Аугментин^™ инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

основні фізико-хімічні властивості: білий або білуватий вільносипучий порошок з характерним запахом;

склад: 5 мл сиропу містять амоксициліну (у вигляді амоксициліну тригідрату) 200 мг і клавуланової кислоти (у вигляді калію клавуланату) 28,5 мг або амоксициліну (у вигляді амоксициліну тригідрату) 400 мг та клавуланової кислоти (у вигляді калію клавуланату) 57 мг;

допоміжні речовини: смола ксантанова, гіпромелоза, кремнезем колоїдний, кислота бурштинова, кремнію діоксид, ароматизатори сухі, аспартам.

Форма випуску. Порошок для приготування сиропу.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Код АТС J01C R02.

Фармакологічні властивості.

Фармакокінетика.

Амоксицилін - напівсинтетичний антибіотик з широким спектром антибактеріальної активності проти багатьох грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Амоксицилін чутливий до бета-лактамази та зазнає розпаду під її впливом, тому спектр активності амоксициліну не включає мікроорганізми, що синтезують цей фермент. Клавуланова кислота має бета-лактамну структуру, подібну до пеніцилінів, а також здатність інактивувати бета-лактамазні ферменти, властиві мікроорганізмам, що резистентні до пеніцилінів і цефалоспоринів. Зокрема, вона має виражену активність щодо важливих, з клінічної точки зору, плазмідних бета-лактамаз, які часто відповідають за виникнення перехресної резистентності до антибіотиків. Присутність клавуланової кислоти у складі Аугментину захищає амоксицилін від розпаду під дією ферментів бета-лактамаз і розширює спектр антибактеріальної дії амоксициліну, включаючи до нього багато мікроорганізмів, резистентних до амоксициліну та інших пеніцилінів і цефалоспоринів.

Таким чином, Аугментин виявляє властивості антибіотика широкого спектра дії і інгібітору бета-лактамаз. Аугментин має бактерицидну дію щодо широкого спектра мікроорганізмів, включаючи

грампозитивні аероби: Bacillus anthracis*, види Corynebacterium, Enterococcus faecalis*, Enterococcus faecium*, Listeria monocytogenes, Nocardia asteroides, Staphylococcus aureus*, коагулазонегативні стафілококи (включаючи Staphylococcus epidermidis), Streptococcus agalactiae, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans;

грампозитивні анаероби: види Clostridium , види Peptococcus, види Peptostreptococcus;

грамнегативні аероби: Bordetella pertussis, види Brucella, Escherichia coli*, Gardnerella vaginalis, Haemophilus influenzae*, Helicobacter pylori, види Klebsiella*, види Legionella, Moraxella catarrhalis* (Branhamella catarrhalis), Neisseria gonorrhoeae*, Neisseria meningitidis*, Pasteurella multocida, Proteus mirabilis*, Proteus vulgaris*, види Salmonella*, види Shigella*, Vibrio cholerae, Yersinia enterocolitica*;

грамнегативні анаероби: види Bacteroides (включаючи Bacteroides fragilis), види Fusobacterium;

інші мікроорганізми: Borrelia burgdorferi, види Chlamydia, Leptospira icterohaemorrhagiae, Treponema pallidum.

_____________________________

*Деякі представники цих видів бактерій продукують бета-лактамазу, що робить їх нечутливими до монотерапії амоксициліном.

Фармакокінетика.

Абсорбція.Обидва компоненти Аугментину (амоксицилін і клавуланова кислота) повністю розчинні у водних розчинах при фізіологічних значеннях pH. Обидва компоненти швидко та добре абсорбуються при пероральному прийомі. Абсорбція Аугментину покращується при його прийомі на початку їди.

Концентрація амоксициліну в сироватці крові, що досягається при прийомі Аугментину, подібна до такої, що досягається при пероральному прийомі еквівалентних доз самого амоксициліну.

Супутній прийом пробенециду гальмує екскрецію амоксициліну, але не впливає на ниркову екскрецію клавуланової кислоти.

