Онкогем инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна та хімічна назви: (gemcitabine) гемцитабін; 2'-деокси-2',2'-дифторцитидин моногідрохлорид (β-ізомер);

основні фпико-хімічні властивості: від білого до майже білого кольору порошок або маса;

склад: 1 флакон містить: гемцитабіну гідрохлориду стерильного ліофілізованого, що еквівалентно 200 мг або 1000 мг гемцитабіну;

допоміжні речовини; манітол, натрію ацетат, натрію гідроксид.

Форма випуску. Порошок ліофілізований для приготування розчину для інфузій.

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Структурні аналоги піримідину. Код АТС L01BС05.

Фармакологічні властивості. Гемцитабін - протипухлинний препарат, що виявляє цитотоксичну дію, яка обумовлена інгібуванням синтезу ДНК. Препарат метаболізується в клітині до активних дифосфатних і трифосфатних нуклеозидів. Дифосфатні нуклеозиди, що утворилися, по-перше, інгібують дію рибонуклеотидредуктази. Цей фермент каталізує реакції, внаслідок яких у клітині утворюються дезоксинуклеозидтрифосфати для синтезу ДНК, шо призводить до зниження їх концентрації у клітині. По-друге, одержані при метаболізмі препарату трифосфатні нуклеозиди активно конкурують за включення в ланцюг ДНК, а також можуть включатися в РНК. Після вбудовування внутрішньоклітинних метаболітів препарату в ланцюг ДНК до її зростаючих ланцюгів додається один додатковий нуклеотид, що призводить до повного інгібування подальшого синтезу ДНК і запрограмованої загибелі клітини.

Фармакокінетика. Після однократної інфузії препарату в дозі 1 г/м² протягом 30 хв пік концентрації гемцитабіну в плазмі досягається через 3–15 хв після закінчення інфузії. Зв'язування препарату з білками плазми дуже мале. Обсяг розподілу його в тканинах невеликий і складає в середньому 11 л/м². Препарат метаболізується в клітинах печінки, нирок, крові та інших тканин організму ферментом цитидиндеаміназою поетапно, до утворення неактивного урацилового метаболіту. В процесі внутрішньоклітинного метаболізму утворюються активні дифосфатні і трифосфатні нуклеозиди. Внутрішньоклітинна концентрація нуклеозидів зростає пропорційно концентрації препарату в плазмі. При-досягненні рівноважної концентрації гемцитабіну в плазмі більше 5 мкг/мл внутрішньоклітинна концентрація нуклеозидів більше не зростає. Після інфузійного введення протягом З0 хв гемцитабіну в дозі 1 г/м² концентрація в плазмі буде приблизно 5–4 мкг/мл протягом 1,5 год, що забезпечить достатню концентрацію нуклеозидів всередині клітини. Внутрішньоклітинні метаболіти в плазмі і сечі не виявляються. Препарат виводиться переважно у вигляді урацилового метаболіту (в основному із сечею, менше 1% – з калом); у незміненому вигляді із сечею виводиться 1% від дози. Період напіврозпаду становить майже 17 хв. При багаторазовому введенні цей показник трохи зростає. У жінок кліренс препарату трохи нижчий, ніж у чоловіків. Дослідження кінетики препарату у хворих з нирковою або печінковою недостатністю не проводилися. Очікується, що при зниженій функції нирок в організмі може накопичуватись неактивний метаболіт.

Показання для застосування.

- Недрібноклітинний рак легенів (Ш-ІV стадії): терапія першої лінії при локально прогресуючому або метастазуючому процесі (як монотерапія або в комбінації з цисплатином).

- Карцинома підшлункової залози (локально прогресуюча або метастазуюча, у тому числі в разі резистентності до флуороурацилу).

Спосіб застосування та дози. Препарат призначений тільки для внутрішньовенного введення. При недрібноклітинному раку легені при монотерапії Онкогем вводять внутрішньовенно крапельно в дозі 1 г/м² протягом ЗО хв 1 раз на тиждень протягом 3 тижнів з наступною тижневою перервою. Після цього повторюють аналогічні 4-тижневі цикли. У разі комбінованої терапії Онкогем вводять внутрішньовенно крапельно в дозі 1,25 г/м² у 1-й та 8-й дні кожного 21-денного циклу або в дозі 1 г/м² у 1-й, 8-й і 15-й дні кожного 28-денного циклу з подальшим введенням цисплатину в дозі 100 мг/м².

При карциномі підшлункової залози Онкогем вводять внутрішньовенно крапельно в дозі 1 г/м² протягом З0 хв 1 раз на тиждень протягом 7 тижнів з наступною тижневою перервою. При наступних циклах інфузію препарату проводять 1 раз на тиждень протягом 3 тижнів з наступною тижневою перервою.

У хворих, які одержують Онкогем, перед кожним введенням необхідно контролювати кількість тромбоцитів, лейкоцитів і гранулоцитів у крові. В разі розвитку гематологічної токсичності дозу Онкогему можна зменшити чи відкласти її введення відповідно до такої схеми:

Для виявлення негематологічної токсичності необхідно проводити регулярне обстеження пацієнта і контролювати функції печінки і нирок. Залежно від ступеня токсичності дозу можна зменшувати в ході кожного циклу або з початком нового циклу поступово. Рішення про відстрочку чергового введення препарату має базуватися на клінічній оцінці лікарем динаміки токсичних проявів.

