Алексан^® инструкция, аналоги и состав

Загальна характеристика:

міжнародна назва: cytarabine;

основні фізико-хімічні властивості: прозорий, безбарвний розчин;

склад: 1 мл розчину містить 20 мг цитарабіну;

допоміжні речовини: натрію лактат, кислота молочна, натрію хлорид, вода для ін’єкцій.

Форма випуску. Розчин для ін’єкцій та інфузій.

 

Фармакотерапевтична група. Антинеопластичні засоби. Антиметаболіти. Аналоги піримідину. Код АТС L01B C01.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Цитарабін є цитотоксичною речовиною з групи антиметаболітів. Антинеопластична дія цитарабіну пов’язана із селективним інгібуванням синтезу ДНК, особливо під час S-фази клітинного циклу. Антагоніст піримідину цитарабін метаболізується на внутрішньоклітинному рівні до арабіносилцитозинтрифосфату (Ара-ЦТФ). Ара-ЦТФ конкурентно інгібує ДНК-полімерази. Синтез ДНК пригнічується ще сильніше в результаті інкорпорації цитарабіну в ДНК. Таким чином, цитотоксична дія цитарабіну є дозозалежною і виявляється як безпосередньо під час S-фази клітинного циклу, так і через уповільнене інгібування синтезу ДНК.

Відомі декілька механізмів розвитку резистентності до цитарабіну: внаслідок інгібування мембранного транспорту, дефіциту фосфорилюючих ферментів, підвищення активності інактивуючих ферментів, зменшення спорідненості до ДНК-полімераз або збільшення пулу дезоксицитозинтрифосфату (дЦТФ). Постійні високі внутрішньоклітинні концентрації арабіносилцитозинтрифосфату є ключовим фактором для цитотоксичної дії препарату.

Фармакокінетика. Після внутрішньовенного застосування цитарабін швидко і майже повністю трансформується в неактивний урацил-метаболіт (Ара-У) з допомогою цитидиндезамінази в печінці та інших тканинах. Період початкового напіввиведення цитарабіну становить 1,4-7,5 хвилини.

Період напіввиведення в термінальній фазі становить 10-200 хвилин (у середньому 120 хвилин). Унаслідок мінімальної активності дезамінази в ЦНС з цереброспінальної рідини цитарабін виводиться повільно (період напіввиведення – 2-11 годин). При тривалому внутрішньовенному вливанні препарату в звичайних дозах (100-200 мг/м² поверхні тіла) в крові досягається концентрація цитарабіну 0,04-0,6 мкмоль/л. Після підшкірної ін’єкції максимальна концентрація цитарабіну в плазмі спостерігається через 20-60 хвилин, а процес зниження концентрації цитарабіну в плазмі має двофазний характер. Кінетика цього процесу нагадує кінетику виведення цитарабіну після внутрішньовенної ін’єкції. Біодоступність цитарабіну при внутрішньовенному і підшкірному введенні однакова. Для подолання резистентності до цитарабіну застосовується терапія високими дозами (понад 1 г/м² поверхні тіла), переважно у вигляді шестиденного курсу лікування з введенням цитарабіну в дозах 1-3 г/м² поверхні тіла кожні 12 годин шляхом інфузій тривалістю 1-2 години. При цьому концентрація цитарабіну в плазмі досягає 10-140 мкмоль/л. Невелика частина цитарабіну фосфорилюється з допомогою кіназ на внутрішньоклітинному рівні з утворенням активного метаболіту Ара-ЦТФ.

Зв’язування цитарабіну з білками плазми становить 2-20%.

Цитарабін проходить крізь гематоенцефалічний бар’єр. У разі тривалих інфузій концентрація цитарабіну в цереброспінальній рідині становить 10-40% від концентрації цитарабіну в плазмі.

Після введення Алексану^® в звичайних і високих дозах лише 4-10% дози виводиться нирками у вигляді незміненого цитарабіну. 71-96% дози виводиться із сечею у вигляді метаболіту Ара-У протягом перших 24 годин.

Показання для застосування.

Алексан^® у звичайних дозах застосовується для індукційної та підтримуючої терапії гострого нелімфобластного лейкозу; гострого лімфобластного лейкозу; гострого мієлоїдного лейкозу; дифузної В-великоклітинної лімфоми (дифузної гістіоцитарної лімфоми); а також для інтратекальної профілактики і лікування лейкозних інфільтрацій в ЦНС.