Розподіл. При внутрішньому введенні терапевтичні концентрації амоксициліну та клавуланової кислоти спостерігаються в тканинах та інтерстиціальній рідині. Терапевтичні концентрації обох речовин знайдені в жовчному міхурі, тканинах черевної порожнини, шкірі, жировій та м’язовій тканинах, а також у синовіальній та перитонеальній рідинах, жовчі та гної. Амоксицилін і клавуланова кислота слабко зв’язуються з білками; дослідженнями встановлено, що показники зв’язування з білками становлять 25% для клавуланової кислоти та 18% - для амоксициліну від загальних концентрацій їх у плазмі. При дослідженнях на тваринах не встановлено кумуляції жодного з цих компонентів у будь-якому органі.

Амоксицилін, як і інші пеніциліни, може виявлятися в грудному молоці. Слідова кількість клавуланової кислоти також може бути виявлена в грудному молоці. Дослідження репродуктивної функції на тваринах показали, що і амоксицилін, і клавуланова кислота можуть проникати крізь плацентарний бар’єр. Однак не виявлено будь-яких даних щодо порушення фертильної функції або шкідливого впливу на плід.

 Виведення. Як і щодо інших пеніцилінів, основним шляхом виведення амоксициліну є ниркова екскреція, тоді як виведення клавуланату здійснюється і через нирки, і шляхом позаниркових механізмів. Приблизно 60-70% амоксициліну і 40-65% клавуланової кислоти виділяється із сечею у незміненому стані протягом перших 6 годин після одноразового прийому таблеток 500/125 мг.

Амоксицилін також частково виводиться із сечею у вигляді неактивної пеніцилової кислоти в кількостях, еквівалентних 10-25% застосованої дози. Клавуланова кислота значною мірою метаболізується в організмі людини до 2,5-дигідро-4-(2-гідроксиетил)-5-оксо-1Н-пірол-3-карбоксилової кислоти та 1-аміно-4-гідрокси-бутан-2-ону і виділяється із сечею та фекаліями, а також у вигляді діоксиду вуглецю з повітрям, що видихається.

Показання для застосування.

Аугментин (сироп 200 мг/5 мл) призначений для короткотривалого лікування бактеріальних інфекцій, спричинених чутливими до Аугментину мікроорганізмами такої локалізації:

інфекції ЛОР-органів, в т.ч. рецидивуючі тонзиліти, синусити, середні отити, збудниками яких є, як правило, Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae*, Moraxella catarrhalis* та Streptococcus pyogenes;

 інфекції дихальних шляхів, в т.ч. загострення хронічного бронхіту, лобарна та бронхопневмонії, збудниками яких є, як правило, Streptococcus pneumoniae, Haemophilus influenzae* та Moraxella catarrhalis*;

 інфекції сечовивідної системи, в т.ч. цистити, уретрити, пієлонефрити, інфекції жіночих статевих органів, збудниками яких є, як правило, Enterobacteriaceae* (в основному Escherichia coli*), Staphylococcus saprophyticus і види Enterococcus, та гонорея, що викликається Neisseria gonorrhoeae*;

 інфекції шкіри та м’яких тканин, збудниками яких є, як правило, Staphylococcus aureus*, Streptococcus pyogenes та Bacteroides species*;

 кістково-суглобові інфекції, в т.ч. остеомієліти, збудниками яких є, як правило, Staphylococcus aureus*, коли виникає необхідність у більш тривалій терапії;

 інші інфекції, в т.ч. септичний аборт, післяпологовий сепсис, інтраабдомінальний сепсис.

_____________________

*Деякі штами цих видів бактерій продукують бета-лактамазу, що робить їх нечутливими до монотерапії амоксициліном.

Інфекції, що спричинені мікроорганізмами, чутливими до амоксициліну, піддаються лікуванню Аугментином, оскільки він містить амоксицилін. Таким чином, Аугментином можна лікувати змішані інфекції, спричинені чутливими до амоксициліну мікроорганізмами у поєднанні з чутливими до Аугментину мікроорганізмами, що продукують бета-лактамазу.