Даних, що дозволяють припустити необхідність корекції дози у пацієнтів літнього віку, немає, хоча кліренс гемцитабіну і період напіввиведення з віком змінюються.

Правила приготування розчину для інфузій.

Для розведення препарату використовують тільки 0,9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій без консервантів.

Якщо флакон містить 200 мг препарату, вміст флакону розводять у 5 мл 0,9% розчину натрію хлориду для ін'єкцій. Для розчинення 1000 мг препарату вміст флакону розводять у 25 мл 0,9% розчину натрію хлориду для ін'єкцій. Флакони струшують до повного розчинення ліофілізованого порошку. Максимальна концентрація гемцитабІну після приготування розчину не повинна перевищувати 40 мг/мл. У розчинах з концентрацією гемцитабіну більше 40 мг/мл можливе неповне розчинення препарату. Приготовлений розчин гемцитабіну, що містить відповідну дозу препарату, перед внутрішньовенним введенням розводять додатково достатньою кількістю 0,9% розчину натрію хлориду для ін'єкцій до концентрації як мінімум 0,1 мг/мл. Перед введенням необхідний візуальний контроль приготовленого розчину на наявність механічних домішок і зміни кольору.

Щойно приготовлений розчин залишається стабільним протягом 24 год при температурі 20-25 °С. Готовий розчин не рекомендується зберігати в холодильнику через можливу кристалізацію.

Запобіжні заходи під час роботи з препаратом Онкогем.

При роботі із зазначеним препаратом, як і при роботі з іншими протипухлинними препаратами, необхідно дотримуватися обережності. Готувати розчини для інфузій треба у спеціально призначеному для цього приміщенні з дотриманням асептичних умов. Необхідно користуватися захисними рукавичками та уникати контакту препарату зі шкірою та слизовими оболонками. У разі потрапляння препарату на слизові оболонки їх необхідно ретельно промити водою, при потраплянні на шкіру - промити водою з милом.

Побічна дія. З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія.

З боку травної системи: нудота, блювання, анорексія, діарея, стоматит, підвищення рівня

печінкових ферментів у сироватці крові.

З боку сечовидільної системи: протеїнурія, гематурія; у поодиноких випадках - симптоми,

подібні до гемолітичного уремічного синдрому. Лікування Онкогемом варто припинити при появі перших ознак мікроангіопатичної гемолітичної анемії, таких як різке зниження рівня гемоглобіну із супутньою тромбоцитопенією і збільшенням показників білірубіну, креатиніну, сечовини та/або ЛДГ у сироватці крові. Ниркові порушення можуть бути необоротними навіть після припинення лікування (може знадобитися проведення гемодіалізу).

Дерматологічні реакції: шкірні висипання, що супроводжуються свербежем, часткова алопеція.

З боку дихальної системи: задишка; рідко – бронхоспазм, інтерстиціальна пневмонія, набряк легенів, респіраторний дистрес-синдром. При виникненні даних симптомів лікування гемцитабіном слід припинити.

З боку серцево-судинної системи: периферичні набряки; в поодиноких випадках – артеріальна гіпотензія.

З боку організму загалом: грипоподібні симптоми, такі як: лихоманка, головний біль, озноб, міалгія, астенія; можливі кашель, риніт, нездужання, підвищене потовиділення.

Алергічні реакції: рідко - анафілактичні реакції.

Протипоказання. Вагітність, період лактації, гіперчутливість до будь-якого компонента препарату. Немає достатнього клінічного досвіду щодо ефективності і безпечності застосування Онкогему для лікування дітей.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. Лікарська взаємодія препарату Онкогем не описана.

Передозування. Передозування проявляється посиленням токсичної дії. Клінічно припустима токсичність спостерігалася при введенні Онкогему в однократних дозах до 5,7 г/м² внутрішньовенно протягом З0 хв кожні 2 тижні. В разі підозри на передозування пацієнту необхідно забезпечити постійний лікарський контроль, включаючи контроль формули крові. При необхідності показане проведення симптоматичної терапії. Антидот гемцитабіну невідомий.

Особливості застосування. З обережністю призначають препарат пацієнтам з порушенням процесів кровотворення. Попереднє лікування цитотоксичними препаратами збільшує частоту і ступінь вираженості лейкопенії і тромбоцитопенії. Зменшення кількості лейкоцитів та/або тромбоцитів може відбуватися і після відміни препарату. При застосуванні препарату регулярно здійснюють контроль показників периферичної крові. Онкогем з обережністю призначають хворим з порушенням функції печінки та/або нирок, при цьому періодично контролюють їх функціональний стан (рівень активності трансаміназ, креатиніну, сечовини). Жінкам дітородного віку необхідно застосовувати ефективні заходи контрацепції. Пацієнтам, які проходять курс лікування Онкогемом, слід утримуватися від потенційно небезпечн их видів діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психічних і рухових реакцій.

Умови та термін зберігання. Зберігати у недоступному для дітей місці, при температурі не вище 25 °С. Не зберігати в холодильнику. Термін придатності - 2 роки.