Алексан^® у високих дозах застосовується для лікування рефрактерного гострого нелімфобластного лейкозу; рефрактерного гострого лімфобластного лейкозу; бластного кризу при хронічному мієлоїдному лейкозі; рецидивуючого гострого лейкозу; лейкозу з факторами особливого ризику, вторинних лейкозів після попередньої хіміо- або променевої терапії, маніфестацій лейкозу після трансформації передлейкозів; рефрактерної неходжкінської лімфоми; а також з метою консолідації ремісії гострого нелімфобластного лейкозу у пацієнтів не старше 60 років.

Спосіб застосування та дози. Вважається, що ефективна концентрація цитарабіну в плазмі має бути в межах від 0,01 до 0,15 г/мл. Дози слід визначати індивідуально, бажано із розрахунку на 1 м² поверхні тіла.

За відсутності особливих рекомендацій у зв’язку з комбінованою хіміотерапією Алексан^® призначається в таких дозах:

А. Індукційна терапія при гострих лейкозах

100-200 мг/м² поверхні тіла на добу протягом 5-10 днів, переважно шляхом тривалих внутрішньовенних вливань або швидких інфузій. Тривалість лікування визначається клінічними і морфологічними показниками (функцією кісткового мозку). Пацієнти можуть отримувати Алексан^® протягом 7 днів з подальшою семи-дев’ятиденною перервою для відновлення функції кісткового мозку. Потім цикли лікування можуть повторюватися (при цьому часто доводиться зменшувати дози і збільшувати інтервали між курсами) до розвитку ремісії, появи ознак серйозних токсичних уражень або розвитку гіпоплазії кісткового мозку, що можна розцінювати як межу переносимості.

Перерви між наступними курсами лікування мають бути не менше 14 діб, а ще краще, коли інтервали визначаються залежно від відновлення функції кісткового мозку.

Б. Підтримуюча терапія

70-200 мг/м² поверхні тіла на добу шляхом швидких внутрішньовенних або підшкірних ін’єкцій. Алексан^® вводиться 5 днів поспіль з інтервалами між курсами 4 тижні або один раз на тиждень.

В. Терапія неходжкінської лімфоми

Лікування дорослих

При цьому захворюванні застосовуються різні комбіновані хіміотерапевтичні схеми, зокрема схема PROMACE-CYTABOM. Згідно з цією схемою цитарабін вводиться у дозі 300 мг/м² поверхні тіла у восьмий день курсу.

Лікування дітей

Доцільність застосування цитарабіну для лікування неходжкінських лімфом у дітей визначається стадією захворювання і гістологічним типом пухлини. Нижче наведені деякі комбіновані хіміотерапевтичні схеми, які вважаються ефективними згідно із сучасним рівнем наукових знань. Більш детальну інформацію з цього приводу можна знайти у відповідній медичній літературі.

BFM протокол лікування В-клітинних лімфом стадій II, III і IV

Цитарабін у дозі 150 мг/м² поверхні тіла вводиться шляхом одногодинних внутрішньовенних інфузій кожні 12 годин у четвертий і п’ятий дні курсу лікування (частина А або частина АА протоколу, всього чотири внутрішньовенних інфузії). Застосовується в комбінації з іншими цитотоксичними препаратами.

BFM протокол лікування не В-клітинних лімфом стадій I і II

Цитарабін у дозі 75 мг/м² поверхні тіла вводиться в 31-34, 38-41, 45-48 і 52-55-й дні курсу індукційної терапії. Застосовується в комбінації з іншими цитотоксичними препаратами.

Г. Терапія високими дозами

Цитарабін вводиться у дозах 1-3 г/м² поверхні тіла шляхом внутрішньовенних інфузій тривалістю 1-3 години з інтервалами 12 годин протягом 4-6 днів.

Д. Інтратекальна терапія

Цитарабін застосовується інтратекально у дозах 5-30 мг/м² поверхні тіла один раз на 2-7 днів. Як правило, інтервали між введеннями препарату не повинні бути меншими за 3-5 днів через ризик кумулятивної нейротоксичної дії. В той же час дози і інтервали між ними повинні визначатися залежно від клінічної ситуації. Звичайно цитарабін вводять інтратекально у дозі 30 мг/м² поверхні тіла кожні 4 дні.