Спосіб застосування та дози.

Дозування залежить від віку, маси тіла та функції нирок у пацієнтів, а також перебігу інфекції.

Дози всюди зазначені в одиницях амоксицилін/клавуланат, за винятком тих випадків, коли дозування починається з окремого інгредієнта.

Дозування повинно бути зазначено згідно з віком дитини у мг/кг/день або у мілілітрах суспензії на 1 дозу. Для дітей з масою тіла 40 кг і більше дозування повинно здійснюватися згідно з рекомендаціями для дорослих.

Діти до 12 років
Менша доза (амоксицилін/клавуланат мг/кг/добу)	25/3,6 – 45/6,4 за два прийоми.
Більша доза (амоксицилін/клавуланат мг/кг/добу)	45/6,4 – 70/10 за два прийоми.

Менша доза рекомендована при таких захворюваннях, як інфекції шкіри та м’яких тканин, рецидивуючий тонзиліт.

Більша доза рекомендована для лікування більш тяжких захворювань (таких як середній отит, синусит, інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів).

Рекомендації щодо дозування для дітей наведено у таблицях нижче.

Діти старше 2 років
25/3,6 мг/кг/добу	2 – 6 років (13 - 21 кг)	По 5,0 мл препарату Аугментин порошок для приготування сиропу 228 мг/5 мл двічі на день
	7 – 12 років (22 - 40 кг)	По 10,0 мл препарату Аугментин порошок для приготування сиропу 228 мг/5 мл двічі на день
45/6,4 мг/кг/добу	2 – 6 років (13 - 21 кг)	По 10,0 мл препарату Аугментин порошок для приготування сиропу 228 мг/5 мл двічі на день
	7 – 12 років	По 20,0 мл препарату Аугментин порошок для приготування сиропу 228 мг/5 мл двічі на день.

Клінічних даних щодо застосування доз, які перевищують 45/6,4 мг/кг/добу, для дітей до 2 років немає.

Клінічних даних щодо застосування сиропу Аугментин для лікування дітей до 2 місяців немає, тому рекомендацій з дозування не існує.

Порушення функції нирок. Корективи дозування базуються на максимальних рекомендованих дозах амоксициліну та залежать від кліренсу креатиніну.

У більшості випадків слід віддавати перевагу парентеральній терапії.

Гемодіаліз. Корективи дозування базуються на максимальних рекомендованих дозах амоксициліну.

Перед початком та після гемодіалізу слід ввести додаткову дозу.

Порушення функції печінки. Застосовувати з обережністю, моніторувати функцію печінки з регулярними інтервалами. Наявних даних недостатньо для формулювання рекомендацій щодо дозування.

Щоб звести до мінімуму ризик небажаного впливу Аугментину на шлунково-кишковий тракт, препарат слід приймати на початку їди. При цьому всмоктування Аугментину є оптимальним.

Лікування не слід продовжувати більше 14 діб без консультації лікаря.

Починати лікування можна з парентерального введення препарату, а продовжувати формою препарату для перорального застосування.

ІНСТРУКЦІЯ для приготування сиропу.

Порошок, що міститься у флаконі (пляшечці), слід розвести до утворення суспензії, як описано нижче.

Налийте води у пляшечку з порошком до 2/3 об’єму позначеного рівня на етикетці (вказаний лінією зі стрілкою). Закрийте кришечкою і струсіть пляшечку до утворення суспензії. Додайте води до позначеного рівня і струсіть знову. При першому розведенні суспензії слід дати постояти протягом 5 хвилин, до повної дисперсії.

При розведенні утворюється суспензія білого кольору з жовтуватим або злегка сіруватим відтінком.

При лікуванні дітей до 2 років сироп Аугментин можна наполовину розводити водою.

Побічна дія.

