Невирапин инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: невірапін (nevirapine),

6Н-дипіридо [3-2-в: 2’3’-е] [1.4] діазепін-6-один, 11-циклопропіл-5,11-дигідро-4-метил;

основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого або майже білого кольору, двоопуклі, овальної форми, з рискою на одному боці, з рискою та відбитком “С” по одну сторону від риски і відбитком “35” по другу сторону від риски на іншому боці;

склад: одна таблетка містить невірапіну 200 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, натрію крохмальгліколят, повідон К-30, вода очищена, кремнію колоїдного діоксид, магнію стеарат.

Форма випуску. Таблетки.

Фармакотерапевтична група. Противірусні засоби для системного застосування. Ненуклеозидні інгібітори зворотної транскриптази. Невірапін.

Код АТС J05AG01.

Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка. Противірусний засіб, ненуклеозидний інгібітор зворотної транскриптази вірусу імунодефіциту людини І типу (ВІЛ-1). Діюча речовина препарату – невірапін, безпосередньо зв’язується із зворотною транскриптазою і блокує РНК- і ДНК-залежну активність ДНК- полімерази, що призводить до руйнування каталітичного центра вірусного ензиму. Дія невірапіну не пов’язана із конкурентним впливом по відношенню до нуклеозидів і трифосфатів нуклеозидів. Препарат не впливає на зворотну транскриптазу вірусу імунодефіциту людини ІІ типу (ВІЛ-2), а також неактивний по відношенню до ДНК полімерази людини α, β, γ, δ.

Фармакокінетика. Всмоктування. Невірапін швидко абсорбується із шлунково-кишкового тракту, біодоступність становить > 90 %. Максимальна концентрація в сироватці крові досягається приблизно через 4 години після внутрішнього прийому препарата в однократній дозі 200 мг. Зв’язування із білками плазми крові становить приблизно 60 %.

Розподіл. Швидко розподіляється по тканях організму, проникає через гематоенцефалічний та плацентарний бар’єри, в грудне молоко, кров плода. Концентрація діючої речовини в спинномозковій рідині становить 45 ± 5 % від ії концентрації в плазмі.

Піддається біотрансформації в печінці за допомогою ферментів цитохрому Р450 із утворенням декількох гідроксильованих метаболітів.

Виведення. Близько 81,3 ± 11,1 % препарату виводиться нирками, близько 10,1 ± 1,5 % – із калом. Менш ніж 5 % незміненого невірапіну визначається в сечі, інша кількість виводиться у вигляді глюкуронідних кон’югатів гідроксильованих метаболітів.

Період напіввиведення після однократного прийому 200 мг невірапіну становить 45 годин, при курсовому застосуванні зменшується до 25-30 годин. Не кумулює в організмі.

Показання для застосування. Лікування ВІЛ-інфекції, спричиненої вірусом І типу в складі комбінованої антиретровірусної терапії у дорослих та дітей.

Хіміопрофілактика у ВІЛ-позитивних вагітних жінок під час пологів з метою запобігання передачі віруса дитині від матері і початкової профілактики ВІЛ-інфекції у новонароджених.

Спосіб застосування та дози. Дорослим для лікування ВІЛ-інфекції препарат призначають у складі комплексної антиретровірусної терапії внутрішньо, незалежно від прийому їди. Таблетку слід ковтати цілою і запивати водою.

В перші 14 днів лікування Невірапін призначається в дозі 200 мг (одна таблетка) на добу, у подальшому – по 200 мг 2 рази на добу.

Тривалість терапії визначається лікарем за допомогою моніторингу кількості CD4 лімфоцитів пацієнта.

Для лікування ВІЛ-інфекції у дітей препарат призначають у складі комплексної антиретровірусної терапії внутрішньо, під час їди.