Спосіб застосування і тривалість лікування

Алексан^® звичайно застосовується у комбінації з іншими цитотоксичними препаратами. Його можна вводити внутрішньовенно (шляхом швидкої, звичайної і тривалої інфузії), внутрішньом’язово, підшкірно та інтратекально.

Внутрішньом’язово і підшкірно цитарабін застосовується звичайно лише в періоди ремісій як підтримуюча терапія. Слід уникати внутрішньошкірного введення препарату, оскільки це може спричинити набряк.

За наявності у пацієнта порушень функції печінки та нирок зменшувати звичайні дози цитарабіну немає необхідності.

У разі терапії високими дозами цитарабіну при визначенні схеми і доз слід враховувати підвищений ризик ускладнень з боку ЦНС.

Цитарабін виводиться шляхом гемодіалізу. Тому Алексан^® не можна вводити діаліз-залежним пацієнтам безпосередньо перед або під час процедури гемодіалізу.

Алексан^® випускається у вигляді розчину, готового для використання.

Інфузійні розчини готуються шляхом розведення препарату 0,9% розчином хлориду натрію або 5% розчином глюкози.

Алексан^® також можна вводити нерозведеним за допомогою інфузійних насосів.

Нерозведений препарат Алексан^® можна вводити інтратекально, інтралюмбарно і інтравентрикулярно. Рекомендується відібрати 5-8 мл цереброспінальної рідини, змішати її з препаратом у шприці і вводити шляхом повільної ін’єкції. При цьому способі застосування системні побічні ефекти не очікуються.

Тривалість лікування визначає лікар залежно від діагнозу.

Інструкції медичному персоналу

Дозволяється лише одноразовий відбір препарату з флаконів.

При маніпуляціях з Алексаном^® слід додержуватися правил роботи з цитостатиками і вживати відповідних запобіжних заходів (користуватися рукавичками, захисними окулярами, масками, якщо можливо – виконувати роботи під витяжкою).

Невикористані розчини цитарабіну та матеріали, що використовувалися при роботі з препаратом, мають знищуватися згідно з процедурою, визначеною місцевими відповідними органами.

 

Побічна дія. Частота небажаних побічних реакцій і їх види залежать від доз цитарабіну (активного інгредієнта Алексану^®), способу введення і тривалості терапії.

Гематологічні ефекти. Найсерйознішим побічним ефектом при терапії цитарабіном є пригнічення функції кісткового мозку (що виявляється у вигляді лейкопенії, тромбоцитопенії, анемії, мегалобластозу, а також змін особистості). Зміни кількості формених елементів крові залежать від доз. При застосуванні звичайних доз кількість лейкоцитів знижується до мінімуму через 12-24 доби після введення препарату.

Також можливі зниження кількості ретикулоцитів і морфологічні зміни кісткового мозку.

Терапія високими дозами Алексану^® асоціюється зі значною мієлотоксичністю.

Ендокринні ефекти. Після введення цитарабіну у високих дозах були відмічені поодинокі випадки розвитку синдрому неадекватної секреції антидіуретичного гормону.

Метаболічні ефекти. Лікування цитарабіном, як і іншими цитостатиками, може спричинити гіпокаліємію, а також вторинну гіперурикемію внаслідок дезінтеграції клітин пухлин. В обох випадках необхідно вживати адекватних терапевтичних заходів.

Неконтрольовані кровотечі або септицемії внаслідок тривалого пригнічення функції кісткового мозку можуть спричинити полісерозит і ранній летальний кінець. Максимальна переносима доза цитарабіну для людини становить 4,5 г/м² поверхні тіла.

Неврологічні ефекти. Розлади ЦНС відмічаються переважно під час терапії високими дозами цитарабіну. Вони виявляються головним чином у вигляді порушень мозкової і мозочкової функції (ністагм, дизартрія, атаксія, сплутаність свідомості), головного болю, запаморочень, порушень розумових і рухових функцій, сонливості, апатичності, коми, спазмів і анорексії. При загальній кумулятивній дозі цитарабіну < 36 г/м² поверхні тіла побічні реакції з боку ЦНС відмічаються рідко. Ймовірність таких ефектів зростає у разі похилого віку пацієнта, наявності печінкової або ниркової недостатності, ураження ЦНС в анамнезі (внаслідок променевої терапії, інтратекального застосування цитостатиків), зловживання алкоголем. Розлади ЦНС у більшості випадків є оборотними.