Побічні ефекти були класифіковані за частотою їх виникнення - від дуже частих до дуже рідких.

Застосовується така класифікація частоти виникнення побічних ефектів:

дуже часто => 1/10;

часто => 1/100 та < 1/10;

нечасто => 1/1 000 та < 1/100;

рідко => 1/10 000 та < 1/1 000;

дуже рідко < 1/10 000.

Інфекції та інвазії.

Часто - кандидоз шкіри та слизових оболонок.

Кровоносна та лімфатична системи.

Рідко – оборотна лейкопенія (включаючи нейтропенію) та тромбоцитопенія.

Дуже рідко – оборотний агранулоцитоз і гемолітична анемія. Збільшення часу кровотечі та протромбінового індексу.

Алергічні реакції.

Дуже рідко – ангіоневротичний набряк, анафілаксія, сироваткоподібний синдром, алергічний васкуліт.

Нервова система.

Не часто – запаморочення, головний біль.

Дуже рідко – оборотна гіперактивність і конвульсії. Конвульсії можуть виникати у пацієнтів з порушеною функцією нирок або у тих, хто отримує високі дози препарату.

Шлунково-кишкові реакції.

Часто – діарея, нудота, блювання.

Нудота частіше асоціюється з високими дозами препарату. Вищезазначені симптоми з боку шлунково-кишкового тракту можуть бути зменшені при прийомі препарату на початку їди.

Не часто – порушення травлення.

Дуже рідко - антибіотикоасоційований коліт (включаючи псевдомембранозний коліт і геморагічний коліт). Дуже рідко у дітей спостерігається поверхнева зміна забарвлення зубів. Належний догляд за порожниною рота може попередити це явище. Зміну забарвлення можна усунути за допомогою чищення зубів.

Гепатобіліарні реакції.

Не часто - помірне підвищення рівня АСТ та/або АЛТ відмічається у хворих, які лікуються антибіотиками групи бета-лактамів.

Дуже рідко – гепатити та холестатична жовтуха. Ці явищі виникають при застосуванні інших пеніцилінів і цефалоспоринів.

Гепатити виникають головним чином у чоловіків і хворих похилого віку, і їх виникнення може бути пов´язано з тривалим лікуванням препаратом.

У дітей такі явища виникають дуже рідко.

Ознаки та симптоми захворювання виникають під час або одразу після лікування, але в деяких випадках можуть виникнути через декілька тижнів після закінчення лікування. Ці явища звичайно мають оборотний характер. Надзвичайно рідко мають місце летальні випадки, які завжди трапляються у пацієнтів з тяжким основним захворюванням або у пацієнтів, які одночасно лікуються препаратами, що мають негативний вплив на печінку.

Шкіра та підшкірні тканини.

Не часто – шкірний висип, свербіж, кропив´янка.

Рідко – поліморфна еритема.

Дуже рідко – синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, пухирчастий ексфоліативний дерматит, гострий генералізований екзантематозний пустульоз.

У разі появи будь-якого алергічного дерматиту лікування слід припинити.

Нирки та сечовидільна система.

Дуже рідко – інтерстиціальний нефрит, кристалурія (див. розділ “Передозування”).

Протипоказання.

Підвищена чутливість до бета-лактамів, тобто до пеніцилінів і цефалоспоринів.

Наявність в анамнезі жовтухи або дисфункції печінки, пов’язаних із застосуванням Аугментину.

 

Передозування.

Передозування може супроводжуватися симптомами з боку шлунково-кишкового тракту та розладом водного-електролітного балансу. Ці явища лікують симптоматично, приділяючи увагу корекції водно-електролітного балансу. Повідомлялось про випадки кристалурії, що іноді призводили до ниркової недостатності. Аугментин може бути видалений з кровотоку методом гемодіалізу.

 

Особливості застосування.

Перед початком терапії Аугментином необхідно точно визначити наявність в анамнезі реакцій гіперчутливості до пеніцилінів, цефалоспоринів або інших алергенів.