Початкова доза становить 4 мг/кг один раз на добу протягом 14 днів. Потім дозу збільшують. Дітям віком від 2 місяців до 8 років через два тижня лікування при відсутності побічних проявів препарат призначають у дозі по 7 мг/кг два рази на добу, дітям віком від 8 років – в дозі по 4 мг/кг два рази на добу.

Препарат можна також призначати із урахуванням поверхні тіла дитини, тоді початкова доза, незалежно від віку дитини, становитиме 150-200 мг/м² дитини один раз на добу в перші 14 днів лікування, у подальшому – 300-400 мг/м² на добу, розподіляючи на два прийоми.

Тривалість терапії визначається лікарем. Кожні три місяці необхідне корегування дози в залежності від ваги або поверхні тіла дитини.

Для профілактики ВІЛ-інфекції у новонароджених дітей препарат призначають матерям, інфікованим вірусом імунодефіциту І типу, однократно, під час пологів, у дозі 200 мг невірапіну (1 таблетка) у комплексі із іншими антиретровірусними препаратами. Новонародженій дитині невірапін призначається в дозі 2 мг/кг, однократно, одразу після пологів.

Побічна дія. Побічні ефекти, можливі при застосуванні невірапіну, перелічені нижче за органами і системами.

Загальні прояви: можливі втомлюваність, головний біль, сонливість, лихоманка.

З боку шкіри і її придатків: макулопапульозний або ерітематозний шкірний висип, свербіж; алергійні шкірні реакції у вигляді ангіоневротичного набряку, кропивниці, у важких випадках – синдрому Стівенса–Джонсона, токсичного епідермального некролізу.

З боку травної системи: зниження апетиту, нудота, блювання, діарея, біль в животі, жовтяниця; можливий гепатит, в тому числі в фатальній фульмінантній формі.

З боку опорно-рухового апарату: біль у кістках, артралгія, міалгія.

З боку системи кровотворення: лімфаденопатія, анемія, еозинофілія, гранулоцитопенія.

З боку сечовидільної системи: можливе порушення функції нирок

З боку лабораторних показників: підвищення рівнів білірубіну, підвищення активності печінкових ферментів – АЛТ, АСТ, γ-глутарилтрансферази, лужної фосфатази.

Протипоказання. Підвищена чутливість до невірапіну або до компонентів, які входять до складу препарата, перший триместр вагітності, період лактації.

Передозування. Симптоми передозування спостерігались при застосуванні невірапіну в дозі 800 – 1800 мг на добу протягом до 15 днів і проявлялись у вигляді алергійних реакцій – шкірний висип, ангіоневротичний набряк, вузлувата еритема, а також у вигляді загальних проявів порушення самопочуття – втомлюваність, головний біль, сонливість, лихоманка, нудота, блювання.

Лікування: специфічного антидоту не існує. Призначають промивання шлунка і кишечника, застосування ентеросорбентів (активоване вугілля), симптоматичну терапію.

Після відміни препарату спостерігається зворотний розвиток симптомів передозування.

Особливості застосування. Лікування препаратом повинно проходити під спостереженням лікаря, якій має досвід лікування пацієнтів, інфікованих вірусом імунодефіциту людини та хворих на СНІД. В ході лікування необхідний моніторинг вірусного навантаження пацієнта та кількості CD4 лімфоцитів.

Під час лікування необхідно інформувати пацієнта, що прийом препарата не запобігає зараженню вірусом імунодефіциту людини через статевий контакт або через заражену кров, і що препарат не виліковує від ВІЛ-інфекції, і тому у пацієнтів зберігається ризик розвитку розгорнутої картини хвороби із пригніченням імунітету та виникненням опортуністичних інфекції і злоякісних новоутворень.

Слід враховувати, що при застосуванні Невірапіну в якості монотерапії швидко і практично завжди розвивається стійкість вірусів до препарату. Тому невірапін слід застосовувати в комбінації з іншими антиретровірусними препаратами.