У поодиноких випадках після інтратекального застосування цитарабіну відмічаються нудота, блювання, головний біль і пропасниця. Ці побічні ефекти також можуть бути спричинені люмбарною пункцією. Звичайно вони незначної інтенсивності та оборотні. При інтратекальному введенні цитарабіну у дозах понад 30 мг/м² поверхні тіла часто спостерігаються нейротоксичні реакції. Можуть мати місце кумулятивні нейротоксичні ефекти, особливо у разі коротких інтервалів між введеннями цитарабіну.

Після інтратекального застосування цитарабіну зафіксовані окремі випадки некротизуючої лейкоенцефалопатії, а також параплегії і сліпоти. Категорично не дозволяється вводити інтратекально бензиловий спирт або інші додаткові розчинники.

При терапії високими дозами цитарабіну відмічені поодинокі випадки уражень периферичної нервової системи, відстроченого висхідного прогресивного паралічу, менінгіту та енцефаліту. При дозах цитарабіну понад 3 г/м² поверхні тіла церебральні побічні ефекти більш виражені.

Офтальмологічні ефекти. Такі побічні ефекти, як кон’юнктивіти, кератити, світлобоязнь, відчуття печіння в очах, сильна сльозоточивість і порушення зору, є дозозалежними і відмічаються у 25-80% пацієнтів при терапії високими дозами цитарабіну. В тяжких випадках можуть розвинутися геморагічний кон’юнктивіт і виразковий кератит. Для запобігання офтальмологічним порушенням або для послаблення їх симптомів рекомендується часто промивати очі або застосовувати з профілактичною метою очні краплі з глюкокортикостероїдами.

Кардіологічні ефекти. Є дані, що терапія цитарабіном може спричинити ушкодження міокарда. Зафіксовані окремі випадки розвитку гострого перикардиту і транзиторних аритмій.

Респіраторні ефекти. Зрідка при терапії звичайними дозами і у 10-30% випадків при терапії високими дозами цитарабіну розвивається набряк легенів унаслідок збільшення проникності альвеолярних капілярів. Такі ускладнення в більшості випадків є оборотними. Можливе утруднення дихання.

У 10 з 52 пацієнтів, які одержували цитарабін у середніх дозах (1 г/м² поверхні тіла) в комбінації з іншими цитостатиками, розвинулася дифузна інтерстиціальна пневмонія.

Шлунково-кишкові ефекти. Такі побічні ефекти, як нудота, блювання і діарея, відмічаються дуже часто. Можливі значні зміни в мембранах слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, що асоціюються з виразкуванням, пневматозом кишечнику, жовтухою та інфекціями. Це може спричинити некроз кишечнику і некротизуючий коліт.

Під час терапії цитарабіном (особливо у високих дозах) слід очікувати запалення слизових оболонок у ротовій порожнині і у ділянці ануса, інколи з утворенням виразок, що може спричинити тяжку діарею з відповідною втратою рідини, калію і білка. Часом відмічається некроз кишечнику з розвитком непрохідності і перитонітом (особливо при терапії високими дозами цитарабіну).

Зафіксовані поодинокі випадки панкреатиту при терапії високими дозами цитарабіну.

Гепатобіліарні ефекти. Печінкова недостатність з підвищенням рівнів ферментів-маркерів холестазу і гіпербілірубінемією відмічається у 25-50% пацієнтів, які лікуються високими дозами цитарабіну. Зафіксовані поодинокі випадки абсцесів печінки, гепатомегалії і тромбозів печінки (синдром Буда-Шіарі).

Дерматологічні ефекти. При лікуванні звичайними дозами цитарабіну часом відмічаються макулопапульозна екзантема, утворення виразок, еритродермії або еритеми, свербіж. При лікуванні високими дозами можливий ексфоліативний дерматит. Також можлива алопеція.

Зафіксовані поодинокі випадки нейтрофільного екзокринного гідраденіту.

При терапії високими дозами цитарабіну майже у 75% пацієнтів розвивається генералізована еритема, часом з утворенням пухирців і з десквамацією. Можливий біль і печіння в кистях і ступнях.

Побічні ефекти з боку м’язово-скелетної системи, сполучної тканини і кісток. Після введення цитарабіну у високих дозах зрідка відмічаються міалгії і артралгії у ділянці голови та шиї і в ногах. Дуже рідко відмічається гострий некроз скелетних м’язів.