Серйозні, а часом навіть фатальні випадки гіперчутливості (анафілактоїдні реакції) спостерігаються у пацієнтів під час терапії пеніциліном. Ці реакції більш імовірні в осіб з аналогічними реакціями на пеніцилін у минулому. У разі виникнення алергічних реакцій слід припинити терапію Аугментином і розпочати відповідну альтернативну терапію. Серйозні анафілактичні реакції потребують негайного лікування із застосуванням адреналіну. Також можуть бути необхідними застосування оксигенотерапії, внутрішньовенне введення стероїдів та підтримка дихальної функції, включаючи інтубацію.

Аугментин не слід призначати при підозрі на інфекційний мононуклеоз, оскільки при застосуванні амоксициліну при даній патології спостерігалися випадки кіроподібного висипу.

Тривале застосування препарату іноді може спричинювати активізацію нечутливої до Аугментину мікрофлори.

Загалом Аугментин добре переноситься і має низькі показники токсичності, властиві антибіотикам пеніцилінового ряду. При тривалому застосуванні слід періодично контролювати функції органів і систем, включаючи функцію нирок, печінки та гемопоез.

Зрідка у пацієнтів, що приймають Аугментин, може спостерігатися подовження протромбінового часу. При супутньому прийомі антикоагулянтів необхідний відповідний моніторинг.

Аугментин слід з обережністю призначати пацієнтам з дисфункцією печінки.

Для пацієнтів з порушенням функції нирок необхідно коригувати дозу відповідно до ступеня порушення.

У пацієнтів зі зниженою екскрецією сечі дуже рідко може спостерігатись кристалурія, головним чином при парентеральному введенні препарату. Тому для зменшення ризику виникнення кристалурії рекомендується під час лікування високими дозами амоксициліну підтримувати адекватний баланс між випитою рідиною та виведеною сечею (див. розділ “Передозування”)

Сироп Аугментин містить аспартам – джерело фенілаланіну, тому він повинен з обережністю призначатися пацієнтам з фенілкетонурією.

Вагітність і лактація.

Репродуктивні дослідження на тваринах (мишах і щурах при застосуванні доз, що у 10 разів перевищували дози для людини) пероральних і парентеральних форм Аугментину не виявили жодної тератогенної дії. В одному дослідженні у жінок з передчасним розривом оболонок плода повідомлялося, що профілактичне застосування Аугментину може бути пов’язано з підвищенням ризику некротизуючого ентероколіту у новонароджених. Як і щодо інших ліків, слід уникати застосування препарату під час вагітності, крім випадків, коли користь від застосування препарату переважає потенційний ризик.

Аугментин можна застосовувати під час лактації. Виключаючи ризик розвитку гіперчутливості, пов’язаний із виділенням слідових кількостей Аугментину з грудним молоком, будь-яких шкідливих ефектів для дитини, що знаходиться на грудному вигодовуванні, немає.

Вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами.

Негативного впливу на здатність керувати автомобілем та іншими механізмами не спостерігали.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами.

Одночасне застосування пробенециду не рекомендується. Пробенецид знижує ниркову канальцеву секрецію амоксициліну. Одночасне його застосування з Аугментином може призвести до підвищених рівнів амоксициліну в крові протягом тривалого часу, проте не впливає на рівні клавуланової кислоти.

Одночасне застосування алопуринолу під час лікування амоксициліном може збільшити ймовірність алергічних шкірних реакцій. Даних щодо одночасного застосування Аугментину та алопуринолу немає.

Як і інші антибіотики широкого спектра дії, Аугментин може зменшувати ефективність оральних контрацептивів, тому слід попереджати про це пацієнтів.

Умови та термін зберігання. Оригінальні упаковки зберігати закритими в сухому, недоступному для дітей місці при температурі нижче 25°С. Термін придатності – 2 роки.

Після приготування сиропу зберігати в холодильнику при 5°С від 7 до 10 днів (не заморожувати!).