Під час лікування Невірапіном необхідний моніторинг рівнів печінкових трансаміназ в крові, особливо в перші 6 місяців лікування. При помірному або значному відхиленні показників від норми, лікування припиняють до їх нормалізації, потім препарат призначають дорослим в дозі 200 мг/добу. Якщо протягом 7 днів відновленого застосування Невірапіну зростання показників АЛТ і АСТ не відмічається, дозу дорослим можна збільшувати до 200 мг 2 рази на добу; якщо рівні трансаміназ будуть зростати і далі, препарат відміняють.

Під час лікування препаратом можливий розвиток шкірних алергійних проявів. Якщо вони з’являються в початковий період терапії (перші 14 днів), помірно виражені, проявляються у вигляді свербежу, ерітематозного або макулапапульозного висипу, лікування не припиняють, але і дозу Невірапіну не підвищують. Препарат негайно відміняють при вираженому ерітематозному або макулопапульозному висипі, лихоманці, ангіоневротичному набряку, синдромі Стівенса–Джонсона, токсичному епідермальному некролізі.

Препарат з обережністю призначають пацієнтам із порушеннями функції нирок.

При призначенні препарата дітям, перерахунок дози з урахуванням маси тіла дитини проводять кожні 3 місяці лікування. У противному випадку дози згодом стануть недостатніми, що загрожує виникненням резистентних штамів ВІЛ.

Застосування при вагітності та в період лактації. Застосування препарату під час вагітності можливе, якщо очікуваний ефект від терапії перевищує потенціальний ризик для плода. Під час лікування слід припинити грудне вигодовування.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Невірапін може зменшувати концентрацію в плазмі препаратів, які активно метаболізуються в організмі людини за допомогою ферментів цитохрому Р450.

Застосування препарату в комбінації із аналогами нуклеозидів (зидовудин, діданозин, залцитабін) не потребує змін в режимі дозування; не встановлено також клінічно значимої взаємодії невірапіну із інгібіторами протеаз (саквінавір, ритонавір, индинавір).

Невірапін зменшує площу під кривою “концентрація – час” (AUC) і C_max кетоконазолу, а кетоконазол збільшує концентрацію невірапіну в плазмі на 15–28% (не слід призначати кетоконазол із невірапіном одночасно, кетоконазол можна заміняти препаратами із нирковим шляхом виведення, наприклад, флуконазолом).

Індуктори ізоферменту CYP цитохрому Р450, такі, як рифампіцин і рифабутин, зменшують C_max невірапіну, однак, на даний час даних для визначення необхідних змін у дозуванні при їх одночасному застосуванні недостатньо.

Препарати звіробою зменшують концентрацію невірапіну і інших ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази в крові (навіть до рівня нижче терапевтичного), тому їх одночасне застосування не рекомендується (можливі втрата ефективності і розвиток стійкості вірусів).

Інгібітори ізоферменту CYP цитохрому Р450, наприклад, кларитроміцин, збільшують AUC и C_max невірапіну, однак, передбачається, що при їх одночасному застосуванні немає необхідності змінювати режим дозування.

При одночасному застосуванні невірапіну із циметидином збільшується мінімальна стійка концентрація невірапіну в плазмі.

Препарат змінює фармакокінетичні параметри пероральних контрацептивів – зменшує концентрацію в крові і прискорює виведення, тому існує ризик зменшення їх ефективності (при необхідності контрацепції рекомендується перехід на інші, наприклад, бар’єрні методи, а при застосуванні пероральних контрацептивів по іншим показанням слід постійно контролювати їх терапевтичну ефективність).

Кетоконазол і еритроміцин інгібують утворення гідроксильованих метаболітів невірапіну.

Невірапін може зменшувати концентрацію метадону в плазмі за рахунок посилення його метаболізму в печінці, що призводить до розвитку наркотичного синдрому відміни (потрібен контроль лікування і, при необхідності, корекція дозування).

Умови та термін зберігання. Зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці, при температурі не вище 30°С, в оригінальній упаковці.

Термін придатності − 2 роки.