Нефрологічні ефекти. Під час терапії високими дозами цитарабіну у 5-20% пацієнтів спостерігається підвищення рівня креатиніну в плазмі, хоча причинний зв’язок цього явища з введенням цитарабіну не доведений.

У разі масового розпаду клітин пухлин слід вживати заходів для запобігання уратній нефропатії.

При лікуванні цитарабіном можливі анурія і порушення функції нирок.

Ефекти загального характеру і місцеві реакції. Можуть спостерігатися біль у горлі, алергічні набряки, порушення функції статевих залоз, біль при диханні, асцити, імуносупресія, сепсис, тромбофлебіт, кровотечі.

Пропасниця відмічається у 20-50% пацієнтів, які отримують високі дози цитарабіну.

Алергічні реакції негайного типу (кропив’янка, анафілаксія) відмічаються дуже рідко.

Зрідка спостерігається запалення в місцях введення цитарабіну.

Цитарабіновий синдром. Для цитарабінового синдрому характерні пропасниця, біль у м’язах, біль у кістках, періодичний біль у грудях, макулопапульозні висипання, кон’юнктивіт, втома. Ці симптоми звичайно спостерігаються протягом 6-12 годин після введення Алексану^®. Кортикостероїди є ефективним засобом для запобігання цьому синдрому.

У разі тривалих вливань цитарабіну у високих дозах (понад 200 мг/м² поверхні тіла на добу протягом 5-7 діб) побічні ефекти більш виражені, ніж у разі застосування цитарабіну за стандартною схемою.

Протипоказання.

Гіперчутливість до цитарабіну або інших компонентів препарату.

Лейкопенія, тромбоцитопенія і еритроцитопенія незлоякісної етіології.

Тяжкі порушення функції печінки та нирок, тяжкі інфекції, виразки шлунка і кишечнику, недавні хірургічні втручання.

Лікувати цитарабіном у високих дозах пацієнтів старше 60 років можна лише після дуже ретельного зважування потенційної користі та факторів ризику.

Цитарабін не слід застосовувати в період вагітності. Якщо терапія є необхідною в період лактації, годування дитини материнським молоком треба припинити.

 

Передозування. Хронічне передозування може призвести до тяжкого пригнічення функції кісткового мозку, наслідком чого можуть бути масивні кровотечі, інфекції, що становлять загрозу для життя, і нейротоксичні ураження.

У разі інтоксикації слід негайно припинити введення цитарабіну у високих дозах і уважно стежити за станом пацієнта.

Мієлотоксичність є дозолімітуючим фактором при терапії цитарабіном. При лікуванні високими дозами (загальній кумулятивній дозі 18-36 г/цикл терапії) слід очікувати тяжкого токсичного ураження кісткового мозку (аж до мієлофтизу), яке повністю виявляється клінічно лише через 1-2 тижні. Тяжкість ураження залежить від доз цитарабіну, віку пацієнта, його клінічного стану, резервів кісткового мозку, а також інших мієлотоксичних видів терапії.

У разі підозри на передозування слід уважно стежити за гематологічними показниками пацієнта протягом тривалого часу. Оскільки ефективні антидоти цитарабіну невідомі, при кожному застосуванні препарату слід виявляти велику обережність. При передозуванні слід вживати відповідних підтримуючих заходів (переливання крові, терапія антибіотиками).

При випадковому тяжкому інтратекальному передозуванні слід якнайшвидше починати заміну спінальної рідини на фізіологічний розчин.

Цитарабін виводиться шляхом гемодіалізу. Однак відомостей щодо ефективності цього методу при передозуванні немає.

Особливості застосування. Індукційну і консолідуючу терапію Алексаном^® при гострих лейкозах можна проводити лише в умовах стаціонару під наглядом кваліфікованих лікарів-онкологів і за наявності відповідних засобів контролю.

Під час терапії Алексаном^® слід регулярно контролювати кількість формених елементів крові і перевіряти функцію печінки та нирок. При інтратекальному застосуванні Алексану^® слід також визначати рівень сечової кислоти у сироватці крові.

При зниженні кількості гранулоцитів нижче 1000/мкл, а тромбоцитів – нижче 50000/мкл дози Алексану^® слід зменшувати або призупиняти лікування.

При лікуванні пацієнтів з великою кількістю бластів або пухлинами великої маси (неходжкінські лімфоми) рекомендується вживати профілактичних заходів з метою запобігання гіперурикемії. Також необхідно бути готовим у будь-який момент вжити підтримуючих терапевтичних заходів.

За наявності у пацієнтів порушень функції печінки в анамнезі застосовувати Алексан^®, особливо у високих дозах, слід з обережністю і лише після ретельного зважування потенційної користі і факторів ризику.

У разі тяжких реакцій з боку шлунково-кишкового тракту рекомендується призначати антиеметики і вживати підтримуючих терапевтичних заходів.

Під час терапії високими дозами Алексану^® слід регулярно контролювати функцію ЦНС і легенів. Це мають робити досвідчені лікарі відповідного профілю. Для запобігання офтальмологічним ускладненням під час терапії високими дозами Алексану^® слід регулярно промивати очі.

Оскільки цитарабін дуже сильно пригнічує функцію кісткового мозку, під час індукційної та консолідуючої терапії пацієнти мають перебувати в ізольованих асептичних лікарняних боксах.

Під час терапії Алексаном^® пацієнти повинні вживати велику кількість рідини.

Лікувати цитарабіном у високих дозах пацієнтів старше 60 років можна лише після ретельного зважування потенційної користі та факторів ризику.

Під час терапії Алексаном^® не можна проводити вакцинацію живими вакцинами.

Терапія Алексаном^®, як і іншими цитотоксичними препаратами, може спричинити кровотечі, крововиливи та небезпечні інфекційні ураження через пригнічення функції кісткового мозку.

Печінкова і ниркова недостатність вважаються факторами, що підвищують ймовірність токсичного ураження ЦНС.

При появі симптомів токсичної дії на ЦНС рекомендується ще раз уважно оцінити фактори ризику. Так само слід діяти при появі симптомів алергічної дії цитарабіну.

Слід уникати потрапляння препарату на шкіру та слизові оболонки, особливо в очі.

Вагітність і лактація

Цитарабін є мутагенною і тератогенною речовиною і може ушкоджувати генотип. Тому Алексан^® не слід застосовувати в період вагітності. Якщо лікування цитарабіном вагітної є нагально необхідним, її слід попередити, що терапія може завдати шкоди дитині. Жінки та їх партнери повинні застосовувати контрацептивні засоби, щоб запобігти вагітності в період лікування Алексаном^®. Якщо це все ж сталося, слід звернутися за консультацією до фахівця з клінічної генетики.

Чоловікам не рекомендується зачинати дітей в період і протягом 6 місяців після закінчення терапії Алексаном^®. Через можливість необоротної безплідності після лікування Алексаном^® слід рекомендувати чоловікам розглянути доцільність консервації сперми до початку терапії.

Годування груддю в період лікування Алексаном^® протипоказане і має бути припинене до початку терапії.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Залежно від індивідуальної чутливості Алексан^® може негативно впливати на здатність керувати транспортними засобами та механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами. При комбінуванні з іншими видами терапії, які пригнічують функцію кісткового мозку (такими, як лікування іншими цитостатиками, променева терапія), відмічається посилення мієлосупресивної дії цитарабіну.

У разі попереднього лікування L-аспарагіназою терапія цитарабіном може спричинити гострий панкреатит.

Зафіксовані окремі випадки послаблення протигрибкової дії флуцитозину під час терапії цитарабіном.

Несумісність

Розчини цитарабіну несумісні з 5‑фторурацилом, гепарином, гентаміцином, інсуліном, метотрексатом, метилпреднізолоном, нафциліном, оксациліном і пеніциліном G. Можлива несумісність і з іншими препаратами, тому Алексан^® не рекомендується змішувати з будь-якими лікарськими засобами.

Умови та термін зберігання. Зберігати при кімнатній температурі не вище 25°C, в упаковці виробника (для захисту від світла), у недоступному для дітей місці.

Термін придатності – 3 роки.

Не використовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Розведений розчин для інфузій є фізично й хімічно стабільним протягом 5 діб у разі зберігання при 2-8°C. З мікробіологічної точки зору, розведений розчин слід використовувати негайно. Якщо розчин для інфузій не використовується відразу ж, за терміном і умовами його зберігання має стежити відповідальна особа. З мікробіологічної точки зору, період зберігання розчину звичайно не повинен перевищувати 24 години при температурі 2-8°C, якщо тільки він не розводився в контрольованих асептичних умовах.